Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №128/168/26 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/168/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29 липня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бондаренко О.І.

при секретарі Нагірняк Т.А.

без участі сторін, -

розглянувши в відкритому підготовчому засіданні в м. Вінниця цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувсь до суду з даною позовною заявою через свого представника адвоката Піпко А.М., який з врахуванням заяви про зміну предмету позову від 29.07.2026, просить про наступне:

-Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 як чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 01.01.2007 року по 09.01.2023 року.

-В порядку поділу спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право спільної часткової власності по 1/2 (одній другій) частці на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 297,8 кв. м., житловою площею 98,8 кв. м. та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,089 га, кадастровий номер 0520680203:03:002:0175, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

- визнати за ОСОБА_1 право приватної власності в цілому на наступне майно: - Автогрейдер марка NORD-VERK PANTER 12, 1987 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; - Екскаватор колісний марка VOLVO 262, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; - Фреза дорожня марка Weber SF 400, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; - Коток дорожній марка Benford TV1700DC, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; - Навантажувач марка CATERPILLAR 246B, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 ; - Навантажувач телескопічний марка NEW HOLLAND LM410, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; - Коток дорожній марка ВOMAG BW 135AD, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 .

Заявлені позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 в період з 01.01.2007 року по 09.01.2023 року проживав однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу. В цей період у сторін народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом з відповідачем та синами позивач проживав в період з 2007 року по 2023 рік однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю, в них в цей час народилось троє спільних дітей, які проживали з ними та виховувались ними. 10.01.2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Під час проживання в період з 2007 року по 2023 рік однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, та після реєстрації шлюбу позивачем придбавалося майно, яке було оформлене на відповідача. Під час проживання в період з 2007 року по 2023 рік однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу та під час шлюбу позивачем придбавалося нерухоме майно, яке було оформлене на відповідача, зокрема, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 297,8 кв. м., житловою площею. 98,8 кв. м., що підтверджує договір купівлі-продажу від 16.07.2019 року та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.07.2019 року. Також у вищевказаний період сторони набули у власність рухоме майно, що підтверджують відповідними доказами. Сторони не можуть вирішити питання поділу вищевказаного майна, набутого в період їх проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, так як це можливо виключно в разі встановлення в судовому порядку юридичного факту їх проживання як чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, між ними існують певні розбіжності щодо його поділу.

Враховуючи вищевикладене, існує потреба встановити факт проживання сторін як чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати право приватної власності на нього за кожною стороною.

В судове засідання сторони не з`явилися, надали заяви, якими просять справу слухати в їх відсутність.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Піпко А.М. надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача, змін та доповнень не має, позовні вимоги підтримує в редакції від 29.07.2026 та просить винести рішення по справі.

Відповідачка ОСОБА_2 надала суду заяву про повне визнання позовних вимог з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 29.07.2026, просить винести рішення по справі та завершити розгляд у її відсутність.

Представник відповідачки адвокат Слободянюк М.В. надав суду заяву про проведення засідання у його відсутність, підтримує позицію ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Крім того, інформація щодо всіх судових справ є у вільному доступі на офіційному вебпорталі «Судова влада України» за вебадресою: http://vnr.vn.court.gov.ua

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку сторін, викладену у письмових заявах, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

ОСОБА_1 в період з 01.01.2007 року по 09.01.2023 року проживав однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу.

10.01.2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, що підтверджує свідоцтво про шлюб (копія) серія НОМЕР_8 від 10.01.2023 року (а.с.15).

Під час проживання в період з 2007 року по 2023 рік однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу та під час шлюбу позивачем придбавалося нерухоме майно, яке було оформлене на відповідача ОСОБА_2 , зокрема, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 297,8 кв. м., житловою площею. 98,8 кв. м., що підтверджує договір купівлі-продажу від 16.07.2019 року та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.07.2019 року (а.с.23, 24-25).

Виконавчий комітет Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області в довідці № 24 від 15.01.2026 року підтверджує, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з 2007 року по 2023 рік проживали однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , вели спільне господарство, та мають троє спільних дітей (а.с.15/зворіт).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в сторін народився син ОСОБА_3 . У свідоцтві про народження серія НОМЕР_9 вказано батьків: батько – ОСОБА_1 , мати – ОСОБА_2 (а.с.13/зворіт).

ІНФОРМАЦІЯ_2 в сторін народився син ОСОБА_4 . У свідоцтві про народження серія НОМЕР_10 вказано батьків: батько – ОСОБА_1 , мати – ОСОБА_2 (а.с.14).

