Вирок від 29 липня 2026 р. у справі №506/1193/24 — Окнянський районний суд Одеської області

Окнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/1193/24

Провадження № 1-кп/506/3/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2026селище Окни

Окнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши в залі судових засідань у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференцзв`язку кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 24 вересня 2024 року за №12024166180000409 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Котовськ Одеської області, проживає без реєстрації по АДРЕСА_1 , громадянина України, з базовою середньою освітою, в шлюбі не перебуває , військовослужбовця ЗСУ , відповідно до ст.89 КК України раніше не судимого ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,

за участю сторони обвинувачення

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6

сторони захисту

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В :

23 вересня 2024 року у період часу з 12.00 по 13.00 г ОСОБА_4 , перебував в будинку АДРЕСА_2 , в цей же час на території вказаного домоволодіння також перебувала його тітка ОСОБА_8 зі своїм чоловіком ОСОБА_9 . Останні намагалися зайти до вказаного будинку, у якому ОСОБА_4 зачинився зсередини, у зв`язку із чим між останнім та ОСОБА_8 і ОСОБА_9 виник конфлікт.

Намагаючись потрапити до будинку , ОСОБА_8 витягнула віконне скло , а ОСОБА_9 заглянув у будинок через вікно і у цей момент у ОСОБА_4 виник умисел на спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій протиправний умисел на нанесення тілесних ушкоджень , ОСОБА_4 , перебуваючи біля вікна в середині вищевказаного будинку, на ґрунті особистих неприязних відносин , які склалися через спірні відносини щодо користування та володіння будинком АДРЕСА_2 , усвідомлюючи та оцінюючи свої дії, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, маючи намір на нанесення тілесних ушкоджень невизначеного обсягу та реалізуючи його, взяв до рук предмет, зовні схожий на сокиру, та умисно наніс ОСОБА_9 , який стояв біля цього вікна з зовнішньої сторони будинку, один удар предметом, схожим на сокиру, в обличчя останнього, заподіявши йому тілесне ушкодження у виді рублено-різаної рани лівої щоки , які спричинили короткочасний розлад здоров`я більше 6 днів , та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав і пояснив, що у нього з його тіткою ОСОБА_8 були нестабільні відносини, так як остання після смерті його батьків вимагала, щоб він повернув 1000 чи 2000 грн, які вона позичала, коли батько купував будинок АДРЕСА_2 . Всі обставини купівлі будинку він не знає точно. Як йому здається ,будинок батьки купили нібито за 250 доларів США і ОСОБА_8 ніби як позичила їм гроші. Але, наскільки йому відомо, у тітки була картка батька і вона нібито-то якимись частинами знімала цей борг. Тітка має скандальний характер і у 2023 році , коли вони з дядьком приїхали до цього ж будинку збирати горіхи , а він також тоді був біля будинку, то вони влаштували сварку, направляли на нього вила , але тоді все обійшлося. Після скандалу у 2023 році вони з тіткою спілкувалися поверхнево, при випадкових зустрічах, не сварилися, але й не налагодили відносини. У 2024 році він мав намір звернутися до нотаріуса для оформлення своїх прав як спадкоємця на вказаний будинок, взяв у довідку у сільраді. У тому будинку зберігалися його речі, він туди іноді приїздив. Напередодні цих подій він приїхав до будинку, прибрав у подвір`ї та ліг спати, а вранці приїхали тітка з дядьком нібито збирати горіхи. Вони вимагали відкрити двері, але він, пам`ятаючи про минулорічні події, не хотів їх пускати до будинку. Вони ходили біля будинку, розбили скло у одному із вікон, а з іншого вікна витягнули скло. Потім ОСОБА_9 то ліз у вікно, то сунув у вікно дерев`яну палицю понад 1 метр. У будинку була невелика сокира, близько 50 см і він цією сокирою хотів вибити палицю з рук ОСОБА_8 , але сокира сковзнула і удар прийшовся по обличчю.

