Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №922/3162/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Харків Справа № 922/3162/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Демідова П.В., суддя Мартюхіна Н.О.,

за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Строма» (вх. №1316) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.11.2025 (рішення ухвалено суддею Аюповою Р.М. в приміщенні Господарського суду Харківської області 19.11.2025, повне рішення складено 01.12.2025) у справі №922/3162/25

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Строма» (61001, м. Харків, пр. Аерокосмічний, 20-А)

про стягнення коштів у розмірі 4206088,39 грн, розірвання договору та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.11.2025 у справі №922/3162/25 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з ТОВ Компанія «Строма» на користь Харківської міської ради 4206088,39 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками по просп. Аерокосмічному, 20-А у м. Харкові з кадастровими номерами: 6310138800:02:006:0014, 6310138800:02:006:0022, відповідно до договору оренди землі від 22.06.2005, зареєстрованого 22.06.2005 за № 88100/05, за період з 02.04.2017 по 28.02.2022; розірвано договір оренди землі від 22.06.2005, укладений між Харківською міською радою та ТОВ Компанією «Строма» зареєстрований 22.06.2005 за №88100/05, щодо земельних ділянок загальною площею 0,2452 га (ділянка №1) та 0,5063 га (ділянка №2) по просп. Аерокосмічному, 20-А у м. Харкові (кадастрові номери: 6310138800:02:006:0014, 6310138800:02:006:0022); зобов`язано ТОВ «Строма» повернути земельні ділянки: загальною площею 0,2452 га (ділянка № 1) та 0,5063 га (ділянка № 2) по просп. Аерокосмічному, 20-А у м. Харкові (кадастрові номери: 6310138800:02:006:0014, 6310138800:02:006:0022) до земель запасу міста Харкова; стягнуто з ТОВ «Строма» на користь Харківської міської ради 69147,33 грн судового збору.

ТОВ Компанія «Строма» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 19.11.2025 у справі № 922/3162/25 та прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Строма» у повному обсязі; зупинити дію оскаржуваного рішення Господарського суду Харківської області від 19.11.2025 у справі № 922/3162/25 до закінчення його перегляду у апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції було прийнято судове рішення без врахування обставин перебування ТОВ Компанія «Строма» в процедурі банкрутства, спеціальних норм Кодексу України з процедур банкрутства та особливого правового статусу боржника. Так, ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.02.2016 у справі №922/6220/15 було порушено справу про банкрутство ТОВ Компанія «Строма»; постановою Господарського суду Харківської області від 07.06.2017 визнано ТОВ Компанія «Строма» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.12.2022 затверджено мирову угоду та закрито провадження у справі. В свою чергу Харківська міська рада у вересні 2025 року звернулася до суду з вимогами, зокрема, щодо стягнення орендної плати за земельні ділянки за період з 02.04.2017 по 28.02.2022, які виникли під час порушення провадження у справі про банкротство. Проте, на думку відповідача, Харківська міська рада як кредитор повинна була заявляти свої вимоги до боржника в межах справи про банкрутство №922/6220/15 шляхом звернення до суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство. Натомість позивач звернувся із самостійним позовом у загальному позовному провадженні, що суперечить спеціальним нормам КУзПБ та порушує принцип концентрації всіх майнових вимог до банкрута в одному провадженні. Суд першої інстанції не дослідив чи зверталася Харківська міська рада із відповідними вимогами в межах справи №922/6220/15, чи була вона включена до реєстру кредиторів, чи заявлялися відповідні вимоги ліквідатору, а також не встановив чи не є звернення з даними позовом спробою отримати задоволення вимог в обхід спеціальної процедури банкрутства.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 поновлено ТОВ Компанія «Строма» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 19.11.2025 у справі №922/3162/25; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Компанія «Строма» (вх. №1316) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.11.2025 у справі №922/3162/25; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 28.07.2026; зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 19.11.2025 у справі №922/3162/25.

