Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №946/10074/25 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/10074/25

Провадження № 2/946/2122/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Пащенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Топтигіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочку сплати аліментів та додаткових витрат на дитину, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який був уточнений 10.04.2026 року (а.с.75), до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочку сплати аліментів та додаткових витрат на дитину, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 21.01.2012 року між ОСОБА_2 та нею, ОСОБА_3 був укладений шлюб. Від шлюбу народився син — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02.04.2020 року по справі № 946/150/20 шлюб між сторонами було розірвано. На підставі судового наказу від 21.01.2020 року по справі № 946/151/20 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини у розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 13.01.2020 року до досягнення дитиною повноліття. Відповідач не регулярно сплачує аліменти, допускаючи заборгованість, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області ВП № 61297859 від 03.12.2025 pоку, який був пізніше уточнений. З урахуванням вищевикладеного, з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 3043,66 грн. Починаючи з 30.09.2012 року спільній дитині надано статус дитини з інвалідністю, дитина має заключний клінічний діагноз — ВВС: стан після пластики дефекту міжшлуночкової перегородки та пластики тристулкового клапана (25.09.2012 року), недостатність тристулкового клапана ІІ ст, помірний надклапаний стеноз легеневої артерії, НК І ст. Вищевказане призвело до захворювання дитини на ряд інших хвороб. Зокрема, у травні 2017 року був встановлений діагноз плоскостопість ІІ ст. та сколітотична осанка, а у липні 2024 року було підтверджено діагноз: кіфосколіатична постава. Вальгусна постава стоп та колінних суглобів та у квітні 2025 року знов підтверджено діагноз: вальгусна установка стоп та колінних суглобів, кіфосколіотична постава, гіперлогдоз попереково-крижового відділу у зв`язку з чим ОСОБА_4 пройшов курс фізичної реабілітації (масаж, фізична терапія, електоросіостимуляція та кінезіотейпування) з 21.03.2025 року по 02.04.2025 рік та потребує подальшого курсу лікування. Також дитина знаходиться на диспансерному обліку з 2013 року у лікаря-невролога з діагнозом Церебрастенічний синдром. Окрім цього, ОСОБА_5 у березні 2025 року отримав забій м`яких тканин сідничної ділянки, у квітні 2025 року отримав забій IV п. правої кісті, у травні 2025 року отримав контузію ока та орбіти, у серпні 2025 року отримав забій м`яких тканин пів стопи, та 2 вересні 2025 року був укушений собакою у правий зап`ясток та потребував додаткового лікування. Окрім цього, у червні 2024 року ОСОБА_4 проходив стаціонарне лікування у зв`язку з виявленим гострим тонзилітом; у грудні 2024 року проходив стаціонарне лікування у зв`язку з виявленим гострою бактеріальною інфекцією; у червні 2025 року проходив стаціонарне лікування у зв`язку з виявленою гострою бактеріальною інфекцією. Приймаючи до уваги вищевикладене, дитина потребує регулярних медичних обстежень, стаціонарного лікування, оздоровлення у санаторно-курортних закладах, прийому дороговартісних ліків, тощо. На лікування та реабілітацію дитини позивачкою були витрачені грошові кошти у сумі 31 745,21 грн., що підтверджується платіжними документами (чеками, квитанціями тощо). Виходячи з вказаного, позивачка просить суд стягнути з відповідача від зазначеної суми, а саме, 15872,61 грн. З огляду на викладене, позивачка просить суд стягнути з відповідача на свою користь додаткові витрати на лікування та реабілітацію дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 15872,61 грн., та пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 3043,66 грн.

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18.12.2025 року прийнято до свого провадження цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.44).

