Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №947/28405/26 — Київський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 947/28405/26

Провадження № 3/947/2820/26

31.07.2026 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Іванчук В.М., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 701608 від 24.06.2026 року) –

ВСТАНОВИВ:

24.06.2026 року о 12:20 год., за адресою: м. Одеса, вул. Князя Ярослава Мудрого, біля будинку № 2, (далі – особа, що притягується до адміністративної відповідальності),керував автомобілем марки «FORD», номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови та координації рухів, зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, почервоніння очей, після чого відмовилася від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння за допомогою технічних засобів та у спеціалізованому медичному закладі.

За таких обставин особа, що притягується до адміністративної відповідальності порушила п.2.5 «Правил дорожнього руху» України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно п.2.5 «Правил дорожнього руху» України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та просив закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Пояснив, що транспортним засобом у стані сп`яніння не керував, а на момент пред`явлення працівниками поліції вимоги про проходження огляду вже не був водієм, а перебував як пішохід. Зазначив, що після первинної зупинки автомобіля працівники поліції не виявляли у нього ознак сп`яніння, не пропонували пройти медичний огляд та дозволили продовжити рух, а повторне спілкування відбулося вже після того, як він припаркував автомобіль і залишив його. Також вказував на відсутність безперервної відеофіксації подій, недотримання працівниками поліції процедури проведення огляду, штучне, на його думку, формування ознак наркотичного сп`яніння та інші процесуальні порушення, викладені у поданих до суду письмових запереченнях, у зв`язку з чим вважав зібрані у справі докази недопустимими та такими, що не підтверджують його винуватість. Просив суд відмовити у притягненні його до адміністративної відповідальності.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення в їх сукупності, перевіривши доводи, наведені у письмових запереченнях, надавши оцінку кожному доказу окремо та всім доказам у їх взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, знайшла своє підтвердження під час судового розгляду, виходячи з такого.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Разом із цим, положення ст.68 Конституції України встановлюють обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права, свободи, честь і гідність інших осіб.

Згідно зі ст.1 КУпАП завданнями законодавства про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі й гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх обов`язків та відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За змістом ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню адміністративних правопорушень.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність конкретної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, показаннями технічних засобів, які мають функції фото- і відеозапису, іншими документами та іншими належними й допустимими доказами.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа), який розглядає справу, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП визначено, що під час розгляду справи суд зобов`язаний встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна у його вчиненні особа, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан такого сп`яніння. При цьому законодавець визначає самостійним складом адміністративного правопорушення саме факт відмови водія від проходження огляду, якщо така вимога працівника поліції була заявлена відповідно до вимог закону за наявності достатніх підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння.

Порядок виявлення у водіїв ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та проведення відповідного огляду врегульовано положеннями ст.266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735.

Зазначені нормативно-правові акти встановлюють єдиний алгоритм дій працівників поліції під час виявлення ознак сп`яніння у водія, визначають перелік таких ознак, підстави для направлення особи на медичний огляд, а також порядок фіксації відповідних процесуальних дій, що покликано забезпечити баланс між публічним інтересом у сфері безпеки дорожнього руху та гарантіями дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд також враховує усталену практику Верховного Суду, відповідно до якої при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, суд повинен оцінювати не окремі докази ізольовано, а всю сукупність наявних у справі доказів, перевіряючи їх належність, допустимість, достовірність та взаємний зв`язок, виходячи із принципів повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи. При цьому окремі процесуальні недоліки оформлення матеріалів не можуть автоматично свідчити про недоведеність вини особи, якщо із сукупності інших належних та допустимих доказів беззаперечно встановлюються обставини вчинення адміністративного правопорушення. Наступним суд надає оцінку доводам особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та дослідженим у судовому засіданні доказам.

Даючи оцінку доводам ОСОБА_1 , суд виходить із того, що право особи на захист передбачає можливість висловлювати будь-які аргументи на спростування обвинувачення, однак такі доводи підлягають перевірці судом та оцінюються виключно у взаємозв`язку з усією сукупністю доказів, наявних у матеріалах справи. Саме по собі заперечення вини чи незгода із складеним протоколом не є безумовною підставою для закриття провадження, якщо наведені твердження не підтверджуються іншими належними та допустимими доказами.

Посилання ОСОБА_1 на те, що на момент висунення працівниками поліції вимоги про проходження огляду він уже не був водієм, а перебував у статусі пішохода, суд оцінює критично.

Як вбачається із досліджених у судовому засіданні матеріалів справи, вимога про проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння була безпосередньо пов`язана саме з фактом керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Зміна його місцезнаходження або вихід із автомобіля після завершення руху не змінює правової природи вже встановленої події та не припиняє повноважень працівників поліції щодо документування адміністративного правопорушення, якщо між фактом керування транспортним засобом та подальшими процесуальними діями існує безперервний логічний і часовий зв`язок.

