Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №904/1502/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2026 року м.Дніпро Справа № 904/1502/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Висоцького А.М. (доповідач по справі)

суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.

секретар судового засідання Гетьманенко С.М.

за участю представників сторін у справі:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" – Пустовойтов Д.М.

від Фермерського господарства "СКОРУК А.А." – Резніченко Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Фермерського господарства "СКОРУК А.А."

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2026, суддя суду першої інстанції Дупляк С.А., м. Дніпро, повний текст рішення складено та підписано 20.05.2026

по справі № 904/1502/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" (с. Чопилки, Переяслав-Хмельницький район, Київська область)

до відповідача: Фермерського господарства "СКОРУК А.А." (смт. Томаківка, Нікопольський район, Дніпропетровська область)

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фермерського господарства "СКОРУК А.А." (далі - відповідач) про стягнення 1 245 490,80 грн. заборгованості з оплати товару, 160 173,53 грн. пені, 187 949,68 грн. - тридцяти шести процентів річних та 250 599,58 грн. плати за користування товарним кредитом.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 647/25/46 від 20.10.2024 року, укладеного між сторонами за допомогою електронного документообігу.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2026 у справі № 904/1502/26 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Фермерського господарства "СКОРУК А.А." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" 1 245 490,80 грн. суму основної заборгованості, 160 173,53 грн. пені, 187 949,68 грн. процентів річних, 250 599,58 грн. плати за користування товарним кредитом, 14 657,62 грн. судового збору.

У задоволенні заяви Фермерського господарства "СКОРУК А.А." про відстрочення виконання судового рішення відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладено договір поставки № 647/25/46 від 20.10.2024 року (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого в порядку та на умовах цього договору постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (далі – товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару.

Відповідно до додатків № 647/25/46/6-Н від 19.09.2025 відповідачу було поставлено товар на суму 1 069 183,19 грн. за видатковою накладною № 104839 від 19.09.2025 та № 647/25/46/7-Н від 19.09.2025 товар поставлено на суму 176 307,61 грн. за видатковою накладною № 104856 від 19.09.2025, проте доказів сплати поставленого товару матеріали справи не містять.

Відповідач під час вирішення спору по суті не заперечував проти наявної заборгованості з оплати товару.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

До Центрального апеляційного господарського суду звернулося Фермерське господарство "СКОРУК А.А." з апеляційною скаргою, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з Фермерського господарства "СКОРУК А.А." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" 160 173,53 грн. пені, 187 949,68 грн. процентів річних, 250 599,58 грн. плати за користування товарним кредитом та ухвалити нове рішення, яким вказані позовні вимоги залишити без задоволення частково шляхом зменшення розміру стягнутих штрафних санкцій, процентів річних та процентів за користування товарним кредитом.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного дослідження обставин справи.

Скаржник наголошує на надмірній сумі відповідальності із застосуванням трьох її видів (відсотків річних, пені та плати за користування товарним кредитом), що складає 1/6 частину основного боргу та створює очевидну неспівмірність, коли наслідки невиконання зобов`язання є вочевидь більш вигідними для кредитора, ніж належне виконання.

Апелянт також звертає увагу на відсутність доказів збитків: позивач не надав жодного доказу на підтвердження того, що він поніс будь-які збитки, шкоду або інші негативні наслідки внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, а також стверджує про наявність обставини непереборної сили - неврожай 2025 року.

Просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2026 року в частині стягнення з Фермерського господарства "СКОРУК А.А." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" 160 173,53 грн. пені, 187 949,68 грн. процентів річних, 250 599,58 грн. плати за користування товарним кредитом та ухвалити нове рішення, яким вказані позовні вимоги залишити без задоволення частково шляхом зменшення розміру стягнутих штрафних санкцій, процентів річних та процентів за користування товарним кредитом.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" на користь Фермерського господарства "СКОРУК А.А." судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу та судового збору.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та правову необґрунтованість доводів апелянта.

Позивач зазначає, що відповідно до ст. 536, 694 ЦК України та сталої практики Верховного Суду зокрема, у справах № 916/2098/24 та № 921/395/20, проценти за користування товарним кредитом за своєю правовою природою є платою за користування чужими коштами (складовою частиною боргу), а не заходом відповідальності чи неустойкою, тому вони не можуть бути зменшені на підставі ст. 551 ЦК України.

Щодо відсутності в цій справі підстав для зменшення процентів річних, нарахованих на підставі п. 6.7. договору поставки № 647/25/46 від 20.10.2024, позивач наголошує, що відповідач під час розгляду спору в суді першої інстанції не долучив до матеріалів справи жодних належних, допустимих та достовірних доказів щодо свого майнового стану чи існування інших виняткових обставин, які б були підставою для зменшення розміру неустойки. Вважає нарахування справедливим, пропорційним і таким що відповідатиме обставинам справи, зокрема з огляду на співмірність заявлених до стягнення сум у вигляді процентів, пені (разом 348 123,21 грн.) з вартістю отриманого відповідачем товару (1 245 490,80 грн.) та строком прострочення оплати, яке розпочалося ще 17.10.2025 року та триває дотепер.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

05.06.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фермерського господарства "СКОРУК А.А."

