Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №127/19775/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/19775/26

Провадження № 2/127/5531/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

29.07.2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Бессараб Н.М.,

при секретарі Перевізник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила суд стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на утримання дитини в розмірі 64000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Липовецького районного суду Вінницької області 21 червня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину та утримання дружини в період догляду за дитиною до трьох років, позов задоволено частково та вирішено стягувати з відповідача на користь позивача на утримання доньки ОСОБА_4 , 2008 р.н. аліменти в розмірі 231,30 грн.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 29.03.2011 у цивільній справі №2-190/11 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

У 2013 році позивач змінила прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 , оскільки уклала шлюб і набула прізвище ОСОБА_6 .

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у цивільній справі №127/11261/15-ц збільшено розмір аліментів стягуваних з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 231,30 грн. до 800,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання законної сили рішення суду, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у цивільній справі №127/38420/25, вирішено стягувати з відповідача на користь позивача на утримання дочки ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

Наразі позивач вимушена звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача на її користь додаткові витрати на утримання дочки, що пов`язані з оплатою її навчання, так як донька сторін ОСОБА_4 навчається на платній основі. Вартість навчання за навчальний рік становить 32000 грн. Період навчання становить 4 роки та загальна вартість освітніх послуг за весь строк навчання становить 128000 грн., тому позивач просить стягнути з відповідача на її користь половину вказаної суми, а саме 64000 грн.

До судового засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, однак надала суду заяву, відповідно до якої просила слухати справу в її відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Заяв та відзиву від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, з урахуванням приписів ст. 280 ЦПК України суд прийшов до висновку про розгляд справи у відсутність відповідача в порядку заочного провадження, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін і позивач не заперечив проти такого порядку розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбу, який між ними розірвано на підставі рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 29.03.2011 (а.с. 8).

Від вказаного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 6).

01.10.2013 позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 7).

14.09.2015 Вінницький міський суд Вінницької області розглянув справу №127/11261/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та ухвалив рішення, відповідно до якого збільшено розмір аліментів стягуваних з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 231,30 грн. до 800,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання законної сили рішення суду, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що підтверджується виконавчим листом, виданим 22.10.2015 Вінницьким міським судом Вінницької області (а.с. 9).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23.02.2026 по цивільній справі №127/38420/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання законної сили даним рішенням і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 10-12).

11.08.2025 між Вінницьким торговельно-економічним інститутом Державного торговельно-економічного університету та законним представником ОСОБА_7 – ОСОБА_1 укладено Договір №327Мд про навчання у закладі вищої освіти, предметом якого є навчання у даному закладі вищої освіти за денною формою здобуття освіти, за освітньою програмою Логістика за спеціальністю D3 Менеджмент, галузь знань D Бізнес, адміністрування та право, для здобуття рівня вищої освіти Бакалавр, строком до 01.07.2028 (а.с. 14-15).

11.08.2025 між Вінницьким торговельно-економічним інститутом Державного торговельно-економічного університету та законним представником ОСОБА_7 – ОСОБА_1 укладено Договір №327Мд-1 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівця у Вінницькому торговельно-економічному інституті ДТЕУ. Загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 128000 грн.: 1 курс (з 01.09.2025 по 31.08.2026) – 32000 грн.; 2 курс (з 01.09.2026 по 31.08.2027) – 32000 грн.; 3 курс (з 01.09.2027 по 31.08.2028) – 32000 грн.; 4 курс (з 01.09.2028 по 31.08.2029) – 32000 грн. (а.с. 16-18).

Як вбачається з наданих суду дублікатів чеків від 26.08.2025 та 17.01.2026, позивач ОСОБА_1 сплатила в загальному розмірі 32000 грн. за навчання ОСОБА_7 (а.с. 13).

За змістом ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ч. 2 ст. 185 СК України).

Виходячи з аналізу ст. 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №183/1679/17, від 12 грудня 2019 року у справі №756/4947/17-ц, від 01 квітня 2020 року у справі №521/16268/18, від 26 серпня 2020 року у справі №336/1488/19, від 08 грудня 2021 року у справі №607/12170/20 викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню.

Аналіз наведених норм чинного законодавства вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Відповідно до вимог закону, у витратах, понесених при звичайному способі життя, хоча вони і будуть додатковими, але не викликаними особливими обставинами, участь другого з батьків не є обов`язковою.

Отже, згідно вимог законодавства та аналізу судової практики, яка склалась, до додаткових витрат на дитину відносять:

а) навчання у спеціалізованому закладі освіти, технікумі, коледжі, при умові погодження з батьком/матір`ю навчального закладу та доведеності існування особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі,

б) розвиток здібностей дитини, а саме витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини, придбання спортінвентарю, музичного інструменту, витрати на участь у змаганнях та конкурсах, витрати на вивчення іноземних мов, підтверджені відповідними нагородами, які одержували діти або характеристиками,

в) оздоровлення (санаторно-курортне або відпочинок біля моря або на гірському курорті при умові доведеності, що для покращення стану здоров`я дитини вона потребувала відпочинок та оздоровлення саме там),

г) лікування (систематичні витрати, понесені у зв`язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилалась на те, що дочка сторін навчається на платній основі за договором про надання платної освітньої послуги у Вінницькому торговельно-економічному інституті Державного торговельно-економічного університету. Позивач сплатила вартість навчання в розмірі 32000 грн. за навчальний рік. Період навчання становить 4 роки та загальна вартість освітніх послуг за весь строк навчання становить 128000 грн., тому позивач просила стягнути з відповідача на її користь половину вказаної суми, а саме 64000 грн.

Суд вважає, що витрати на здобуття дитиною освіти у закладі вищої освіти, заявлені до стягнення, не можуть бути віднесені до додаткових витрат у розумінні Сімейного кодексу України.

За змістом вказаних вище положень закону, до додаткових витрат належать витрати, пов`язані з навчанням у спеціалізованому закладі освіти, за умови доведення необхідності навчання саме в такому закладі. Ідеться про заклад, навчання в якому обумовлене розвитком особливих здібностей дитини або її специфічними (особливими) потребами.

Матеріали справи не містять відомостей про наявність у дочки сторін ОСОБА_7 особливих здібностей дитини або специфічних (особливих) потреб, задоволення яких можливе виключно шляхом навчання у Вінницькому торговельно-економічному інституті Державного торговельно-економічного університету. Вказаний навчальний заклад не є спеціалізованим закладом освіти у розумінні закону.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що витрати на навчання ОСОБА_7 у Вінницькому торговельно-економічному інституті Державного торговельно-економічного університету не є додатковими витратами у розумінні ст. 185 СК України.

Доказів існування особливих обставин, зокрема, потреби у розвитку особливих здібностей дитини чи необхідності лікування, пов`язаного з тривалим або постійним захворюванням, матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу на те, що витрати, пов`язані з базовим навчанням дитини, у тому числі, за умови продовження навчання для здобуття наступного освітнього рівня, охоплюються аліментними зобов`язаннями батьків до досягнення дитиною повноліття відповідно до ст. 180 СК України. Після досягнення дитиною повноліття обов`язок батьків щодо її утримання у разі продовження навчання не припиняється, а отже витрати на навчання у закладі вищої освіти охоплюються аліментними зобов`язаннями щодо повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, відповідно до статті 199 СК України.

З урахуванням викладеного, відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку по участі у додаткових витратах, пов`язаних з навчанням дитини.

Заявлені позивачем, на її думку додаткові витрати, у розумінні статті 185 СК України такими не є, а відносяться до загальних витрат, пов`язаних із забезпеченням дитині достатнього рівня для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 141, 180, 185 СК України, ст. ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274-282, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: