Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №922/3533/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Харків Справа № 922/3533/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№ 873 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.03.2026 (прийняту у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Міньковським С.В., ухвала підписана 06.04.2026) у справі №922/3533/25

за заявою ОСОБА_1 , с. Петрівка, Куп`янський район, Харківська область,

про неплатоспроможність,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, посилаючись на наявність прострочених зобов`язань перед кредиторами на загальну суму 938132,71 грн. У заяві боржник просив суд прийняти заяву, відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність, ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначити керуючим реструктуризацією ОСОБА_2 .

Заява обґрунтована тим, що боржник має невиконані прострочені грошові зобов`язання перед численними фінансовими установами та банками, припинив виконання кредитних зобов`язань та упродовж більш як двох місяців не здійснює погашення кредитів у розмірі, що перевищує 50 відсотків щомісячних платежів за кожним із зобов`язань, не має майна, достатнього для погашення заборгованості, а також не має реальної можливості відновити виконання своїх грошових зобов`язань у найближчий час, що, на його думку, свідчить про наявність підстав, передбачених пунктами 2 та 4 частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.03.2026 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність. Суд роз`яснив боржнику, що згідно із частиною 7 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.

Вказана ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що заборгованість боржника, зазначена в конкретизованому списку кредиторів, в повній мірі не підтверджена первинними документами. Зокрема, суд встановив розбіжності між даними конкретизованого списку кредиторів та наданими кредитними документами щодо деяких кредиторів: невідповідність дат та номерів договорів, незазначення сум неустойки, ненадання первинних документів та доказів відступлення права вимоги за договорами факторингу. Суд послався на правову позицію Верховного Суду у справі № 917/1604/21 про те, що подання лише кредитного звіту без інших документів є недостатнім для доведення відповідних обставин. За висновками суду, заявником не доведено належними та допустимими доказами, що він припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців, як того вимагає ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства.

Судом встановлено, що у деклараціях про майновий стан за 2024-2025 роки у розділі XIV "Відомості про фінансові зобов`язання боржника та членів його сім`ї та інші витрати, у тому числі за межами України" в розділі 70 "витрати на придбання майна, товарів, послуг” та в розділі 73 "витрати на побутові потреби", боржником не зазначено жодних витрат. Отже, саме на які цілі були витрачені кредитні кошти, боржником відповідного обґрунтування не надано.

Також суд зазначив, що наданий проєкт плану реструктуризації не є реальним та виконуваним, оскільки боржник не працює з 2024 року, не надав доказів намагань працевлаштування, не підтвердив можливість фінансової підтримки від близьких осіб, не включив до плану транспортний засіб ВАЗ 21099-20 та витрати на оплату послуг арбітражного керуючого.

За висновками суду, наведені обставини в сукупності не свідчать про добросовісність поведінки боржника, наданий проєкт плану реструктуризації боргів не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до нього не може бути досягнута кінцева мета процедури відновлення платоспроможності боржника повне або часткове погашення вимог кредиторів; боржником не наведено підстав в підтвердження наявності обставин, з якими закон пов`язує можливість створення для доброчесного боржника сприятливих умов для погашення боргів через процедуру неплатоспроможності. Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

ОСОБА_1 з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.03.2026 у справі № 922/3533/25 про відмову ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність; ухвалити рішення, яким справу про неплатоспроможність за заявою ОСОБА_1 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на таке:

- щодо надмірного формалізму та неповного з`ясування обставин при оцінці доказів кредитних зобов`язань, зазначає, що боржник не зазначив про наявність неустойки у конкретизованому списку кредиторів, оскільки нарахована кредиторами неустойка є нікчемною в силу п. 18 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань за споживчими кредитами, а нараховані з 24.02.2022 неустойки підлягають списанню кредитодавцем. Усі кредити боржника є споживчими, тому кредитори не виконали цю імперативну норму закону;

- щодо ненадання кредитних договорів, договорів факторингу та первинних документів по декількох боргових зобов`язаннях, апелянт пояснює, що це сталося виключно з тієї причини, що самі кредитори не надали такі документи за адвокатським запитом представника боржника, або після направлення адвокатських запитів кредитори здійснювали відступлення прав вимоги, і адвокатський запит до первісного кредитора втрачав актуальність, або первісний кредитор проігнорував адвокатський запит. Наголошує, що при поданні заяви про відкриття провадження боржник надав суду кредитні документи по 29 фінансовим компаніям та банкам, отримані за адвокатськими запитами представника боржника, що свідчить про сумлінну та добросовісну поведінку. Факт ненадання доказів в обґрунтування заборгованості лише перед ТОВ "ФК "Кредит- Капітал", ТОВ "Свеа фінанс", ТОВ "ФК "Просто Кредит", ТОВ "ФК "Ел.ен.груп", з урахуванням надання кредитних документів по іншим 29 кредиторам, є проявом надмірного формалізму з боку суду першої інстанції. Посилання суду на постанови Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 909/937/21 та від 16.11.2022 у справі № 917/1604/21 є нерелевантним, оскільки у тих справах боржники подавали виключно кредитну історію без жодних інших доказів, тоді як у поточній справі боржник надав і кредитну історію, підписану КЕП уповноваженої особи УБКІ, і значну кількість кредитних документів;

- щодо неналежного проекту плану реструктуризації боргів, зазначає, що вимоги ст. 124 КУзПБ не можуть застосовуватись до проекту плану реструктуризації, що подається разом із заявою про відкриття провадження, оскільки такий проект є попереднім відповідно до ч. 4 ст. 116 КУзПБ та остаточний план формується пізніше, після відкриття провадження, за участі арбітражного керуючого та з урахуванням визнаних судом вимог кредиторів.