21.07.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

22.07.2026 від відповідача надійшло клопотання про доповнення або зміну апеляційної скарги, в яких він зазначає що:

- заявлені позивачем вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення до земель запасу територіальної громади не відповідають принципам належності та ефективності способу судового захисту, не призводять до поновлення права позивача, суперечать принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній нерухомості, а їх задоволення фактично призведе до непропорційного втручання у гарантоване законом право приватної власності відповідача;

- КУзПБ не передбачено можливості пред`явлення майнових вимог до боржника поза межами справи про банкрутство всупереч спеціальному порядку, встановленому цим Кодексом. Не реалізація кредитором свого права на заявлення відповідних вимог у межах процедури банкрутства не може бути компенсована зверненням із самостійним позовом після завершення відповідної процедури, оскільки спеціальний порядок реалізації прав кредиторів має виключний характер;

- при здійсненні розрахунку заборгованості позивачем має бути обчислена орендна плата, виходячи з визначеного договором щомісячного розміру орендної плати, однак в даному випадку позивачем не було дотримано відповідних вимог, що призводить до завищення суми заборгованості.

27.07.2026 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками за період з 02.04.2017 по 28.02.2022.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував.

Розглянувши клопотання відповідача про доповнення або зміну апеляційної скарги, а також про долучення до матеріалів справи контррозрахунку, колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України унормовано, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Під процесуальними строками розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, крім іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків. Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Отже, пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і є таким, що породжує відповідні правові наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Водночас ч. 2 ст. 119 ГПК України унормовано, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Щодо поновлення законодавчо встановленого процесуального строку, то законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично та безумовно поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує з огляду на поважність причин пропуску процесуального строку. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені для обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановлює, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Верховний Суд звернув увагу, що суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків по суті є пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Отже, пропущений процесуальний строк може бути поновлений за обґрунтованою заявою учасника провадження і лише за наявності об`єктивних, а не суб`єктивних причин, визнаних поважними судом шляхом наведення мотивованого висновку.

Колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга була подана з пропуском строку на її подання та судом апеляційної інстанції було поновлено такий строк. Відповідно всі доводи та вимоги відповідач мав викласти в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні відповідач посилається на те, що обставинами, які завадили йому подати доповнення до апеляційної скарги, стали пошук практики Верховного Суду, постійні тривоги, перебування в укритті, тому просить прийняти такі документи до уваги. При цьому відповідач не просить поновити строк на подання доповнень до апеляційної скарги, не обґрунтовує поважність причин не подання таких доповнень з відповідним контррозрахунком у строк встановлений законом.

Тобто, відповідачем не доведено існування об`єктивних та непереборних перешкод суттєвого характеру, що унеможливлювали подання доповнень до апеляційної скарги у строк встановлений законом, наведені ним доводи суд оцінює як такі, що не свідчать про наявність поважних причин пропуску строку, які не залежали від його волі.

Крім того, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 встановлено учасникам справи строк по 20.07.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження.

Що стосується пропущеного процесуального строку, встановленого судом, то такий строк може бути продовжений за заявою учасника, поданою до закінчення встановленого судом строку, чи з ініціативи суду, в іншому випадку документ, поданий учасником справи з пропущенням такого строку підлягає залишенню судом без розгляду відповідно до ст. 118 ГПК України.

На відміну від поновлення процесуального строку вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена (аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16).

Проте доповнення до апеляційної скарги та розрахунок орендної плати були подані поза межам встановленого судом строку: 22.07.2026 та 27.07.2026 відповідно.

Враховуючи вищенаведене, клопотання відповідача про доповнення або зміну апеляційної скарги, а також про долучення до матеріалів справи контррозрахунку колегія судів залишає без розгляду відповідно до ст. 118 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

22.06.2005 між Харківською міською радою (орендодавець) та ТОВ Компанією «Cтрома» (орендар) укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Харківській peгіональній філіі Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних pecypcax» в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) від 22.06.2005 за № 88100/05 (далі - договір).

Орендодавець на підставі рішення ХХІІ сесії Харківської міської ради ХХІV скликання від 23.06.2004 №92/04 «Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення – землі промисловості, яка знаходиться: м. Харків, пр. Гагаріна, 20-А (п. 1 договору).

Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,7515 га у тому числі під забудовою 0,2422 га, інших угідь – 0,5093 га.

