Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №522/5127/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/5127/26-Е

Провадження № 2/522/6785/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Навроцької Є.І.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 31.03.2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №100401326 від 07.03.2024 року у розмірі 49 462,50 грн., судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 8000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.03.2024 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит №100401326, згідно з умовами якого відповідач отримав 15 000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором. 29.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір відступлення прав вимоги №110-МЛ/Т, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором №100401326 від 07.03.2024 року, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на дату подання позову утворилася заборгованість у розмірі 49 462,5 грн., з яких: 15 000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 33 412,5 грн. заборгованість за процентами; 1050 грн. заборгованість за комісією.

Матеріали позовної заяви суддя отримала 01.03.2026 року.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2559657 від 03.04.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з 10.07.1995 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 27.04.2026 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін із призначенням судового засідання на 28.05.2026 року.

Також зазначеною ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування з АТ КБ «ПриватБанк» інформації про надходження на рахунок банківської картки № НОМЕР_1 коштів у розмірі 15 000,00 грн. за період з 07.03.2024 року по 14.03.2024 року.

До суду 22.05.2026 року на виконання ухвали суду від 27.04.2026 року надійшли витребувані докази від АТ КБ «ПриватБанк».

У зв?язку з відсутністю відзиву розгляд справи відкладено на 01.07.2026 року.

Про розгляд справи 01.07.2026 року сторони повідомлені належним чином.

Про розгляд справи 31.07.2026 року сторни повідомлені належним чином.

Відповідачка ОСОБА_1 про розгляд справи була повідомлена належним чином, процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористалася, заяв по суті справи суду не надавала.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 279 ЦПК України передбачено що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи повторне належне повідомлення учасників справи, ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву та вимоги ст.ст. 178, 279, 280 ЦПК України, за згодою позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складення судового рішення є 31.07.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 07.03.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №100401326, за умовами якого відповідачу надається кредит у сумі 15 000,00 грн на 105 днів зі строком повернення до 20.06.2024 року зі сплатою відсотків за користування кредитом (1,05% в день протягом пільгового періоду, тобто 15 днів, та 2,3% в день протягом поточного періоду, а саме, 90 днів) та комісії за надання кредиту у розмірі 1050,00 грн.

При укладенні договору позичальник заповнила анкету-заяву на кредит №100401326.

За відомостями анкети-заяви по заяві 100401326 прийнято рішення: погоджено, дата рішення 2024-03-07. Погодженні умови кредитування по заяві 100401326: замовлена сума 15 000,00 грн; замовлений строк 15 днів; погоджена сума 15 000,00 грн; погоджений строк 15 днів; комісія за надання 7,00 % одноразово; ставка процентів 1,05 % за кожен день користування.

В матеріалах справи наявний Графік платежів та Заява на отримання кредиту №100401326, як додатки до вказаного договору.

Договір було підписано сторонами у відповідності до положень Закону України «Про електронну комерцію», про що надано довідку про ідентифікацію.

Згідно даних довідки про ідентифікацію ТОВ «Мілоан», клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір №100401326 від 07.03.2024 року, ідентифікований ТОВ «МІЛОАН». Акцепт (Договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 8455399, час відправки ідентифікатора позичальнику 07.03.2024 11:38; номер, на який відправлено ідентифікатор +380990266790.

Згідно п.1.5 Договору про споживчий кредит №100401326 (далі – Договір) Загальні витрати Позичальника за пільговий період складають 3412,50 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника за пільговий період складає 18412,50 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 34462,50 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (за весь строк кредитування) складає 49462.50 грн. Денна процентна ставка (за весь строк кредитування) складає: (34462.50 грн. / 15000.00 грн.) / 105 днів * 100% = 2.19%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка (за весь строк кредитування) дорівнює 6229,00 % річних. Всі вказані в цьому пункті розрахункові величини як за пільговий період так і за весь строк кредитування, включаючи загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовну реальну річну процентну ставку та денну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов?язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості згідно п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов?язань та можуть не оновлюватись у випадку продовження Позичальником строку кредитування, якщо інше не встановлено законодавством.

Згідно п. 1.5.1 Договору, Комісія за надання кредиту: 1050,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Відповідно до п. 1.5.2 Договору, Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 2362,50 грн, які нараховуються за ставкою 1,05% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.5.3 Договору, Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 31 050,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п.п. 1.6. Договору - Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2., 2.3 цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

У п. 2.2.2 Договору заначено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 Договору.

Згідно з п. 2.2.3 Договору, після спливу строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

Згідно з п. 2.3.1. Договору, Позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що Позичальнику доступна така можливість відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, в розмірі, що визначається змістом додаткового договору/додаткової угоди, що підписується Позичальником у зв?язку з пролонгацією та певну частку заборгованості за Договором (якщо передбачено додатковою угодою/договором).

Згідно з п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.5.3 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.5.3 договору. Обов`язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Відповідно до п. 6.1 договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний, зокрема, через сайт Кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Відповідно до п. 6.5 Договору, цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

В додатку №1 до Договору сторонами визначений графік платежів, згідно з яким позичальник мав повернути суму кредиту з нарахованими відсотками та комісією в розмірі 49 462,50 грн.