На стадії відкриття провадження не існує ні призначеного керуючого реструктуризацією, ні визнаних грошових вимог кредиторів, ні мораторію, тому дотриматись вимог ст. 124 КУзПБ боржник об`єктивно не може. Посилається на постанову КГС у складі ВС від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, в якій Верховний Суд зазначив, що межі судового контролю обмежуються дослідженням заяви та проєкту плану реструктуризації щодо їх відповідності вимогам ст. 113 КУзПБ, а не ст. 124 КУзПБ. Аналогічна позиція стосується і визначеного судом факту ненадання боржником інформації про джерела коштів для оплати послуг арбітражного керуючого, оскільки такі обставини не є підставою для відмови у відкритті провадження;

- щодо порушення судом першої інстанції правових висновків Верховного Суду, апелянт посилається на постанову КГС у складі ВС від 13.05.2024 у справі № 922/5486/23, згідно з якою на стадії вирішення питання про відкриття провадження не перевіряються ознаки неплатоспроможності боржника та його добросовісності, а оцінка реального стану платоспроможності надається судом за наслідком відкриття провадження, введення процедури реструктуризації, розгляду вимог кредиторів та звіту про результати перевірки декларації боржника. Вказує, що перелік підстав для відмови у відкритті провадження, визначений ч. 4 ст. 119 КУзПБ, є вичерпним, і жодна з чотирьох підстав стосовно боржника не існує: він не притягувався до кримінальної або адміністративної відповідальності, не виконав зобов`язання перед кредиторами до підготовчого засідання, не визнавався банкрутом останні п`ять років, має доведені підстави для відкриття провадження за ст. 115 КУзПБ.

Посилається на висновки судів апеляційної інстанції, викладені у постановах у справах № 917/1525/25 та № 926/3612/25, відповідно до яких оцінка змісту та якості проекту плану реструктуризації не належить до предмета розгляду на стадії відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а обставини, які можуть свідчити про недобросовісність боржника, є підставою для закриття провадження відповідно до частини сьомої статті 123 КУзПБ, а не для відмови у його відкритті.

Також посилається на п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003, рішення ЄСПЛ у справі "Белле проти Франції" (заява № 23805/94) від 04.12.1995, рішення ЄСПЛ у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, рішення ЄСПЛ у справі "Шишков проти Росії" (заява № 26746/05) від 20.02.2014, зазначаючи, що надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх.№ 873 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.03.2026 у справі №922/3533/25 та призначено справу до розгляду на 17 червня 2026 року о 10:30 годині.

Представник апелянта приймав участь у судовому засіданні 17.06.2026 в режимі відеоконференції. Підтримав вимоги апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 оголошено перерву у судовому засіданні до 22 липня 2026 року до 14:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, про що повідомлено учасників справи.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026 у зв`язку з відпусткою судді Демідової П.В., яка входила до складу колегії суддів, для розгляду справи № 922/3533/25 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В., суддя Лакіза В.В.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 22.07.2026 приймала участь в режимі відеоконференції представник апелянта - ОСОБА_3 , яка підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 31.03.2026 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

30.09.2025 фізична особа ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, посилаючись на наявність підстав, передбачених пунктами 2 та 4 частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.

Заявник зазначив, що протягом 2011– 2025 років перебував у кредитних відносинах з банківськими та іншими фінансовими установами України та укладав правочини, за якими отримував послуги споживчого кредитування у вигляді грошових коштів з метою придбання споживчих товарів, робіт та послуг для задоволення власних потреб.

У заяві боржник вказав, що починаючи з липня 2025 року він повністю припинив погашення кредитних зобов`язань, а з січня 2025 року здійснював лише часткові платежі, у зв`язку з чим протягом більше ніж двох місяців не мав об`єктивної фінансової можливості виконувати свої грошові зобов`язання перед кредиторами у розмірі понад 50 відсотків щомісячних платежів за кожним із кредитних договорів.

Боржник також послався на відсутність у нього майна, на яке може бути звернено стягнення, що, на його думку, підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших державних реєстрів.

Заявник зазначив про існування обставин, які свідчать про загрозу його неплатоспроможності, що виникли у 2020-2025 роках та діють на даний час, а саме: несприятлива економічна ситуація в країні, яка утворилась внаслідок спалаху у 2020 році пандемії нової коронавірусної інфекції (SARS-CoV-2), введення воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, інфляційні процеси та девальвацію національної валюти, відсутність зростання доходів, втрату місця роботи у жовтні 2023 року, наявність довічно встановленої III групи інвалідності, а також проживання у Куп`янському районі Харківської області, який є територією активних бойових дій, що, на думку заявника, унеможливлює відновлення його платоспроможності найближчим часом.

У зв`язку з цим боржник на даний час не тільки не може планувати відновлення платежів по кредитам, але й вважає, що зазначені вище обставини ускладнюють можливість у майбутньому погашення кредиторської заборгованості боржника та призводять до щомісячного накопичення (збільшення) боргів перед його кредиторами, що є загрозою виникнення стійкої неплатоспроможності боржника, відновлення якої можливе не інакше, як через застосування процедур банкрутства у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.

Загальна історія кредитних відносин боржника відображається у відповідній кредитній історії станом на 19.09.2025, яка складена та сформована в електронному вигляді ТОВ "УБКІ" у відповідності до Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій".

У поданій заяві заявник зазначив, що потрібно брати до уваги не тільки фактично надані боржником докази наявності заборгованості в заявленому розмірі перед кредиторами боржника, але й об`єктивну можливість боржника отримати такі докази та дії, які були вчинені боржником для отримання таких доказів, а також брати до уваги можливість зловживання з боку кредиторів шляхом навмисного ненадання інформації та документів на запити боржника щодо стану його заборгованості.

Окрім того, представником боржника адвокатом Цимбал Альоною Анатоліївною були направлені адвокатські запити кредиторам ОСОБА_1 щодо підтвердження наявності заборгованості Боржника перед кредиторами, її актуального розміру та підтверджуючих документів. В разі отримання відповідей на зазначені запити, вони будуть долучені до матеріалів справи.

На думку боржника, не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність боржника сам лише факт ненадання кредитних договорів зі всіма заявленими кредиторами, виписок по рахунках та довідок банків та інших фінансових установ щодо розміру заборгованості, беручи до уваги надання боржником кредитних договорів та інших кредитних документів по абсолютній більшості боргових зобов`язань та виписок по рахункам щодо стану заборгованості, кредитної історії (кредитного звіту) боржника підписаної електронним цифровим підписом ТОВ "УБКІ" та скріпленої електронною печаткою ТОВ "УБКІ", а також зважаючи на надання доказів направлення представником боржника запитів до його кредиторів щодо надання кредитних договорів (договорів позики), виписок по рахункам та довідок про стан заборгованості.