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: нежитлові будівлі літ. «А-4», літ «Б-4», які належать орендарю на праві колективної власності на нерухоме майно, а також інші об`єкти інфраструктури (п. 3 договору).

Згідно з п. 5 договору нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 4197767 грн.

Договір укладено строком до 01.07.2029 (п. 8 договору).

Відповідно до п. 9 договору розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить: 2004 рік - 8185,65 грн., 2005 рік – 9319,04 грн., 2006 рік – 10704,31 грн., з 2007 року – 12593,30 грн.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 10 договору).

Згідно з п. 15 договору земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування виробничого корпусу.

Орендодавець має право вимагати, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, своєчасного внесення орендної плати (п. 28 договору); обов`язки орендаря, зокрема, сплачувати орендну плату в строки та розмірах, встановленим цим договором (п. 31 договору).

Згідно з п. 38 договору його дія припиняється шляхом розірвання: за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 39 договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несплата розміру орендної плати протягом більш ніж 3 місяці, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, передача в суборенду земельної ділянки без письмової згоди орендодавця.

22.06.2005 між сторонам підписано акт приймання – передачі земельної ділянки за яким орендарю передано земельну ділянку площею 0,7515 га в оренду строком до 01.07.2029 для експлуатації та обслуговування виробничого корпусу.

23.01.2012 між Харківською міською радою та ТОВ Компанія «Cтрома» укладено договір про зміну договору оренди землі зареєстрованого 22.06.2005 за №88100/05, який зареєстрований 13.02.2012 за № 631010004000393 (далі – договір про зміну).

Відповідно до п. 5 договору про зміну нормативна грошова оцінка земельної ділянки № 1 – площею 0,2452 га відповідно до витягу з технічної документації від 09.09.2011 № 746/11 становить 4024884 грн. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки № 2 – площею 0,5063 га відповідно до витягу з технічної документації від 09.09.2011 № 747/11 становить 8304636 грн. При змінах в нормативній грошовій оцінці земель за рішенням міської ради орендар за свій рахунок виконує розрахунок оновленої грошової оцінки i направляє один екземпляр відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.

Згідно з п. 9 договору про зміну розмір орендної плати за земельну ділянку № 1 площею 0,2452 га згідно з розрахунком від 23.11.2011 № 927/11 на рік становить 3 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки i складає 120746, 52 грн, або в місяць - 10062,21 грн.

Розмір орендної плати за земельну ділянку № 2 - площею 0,5063 га згідно з розрахунком від 30.11.2011 №945/11 на рік становить 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки i складає 249139,08 грн або в місяць - 20761,59 грн.

В матеріалах справи міститься витяг від 27.04.2020 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:02:006:0014 загальною площею 2452 кв.м. за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 20А, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 8528630 грн.

Також, в матеріалах справи міститься витяг від 27.04.2020 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:02:006:0022 загальною площею 5063 кв.м. за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 20А, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 17608231 грн.

Згідно із листом ГУ ДПС у Харківській області від 20.03.2025 № 5907/5/20-40-04-07-12 ТОВ Компанія «Cтрома» у 2017-2025 роках за земельні ділянки з кадастровим номером 6310138800:02:006:0014 загальною площею 0,2452 га та з кадастровим номером 6310138800:02:006:0022 загальною площею 0,5063 га плату за землю не нараховує i не сплачує.