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді – Висоцького А.М. (доповідач), суддів – Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.

Ухвалою суду від 09.06.2026 відкрито апеляційне провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 07.07.2026 о 10 год. 30 хв. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та клопотань. Витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/1502/26.

19.06.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/1502/26.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2026 розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства "СКОРУК А.А." на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2026 у справі № 904/1502/26 відкладено на 21.07.2026 о 12 год 00 хв.

У судовому засіданні 21.07.2026 взяли участь представники Фермерського господарства "СКОРУК А.А." – Резніченко Л.І. та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" – Пустовойтов Д.М.

Фактичні обставини, встановлені судом.

20.10.2024 між Фермерським господарством "СКОРУК А.А." та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" був укладений договір поставки № 647/25/46.

Відповідно до умов Договору:

1.1. В порядку та на умовах цього Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого Товару.

1.2. Найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Додатках, що є його невід`ємною частиною, якими визначають істотні умови поставки замовлених Товарів.

2.1. Ціна за одиницю Товару та його вартість в національній валюті України, а також її грошовий еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро в залежності від умов закупівлі Постачальником такого Товару), зазначається у Додатках до цього Договору, на дату їх формування, надалі Контрактна Ціна.

3.1. Оплата загальної вартості Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка Товару на підставі Рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення Додатків до цього Договору. Датою оплати Товару вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

3.7. Здійснюючи оплату Товару, Покупець зобов`язаний зазначати у платіжному дорученні за яким саме Додатком до цього Договору та/або Рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також, у разі необхідності, за який саме Товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення Покупцем грошових зобов`язань за цим Договором, отриманий платіж зараховується Постачальником на власний розсуд.

5.1. Умови та строки поставки Товару зазначаються у Додатках до цього Договору або у Рахунку на оплату, який містить істотні умови поставки. Поставка Товару здійснюється за умови дотримання Покупцем строків та порядку оплати Товару визначених Договором та Додатками до нього. В разі неможливості поставити певний Товар, з причини не поставки такого Товару його імпортером або виробником (чи його офіційним представником), з асортименту Додатків до цього Договору, Постачальник вправі або відмовити в поставці такого Товару або здійснити постачання аналогічного виду товару інших виробників.

Відмова в поставці Товару (неможливість поставити Товар) з зазначених в цьому пункті причин, не є порушенням Постачальником умов цього Договору в частині прострочення (затримки) поставки замовленого Товару та не створює підстав для застосування до нього санкцій передбачених умовами пунктів 6.1. та 6.4. цього Договору.

5.3. Перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця, а також його приймання по кількості та якості, здійснюється Покупцем в момент передачі йому Товару за видатковою накладною. Датою передачі Товару є дата оформлення видаткової накладної, яка підписана представником Покупця. Підпис представника Покупця у видатковій накладній може бути завірений відтиском печатки Покупця або накладенням електронної печатки та свідчить про отримання Товару Покупцем:

по кількості - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній;

по якості - відповідно до показників та характеристик, зазначених у документах (їх копіях) про якість або походження Товару.

9.2. Договір вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін та діє до « 31» грудня 2025 (в разі укладення Договору в паперовій формі) або з дати, вказаної в Договорі (в разі укладення Договору в формі електронного документа), а в частині проведення розрахунків за поставлений Товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

У сервісі “Вчасно” сторонами підписано додаток № 647/25/46/6-Н від 19.09.2025 до договору поставки № 647/25/46 від 20.10.2024, відповідно до умов якого поставці підлягають товари - насіннєвий матеріал (насіння) у вказаному асортименті, кількості, за контрактною ціною та загальною вартістю 1 069 183,19 грн.

Крім того, у сервісі “Вчасно” сторонами підписано додаток № 647/25/46/7-Н від 19.09.2025 до договору поставки № 647/25/46 від 20.10.2024, відповідно до умов якого поставці підлягають товари - насіннєвий матеріал (насіння) у вказаному асортименті, кількості, за контрактною ціною та загальною вартістю 176 307,61 грн.

Оплату за поставлений товар, відповідно до зазначених вище додатків, відповідач не здійснив, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 1 245 490,80 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Мотивувальна частина.

Відповідно до частини першої ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з таких підстав.

Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині стягнення 160 173,53 грн. пені, 187 949,68 грн. процентів річних, 250 599,58 грн. плати за користування товарним кредитом.

Питання про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 1 245 490,80 грн. відповідачем не оспорюється та в контексті статті 269 Господарського процесуального кодексу України не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, в межах вимог скаржника, колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на таке.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України (чинний на дату виникнення спірних відносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини перша-друга статті 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" (постачальник) та Фермерським господарством "СКОРУК А.А." (покупець) було укладено договір поставки № 647/25/46.

На виконання умов цього договору сторонами були підписані додатки № 647/25/46/6-Н від 19.09.2025 на поставку товару за контрактною ціною та загальною вартістю 1 069 183,19 грн. та № 647/25/46/7-Н від 19.09.2025 на поставку товару за контрактною ціною та загальною вартістю 176 307,61 грн.