У заяві зазначено, що загальна сума заборгованості становить 1027876,80 грн, з яких прострочена заборгованість складає 938132,71 грн, при цьому сума неустойки (штрафів, пені) відсутня. Додатково боржник зазначив, що не має заборгованості зі сплати обов`язкових платежів до бюджету, заборгованості зі сплати аліментів або заборгованості з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи.

Посилаючись на наведені обставини, заявник просив відкрити провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.10.2025 повернуто заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 вх.№3533/25 з доданими до неї документами на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 174 ГПК України, виходячи з недоведеності належних повноважень адвоката на підписання та подання відповідної заяви, а також відсутності доказів, які б підтверджували актуальний намір боржника на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2025 ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.10.2025 у справі №922/3533/25 скасовано; справу направлено для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.12.2025 року задоволено самовідвід судді Прохорова С.А. від розгляду справи №922/3533/25 за заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; матеріали справи №922/3533/25 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого судді відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №922/3533/25 призначено до розгляду судді Міньковському С.В.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.12.2025 заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх № 3533 від 01.10.2025) залишено без руху; повідомлено про виявлені судом недоліки та зобов`язано заявника надати суду:

- конкретизований список кредиторів і боржників і з зазначенням, зокрема, строку виконання зобов`язань згідно із законом або договором;

- інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу, а саме: кредитні документи, відповідно до поданого заявником переліку документів, що додаються ним до заяви у пункті 7;

- декларацію про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, станом 01.09.2025;

- докази наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов`язаних з провадженням у справі, або докази авансування грошової винагороди арбітражного керуючого на депозитний рахунок господарського суду.

15.12.2025 до суду від представника боржника надійшла заява про усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, до якої додано відповідні документи згідно переліку.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 прийнято заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду та призначено підготовче засідання суду.

Судове засідання, призначене на 13.01.2026, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді у відпустці; ухвалою від 02.02.2026 призначено підготовче засідання на 03.03.2026; ухвалою від 03.03.2026 розгляд справи відкладено на 31.03.2026.

31.03.2026 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу, якою відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства.

Суд першої інстанції мотивував відмову у відкритті провадження сукупністю обставин: недоведеністю заборгованості перед частиною кредиторів належними та допустимими доказами; невідповідністю конкретизованого списку кредиторів фактичним даним довідок кредиторів; незазначенням сум неустойки всупереч ч. 3 ст. 116 КУзПБ; нереальністю та невиконуваністю проєкту плану реструктуризації; недобросовісністю поведінки боржника; незазначенням витрат у деклараціях про майновий стан за 2024-2025 роки.

Апелянт вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою з огляду на: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; надмірний формалізм при оцінці доказів кредитних зобов`язань; неправильне застосування норм матеріального права, зокрема застосування вимог ст. 124 КУзПБ до попереднього проекту плану реструктуризації; незастосування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 13.05.2024 у справі № 922/5486/23 та від 11.07.2024 у справі № 909/1179/23, щодо меж судового контролю на стадії відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; передчасну оцінку добросовісності боржника, яка підлягає дослідженню після відкриття провадження.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Предметом апеляційного перегляду є судове рішення місцевого господарського суду, ухвалене за наслідками вирішення питання щодо відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Нормами КУзПБ встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

За наведеним у статті 1 КУзПБ визначенням, неплатоспроможність - неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки".

Особливості відновлення платоспроможності боржника, який є фізичною особою, врегульовано Книгою п`ятою КУзПБ.

Відповідно до статті 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом частини 1 статті 115 та статті 116 КУзПБ провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника, яка подається ним за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, із викладенням, зокрема, обставин, що стали підставою для звернення до суду, а також наданням передбачених документів, передбачених частиною 3 статті 116 КУзПБ.

Разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов`язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів) (частина 4 статті 116 КУзПБ.

У разі відсутності підстав для відмови у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або для повернення такої заяви господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про прийняття заяви до розгляду та призначає дату підготовчого засідання, в якому розглядає подані документи, з`ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом заяви (частина 1 статті 117, частина 1 статті 119 КУзПБ).

Підстави для відмови у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі або для повернення такої заяви встановлені нормами КУзПБ статтею 37 Кодексу та, відповідно, статтею 38 Кодексу.

Так, зважаючи на те, що заявником усунуті недоліки у встановлений строк, суд, ухвалою від 17.12.2026, прийняв заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність до розгляду та призначив підготовче засідання.

За приписами частини третьої статті 119 КУзПБ суд за наслідками підготовчого засідання може вчинити одну із таких процесуальних дій: відкрити провадження у справі про неплатоспроможність у разі підтвердження однієї з підстав відкриття провадження у справі, визначених частиною другою статті 115 КУзПБ та відповідності заяви вимогам статті 116 КУзПБ, а за відсутності таких підстав - відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність з підстав, визначених частиною четвертою статті 119 КУзПБ.

Згідно з частиною четвертою статті 119 КУзПБ господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо:

1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;

2) боржник виконав зобов`язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду;

3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю;

4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років.

Наведений перелік підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність є вичерпним та розширювальному тлумаченню не підлягає, оскільки зазначена норма за ступенем визначеності є абсолютно визначеною. У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, сформульованої в постановах 24.01.2024 у справі № 902/1014/23 (пункт 21), від 12.11.2024 у справі № 922/2623/21 (пункт 7.14).

Отже, на стадії підготовчого засідання у справі судом надається оцінка відповідності поданої заяви боржника за формою та змістом вимогам статтям 115, 116 КУзПБ та наявності/відсутності підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність за частиною четвертою статті 119 КУзПБ, за відсутності яких суд зобов`язаний відкрити провадження у справі (аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 924/622/23).

Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в частині 2 статті 115 цього Кодексу, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:

2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців;

3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.

При цьому закон не вимагає сукупності усіх трьох підстав як обов`язкової умови відкриття провадження, а при визначенні ознак неплатоспроможності слід виходити з визначення відповідного терміну, наданого у статті 1 КУзПБ.