Потерпілий ОСОБА_9 суду повідомив, що між ним та обвинуваченим, який приходиться його дружині племінником, склалися погані відносини, так як останній ображав свого батька, нині вже покійного рідного брата його дружини, агресував щодо його дружини, навіть колись кидався на неї з ножом. В той день вони разом з дружиною ОСОБА_10 приїхали в с.Ставрове на дачу, яку вони колись купили по домашній угоді, без оформлення документів. Так як свого часу обвинувачений спалив хату своїх батьків в с. Вестерничани, то його дружина ОСОБА_10 дозволила своєму братові, батьку обвинуваченого , тимчасово проживати у цьому будинку. Пізніше до брата дружини приїхала і його дружина , мати обвинуваченого. Спочатку помер батько обвинуваченого, а згодом і мати . Після їх смерті у будинку вже ніхто не проживав, хоча іноді обвинувачений там ночував. Вони ж біля тієї хати садили та обробляли город , доглядали за хатою, ремонтували її. Однак після того, як обвинувачений неодноразово викрадав врожай з городу, вони перестали користуватися городом, але щороку збирали там горіхи. В той день вони приїхали зібрати горіхи, подивитися до хати, але коли вони намагалися зайти до хати, щоб переодягтися та попити чаю, то виявилося, що двері зачинені з внутрішньої сторони. Його дружина підійшла до вікна і побачила, що обвинувачений ходить по хаті. Вона почала йому говорити ,щоб він відчинив двері. Потім вона відчинила вікно і сказала, що у шафі обірвана дверка , покликала його , щоб він на це подивився і коли він підійшов до вікна, то обвинувачений раптово, несподівано , без слів вдарив його сокирою, якою рубають кукурудзу , в обличчя. Одразу обличчя залляло кров`ю , йому стало погано. Дружина надала йому першу допомогу і він поїхав до лікарні , туди ж пізніше приїхала поліція . Він вважає, що обвинуваченого слід покаркати за завдані йому тілесні ушкодження.

В подальшому потерпілий в судові засідання не з`являвся, а ІНФОРМАЦІЯ_2 потерпілий ОСОБА_9 помер.

Свідок ОСОБА_8 дала суду аналогічні пояснення, доповнивши, що вона не змогла відкрити вікно у своєму ж будинку і тому спочатку витягла скло , і лише потім відкрила вікно. Жодної сварки не було , обвинувачений взагалі мовчав і не відповідав на її звернення, а потім раптово вдарив її чоловіка сокирою.

Свідок ОСОБА_11 суду повідомив, що він тривалий час був головою Ставрівської сільської ради, а тепер він староста Ставрівського старостинського округу і йому відомо , що ОСОБА_12 колись фактично, без оформлення документів, купила хату у ОСОБА_13 для своєї мами, але там тривалий час жив брат ОСОБА_10 – ОСОБА_14 , а потім і його дружина . Періодично там проживав ОСОБА_15 , але ні він, ні його батьки зареєстровані у тому будинку не були. Йому відомо, що ОСОБА_12 після смерті батьків обвинуваченого дивилася за хатою, садила город. Про будь-які конфлікти щодо вказаного будинку та земельної ділянки коло нього йому нічого не відомо.

Також судом були перевірені письмові докази, надані стороною обвинувачення :

- заява ОСОБА_9 від 23 вересня 2024 року про нанесення йому тілесних ушкоджень ( т.1 а.с.82);

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23 вересня 2024 року від ОСОБА_9 про притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за нанесення йому останнім 23 вересня 2024 року близько 14.20 г в АДРЕСА_2 , тілесних ушкоджень / т.1 а.п. 83-84/;

- протокол огляду місця події від 23 вересня 2024 року, з фототаблицями, де оглянуто територію домогосподарства АДРЕСА_2 . Біля будинку виявлені сліди бурого кольору. В однієї із кімнат вказаного будинку виявлено та вилучено предмет, схожий на сокиру, зі слідами бурого кольору, який постановою від 24.09.2024 року визнано речовим доказом ( т.1 а.с. 85-89,90);

-протоколами проведення слідчих експериментів з фототаблицями від 11.10.2024 року , в ході яких свідок ОСОБА_8 та потерпілий ОСОБА_9 показали та розказали, як саме ОСОБА_4 наніс удар сокирою по щоці ОСОБА_9 /т.1 а.с.93-99, 100-105 /.