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. 16.02.2026 року представник відповідача надала суду відзив на позовну заяву, в якому вказала, що згідно до розрахунку заборгованості зі сплати по аліментам від 03.12.2025 року, який наданий позивачкою, заборгованість по аліментам станом на листопад 2025 року складає 1318,30 грн. Позивачкою не було надано розрахунок пені, не вказано за які саме місяці, дні, утворилась пеня. Згідно розрахунку представника відповідача неустойка складає 1521,83 грн., виходячи з наступного: липень 2025 року – 2494,80*31*1%=773,39 грн., листопад 2025 року – 2494,80*30*1%=748,44 грн., тобто, заборгованість за місяць * кількість днів заборгованості * 1%. Отже, оскільки розмір заборгованості становить 1318,30 грн., а пеня за прострочку аліментів не може бути більше, ніж 100% заборгованості, то відповідач згоден на стягнення з нього пені в розмірі заборгованості, а саме 1318,30 грн. З вимогою щодо стягнення з відповідача додаткових витрат у розмірі 15872,61 грн. він згоден частково. ОСОБА_2 не заперечує проти виплати додаткових витрат на дитину, однак, серед наданих позивачкою квитанцій є квитанції, які повторюються, не читабельні, на яких не видно номеру чека, дати, назви препарату, його вартості, немає призначення на деякі препарати. Отже, з огляду на зазначене з ОСОБА_2 підлягають стягненню додаткові витрати на дитину в розмірі 8878,76 грн. (15872,61 -6993,85). Враховуючи викладене, представник відповідача просить суд позов задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 1318,30 грн., додаткові витрати на утримання сина одноразово в твердій грошовій сумі в розмірі 8878,76 грн., та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 4000,00 грн. (а.с.52-53).

22.04.2026 року представник відповідача надала суду відзив на уточнену позовну заяву, в якому вказала, що згідно наданого позивачкою уточненого розрахунку пені, сума неустойки за аліментів за березень 2025 року становить 773,39 грн; за квітень 2025 рік 748,44 грн., за липень 2025 року 773,39 грн., за листопад 2025 року 748,44 грн., а всього 3043,66 грн. Відповідно до наданого позивачкою в уточненій заяві розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.04.2025 року, виданий Ізмаїльським ВДВС Південного МУМЮ (м.Одеса), сукупний розмір заборгованості, включаючи березень 2025 року становить 8459,90 грн. Оскільки сума пені не може перевищувати 100 відсотків заборгованості по аліментам, рішенням суду від 29.09.2025 року з ОСОБА_2 була стягнута пеня за прострочення сплати по аліментам в межах заборгованості по аліментам в сумі 8459,90 грн., що підтверджується виконавчим листом від 30.10.2025 року. На теперішній час позивачка повторно хоче стягнути з відповідача суму неустойки за березень 2025 року в розмірі 773,39 грн., що не припустимо. Згідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 03.12.2025 року, який знаходиться в матеріалах справи, сукупний розмір заборгованості по аліментам станом на листопад 2025 року становить 1318,30 грн. Згідно розрахунку відповідача неустойка становить аліменти 2270,27 грн.: квітень 2025 року – 2494,80*30*1%=748,44 грн., липень 2025 року – 2494,80*31*1%=773,39 грн., листопад 2025 року – 2494,80*30*1%=748,44 грн. Але, оскільки сума пені не може перевищувати 100% заборгованості аліментів, з відповідача підлягає стягненню сума пені у розмірі 1318,30 грн. Враховуючи викладене, представник відповідача просить суд стягнути з ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 1318,30 грн. (а.с.76).

Згідно ч.2 ст.281 розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 1 ст.274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що від шлюбу сторони мають сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 07.08.2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 857 від 07.08.2012 року (а.с.10).

Судовим наказом Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області від 21.01.2020 № 946/151/20 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягуються аліменти щомісячно в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 13.01.2020 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно розрахунку державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.12.2025 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на листопада 2025 року становить 1318,0 грн. (а.с.15).

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.09.2025 року (справа №946/2411/25) стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 8459,90 грн. та в дохід держави судові витрати (судовий збір) в сумі 339,14 грн, зарахувавши до спеціального фонду Державного бюджету України. В решті позову відмовити. Рішення набрало законної сили 30.10.2025 року.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.