Тлумачення частини 2 статті 115 КУзПБ із застосуванням філологічного та логічного способів інтерпретації приводить до таких висновків:

- для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях наведених у частині 2 статті 115 КУзПБ, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов`язковим існування сукупності всіх чотирьох підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи;

- наявність у боржника майна не виключає можливості існування в нього прострочених зобов`язань перед його кредиторами, як однієї із підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (такий висновок зокрема, викладений у постановах Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №916/106/22 та від 29.07.2021 у справі №909/1028/20).

За змістом положень статті 113, частини першої та другої статті 116 КУзПБ про наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку мають свідчити достатні фактичні обставини з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (фізичної особи - підприємця) (постанови Верховного Суду від 27.05.2025 у справі №906/820/24, від 10.02.2026 у справі №906/545/25).

Способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у частині 3 статті 116 КУзПБ переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст, зокрема:

- конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором (пункт 3);

- опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна та копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно (пункти 4, 5);

- перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, сума грошових вимог, підстава виникнення зобов`язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором (пункт 6);

- копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати (пункт 7);

- відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях (пункт 8);

- декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства (пункт 11);

- докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень (пункт 12);

- інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу (пункт 14).

Отже, з урахуванням положень частини третьої статті 13, статей 74, 76, 77 ГПК України, розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, місцевий суд повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до статті 116 КУзПБ та з`ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених частиною другою статті 115 КУзПБ. Подібний за змістом висновок викладений, зокрема у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 902/227/20, від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20 та від 18.01.2024 у справі № 911/2308/23, від 27.05.2025 у справі № 906/820/24, від 10.02.2026 у справі № 906/545/25.

Підставою звернення заявника з заявою до місцевого господарського суду є пункти 2, 4 частини 2 статті 115 КУзПБ, а саме: припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців; наявні ознаки загрози неплатоспроможності.

Для встановлення підстави для відкриття провадження у справі:

- за пунктом 2 частини 2 статті 115 КУзПБ дослідженню підлягають: підстави виникнення зобов`язання (правочини); розмір щомісячного платежу за кожним таким зобов`язанням та строк його сплати (умови правочинів); дата останнього платежу, здійсненого заявником або дата прострочення зобов`язання; підстави не здійснення відповідних платежів. При цьому, відповідному дослідженню підлягає кожний кредитор, який зазначений заявником у конкретизованому списку кредиторів.

У свою чергу, дані обставини мають підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами.

Такими доказами можуть бути, серед іншого, відповідні правочини, судові рішення, банківські виписки, платіжні доручення, квитанції/чеки, вимоги (претензії) кредиторів та будь-які інші докази, що у сукупності доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань упродовж строку та у розмірі визначеному пунктом 2 частини 2 статті 115 КУзПБ перед усіма зазначеними ним кредиторами.

Доказами, які підтверджують у цьому випадку факт надання кредитних коштів боржнику, наявність заборгованості, її розмір і строк прострочки платежів, є первинні платіжні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

- за пунктом 4 частини 2 статті 115 КУзПБ дослідженню підлягають конкретні (а не загальновідомі) обставини, які безпосередньо вплинули або вплинуть на заявника (змінили або змінять його матеріальний стан), та як наслідок, протягом наступних 12 місяців (тобто у майбутньому) ускладнять або унеможливлять виконання ним грошових зобов`язань у відповідний строк.

Порядок та наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначені статтями 119, 120 КУзПБ.

Частиною 1 статті 119 КУзПБ визначено, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з`ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом заяви.

Таким чином, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №909/937/21).

Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов`язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 листопада 2022 року у справі № 909/937/21).

Поряд із цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зобов`язаний дослідити не тільки надану заявником інформацію про кредитні договори, за якими у заявника, як стверджується за його заявою, наявні грошові зобов`язання (зокрема, прострочені) за кредитами (позиками) тощо, але й дослідити та встановити безпосередні докази укладання таких договорів, наявності та розміру заборгованості за такими договорами.

Кодекс України з процедур банкрутства визначає обов`язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.

У відповідності до положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства обов`язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника.

Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76-77 ГПК України, що також передбачено пунктами 3, 14 частини третьої статті 116 КУзПБ (постанова Верховного Суду від від 08.11.2022 у справі № 909/937/21).

Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи, в обґрунтування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ОСОБА_1 посилався на те, що протягом 2011– 2025 років перебував у кредитних відносинах з банківськими та іншими фінансовими установами України та укладав правочини, за якими отримував послуги споживчого кредитування у вигляді грошових коштів з метою придбання споживчих товарів, робіт та послуг для задоволення власних потреб.

Згідно наданого списку кредиторів, боржник зазначив, що має прострочену заборгованість перед наступними фінансовими та банківськими установами: ТОВ "ФК "Кредит Капітал", ТОВ "Містер Мані", ТОВ "ФК "Просто Кредит", ТОВ "Фінтаргет", ТОВ "Алекскредит",ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів", ТОВ "Свеа Фінанс", ТОВ "Технофінанс", ТОВ "ФК "Нові кредити", ТОВ "ФК "Тайгер Фінанс", ТОВ "Смартівей юкрейн", ТОВ "ФК "Процент", ТОВ "Споживчий центр", ТОВ "ФК "Укрглобал-Фінанс", АТ "Універсал банк", АТ "ПУМБ", АТ "Райффайзен Банк", ТОВ "ФК "Елен груп", ТОВ "ФК "Гвадіана", АТ КБ "Приватбанк", ТОВ "ФК "Авіра Груп", на загальну суму 1027876,80 грн, заборгованість за основним зобов`язанням (прострочена заборгованість) - 938132,71 грн.

Вказані зобов`язання перед кредиторами, за твердженням скаржника, підтверджуються кредитними договорами та банківськими довідками, а також інформацією з українського бюро кредитних історій, надаючи оцінку яким, суд зазначає наступне.

В свою чергу, щодо пункту 2 частини 2 статті 115 КУзПБ, судом першої інстанції встановлено, що заявником не надано всі допустимі докази, зокрема, правочини, які зазначені ним у списку кредиторів, та на підставі яких можливо встановити наявне у нього зобов`язання перед кредиторами.

