Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №490/6055/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

490/6055/26 від30.07.2026

н\п 3/490/1683/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Лященко В.Л., при секретарі Ведмеденко А.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Управління патрульної поліції в Миколаївській областіпро притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу серії ВАБ №219137 від 29.06.2026 року, 28 червня 2026 о 23 годині, громадянка ОСОБА_1 за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , ухилялася від виконання батьківських обов`язків стосовно своїх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо забезпечення належних умов життя та виховання, а саме: перебувала в стані алкогольного сп`яніння та створила незадовільні умови проживання, чим не дотрималася вимог ст.15 Сімейного кодексу України та ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства», тим самим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 184 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, повідомлялася належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Зважаючи на викладені обставини, ОСОБА_1 належно сповіщалася про час і місце розгляду справи, була обізнана про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, не подавала письмових заперечень проти протоколу, пояснень та доказів, до суду не з`явилася, її поведінка свідчить про не бажання брати участь у розгляді справи. Проте, подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Розгляд справи у розумні строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов`язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.

Відтак, суд відповідно до вимог ст.280 КУпАП України, вважає за можливе провести розгляд справи за її відсутності, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів на підставі яких можливо розглянути справу та винести рішення, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.245 КУпАП України, та розгляду справи в межах строків, які передбачені ст.38 КУпАП України.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 1 ст.184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Отже, диспозиція даної статті посилається на певне законодавство, яке передбачає виконання обов`язків. Тому, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, повинно бути доведено, які саме обов`язки не були нею виконані і яким законодавством передбачене їх виконання.

Тобто, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , ухилялася від виконання батьківських обов`язків стосовно своїх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо забезпечення належних умов проживання, а саме: перебувала в стані алкогольного сп`яніння та створила незадовільні умови проживання, чим не дотрималася вимог ст.15 Сімейного кодексу України та ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства», тим самим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 184 КУпАП.

Слід зазначити, що частина 1 статті 184 КУпАП є бланкетною нормою, і при кваліфікації дій правопорушника за цією статтею необхідно зазначати, яка саме норма законодавства порушена.

Відповідно ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини ; Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток ; Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; Батьки зобов`язані поважати дитину; Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї ; Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

З аналізу ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства» та ст. 150 Сімейного кодексу України, посилання на які міститься в протоколі про адміністративне правопорушення, вбачається, що вказані статті регламентують різноманітні обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Проте в протоколі про адміністративне не конкретизовано яку саме норму діючого законодавства порушила ОСОБА_1 , тобто які саме батьківські обов`язки не були виконані нею чи від виконання яких остання ухилялася, оскільки відповідальність за ч.1 ст. 184 КУпАП передбачена саме за ухилення конкретно визначених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Крім того,при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, вказана норма матеріального права застосована не була, оскільки не було конкретизовано, у який спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання дітей, та які саме обов`язки така особа не виконала, тобто не зазначено суті адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджено ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством батьківських обов`язків, а також відсутні будь-які інші докази, які б підтверджували обставини, викладені в протоколі.

Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Згідно ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Проаналізувавши викладені обставини та матеріали справи про адміністративне правопорушення, враховуючи відсутність переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з причини відсутності в її діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. 247, 284 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя В.Л. Лященко