Згідно з частинами другою, третьою статті 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права та пропорційність.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

За ч. 1 ст. 20 СК України, до вимог що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку.

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

За ч. 1 ст. 20 СК України, до вимог що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених Кодексом.

Ч.1 ст.196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Позивачкою надано розрахунок пені за несплату аліментів, згідно якого: за березень 2025 року становить 773,39 грн; за квітень 2025 року - 748,44 грн., за липень 2025 року - 773,39 грн., за листопад 2025 року - 748,44 грн., а всього 3043,66 грн.

Однак, згідно рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.09.2025 року (справа №946/2411/25) стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за березень 2025 року.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 20.07.2020 по справі № 362/4462/16 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі N 572/1762/15-ц (провадження N 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі N 333/6020/16-ц (провадження N 14-616цс18).

При застосуванні формулювання "не більше 100 відсотків заборгованості" в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання "не більше 100 відсотків заборгованості" означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

Таким чином, потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання "не більше 100 відсотків заборгованості" означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується (Постанова ВС № 711/679/21 від 19.01.2022).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, щодо стягнення з відповідача на користь позивачки пені в сумі 1318,30 грн., оскільки розмір заборгованості по аліментам на листопад 2025 року становить 1318,30 грн.

Щодо стягнення додаткових витрат на дитину, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину вразі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що починаючи з 30.09.2012 року дитині надано статус дитини з інвалідністю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 . Дитина має заключний клінічний діагноз — ВВС: стан після пластики дефекту міжшлуночкової перегородки та пластики тристулкового клапана (25.09.2012 року), недостатність тристулкового клапана ІІ ст,, помірний надклапаний стеноз легеневої артерії, НК І ст. (а.с.8).

У квітні 2025 року ОСОБА_4 отримав забій IV п. правої кісті, що підтверджується довідкою КНП Ізмаїльської міської ради Одеської області «Ізмаїльська міська центральна лікарня» №1684 від 21.04.2025 року (а.с.32 зворот).

Також, у травні 2025 року отримав контузію ока та орбіти, у серпні 2025 року отримав забій м`яких тканин пів стопи, та, окрім цього, у червні 2024 року ОСОБА_4 проходив стаціонарне лікування у зв`язку з виявленим гострим тонзилітом; у травні 2017 року був встановлений діагноз плоскостопість ІІ ст. та сколітотична осанка.

Довідками фізичного терапевта ОСОБА_6 від 17.07.2024 року та від 02.04.2025 року відносно захворювання дитини ОСОБА_4 встановлено висновок: кіфосколіатична постава. Вальгусна постава стоп та колінних суглобів та у квітні 2025 року знов підтверджено діагноз: вальгусна установка стоп та колінних суглобів, кіфосколіотична постава, гіперлогдоз попереково-крижового відділу. ОСОБА_4 пройшов курс фізичної реабілітації (масаж, фізична терапія, електоросіостимуляція та кінезіотейпування) з 21.03.2025 року по 02.04.2025 року та потребує подальшого лікування (а.с.21, 22).

Окрім цього, ОСОБА_5 у березні 2025 року отримав забій м`яких тканин сідничної ділянки, що підтверджується довідкою №1359 КНП Ізмаїльської міської ради Одеської області «Ізмаїльська міська центральна лікарня» (а.с.32).

У вересні 2025 року ОСОБА_5 був укушений собакою у правий зап`ясток та потребував додаткового лікування, що підтверджується довідкою КНП Ізмаїльської міської ради Одеської області «Ізмаїльська міська центральна лікарня» від 02.09.2025 року (а.с.33).

Також, у грудні 2024 року ОСОБА_4 проходив стаціонарне лікування у зв`язку з виявленою гострою бактеріальною інфекцією, що підтверджується виписним епікризом № 3101 (а.с.30) та у червні 2025 року дитина проходила стаціонарне лікування у зв`язку з виявленою гострою бактеріальною інфекцією, що підтверджується виписним епікризом №1630 (а.с.27).