Доводи апелянта зводиться, зокрема, до того, що ним були надані належні та достатні докази в частині встановлення обставин, що підтверджують суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов`язанням та неустойки окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором. Крім того, зазначено, що заявником виконані всі залежні від нього заходи, направлені на отримання та надання інших документів до суду шляхом звернення до кредиторів із запитами, які останніми залишені частково без реагування. При цьому, заявник вказує, що зобов`язання перед кредиторами на визначену суму, підтверджуються кредитною історією, складеною Українським бюро кредитних історій.

Судом встановлено, що у наданому до заяви про неплатоспроможність боржника - фізичної особи конкретизованому списку кредиторів ОСОБА_1 зазначив про те, що станом на 19.09.2025 він має такі зобов`язання:

1) перед ТОВ "ФК "Гвадіана" за договором від 19.12.2024 на суму 14200,00 грн.

Проте, судом першої інстанції було встановлено, що матеріали заяви не містять вищевказаного кредитного договору.

Разом із тим, до заяви додані договори про надання коштів у позику №F-00170428 від 28.01.2025 та №F-00158198 від 22.12.2024 (за іншими датами укладання). Крім того, відповідно до відповіді ТОВ "ФК "Гвадіана" від 01.05.2025 заборгованість боржника за договором №F-00158198 від 22.12.2024 відсутня, а заборгованість за договором №F-00170428 від 28.01.2025 становить 22720,00 грн (з яких 8000,00 грн - тіло кредиту, 1120,00 грн - проценти, 13600,00 грн пеня) проте даний договір не було зазначено в конкретизованому списку кредиторів.

2) перед ТОВ "ФК "Тайгер Фінанс" за договором від 12.01.2025 у розмірі 36418,18 грн за кредитною історією; 19026,262 грн заборгованість за довідкою; пеня, штраф - 0,00 грн.

Разом із цим, згідно довідки ТОВ "ФК "Тайгер Фінанс" (вих.№ 25.04.2025 від 25.04.2025) заборгованість боржника становить 23576,26 грн, з яких 9100,00 грн - тіло кредиту, 8561,26 грн - відсотки, 1365,00 грн- комісія, 4550,00 грн - штраф. Проте заявником не зазначено суму неустойки (штраф) за кредитним договором, як того вимагає ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства.

3) перед ТОВ "ФК "Авіра Груп" за договором від 31.01.2025 у розмірі 13184,00 грн за кредитною історією; 10057,60 грн (заборгованість за довідкою); пеня, штраф - 0,00 грн.

Разом із цим, згідно довідки ТОВ "ФК "Авіра Груп" заборгованість боржника становить 31184,00 грн (сума основного боргу – 8000,00 грн., комісія – 2000,00 грн., сума нарахованих процентів – 5184,00 грн, пеня за прострочення виконання зобов`язання – 16000,00 грн) Проте заявником невірно визначений загальний розмір заборгованості боржника, а також не зазначено суму неустойки - пеню за кредитним договором, як того вимагає ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства.

4) перед ТОВ "Споживчий центр" за договором від 07.12.2024 у розмірі 39710,17 грн, розмір неустойки становить 0,00 грн.

Втім, відповідно до листа ТОВ "Споживчий центр" від 30.04.2025 №891 заборгованість боржника становить 39710,17 грн, з якої 16752,23грн - тіло кредиту, 14157,94 грн - проценти, неустойка - 8800,00 грн. Проте заявником не зазначено суму неустойки (штраф) за кредитним договором, як того вимагає ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства.

5) перед ТОВ "ФК "Кредит- Капітал" :

- за договором від 01.02.2025 у розмірі 76200,00 грн,

- за договором від 20.01.2025 у розмірі 78600,00 грн,

- за договором від 11.01.2025 у розмірі 24750,00 грн,

- за договором від 13.12.2024 у розмірі 16 430,662 грн,

- за договором від 28.08.2024 та договором факторингу з ТОВ "Мілоан" у розмірі 41206,79 грн.

Проте заявником не надано будь-яких первинних документів, які підтверджують заборгованість боржника перед ТОВ "ФК "Кредит- Капітал" за вищевказаними договорами (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, договори, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи). Також заявником не надано доказів щодо відступлення права вимоги до боржника за цими договорами, у тому числі договору факторингу, укладеного між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит- Капітал".

6) перед ТОВ "ФК "Просто Кредит" за договором від 27.01.2025 у розмірі 10376,00 грн, за договором від 27.01.2025 у розмірі 10320,00 грн, перед ТОВ "ФК "Нові кредити" за договором від 13.01.2025 у розмірі 20000,00 грн та перед ТОВ "ФК "Еленгруп" за договором від 09.01.2025 та договором факторингу з ТОВ "ФК "КІФ" у розмірі 23000,70 грн.

Проте заявником не надано будь-яких первинних документів, які підтверджують заборгованість боржника перед вищевказаними фінансовими установами. Також заявником не надано доказів щодо відступлення права вимоги до боржника за цими кредитними договорами, зокрема договору факторингу, укладеного між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит- Капітал" .

7) перед ТОВ "Свеа фінанс" за договором від 27.09.2024 та договором факторингу з ТОВ "Слон Кредит" у розмірі 62249,89 грн, а також за договором від 19.07.2024 та договором факторингу з ТОВ "Селфі Кредит" у розмірі 130513,44 грн, за договором від 05.01.2025 у розмірі 25836,10 грн.

Втім заявником не надано будь-яких первинних документів, які підтверджують заборгованість боржника перед ТОВ "Свеа Фінанс". Також заявником не надано доказів щодо відступлення права вимоги до боржника за цими кредитними договорами, зокрема договорів факторингу, укладених між ТОВ "Свеа фінанс" та ТОВ "Слон Кредит" та між ТОВ "Свеа фінанс" та ТОВ "Селфі Кредит".

Суд дійшов висновку, що докази в обґрунтування заборгованості боржника перед ТОВ "ФК "Кредит- Капітал", ТОВ "Свеа фінанс", ТОВ "ФК "Просто Кредит", ТОВ "ФК "Еленгруп" не додані.

Також, заявником не надано доказів вжиття заходів з метою отримання документації на підтвердження заявленої заборгованості перед вищевказаними фінансовими установами.