Згідно з висновком судово-медичної експерта №167 від 30 вересня 2024 року ( розпочата 26.09.2024 року о 12.00-12.30) , у ОСОБА_9 при огляді було виявлено рублено-різана рана лівої щоки, яка, з врахуванням того, що рана піддавалася хірургічній обробці, могла бути спричинена за 3-4 доби до моменту обстеження – тобто 23 вересня 2024 року . Вказані ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень ,які спричинило короткочасний розлад здоров`я ( більше 6 діб) і могли бути заподіяні від удару (не менше одного ) і не виключено- сокирою. ( т.1 а.п.107 );

-протокол проведення слідчого експерименту з ОСОБА_16 ,де останній показав, як саме він наніс удар ОСОБА_9 (т.1 а.с .109-113).

Вказаний протокол суд приймає як доказ , так як відомості, які надаються під слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої дії ,що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК є документом. (ВС/ККС у справі № 740/3597/17 від 14.09.2020).

При цьому вказаний протокол слідчого експерименту відповідає положенням КПК України .

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку , що всі вищезазначені докази є узгодженими між собою , сумніву у своїй належності та допустимості у суду не викликають і тому, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, доведена повністю, дії обвинуваченого прокурором правильно кваліфіковані як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

При цьому суд вважає, що невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини саме в умисному нанесенні ОСОБА_9 тілесних ушкоджень є лише бажанням уникнути від відповідальності за скоєне.

Так, потерпілий ОСОБА_9 з самого початку давав чіткі, послідовні пояснення з приводу обставин нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_4 . Ці ж обставини підтвердила безпосередній свідок подій ОСОБА_8 . Крім того, одразу після нанесення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень свідок повідомила в поліцію про погрози сокирою ОСОБА_4 її чоловіку .

Суд зауважує , що як потерпілий ОСОБА_9 , так і свідок ОСОБА_8 повідомили, що дійсно сварилися з обвинуваченим через те, що він їх не пускав до хати, яку вони вважали своєю ,до того ж , на їх думку, обвинувачений допустив безлад у будинку, як то відламана дверка у шафі .Як повідомив потерпілий та підтвердила свідок ,саме з метою звернути увагу на поламану дверку шафи остання відсунула штору на вікні , а він зазирнув у вікно. При цьому ні у нього, ні у дружини нічого в руках не було.

При цьому при проведенні слідчого експерименту обвинувачений також не зазначав, що в руках у ОСОБА_9 була палиця.

Крім того, у фототаблицях до протоколу огляду місця події зображено дерев`яну палицю на вигляд близько 1,5- 1,7 м, опису якої у протоколі не міститься , і обвинувачений підтвердив, що саме з цією палицею був ОСОБА_9 .

Однак , на думку суду, є малоймовірним, що при просовуванні палиці такого розміру у відносно невелике вікно не було пошкоджено скло , віконні фіранки тощо . Малоймовірним є й те, що при зіскользуванні сокири з палиці такої довжини ( понад 1,5 -1,7 м) ,як пояснював обвинувачений, останній зміг би достати до обличчя потерпілого.

Про жодні погрози зі сторони потерпілого обвинувачений не повідомляв , потерпілий та свідок обвинуваченому добре знайомі, конфлікт відбувся вдень і жодної небезпеки для обвинуваченого не було , а тому не було і жодних підстав для самооборони.

Посилання обвинуваченого на те, що потерпілий прийшов до нього додому і тому він мав право так діяти , судом не приймаються до уваги, так як ні обвинувачений, ні потерпілий ОСОБА_9 , ні свідок ОСОБА_8 на момент конфлікту не мали правових підстав вважати , що будинок АДРЕСА_2 належить будь-кому із них. Наявність довідок Ставрівського старостинського округу, виданих обвинуваченому ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , незалежно від дати видачі , не породжує права власності будь-кого з них на вказаний будинок.