У зв`язку з несплатою орендної плати за землю Харківська міська рада звернулася з позовом про стягнення заборгованості з ТОВ Компанія «Cтрома» за користування земельною ділянкою по проспекту Аерокосмічному, 20-А у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 22.06.2005, зареєстрованого 22.06.2005 за №88100/05, за період з 02.04.2017 по 28.02.2022; про розірвання договору та повернення земельної ділянки. За розрахунком позивача загальний розмір орендної плати за користування земельними ділянками за вказаний період складає 4206088,39 грн, з яких: за період 02.04.2017 - 31.12.2017 - 606603,33 грн; за період 01.01.2018 - 31.12.2018 - 886396,04 грн; за період 01.01.2019 - 31.12.2019 - 956293,52 грн.; за період 01.01.2020 - 31.12.2020 - 731346,02 грн; за період 01.01.2021 - 31.12.2021 - 871618,99 грн; за період 01.01.2022 - 28.02.2022 - 153828,49 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим за період з 02.04.2017 по 25.02.2022 у останнього виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 4206088,39 грн., яка не погашена, тому суд дійшов висновку, що позов в частині вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 4206088,39 грн є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Крім того, суд врахував, що у зв`язку з бездіяльністю щодо виконання обов`язку з систематичної сплати орендної плати відповідач (землекористувач) порушує істотні умови договору оренди землі, що є підставою для його розірвання в судовому порядку. Також, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність заявленої позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути земельні ділянки: загальною площею 0,2452 га (ділянка № 1) та 0,5063 га (ділянка № 2) по просп. Аерокосмічному, 20-А у м. Харкові (кадастрові номери: 6310138800:02:006:0014, 6310138800:02:006:0022) до земель запасу міста Харкова.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

У статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

У частині першій статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Частиною третьою статті 22 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Положеннями пункту 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Плата за землю – обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (пункт 289.1 статті 289 ПК України).

Положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

З метою реалізації Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2003 № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення, у пункті 1 якого передбачено, що Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 11, 4 Порядку).

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін» індекс споживчих цін – показник, що характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним.

Згідно із наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 №519 «Про затвердження Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін» інфляція — це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги.

Суть інфляції полягає в тому, що національна валюта знецінюється по відношенню до товарів, послуг та іноземної валюти, які зберігають стабільність своєї купівельної спроможності. При чому процес інфляції відбувається не впродовж лише одного місяця, а на протязі тривалого часу.

Отже, індекс інфляції застосовується щомісяця до суми орендної плати за минулий місяць, який також був обчислений з урахуванням індексу інфляції за відповідний місяць. Дане застосування індексу інфляції є кумулятивним, та запобігає знеціненню грошових коштів відповідно до товарів та послуг.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості зі сплати орендної плати, колегія суддів вважає його правильним та обґрунтованим, а тому дійшла висновку про правомірного висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за період з 02.04.2017 по 28.02.2022 у розмірі 4206088,39 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку. У орендаря, у свою чергу, є обов`язок, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Згідно з частинами 3, 4 статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати. (п. «д» ч. 1 ст. 141).

Разом з тим, за частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 деталізувала та диференціювала питання систематичної несплати орендної плати як підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Так, у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що:

- пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України як спеціальна норма права передбачає самостійну і достатню підставу для розірвання договору оренди землі у разі систематичної повної несплати орендної плати. У цьому випадку немає потреби оцінювати істотність порушення та застосовувати загальне правило, передбачене в частині 2 статті 651 ЦК України, оскільки законодавство передбачає додаткову (до загальних) підставу розірвання договору оренди землі;

- якщо орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, то застосуванню підлягає загальне правило частини 2 статті 651 ЦК України, а не припис пункту «д» частини 1 статті 141 ЗК України. Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, укладаючи такий договір, то такий договір має бути розірваний саме на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

До того ж у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що поняття «несплата», вжите у пункті «д» частини 1 статті 141 ЗК України, потрібно розуміти саме як повна несплата орендної плати, у строки, визначені договором, що відповідатиме дотриманню принципу збереження договору та забезпечення справедливого балансу інтересів сторін договору оренди землі.

Окрім того, наголосила, що факт, що на момент розгляду справи орендар погасив заборгованість за орендною платою, не впливає на право орендодавця вимагати розірвання договору як на підставі частини 2 статті 651 ЦК України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту «д» частини 1 статті 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати).

У контексті частини 2 статті 651 ЦК України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості. У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України йдеться про факт систематичної повної несплати, і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред`явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати.

У цій справі, яка розглядається, факт систематичної несплати ТОВ Компанія «Cтрома» орендної плати за земельні ділянки підтверджується листом ГУ ДПС у Харківській області від 20.03.2025, в якому, зокрема, зазначено, що у 2017-2025 роках за земельні ділянки з кадастровим номером 6310138800:02:006:0014 загальною площею 0,2452 га та з кадастровим номером 6310138800:02:006:0022 загальною площею 0,5063 га плату за землю не нараховує i не сплачує.