8) перед АТ "Райффайзен банк" за договором від 08.09.2021 у розмірі 10450,00 грн та перед ТОВ "Алекскредит" за договором від 17.01.2025 у розмірі 37731,13 грн.

Проте заявником не надано будь-яких первинних документів, які підтверджують заборгованість боржника перед вищевказаними фінансовими установами. До матеріалів заяви лише додані листи АТ "Райффайзен банк" (від 25.04.2025 № 81-27-5/1125) та ТОВ "Алекскредит" (01.05.2025 № 03-05-25-A3) щодо відмови у наданні запитуваної інформації, у зв`язку із неналежним оформленням адвокатського запиту. Доказів повторного звернення представника боржника із належним чином оформленим адвокатським запитом або безпосереднього звернення ОСОБА_1 до зазначених фінансових установ матеріали поданої заяви не містять, що свідчить про невжиття заявником усіх можливих та передбачених законом заходів для отримання необхідних доказів.

Також заявником надано довідку ТОВ "ФК "Фінмаркет" від 01.05.2025, в якій фінансова установа повідомляє, що між ТОВ "ФК "Фінмаркет" та ТОВ "ФК "Фінбуст" (код за ЄДРПОУ 43646369) було укладено договір про надання фінансових послуг з факторингу, за умовами якого право вимоги за договором позики було відступлене компанією на користь ТОВ "ФК "Фінбуст". Проте ТОВ "ФК "Фінбуст" взагалі не було зазначено в конкретизованому списку кредиторів, відповідних пояснень щодо невнесення заявником цієї компанії до списку кредиторів боржника не надано.

Суд дійшов висновку, що заборгованість ОСОБА_1 , зазначена в конкретизованому списку кредиторів, в повній мірі не підтверджена первинними документами, а подання лише кредитного звіту є недостатнім для належного підтвердження такої заборгованості боржника.

У цій частині, колегія суддів також вважає доцільним звернутися до висновку Верховного Суду, зокрема, викладеного у постанові від 16.11.2022 у справі №917/1604/21, про недостатність подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту Українського бюро кредитних історій без додавання інших документів, зокрема для належного підтвердження розміру та структури заборгованості цього боржника, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов`язанням.

За висновками Верховного Суду, у справах про неплатоспроможність фізичної особи господарський суд враховує, окрім належності та допустимості, також достатність поданих боржником доказів для підтвердження та доведення обставин неплатоспроможності чи її загрози, як підстави для відкриття провадження у такій справі.

Отже, сам факт зазначення заявником у своїй заяві про наявність у нього заборгованості у відповідному розмір перед відповідним кредитором не є підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство.

Дані зі Звіту не замінюють первинні документи щодо кредитних операцій та платежів та не дають можливості встановити конкретні обставини (суми/дати/платежі) (постанова Все від 02.06.2026 у справі № 911/3010/25).

Колегія суддів зазначає, що сама лише наявність наданих заявником частини договорів з банківськими та фінансовими установами не підтверджує факту наявності кредиторської заборгованості, її суми та правової природи, та відповідно з поданих боржником доказів неможливо встановити та перевірити достовірність відображених заявником у списку кредиторів відомостей щодо дійсної певної кількості кредиторів.

При цьому, у разі неможливості отримання тих чи інших доказів від банківських чи фінансових установ особа вправі була звернутися до суду із відповідним клопотанням про витребування судом цих доказів в порядку вимог ст. 81 ГПК України.

Враховуючи викладене, подання боржником при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність кредитного звіту, а також не в повному обсязі кредитних договорів, на які посилається останній у конкретизованому списку кредиторів як на підставу виникнення боргу, відсутність первинних документів на підтвердження проведення господарських операцій, є недостатніми для належного підтвердження розміру заборгованості (в тому числі за основним зобов`язанням), підстав виникнення зобов`язань і строків їх виконання, та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.

Вищенаведеним спростовуються доводи апелянта про те, що не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність боржника сам лише факт ненадання кредитних договорів зі всіма заявленими кредиторами, виписок по рахунках та довідок банків та інших фінансових установ щодо розміру заборгованості.

Колегія суддів наголошує, що без необхідних доказів (первинних документів) суд позбавлений можливості встановити факт наявності заборгованості і, як наслідок, те, що боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців. Вказані обставини у сукупності свідчать про відсутність визначеної боржником підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність – п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ.

Колегія суддів також зазначає, що заявник не надав по кожному з численних зобов`язань узгодженого (деталізованого) опису, придатного для судової перевірки: структури боргу (тіло/проценти/санкції), строків, дат останніх платежів, розміру планових платежів і розміру фактичного припинення погашення, а також не забезпечив належної ідентифікації доказів у заяві та додатках.

Верховний Суд у постанові від 13.05.2026 у справі № 922/3866/25 зазначив, що оскільки обов`язок боржника подати конкретизований список кредиторів із визначеними законом реквізитами та подати докази, що підтверджують зміст заяви, прямо випливає зі ст. 116 КУзПБ, застосування положень ГПК України щодо доказів (с.ст. 74-79, 91-96 ГПК України), допустимості та належності доказів здійснюється з урахуванням особливостей КУзПБ, але ці норми не можуть тлумачитися як такі, що звільняють боржника від доказування.

Також у зазначеній постанові враховано, що у справі №907/96/25 Верховний Суд окремо акцентував, що відсутність у заяві систематизованої інформації щодо кожного кредитора (структура, підстави, строки) є порушенням вимог ст.ст. 115, 116 КУзПБ та свідчить про недоведеність підстав для відкриття провадження.

Враховуючи встановлене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність згідно пункту 2 частини 2 статті 115 КУзПБ.

Також слід зазначити про недоведеність підстави "загрози неплатоспроможності" (п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ), оскільки ця підстава має ґрунтуватися на встановлюваних фактичних показниках та документально підтверджених обставинах, а не на припущеннях або загальних посиланнях.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що посилання скаржника на несприятливу економічну ситуацію в країні, яка утворилась внаслідок спалаху у 2020 році пандемії нової коронавірусної інфекції (SARS-CoV-2), введення воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, інфляційні процеси та девальвацію національної валюти, відсутність зростання доходів, втрату місця роботи у жовтні 2023 року, наявність довічно встановленої III групи інвалідності, а також проживання у Куп`янському районі Харківської області, який є територією активних бойових дій, самі по собі не можуть бути підставою, оскільки зазначені обставини вже тривають значний час.

