Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №906/1454/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Рівне Справа № 906/1454/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Поліщук П.Я. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

учасники провадження у справі у судове засідання не з`явилися.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх2537/26 від 28.05.2026) на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 28.04.26р. суддею Сікорською Н.А. у м.Житомирі, у справі № 906/1454/25

за первісним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях

до ОСОБА_1

про стягнення 306556,14 грн.

та за зустрічним позовом ОСОБА_1

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях

про стягнення 721844,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2026 у справі №906/1454/25.

1.2. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.04.2026 у справі №906/1454/25 задоволено первісний позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях до ОСОБА_1 про стягнення 306556,14 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 до Державного бюджету України за наступними реквізитами - 306556,14 грн. заборгованості з орендної плати. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях - 3678,67 грн. судового збору.

1.3. Відмовлено у зустрічному позові ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях про стягнення 721844,52 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. Позивач за первісним позовом посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати орендної плати, згідно договору оренди № 351-у нерухомого майна від 19.08.2024 в результаті чого виникла заборгованість в сумі 306556,14 грн. 03.02.2025 Договір оренди припинено за згодою сторін, а об`єкт оренди повернуто балансоутримувачу за актом повернення.

2.2. Згідно до пункту 3.3 Змінюваних умов договору балансоутримувачем є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Звягельське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". Відповідно до п. 9.1 Змінюваних умов договору, місячна орендна плата визначена за результатами проведення аукціону (протокол від 22.07.2024 № LLE001-UA-20240710-94280) і становить 241100,00 грн. (без ПДВ). Розмір авансового внеску орендної плати 241100,00 грн (без ПДВ) (п. 10.1 Змінюваних умов). Згідно п.11 Змінюваних умов договору, сума забезпечувального депозиту без податку на додану вартість складає 241100,00 грн.

2.3. Пунктом 3.2 Незмінюваних умов договору визначено, що орендна плата за січень - грудень року оренди, що настав за роком, на який припадав перший мiсяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший мiсяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадав перший мiсяць оренди. Орендна плата за січень - грудень третього року оренди i кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.

2.4. 19.08.2024 Балансоутримувач згідно Акту приймання- передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 5395,2 кв.м., за відповідною адресою.

2.5. Оскільки на об`єкті оренди знаходилося обладнання Орендодавця, що унеможливлює його використання орендарем, ФОП Сорока Е.В. 24.01.2025 листом повідомила позивача, що вона вважає за доцільне відмовитись від договору оренди. 03.02.2025 сторони підписали Договір про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.08.2024 №351-у за згодою сторін, Того ж дня, підписано Акт повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності

2.6. 29.09.2025 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань проведена Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, запис 2002860060003001961

2.7. На виконання умов договору ФОП Сорокою Е.В. були сплачені наступні платежі: 16.08.2024 р. в сумі 241100,00грн., як забезпечувальний депозит; 16.08.2024 р. в сумі 241100,00 грн., як авансовий внесок з орендної плати; 15.10.2024 р. в сумі 73306,00 грн. - орендна плата за вересень 2024 р., 25.11.2024 р. в сумі 166338,52 грн. - орендна плата за жовтень 2024 р.

2.8. Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди № 351-у нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного 19.08.2024, відповідно до якого орендодавець передав, а відповідач за первісним позовом прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі від 19.08.2024р., без зауважень та заперечень щодо стану майна чи можливості його використання. 03.02.2025 сторони підписали договір про припинення договору оренди нерухомого майна за згодою сторін.

2.9. Позивач за первісним позовом стверджує, що ФОП Сорока Е.В. не виконала в повному обсязі зобов`язання в частині сплати орендних платежів, в результаті чого заборгованість станом на 03.02.2025 р. становить 306556,14 грн. Згідно розрахунку позивача за первісним позовом, нарахування орендної плати здійснювалося у розмірі 70% від загальної суми орендної плати З урахуванням здійснених зарахувань та оплат, заборгованість відповідача по сплаті орендної плати виникла за період оренди з грудня 2024 р. по 03.02.2025 р. і становить 306556,14 грн.

2.10. 19.08.2024 сторонами укладено договір оренди №351-3, на виконання умов якого сторонами підписано акт приймання-передачі майна від 19.08.2024 Вказаний акт підписаний сторонами без будь-яких зауважень чи заперечень щодо стану об`єкта оренди, чи неможливості використання об`єкта за його цільовим призначенням. Підписання акта приймання-передачі без зауважень свідчить про належне виконання орендодавцем обов`язку щодо передачі майна орендарю та фактичний вступ останнього у користування об`єктом оренди. 03.02.2025 сторони підписали договір про припинення договору оренди нерухомого майна за згодою сторін, а також акт повернення об`єкта оренди. Згідно п.2 договору припинення, договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.08.2024 № 351-у вважати припиненим за згодою сторін з моменту пiдписання сторонами акта приймання-передавання майна. Також, 03.02.2025р. сторонами підписано Акт повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності

2.11. Разом з тим, Сорока Е.В. як на підставу звернення до суду із зустрічним позовом про стягнення збитків у розмірі сплачених нею платежів за договором оренди в сумі 721844,52 грн. посилається на норми ст. 766 ЦК України, вважаючи, що вона відмовилась від договору, у зв`язку з тим, що не мала можливості користуватись майном, оскільки на території об`єкта оренди знаходилось обладнання для переробки лісопродукції, яке належить балансоутримувачу. Вимоги Сороки Е.В. є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на нормах права. Визначальним для пред`явлення вимоги про стягнення збитків є наявність обставин, які вказують, що наймачеві майно не передане, тому він відмовився від договору.

2.12. Матеріалами справи підтверджено, що майно перебувало в оренді ФОП Сороки Е.В., на виконання своїх зобов`язань за договором орендар сплачувала орендні платежі, а також пеню за несвоєчасно проведені розрахунки, дострокове припинення договірних відносин відбулось за погодженням сторін.

2.13. Позивач за зустрічним позовом помилково ототожнює правові наслідки, які настають в результаті обставин, коли наймодавець не передав наймачеві майно і в результаті обставин, коли майно не могло бути використане наймачем через обставини, за які він не відповідає.

2.14. Отже, оскільки майно було передане в оренду і договір оренди № 351-у від 19.08.2024р. був припинений за згодою сторін, а не в результаті односторонньої відмови від договору вимога Сороки Е.В. про стягнення збитків, в порядку п.2 ч. 1 ст. 766 ГПК України є безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню. Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем за первісним позовом порушено умови договору в частині своєчасної та повної сплати орендної плати, у зв`язку з чим вимоги позивача за первісним позовом про стягнення 306556,14 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1.Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Сорока Едіта Вікторівна 27.05.2026, через систему "Електронний суд", звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх2537/26 від 28.05.2026), в якій просить: відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою. Скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2026 року у справі №906/1454/25.

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та незаконним. Судом неповністю встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження доказів та їх оцінки. ФОП Сорока Е.В. було дотримано всі положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

3.3. Згідно Договору оренди №351 - у нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.08.2024 року, згідно якого Сороці Е.В. має бути передано в оренду строком на 5 років нерухоме майно Відповідно до п. 2.1. Договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання – передачі підписується між Орендарем і Балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору. Відповідно, між Орендарем та Орендодавцем 19.08.2024 було підписано Акт приймання – передачі майна. Відповідно до п.п. 9.1.1 Балансоутримувач і Орендодавець запевняють Орендаря, що крім випадків, коли про інше зазначене в акті приймання-передачі, об`єкт оренди є вільний від третіх осіб, всередині об`єкта немає майна, належного третім особам, повний і безперешкодний доступ до об`єкта може бути наданий Орендарю в день підписання акта приймання-передачі разом із комплектом ключів від об`єкта у кількості, зазначеній в акті приймання-передачі.

3.4. 24.12.2024 на адресу балансоутримувача надіслано лист стосовно не можливості використання орендованого майна. При цьому, станом на 20.01.2025 (на дату складання листа) на об`єкті оренди знаходилося обладнання Орендодавця, що унеможливлювало використання об`єкта оренди Орендарем. З моменту заключення договору, тобто з дня підписання акту приймання-передачі майна від 19.08.2024 по дату надання листа стосовно розірвання договору оренди ФОП Сорока Е.В. не мала можливості користуватися майном.

3.5. 24.01.2025 ФОП Сорокою Е.В. надіслано лист на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях відповідно до якого Орендарем було прийнято рішення про розірвання договору. Отримавши листа фонд державного майна не заперечував стосовно об`єктивної причини розірвання договору, чим відповідно і підтвердив неможливість використання орендованого майна ФОП Сорока Е.В. Відповідно ФОП Сорока Е.В. відмовилася від договору найму. Договір було розірвано 03.02.2025.

3.5.1. При цьому, попередньо ФОП Сорока Е.В. було сплачено наступні суми : 16.08.2024 – 241100,0грн.- забезпечувальний депозит; 16.08.2024 – 241100,0грн. – авансовий внесок з орендної плати; 15.10.2024 – 73306,0грн. – орендна плата за вересень 2024; 25.11.2024 – 166338,52грн. – орендна плата; 27.11.2024 – 1200,0грн.- пеня.

3.6. Апелянт вважає за доцільне відшкодування завданих збитків в розмірі сплачених мною платежів за договором оренди у зв`язку із не виконанням Орендодавцем своїх зобов`язань за договором оренди в частині забезпечення можливості використання майна.