Вказані обставини є підставою для розірвання договору оренди, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині розірвання договору оренди.

Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені у статті 34 Закону України «Про оренду землі». Так, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 21 договору).

Вимога про повернення земельних ділянок є похідною від вимоги про розірвання договору оренди. Тож за наявності правових підстав для розірвання договору оренди неодмінним є обов`язок орендаря повернути земельні ділянки, що були у його користуванні.

Розірвання договору та повернення земельних ділянок у випадку встановлення протиправної поведінки самого орендаря здійснюється на підставі закону та укладеного з ним договору, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до суспільних інтересів у тому, щоб така передача в оренду землі сприяла досягненню максимального економічного ефекту від оренди об`єктів комунальної власності, оскільки ненадходження до бюджету плати за оренду землі створює перешкоди для утворення та використання фінансових ресурсів. Також задоволення позовних вимог не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право на мирне володіння майном, оскільки таке втручання є прогнозованим наслідком недобросовісних дій самого орендаря, який свідомо допустив систематичне неналежне виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, ураховуючи встановлені підстави розірвання договору оренди землі, що полягають у істотному порушенні орендарем його умов, ефективним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади буде повернення їй орендованої земельної ділянки, що переслідує легітимну мету і є пропорційним цій меті.

Водночас, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначати, що розірвання спірного договору оренди землі не позбавляє відповідача права в подальшому звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування для оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно, що належить йому на праві власності.

Стосовно доводів відповідача про перебування ТОВ Компанія «Cтрома» у процедурі банкрутства в період з 2016 року по 2022 рік, колегія суддів зазначає таке.

Дійсно ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.02.2016 у справі №922/6220/15 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ Компанія «Cтрома», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном на строк 115 днів.

Постановою Господарського суду Харківської області від 07.06.2017 у справі №922/6220/15 припинено процедуру розпорядження майном боржника, визнано ТОВ Компанія «Cтрома» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Корольова В.В.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.12.2022 у справі №922/6220/15 задоволено клопотання ліквідатора про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі (вх.№ 16210 від 13.12.2022); затверджено мирову угоду від 09.12.2022 у справі № 922/6220/15 про банкрутство ТОВ Компанія «Строма», укладену між ОСОБА_1 та ТОВ Компанія «Строма» в особі ліквідатора Корольова В.В.; закрито провадження у справі; скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.02.2016.

В даній ухвалі, зокрема, встановлено, що кредиторами у справі (з урахуванням заміни кредиторів) є ТОВ «КУА «Фінекс-Капітал» з вимогами зі сплати судового збору в розмірі 19736,00 грн, ОСОБА_2 з вимогами по виплаті заробітної плати в розмірі 16905,00 грн та ОСОБА_1 з грошовими вимогами на загальну суму 18879216,76 грн. При цьому кредиторські вимоги ТОВ «КУА «Фінекс-Капітал» у розмірі 19736,00 грн були задоволені банкрутом у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 9 від 02.09.2022. Крім того, ТОВ Компанія «Строма» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Корольова В.В. 29.03.2019 були внесені грошові кошти на депозит приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Мангушевої О.С. у розмірі 16905,00 грн в якості оплати вимог ОСОБА_2 по виплаті заробітної плати.

Отже, Харківська міська рада не була кредитором у справі про банкрутство ТОВ Компанія «Строма». Представник позивача також підтвердив, що Харківська міська рада не заявляла кредиторські вимоги у справі про банкрутство.

Водночас, судом не встановлено і обставин погашення відповідних вимог Харківської міської ради до відповідача або припинення у інший спосіб відповідного зобов`язання.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ні положеннями Кодексу України з питань банкрутства, ні іншими нормами права не передбачені правові наслідки не звернення кредитора з кредиторськими вимогами у справі про банкрутство (зокрема, провадження у якій було закрито у зв`язку із затвердженням мирової угоди) у вигляді позбавлення його права на звернення до суду з відповідними вимогами, відповідно такі обставини не можуть бути підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Строма» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 19.11.2025 у справі №922/3162/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 31.07.2026.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя П.В. Демідова

Суддя Н.О. Мартюхіна