Також дитина знаходиться на диспансерному обліку з 2013 року у лікаря-невролога з діагнозом Церебрастенічний синдром.

Позивачкою було надано суду платіжні документи (чеки, квитанції тощо) на загальну суму 31 745,21 грн. (а.с.18-41).

Разом із тим, суд не приймає до уваги оплату вартості ліків за платіжними документами (чеками, квитанціями тощо) від 10.03.2025 року на суму 108,05 грн. (а.с.23), від 14.10.2025 року на суму 412,00 грн., від 18.09.2025 року на суму 411,90 грн., від 25.04.2025 року на суму 410,10 грн. (а.с.26), від 03.07.2024 року на суму 295,80 грн. (а.с.28 зворот), від 03.07.2024 року на суму 130,00 грн., від 03.07.2024 року на суму 117,47 грн. (а.с.29), на суму 555,70 грн. (а.с.31 зворот), від 20.12.2023 року на суму 283,80 грн. (а.с.34 зворот), від 27.02.2024 року на суму 106,70 грн. (а.с.36 зворот), від 14.04.2025 року на суму 122,10 грн., від 15.04.2025 року на суму 111,21 грн. (а.с.40), на загальну суму 3064,83 грн., оскільки призначення лікарями ліків за вказаними платіжними документами (чеками, квитанціями тощо) не підтверджено матеріалами справи.

Отже, позивачкою надано суду на підтвердження додаткових витрат платіжні документи (чеки, квитанції тощо) на загальну суму 28680,38 грн., сплата яких підтверджена належними та допустимими доказами.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачка несе додаткові витрати на утримання дитини у зв`язку з її хворобою, а тому відповідач повинен приймати участь у додаткових витратах та половина суми даних витрат, оскільки у батьків рівна відповідальність щодо утримання дитини, у сумі 14340,19 грн. (28680,38/2), має бути стягнута з відповідача.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України»).

У відповідності до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суду не надано відповідачем доказів щодо наявності обставин, які б перешкоджали стягненню додаткових витрат на дитину.

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч.1 ст. 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з диспозитивності судового процесу, з огляду на встановлені судом обставини, аналізуючи надані суду докази, з огляду на те, що позивачкою додаткові витрати підтверджені документально, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню пеня за прострочку сплати аліментів у розмірі 1318,30 грн. та додаткові витрати на дитину у сумі 14340,19 грн.

За ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Вирішуючи вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу, пов`язаних з розглядом справи, суд виходить з положень ст.133 ЦПК України, відповідно до яких, до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу. Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Пиреу Є.П. надала правову допомогу відповідачу, що підтверджується ордером серії ВН №1660716 від 13.02.2026 року, угодою про надання правової допомоги №3 від 13.02.2026 року, додатковою угодою №3 про надання правової допомоги від 13.02.2026 року (а.с.54, 55, 56).

За загальним правилом (ч.1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ст.129 Конституції України, ст.ст.12,81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивачка при зверненні до суду була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача відповідно до вимог ст.141 ЦПК України підлягають стягненню в дохід держави судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2020,70 грн. (83,42%).

Таким чином, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 2020,70 грн.

Однак, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з позивачки на користь відповідача не підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, оскільки позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 77-81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, ст. ст. 7, 20, 196 СК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , про стягнення пені за прострочку сплати аліментів та додаткових витрат на дитину – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , додаткові витрати на дитину, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у твердій грошовій сумі у розмірі 14340,19 (чотирнадцять тисяч триста сорок гривень дев`ятнадцять копійок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 1318,30 (одна тисяча триста вісімнадцять гривень тридцять копійок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , в дохід держави судовий збір в сумі 2020,70 (дві тисячі двадцять гривень сімдесят копійок) гривень, зарахувавши до спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Т.П.Пащенко