3.7. Так, ст. 766 ЦК України врегульовано правові наслідки якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: 1)вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; 2)відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

3.8. Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

3.9. В первісній позовній заяві зазначено, що за заявою Орендаря, 03.02.2025 Орендарем було прийнято рішення про припинення договору за згодою сторін. Натомість, згідно листа ФОП Сорока Е.В. від 24.01.2025, зареєстрований Фондом 27.01.2025 №18/167, який Фонд державного майна додав до позовної заяви, причиною розірвання договору є те, що на об`єкті оренди станом на дату подання листа знаходиться обладнання Орендодавця, що унеможливлювало використання об`єкта оренди Орендарем.

3.10. На території об`єкта оренди знаходилося майно Балансоутримувача, тоді як в акті приймання – передачі відсутні будь-які посилання на перебування на об`єкті оренди майна Балансоутримувача. Від так, хто ніс би відповідальність про справність чи наявність майна в повному обсязі. Також, згідно розрахунку заборгованості, що наведено позивачем в первісній позовній заяві сума заборгованості, що зазначена у позовній заяві виникла у період грудень-лютий 2025 року тобто вже в період письмового повідомлення від ФОП Сорока Е.В. про неможливість використання орендованого майна. При цьому, Фондом державного майна було підтверджено неможливість використання орендованого майна ФОП Сорокою Е.В.

3.11. В силу вимог статті 73, 74, 76, 77 ГПК України Господарським судом Житомирської області неповністю встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження доказів та їх оцінки.

4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2026 колегією суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сороки Едіти Вікторівни (вх2537/26 від 28.05.2026) на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2026 у справі №906/1454/25.

4.1.1. Розгляд апеляційної скарги призначено на 23.07.2026.

4.2. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 апеляційну скаргу Сороки Едіти Вікторівни (вх2537/26 від 28.05.2026) на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2026 у справі №906/1454/25 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Поліщук П.Я., суддя Крейбух О.Г. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи №906/1454/25 між суддями від 22.07.2026.

4.3. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2026 у справі № 906/1454/25 залишити без змін.

4.3.1. Зазначає, що підписавши договір оренди та Акт приймання - передачі нерухомого майна, орендар погодився зі станом приміщень, тобто, під час укладення договору, сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов, зокрема й щодо стану приміщень, не звертався до Регіонального відділення, під час дії договору, з пропозиціями про внесення змін до договору (зменшення площі орендованих приміщень), з підстав неможливості використання майна; договір оренди № 351-у від 19.08.2024 був припинений 03.02.2025 за згодою сторін, а не в результаті односторонньої відмови від договору, а тому відсутні будь – які правові підстави для стягнення з Державного бюджету України на користь Сороки Е.В. збитків в сумі 721844,52 грн.

4.3.2. Абсолютно логічним є стягнення Регіональним відділенням за первісним позовом з Сороки Е.В. заборгованості в розмірі 306 556,14 грн за порушенням умов договору оренди в частині своєчасної та повної оплати орендної плати до Державного бюджету України.

4.4. У заяві від 01.07.2026 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях просить проводити засідання 23.07.2026 без участі представника відділення, з урахуванням відзиву.

4.5. Скаржник Сорока Едіта Вікторівна судове засідання 23.07.2026 не з`явилася, явку уповноваженого представника не забезпечила, причини не явки суду не повідомлено.

4.6. Оскільки явка представників сторін у судове засідання згідно ухвали суду від 26.06.2026 апеляційним судом обов`язковою не визнавалася, враховуючи заяву Регіонального відділення про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги по суті, згідно вимог ст.269 ГПК України, за наявними у матеріалах справи доказами, без участі представників сторін.

4.7. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Сороки Едіти Вікторівни (вх2537/26 від 28.05.2026) на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2026 у справі №906/1454/25 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

6.1.1. Норми матеріального права:

Конституція України;

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Закон України "Про оренду державного та комунального майна";

Закон України "Про судовий збір".

6.1.2. Норми процесуального права:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України).

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається із матеріалів справи,19.08.2024 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (Орендодавець,) та Фізичною особою-підприємцем Сорокою Едітою Вікторівною (Орендар) укладено Договір оренди № 351-у нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с. 6-11).

7.3. Згідно до пункту 3.3 Змінюваних умов договору балансоутримувачем є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Звягельське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

7.4. Пунктом 4.1 Змінюваних умов договору визначено, що об`єктом оренди є нерухоме майно загальною площею 5395,2 кв.м, а саме: паркетний цех цеху площею 1017,3 кв.м, лісопильний цех №1 площею 1884,7 кв.м, модуль - навісу площею 1165,9 кв.м, цех переробки № 2 “У” площею 343,4 кв.м, сушка - камера “Ч” площею 297 кв.м, склад - модуль “Ф” площею 477 кв.м, котельня площею 209,9 кв.м, що перебуває на балансі філії "Звягельське лісове господарство" ДП "Ліси України" та знаходиться за адресою: м. Звягель, вул. Юношева, 77.