Водночас, як вказує сам заявник, протягом 2011– 2025 років перебував у кредитних відносинах з банківськими та іншими фінансовими установами України, однак лише з липня 2025 року він повністю припинив погашення кредитних зобов`язань, а з січня 2025 року здійснював лише часткові платежі.

Тобто, за наявності відповідних обставин, зокрема у період 2023-2024, ним здійснювались регулярні платежі та виконувались зобов`язання перед фінансовими установами.

Колегія суддів зазначає , що сам факт взяття на себе додаткових кредитних зобов`язань у відповідному розмірі упродовж короткого проміжку часу, переважно наприкінці 2024 року – початку 2025 року, за відсутності будь-якого обґрунтування причин їх укладення та необхідності залучення кредитних коштів, не може розглядатися як належний доказ неплатоспроможності. Навпаки, такі дії можуть вказувати на штучне збільшення кредиторської заборгованості, а не на об`єктивну неспроможність боржника виконувати свої грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі.

Наведені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у постанові від 02.06.2026 у справі № 911/3010/25.

Верховний Суд у постанові від 16.11.2022 у справі №917/1604/21, наголосив, що у справах про банкрутство (у тому числі неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками заходи не лише процесуального характеру, а й майнового. Внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.

Оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу - боржника (як єдиного суб`єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов`язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.

Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа - боржник (яка є єдиним суб`єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов`язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постановах від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 та від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, вказав, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства, інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

Зазначену позицію розділяє й суд апеляційної інстанції, адже за такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема, у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України).

Тому до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів Кодексу України з процедур банкрутства покладає на боржника обов`язки:

- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини 2 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;

- подати проєкт плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина 4 статті 116, частина 7 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства);

- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 Кодексу України з процедур банкрутства);

- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 Кодексу України з процедур банкрутства).

Також, Кодекс України з процедур банкрутства містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема, передбачає:

- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років (пункти 3, 4 частини 4 статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства;

- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства);

- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов`язковій сплаті згідно з частиною 3 статті 125 Кодексу України з процедур банкрутства або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини 8 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства);

- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина 11 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства).

Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу України з процедур банкрутства принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Як правильно враховано судом першої інстанції, відповідно до приписів до ч.5. ст.116 КУзПБ декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 зазначив, що реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно та зобов`язання, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.

Боржник має усвідомлювати, що ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника. Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20.

Так, в поданій заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначено, що ОСОБА_1 отримував послуги споживчого кредитування у вигляді грошових коштів з метою придбання споживчих товарів, робіт та послуг для задоволення власних потреб.

Разом із тим, у деклараціях про майновий стан за 2024-2025 роки у розділі XIV "Відомості про фінансові зобов`язання боржника та членів його сім`ї та інші витрати, у тому числі за межами України" в розділах 68-71 "Витрати на придбання майна, товарів, послуг", "Витрати на утримання майна", "Витрати на побутові потреби", "Інші грошові витрати", боржником не зазначено жодних витрат.

Отже, в порушення вищенаведених вимог ОСОБА_1 не надав повної та вичерпної інформації щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів та щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань, що унеможливлює здійснення їх аналізу для досягнення мети підготовчого засідання.

У контексті наведеного, суд зазначає, що декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника. При цьому, встановлюючи обов`язковість надання суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, законодавець передбачив можливість подання виправленої декларації (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 916/1482/21, від 03.08.2023 у справі № 926/2987-б/20).

У цій частині, суд апеляційної інстанції погоджується із доводами скаржника про те, що не зазначення боржником певної інформації у деклараціях про майновий стан на стадії відкриття провадження не можна вважати грубим порушення принципу добросовісності, оскільки ця інформація додатково буде перевірятись арбітражним керуючим після відкриття провадження у справі.

Однак, лише ці доводи не свідчать про прийняття судом помилкового рішення про відмову у відкритті провадження у цій справі.

Колегія суддів зазначає, що надана боржником до матеріалів справи виписка за банківським рахунком в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" НОМЕР_1 за період 08.06.2024 - 25.04.2025 свідчить про здійснення ним численних фінансових операцій із використанням різних платіжних сервісів та переказів коштів, а також окремих операцій, пов`язаних із азартними іграми. Зокрема, виписка містить операцію на користь CASINO.UA (МСС 7995), що пов`язана зі сферою азартних ігор.

Водночас, схильність особи до систематичного отримання мікрокредитів у фінансових компаніях та участь в азартних іграх не характеризують таку особу як добросовісного боржника, який неумисно потрапив у скрутне фінансове становище через об`єктивні та непереборні обставини. Зворотний висновок суду суперечив би принципам добросовісності, розумності та особистої відповідальності учасників цивільних правовідносин за наслідки прийнятих ними фінансових рішень, фактично нівелюючи обов`язок особи нести відповідальність за результати власної фінансової поведінки (аналогічні висновки судів попередніх інстанції враховано касаційним господарським судом у справі №917/1999/25).

Крім того, частиною 4 статті 116 КУзПБ визначено, що разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов`язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).

При цьому вимоги до такого проекту плану реструктуризації визначені статтею 124 Кодексу України з процедур банкрутства (судом помилково зазначено 126).

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов`язкових періодичних зобов`язань (виплата аліментів тощо).

Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов`язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.

Системне тлумачення приписів книги четвертої КУзПБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Боржник має реалізувати право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності (правові позиції Верховного Суду, сформульовані в постанові від 27.02.2024 у справі № 910/4014/22 та в постанові від 27.05.2025 року у справі № 906/820/24).

Такими чином, погашення вимог кредиторів (виконання взятих на себе грошових зобов`язань) у межах об`єктивних можливостей за рахунок наявних активів боржника є проявом добросовісного використання боржником своїх прав у судових процедурах неплатоспроможності та істинного бажання виконати взяті на себе грошові зобов`язання.