Суд не приймає до уваги думку захисника про відсутність підстав для притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності у зв`язку зі смертю потерпілого ОСОБА_9 . Так, на думку захисника ,виходячи з того, що вказана справа є справою приватного обвинувачення, то після смерті потерпілого ОСОБА_9 суд зобов`язаний був залучити у справі близьких родичів потерпілого, які б мали право при подальшому розгляді справи, маючи процесуальні права потерпілого, відмовитися від обвинувачення. Однак до участі в справі як представник потерпілого ніхто залучений не був , а прокурор у такому випадку обмежений у праві підтримання обвинувачення. Тому ,саме з цих підстав, на думку захисника, провадження по справі слід закрити на підставі п. 2 ч.1 ст.284 КПК України.

Суд вважає таку позицію захисника хибною, виходячи з такого.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.477 КПК України, кримінальне правопорушення, передбачене ст.125 КК України, відноситься до кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення і таке провадження може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.

Якщо потерпілий не подавав заяви про злочин і до початку чи під час судового провадження не порушував питання про притягнення до кримінальної відповідальності або ж прямо і беззастережно відмовився від обвинувачення ,то саме така позиція зумовлює припинення кримінального провадження шляхом його закриття на підставі п.7 ч.ч.1,7 ст.284 КПК України.

Таким чином, законодавець надає потерпілому можливість вибору способу реагування на злочин. Волевиявлення потерпілого є необхідною рушійною силою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення .

У матеріалах справи міститься заява потерпілого ОСОБА_9 , де він просив притягнути ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за нанесення йому тілесних ушкоджень. Крім того, потерпілий дав пояснення у судовому засіданні щодо обставин справи та підтвердив свою позицію щодо притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, висловивши свою думку про обов`язкове покарання обвинуваченого . У подальшому потерпілий у судові засідання не з`являвся, що є його правом, і жодних заяв від потерпілого ОСОБА_9 щодо відмови від обвинувачення до суду не надходило. За таких обставин у суду були всі підстави вважати позицію потерпілого чітко визначеною і викласти її у вироку навіть у разі його подальшої неявки у судові засідання , якби справа була розглянута до дати смерті потерпілого.

Після смерті потерпілого жодних змін до обвинувачення, викладеного прокурором ,та підтриманого потерпілим при житті, не вносилося. Незважаючи на чітко визначену позицію потерпілого щодо підтримання обвинувачення, після смерті потерпілого ОСОБА_9 , судом здійснювалися заходи щодо залучення правонаступника потерпілого – дружини ОСОБА_9 саме з метою дотримання прав потерпілого. Однак остання, будучи належним чином повідомленою про її право вступити в справу як правонаступник, до суду не з`являлася, жодних заяв про зміну позиції як правонаступника потерпілого не заявляла. За таких обставин, враховуючи позицію потерпілого ОСОБА_9 як на стадії дізнання, так і в судовому засіданні , щодо підтримання обвинувачення , суд не вбачає причин , з яких би не була врахована воля потерпілого, висловлена ним при житті, щодо притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Дотримання цієї вимоги виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду та забезпечує реалізацію таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності винуватості та право на захист.

Таким чином , перевірка судом вищеозначених доказів дозволяє суду зробити висновок про доведеність вини обвинуваченого у встановленому у судовому засіданні об`ємі.

Зазначена позиція суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, що відноситься згідно ст.12 КК України, до категорії кримінальних проступків; також повною мірою вивчена особа обвинуваченого.

Обставинами, що пом`якшують покарання, є те, що на теперішній час обвинувачений є військовослужбовцем ЗСУ та виконує обов`язки по захисту Батьківщини, а також суд враховує, що обвинувачений вважається таким, що немає судимостей.

Обставинами, які обтяжують покарання, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

З огляду на викладене, враховуючи позицію прокурора та потерпілого, який за життя висловив свою позицію щодо обов`язковості притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, суд вважає , що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.125 КК України – у виді штрафу, що буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 100 КПК України , речовий доказ – предмет, схожий на сокиру, слід знищити.

Процесуальні витрати відсутні, запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст.ст. 369, 370,371, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, і призначити покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , що складає 1700 грн.

Речовий доказ - предмет, схожий на сокиру, зі слідами бурого кольору , знищити.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду через Окнянський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя ОСОБА_1