Твердження особи про те, що після першої зупинки автомобіля працівники поліції дозволили йому продовжити рух, не спростовує законності подальшого оформлення матеріалів справи. Закон не містить положень, відповідно до яких незастосування поліцейським окремого заходу забезпечення провадження автоматично свідчить про відсутність у водія ознак сп`яніння або позбавляє працівників поліції права вчиняти подальші процесуальні дії. Вказані обставини самі по собі не спростовують наявності законних підстав для висунення вимоги про проходження медичного огляду.

Суд також не приймає доводи ОСОБА_1 про нібито відсутність у нього ознак наркотичного сп`яніння та їх штучне створення працівниками поліції.

Відповідно до вимог Інструкції №1452/735 саме поліцейський, який безпосередньо здійснює нагляд за безпекою дорожнього руху, уповноважений оцінювати зовнішні ознаки, характерні для можливого стану наркотичного сп`яніння, та у разі їх виявлення запропонувати водію пройти відповідний огляд. При цьому остаточне підтвердження або спростування наявності такого стану здійснюється не працівником поліції, а виключно під час медичного огляду у встановленому законом порядку. Саме тому відмова водія від проходження такого огляду позбавляє можливості отримати об`єктивний медичний висновок та відповідно тягне наслідки, прямо передбачені диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП.

Аргументи ОСОБА_1 щодо відсутності безперервної відеофіксації також не можуть бути покладені судом в основу висновку про недоведеність його вини.

Положення ст.251 КУпАП не визначають відеозапис єдиним або виключним доказом у справах даної категорії. Законодавець прямо передбачає можливість підтвердження обставин адміністративного правопорушення сукупністю різних доказів, які підлягають оцінці у їх взаємному зв`язку. Отже, навіть за наявності окремих зауважень щодо технічної фіксації суд не позбавлений можливості оцінити всі інші наявні у справі докази та встановити фактичні обставини події.

Суд також враховує, що порушення окремих відомчих положень щодо організації здійснення відеофіксації саме по собі не свідчить про автоматичну недопустимість усіх інших доказів та не є безумовною підставою для закриття провадження. Вирішальне значення має те, чи дозволяє сукупність доказів достовірно встановити обставини події та факт відмови водія від проходження огляду у порядку, визначеному законом.

Частина друга ст.266 КУпАП передбачає альтернативний спосіб фіксації процедури проведення огляду або відмови від нього - із застосуванням технічних засобів відеозапису, а тому відсутність свідків сама по собі не свідчить про незаконність оформлення матеріалів справи та повинна оцінюватися судом виключно у взаємозв`язку з іншими доказами.

Не можуть бути прийняті судом і посилання ОСОБА_1 на окремі рішення апеляційних судів, наведені у його письмових запереченнях.

Відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуального законодавства висновки, викладені у постановах інших судів у справах з відмінними фактичними обставинами, не мають преюдиційного характеру для даної справи. Кожне провадження розглядається судом індивідуально, виходячи з установлених саме у ньому фактичних обставин та досліджених доказів.

Оцінюючи всі досліджені докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що вони є взаємоузгодженими, логічно доповнюють один одного, не містять істотних суперечностей, які б ставили під обґрунтований сумнів сам факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Натомість наведена особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, версія подій фактично зводиться до власного тлумачення окремих процесуальних дій працівників поліції та незгоди із правовою оцінкою обставин справи, однак не підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами, які б спростовували встановлений судом факт відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у порядку, визначеному законом.

За таких обставин суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом сукупністю досліджених доказів, а тому наявні правові підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності із застосуванням адміністративного стягнення, передбаченого санкцією зазначеної норми.

Враховуючи викладене, а також ступінь небезпеки, викликану тим, що особа, що притягується до адміністративної відповідальності відмовилася від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння за допомогою технічних засобів та у спеціалізованому медичному закладі, суд вважає, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушника буде у вигляді штрафу з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком.

Відповідно до ЗУ «Про судовий збір», судовий збір стягується із особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП та п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з особи, що притягується до адміністративної відповідальності судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665, 60 грн.

На підставі вищевикладеного,керуючись ст.ст. 268, 279, 280, 283, 284, ч.1 ст. 130 КпАП України, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.

Стягнути ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на перше січня 2026 року, що складає 665, 60 (шістсот шістдесят п`ять) гривень (шістдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси.

Постанова пред`являється до виконання протягом трьох місяців.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси Іванчук В. М.