Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №522/7052/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2-др/522/148/26

Справа № 522/7052/26-Е

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Бондар В.Я., розглянувши заяву представника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» - Шиліна Володимира Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м.Одеси перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ВУСО» про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 20 липня 2026 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто у рівних частках з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» та Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ВУСО» на користь ОСОБА_1 витрати на лікування у розмірі 25 369 (двадцять п`ять тисяч триста шістдесят дев`ять) гривень 11 (одинадцять) копійок, тобто по 12 684,55 гривень з кожного. Стягнуто у рівних частках з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» та Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ВУСО» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду 1 268 (одна тисячі двісті шістдесят вісім) гривень 46 (сорок шість) копійок, тобто по 632,73 гривні з кожного. У стягненні моральної шкоди та витрат на правову допомогу – відмовлено.

До суду 22.07.2026 надійшла заява представника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» - Шиліна Володимира Анатолійовича, якою просить розподілити судові витрати ПрАТ «СК «ВУСО» у розмірі 15 000 грн.

Згідно ч.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Судом вирішується лише питання про судові витрати, тому заява розглядається без повідомлення учасників справи.

Інші учасники справи отримали заяву 23.07.2026 в системі «Електронний Суд».

Представник Малечко В.В. подала 23.07.2026 заперечення у яких вказує, що цей процес взагалі не мав би бути, аби страхові компанії визначали хоча б частково цивільний позов в рамках кримінального провадження.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали заяви, додані до неї документи та матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У зв`язку з тим, що судом не вирішено питання про розподіл витрат відповідача на правову допомогу під час ухвалення рішення, заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

12 червня 2020 року між адвокатом Шиліним Володимиром та ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» укладено договір про надання правової допомоги.

Додатком №1 до договору від 27.04.2026, сторони договору про надання правової допомоги встановили фіксований розмір гонорару – 15 000 грн.

05.05.2026 адвокат Шилін Володимир та ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» підписали акт приймання наданих послуг.

Справа не має суспільного резонансу, ціна позову не є значною, обсяг доказів наданих представником не надто значний, категорія справи є не складною.

Згідно п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені на 43,97%, тобто відмовлено у задоволені 56,03% позовних вимоги.

Разом з тим, позивач правильно вказує, що такий спір міг бути вирішений в рамках кримінального провадження, тобто відповідач вже складав відзив на цивільний позов. Представник ПрАТ «СК «ВУСО» участі у судових засіданнях не брав, фактично мотиви заперечення поти позовних вимог вже були викладені ним при розгляді такого цивільного позову у кримінальній справі.

Тож, судові витрати ПрАТ «СК «ВУСО» не були неминучим і більше того позиція відповідача підготовлена для іншої справи.

Тож, оскільки при ухвалені рішення не вирішено питання стягненні витрат на правову допомогу, то необхідно ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат та відмовити у стягненні витрат на правову допомогу з позивачки, враховуючи категорію справи та строки вирішення правовідносин, що виникли між сторонами, у зв`язку з завданням ОСОБА_1 шкоди здоров`ю.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 270, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» - Шиліна Володимира Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення – задовольнити.

У задоволенні вимог представника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» - Шиліна Володимира Анатолійовича про стягнення витрат на правову допомогу – відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення складено 31 липня 2026 року.

Суддя: В.Я. Бондар