Факт надання коштів за вищевказаним кредитним договором підтверджується платіжним дорученням №84358285 від 07.03.2024 року, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 15 000 грн, призначення платежу: кошти згідно договору 100401326.

Відповідно до відповіді АТ КБ «ПриватБанк», наданою на виконання ухвали суду від 27.04.2026, на ім?я ОСОБА_1 в банку емітовано карту №5168745021181620 та 07.03.2026 року було зарахування коштів на суму 15 000 грн.

29 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» укладено Договір відступлення прав вимог №110-МЛ/Т, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру боржників за вказаним Договором відступлення прав вимоги №110-МЛ/Т від 29 липня 2024 року ТОВ «Мілоан» передав, а ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» прийняв реєстр боржників в кількості відступлених прав грошової вимоги - 1865.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 10 вересня 2025 року до вказаного договору відступлення прав вимог №110-МЛ/Т, у вказаному реєстрі зазначений відповідач ОСОБА_1 , як боржник за вищевказаним договором №100401326, заборгованість за яким становить 49 462,50 грн, з яких: 15 000 грн. за тілом кредиту; 33 412,50 грн. за відсотками; 1050 грн за комісією.

Відповідно до наданих первісним кредитором ТОВ «Мілоан» відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №100401326 заборгованість відповідача складає 49 462,50 грн, з яких 15000 грн за тілом кредиту; 33 412,50 грн за відсотками; 1050 грн за комісією.

Згідно із відомостями про щоденні нарахування ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами та не здійснювала жодних платежів для погашення тіла кредиту, процентів за користування кредитними коштами та комісії.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

У відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20 застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором є належним способом підписання електронного договору в розумінні Закону України «Про електронну комерцію», а ідентифікація особи позичальника за допомогою одноразового паролю, направленого на номер мобільного телефону, є достатнім підтвердженням того, що саме ця особа уклала кредитний договір.

З договору про споживчий кредит №100401326, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Мілоан», вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Отже, відповідач уклав електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У пункті 2.1. Договору зазначено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Згідно з пунктом 6.3 договору, приймаючи пропозицію товариства про укладення цього кредитного договору, позичальник також погодився з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтвердив, що вій ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору та Правил.

Таким чином, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Платіжним дорученням №84358285 від 07.03.2024 року та відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду підтверджено факт перерахування ТОВ «Мілоан» грошових коштів у розмірі 15 000 грн. на карту ОСОБА_1 , зазначену у п. 2.1 договору.

В той же час, без реєстрації та здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Враховуючи вищевикладене та надавши оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд вважає доведеним факт укладення 07.03.2024 року договору про споживчий кредит між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 як договору приєднання в електронній формі, підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до власноручного підпису, а кредитні кошти у розмірі 15000 грн. фактично перераховані на зазначений позичальником картковий рахунок, що підтверджується платіжним документом та відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу суду, у зв`язку з чим правовідносини сторін виникли на законних підставах, а обов`язок відповідача щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів є належно доведеним.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом статей 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 дійшла висновку про те, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Ця правова позиція в подальшому застосована Верховним Судом при вирішені інших судових справ, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 300/438/18.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Сторонами було погоджено строк дії договору до 20 червня 2024 (п. 1.4 Договору), отже у позивача наявні підстави нараховувати відсотки за користуванням даним кредитом по 20.06 2024 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачка не здійснила жодної оплати за рахунок яких було б здійснено погашення нарахованих і не погашених відсотків.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість.

Аналізуючи надану позивачем Виписку з особового рахунку відповідача за кредитним договором №100401326 від 07.03.2024 року, судом встановлено, що станом на 09.03.2026 року заборгованість позичальника перед кредитодавцем складає 49 462,50 грн:

- прострочена заборгованість за тілом кредиту – 15 000 грн;

- прострочена заборгованість за комісією - 1050 грн;

- прострочена заборгованість за відсотками – 33 412,50 грн.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги. Відповідність розрахунку та розмір заборгованості не були спростовані відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком. Доказів наявності боргу в іншому розмірі суду не надано.

Згідно з частиною першою ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином суд вважає доведеними вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором про споживчий кредит №100401326 від 07.03.2024 року у розмірі 49 462, 50 грн та позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову сплачений судовий збір в сумі 2 662,40 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у позовній заяві просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 8 000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до судупопередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу суду надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, копію акту № Д/20546 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 09.03.2026 року та детальний опис наданих послуг до Акту № Д/20546 за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 року, за змістом яких сума наданих послуг складає 8 000грн.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14.11.2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

Враховуючи задоволення позову, а також беручи до уваги, що відповідачем не подано заяву про зменшення судових витрат, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 8 000 грн. на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 207, 509, 524-526, 530, 536, 549-551, 610-612, 629, 638-640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43, 64, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28) заборгованість за договором про споживчий кредит №100401326 від 07.03.2024 року у розмірі 49 462 (сорок дев`ять тисяч чотириста шістдесят дві) гривні 50 копійок, з яких:

- 15 000 грн.- заборгованість за тілом кредиту;

- 33 412,50 грн.- заборгованість за процентами;

- 1050 грн. - заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28) витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28) судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 31.07.2026 року.

Суддя Домусчі Л.В.

31.07.26