Відповідач не заперечував наявність грошових зобов`язань за договором поставки від 20.10.2024 № 647/25/46 у розмірі 1 245 490,8 грн.

П. 6.2. договору поставки передбачено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.7. договору поставки, у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару у відповідності до умов цього договору, покупець, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника компенсаційний платіж в розмірі 36% (тридцять шість відсотків) річних.

П. 4 додатків № 647/25/46/6-Н та № 647/25/46/7-Н від 19.09.2025 до договору поставки № 647/25/46 від 20.10.2024 передбачена оплата загальної вартості товару за цими додатками, у тому числі визначення вартості (суми) неоплаченого товару з дотриманням умов пунктів 3.2.-3.3. Договору поставки не пізніше 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника.

Проте відповідач порушив умови договору, не виконавши у визначений строк зобов`язання з оплати вартості отриманого товару.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про необхідність зменшення розміру стягнутих штрафних санкцій, процентів річних та процентів за користування товарним кредитом, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо правової природи та можливості зменшення плати за користування товарним кредитом (48% річних).

Згідно з п. 4 додатків № 647/25/46/6-Н та № 647/25/46/7-Н від 19.09.2025 сторони погодили, що у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 5 (п`ять) календарних днів, покупець, відповідно до вимог статті 536 та частини п`ятої статті 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48 % річних від вартості отриманого, але неоплаченого покупцем товару.

Відповідно до частини п`ятої ст. 694 ЦК України, якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого товару в установлений договором строк, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між ними.

За своєю правовою природою проценти за товарний кредит є саме платою за користування коштами (еквівалентом ціни договору за надану можливість відстрочення платежу), а не мірою цивільно-правової відповідальності чи штрафною санкцією.

Норми частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) передбачають право суду зменшувати розмір виключно неустойки (штрафу, пені). Законодавство не надає суду повноважень зменшувати погоджену сторонами плату за користування грошовими коштами чи товарним кредитом.

Оскільки додатки до договору є чинними, підписані сторонами добровільно та у судовому порядку недійсними не визнавалися, їх умови є обов`язковими для сторін в силу статті 629 ЦК України. Даний висновок повністю узгоджується з практикою Верховного Суду (зокрема, постановами у справах № 916/2098/24 та № 921/395/20).

Щодо зменшення розміру пені та 36% річних.

Розглядаючи вимогу апелянта про зменшення пені та 36% річних, нарахованих на підставі п. 6.2 та п. 6.7 договору, колегія суддів зазначає, що за змістом статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, право суду на зменшення санкцій реалізується з урахуванням інтересів обох сторін, майнового стану боржника, ступеню виконання зобов`язання та наявності виняткових обставин.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.05.2024 у справі № 903/602/24 підтвердила право суду зменшувати, за наявності відповідних підстав, також і розмір процентів річних за ст. 625 ЦК України.

У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню й оцінюванню на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України), так і ті, які хоча й не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

При цьому суд звернув увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд із цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора ст. 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови щодо неустойки: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір, і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Отже, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), що обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду.

Зважаючи на норми статті 551 ЦК України, наявність обставин непереборної сили, зокрема у вигляді неврожаю, не перебуває у прямому наслідковому зв`язку з можливістю зниження розміру неустойки.

Вирішуючи питання про можливість зменшення розміру неустойки суд першої інстанції дійшов висновку, що належні до сплати штрафні санкції у даному випадку не є надмірно великими.

Судом зазначено про негативний характер для позивача невиконання зобов`язань з оплати товару з боку відповідача, який суперечить як домовленостям сторін, так і положенням законодавства щодо неналежного виконання взятих на себе зобов`язань.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність належних та допустимих доказів, передбачених статтями 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, перебування відповідача у більш скрутному фінансовому становищі, ніж позивач (зокрема, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану) та як наслідок відсутність підстав для зменшення неустойки.

Зменшення розміру правомірно нарахованих санкцій за відсутності будь-яких виняткових обставин призвело б до перекладання тягаря негативних наслідків порушення договору з боржника на кредитора, що нівелює принцип обов`язковості договору (стаття 629 ЦК України) та порушує право позивача на справедливий баланс інтересів.

Крім того, враховуючи пропорцію стягнутої суми пені в розмірі 160 173,53 грн. до суми заборгованості за основним зобов`язанням, яка складає 1 245 490,80 грн., необхідно відзначити, що сума пені складає приблизно тринадцять відсотків основного боргу. Зазначена обставина не дає підстав вважати таке стягнення таким, яке не відповідає принципу розумності та справедливості.

Таким чином, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2026 по справі № 904/1502/26, за результатами його апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2026 по справі № 904/1502/26 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "СКОРУК А.А." на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2026 по справі № 904/1502/26 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2026 по справі № 904/1502/26 – залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 31.07.2026.

Головуючий суддя Висоцький А.М.

Судді Андрейчук Л.В.

Вінніков С.В.