ІНФОРМАЦІЯ_3 в сторін народився син ОСОБА_5 . У свідоцтві про народження серія НОМЕР_11 вказано батьків: батько – ОСОБА_1 , мати – ОСОБА_6 (а.с.14/зворіт).

В період спільного проживання сторонами придбавалося наступне майно: Автогрейдер марка NORD-VERK PANTER 12, 1987 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_12 видане ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області 24.01.2019; Екскаватор колісний марка VOLVO 262, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_13 видане ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області 29.03.2023; Фреза дорожня марка Weber SF 400, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_14 видане ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області 19.12.2018; Коток дорожній марка Benford TV1700DC, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_15 видане ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області 14.04.2023; Навантажувач марка CATERPILLAR 246B, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_16 видане ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області 29.03.2023; Навантажувач телескопічний марка NEW HOLLAND LM410, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_17 видане ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області 09.04.2019; Коток дорожній марка ROMAG BW 135AD, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 , свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_18 видане ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області 19.12.2018 (а.с.16-22).

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В силу ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Про утворення особами сім`ї може свідчити не тільки укладення між ними шлюбу, кровне споріднення, усиновлення, а й інші обставини, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Про те, що законодавець визнає можливість створення сім`ї чоловіком і жінкою, які не перебувають у шлюбі, свідчать положення статті 74 СК України.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі №6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно. Враховуючи зазначені норми процесуального права, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Зі змісту заяви вбачається, що заявник просить встановити факти, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення у неї права на отримання частини спільно нажитого майна подружжя.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

З цього законодавчо сформульованого поняття сім`ї випливає, що ознаками сім`ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.

В пункті 6 Рішення Конституційного Суду України від 03червня 1999року №5-рп/99 зазначено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.

Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Положення статті 74 СК України дають підстави дійти висновку, що вони поширюються на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного поживання однією сім`єю; спільний побут, взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), а для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року № 6-97цс11.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 дійсно постійно проживала разом без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2007 року по 09.01.2023 року; в них народилося троє спільних дітей; вели спільне господарство; піклувалися одне про одного, вели спільний бізнес, в очах оточення друзів та знайомих їх сприймали виключно як подружжя. Разом вони проводили дозвілля та влаштовували сімейні свята, виховували спільних дітей, що підтверджено копіями світлин, які долучені до матеріалів справи.

Щодо визнання майна спільним майном подружжя та в подальшому поділу спільного майна, суд виходить з наступного.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що вказані у п. 22 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» встановлено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-71 СК України та 372 ЦК України.

Як вбачається з абз. 2 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному коооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

При цьому суд зазначає, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України в редакції чинного на час придбання спірного будинку.

За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

При визначенні майна, яке підлягає поділу, необхідно вирішити питання, коли саме сторонами припинений шлюб; обсяг спільного майна, нажитого за час ведення спільного господарства; джерел його придбання, наявності боргів подружжя за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно зі ст.71 СК України встановлено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні майна, яке підлягає поділу, необхідно вирішити питання, коли саме сторонами припинений шлюб; обсяг спільного майна, нажитого за час ведення спільного господарства; джерел його придбання, наявності боргів подружжя за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшенням, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.

Відповідно до ст.82 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не надала суду доказів, які заперечують вищевказані висновки суду, визнала заявлені позовні вимоги, тому суд приймає рішення на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

За таких обставин суд вважає позов доведеним та таким, що підлягає до задоволення, а невизнане право позивача підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання за кожним з подружжя права власності на 1/2 частку спільного майна в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, питання про розподіл судових витрат не ставиться.

Керуючись ст. ст. 315,316,317, 321,325,328 ЦК України, ст.57,60,69,70,71 СК України, ст.ст. 4,19,76,81,133,141, 200, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задоволити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , як чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у період з 01.01.2007 року по 09.01.2023 року.

В порядку поділу спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право спільної часткової власності по 1/2 (одній другій) частці на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 297,8 кв. м., житловою площею 98,8 кв. м. та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,089 га, кадастровий номер 0520680203:03:002:0175, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

- визнати за ОСОБА_1 право приватної власності в цілому на наступне майно:

- Автогрейдер марка NORD-VERK PANTER 12, 1987 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- Екскаватор колісний марка VOLVO 262, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- Фреза дорожня марка Weber SF 400, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

- Коток дорожній марка Benford TV1700DC, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

- Навантажувач марка CATERPILLAR 246B, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 ;

- Навантажувач телескопічний марка NEW HOLLAND LM410, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 ;

- Коток дорожній марка ВOMAG BW 135AD, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 .

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Оксана БОНДАРЕНКО