Саме боржник повинен запропонувати обґрунтований та виконуваний (реальний) проєкт плану реструктуризації своїх зобов`язань, оскільки метою і завданням процедури реструктуризації боргів є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. Розроблення боржником такого документу є закономірними очікуваннями кредиторів фактичного погашення їх вимог в межах процедури.

Отже, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов`язком боржника є складення реального (виконуваного) проєкту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.

Як встановлено судом першої інстанції, до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство заявником долучено проєкт плану реструктуризації боргів, в якому зазначено, що доход боржника за 2025 рік становить: соціальна допомога в середньому розмірі 3000 грн на місяць від УСЗН ЛРДА; пенсія по інвалідності в середньому розмірі 3762,50 грн на місяць; розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб приблизно 3028,00 грн; розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення вимог кредиторів: 4000,00 грн (за рахунок пенсії та соціальної допомоги, фінансової допомоги близьких осіб, майбутнього працевлаштування).

Надаючи оцінку проекту плану реструктуризації суд першої інстанції виходив з того, що боржником не надано доказів вжиття заходів щодо працевлаштування, не підтверджено можливість отримання фінансової допомоги від близьких осіб, яка визначена одним із джерел виконання плану реструктуризації, а також не наведено обґрунтувань щодо неврахування належного йому транспортного засобу як активу, який може бути використаний для часткового задоволення вимог кредиторів. Крім того, проєкт плану реструктуризації не враховує витрат на оплату основної винагороди арбітражного керуючого, що також ставить під сумнів його реальність та виконуваність.

Судова колегія зазначає, що апелянтом у поданій апеляційній скарзі наведених висновків суду першої інстанції не спростовано. Водночас колегія суддів зауважує, що у даному випадку місцевий господарський суд, виконуючи обов`язок щодо перевірки наявності поданого боржником проєкту плану реструктуризації, не вирішував питання щодо його погодження чи затвердження, а здійснив оцінку такого проєкту виключно на предмет його реальності, виконуваності та відповідності принципу добросовісності боржника. При цьому встановлені судом недоліки проєкту плану не були покладені в основу вирішення питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а були враховані лише в контексті оцінки можливості досягнення мети процедури реструктуризації та відновлення платоспроможності боржника.

За таких обставин колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції норм процесуального права при дослідженні та оцінці поданого боржником проєкту плану реструктуризації.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, оскільки заявником не підтверджено підстави (п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ) для відкриття провадження, і з таким висновком погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Поряд з викладеним колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи було зроблено висновок про недобросовісну поведінку боржника на підставі оцінки сукупності всіх встановлених судом обставин. Такими обставинами у цій справі є, зокрема, ненадання боржником повної інформації щодо кредиторів, відсутність зазначення витрат у деклараціях за 2024– 2025 роки (розділ XIV); ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); невжиття заходів до працевлаштування (тоді як заявником самостійно визначено серед джерел, за рахунок яких будуть виділятися кошти для погашення вимог кредиторів - майбутнє працевлаштування); ненадання пояснень щодо цілей використання кредитних коштів; невключення транспортного засобу до плану реструктуризації; невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки. Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, від 26.05.2022 у справі №903/806/20, від 22.09.2022 у справі №916/2372/20.

Щодо доводів апелянта про те, що на етапі постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника суд має вирішувати лише питання відповідності такої заяви вимогам ст. 116 КУзПБ, а збір додаткових документів та відомостей можливий і після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Колегія суддів зауважує, що оскаржувана ухвала постановлена не на стадії прийняття заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку ст. 117 КУзПБ, а за результатами проведення підготовчого засідання, проведеного в порядку ст. 119 КУзПБ, яка передбачає перевірку судом поданих заявником документів та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішення інших питань, пов`язані з розглядом заяви.

Як вже зазначалося, за наслідками підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про відкриття провадження або про відмову у відкритті (ч. 3 ст. 119 КУзПБ). Підстави для відмови є вичерпними (ч. 4 ст. 119 КУзПБ), серед яких - відсутність підстав для відкриття провадження.

Разом із тим "відсутність підстав" у розумінні п. 1 ч. 4 ст. 119 КУзПБ у тому числі передбачає ситуацію, коли боржник не довів наявність підстав, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ, або коли подані матеріали не дозволяють суду перевірити наявність таких підстав через невідповідність заяви вимогам ст. 116 КУзПБ та відсутність належних і допустимих доказів. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.08.2025 у справі №907/96/25, де наголошено: на стадії підготовчого засідання суд перевіряє відповідність заяви вимогам ст. ст. 115, 116 КУзПБ, а відкриття провадження має істотні правові наслідки, зокрема майнового характеру, що зумовлює обов`язок боржника подати докази у відповідному обсязі.

З огляду на те, що наведені ОСОБА_1 обставини, якими обґрунтовано наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у розумінні частини другої статті 115 КУзПБ, не знайшли належного документального підтвердження, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для застосування пункту 1 частини четвертої статті 119 КУзПБ та відмови у відкритті провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для висновку про неправильне застосування господарськими судом першої інстанції під час розгляду заяви, приписів статей 115, 116, 119 КУзПБ та статей 13, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, через неврахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених у перелічених у апеляційній скарзі постановах.

Зокрема, висновки у справі №922/5486/23, на які посилається скаржник, не спростовують обов`язку боржника виконати вимоги ст. 116 КУзПБ щодо структури боргу та подання належних доказів, а також не надають підстав вважати, що для відкриття провадження достатньо лише узагальнених даних без можливості їх судової перевірки. Відмінність фактичних обставин цих справ (зокрема щодо складу та якості поданих доказів, їх походження й ідентифікації) не дає підстав стверджувати, що господарський суд у цій справі не врахував правові позиції Верховного Суду (постанова ВС від 05.02.2026 у справі № 925/1665/24).

Разом з тим, відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність в цьому випадку жодним чином не порушує права заявника, оскільки, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, згідно частини сьомої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.

Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків судів, суд апеляційної інстанції враховує висновки, які зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Щодо інших аргументів учасників справи, то вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010), суд апеляційної інстанції зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуваної ухвали господарського суду - без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.03.2026 у справі №922/3533/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 31.07.2026.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза

Суддя І.В. Тарасова