7.5. Відповідно до пункту 9.1 Змінюваних умов договору, місячна орендна плата визначена за результатами проведення аукціону (протокол від 22.07.2024 № LLE001-UA-20240710-94280) і становить 241100,00 грн. (без ПДВ).

7.6. Розмір авансового внеску орендної плати 241100,00 грн (без ПДВ) (пункт 10.1 Змінюваних умов).

7.7. Згідно пункту 11 Змінюваних умов договору, сума забезпечувального депозиту без податку на додану вартість складає 241100,00 грн.

7.8. Пунктом 16 Змінюваних умов договору передбачено, що орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30%.

7.9. Відповідно до пункту 2.1 Незмінюваних умов договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання Акта приймання - передачі майна.

7.9.1. Акт приймання - передачі підписується між орендарем i Балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.

7.9.2. Акт приймання - передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється Фондом державного майна i оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.

7.10. Пунктом 3.2 Незмінюваних умов договору визначено, що орендна плата за січень - грудень року оренди, що настав за роком, на який припадав перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадав перший місяць оренди. Орендна плата за січень - грудень третього року оренди i кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.

7.11. Згідно пункту 3.3 Незмінюваних умов договору, орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди.

7.12. Відповідно до пункту 4.8 Незмінюваних умов договору сторони погодили, що орендодавець не пізніше ніж протягом п`ятого робочого дня з моменту отримання від Балансоутримувача примірника акта повернення з оренди орендованого майна із зауваженнями (або за наявності зауважень орендодавця) зараховує забезпечувальний депозит в рахунок невиконаних зобов`язань орендаря і перераховує забезпечувальний депозит на погашення зобов`язань орендаря у такій черговості:

- у першу чергу погашаються зобов`язання орендаря зі сплати пені (пункт 3.8 цього договору) (у такому разі відповідна сума забезпечувального депозиту розподіляється між державним бюджетом і Балансоутримувачем);

- у другу чергу погашаються зобов`язання орендаря зі сплати неустойки (пункт 4.4 цього договору);

- у третю чергу погашаються зобов`язання орендаря зі сплати частини орендної плати, яка відповідно до пункту 16 Умов підлягає сплаті до державного бюджету;

- у четверту чергу погашаються зобов`язання орендаря зі сплати частини орендної плати, яка відповідно до пункту 16 Умов підлягає сплаті Балансоутримувачу;

- у п`яту чергу погашаються зобов`язання орендаря зі сплати Балансоутримувачу платежів за договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю;

- у шосту чергу погашаються зобов`язання орендаря з компенсації суми збитків, завданих орендованому майну;

- у сьому чергу погашаються зобов`язання орендаря зі сплати інших платежів за цим договором або в рахунок погашення інших невиконаних орендарем зобов`язань за цим договором.

7.13. Орендодавець повертає орендарю суму забезпечувального депозиту, яка залишилась після здійснення вирахувань, передбачених цим пунктом.

7.14. Згідно пункту 9.1. Незмінюваних умов договору, балансоутримувач і орендодавець запевняють орендаря, що:

- 9.1.1 крім випадків, коли про інше зазначено в акті приймання-передачі, об`єкт оренди є вільним від третіх осіб, всередині об`єкта немає майна, належного третім особам, повний і безперешкодний доступ до об`єкта може бути наданий орендарю в день підписання акта приймання-передачі разом із комплектом ключів від об`єкта у кількості, зазначеній в акті приймання-передачі;

- 9.1.2. інформація про майно, оприлюднена в оголошені про передачу в оренду, посилання на яке зазначене у п. 4.2 Умов відповідає дійсності, за винятком обставин, відображених в акті приймання-передачі.

7.15. Матеріалами справи підтверджується, що 19.08.2024 Балансоутримувач згідно Акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 5395,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська обл., м. Звягель, вул. Юношева, 77 (а.с. 12).

7.16. Згідно пункту 2 Акта, балансоутримувач і орендодавець засвідчують:

- 2.1. об`єкт оренди є вільним від третіх осіб, всередині об`єкта немає майна, належного третім особам, повний і безперешкодний доступ до об`єкта надається орендарю в день підписання цього акта приймання-передачі;

- 2.2. повністю відповідає дійсності інформація про об`єкт оренди, що розкрита на сайті Фонду державного майна України в Переліку нерухомого державного майна, щодо якого прийнято рішення про передачу в оренду без проведення аукціону за заявами потенційних орендарів, визначених у пункті 114 Порядку, посилання на яке зазначене у п. 4.2 Умов відповідає дійсності, за винятком обставин, відображених в акті приймання-передачі.

7.17. Разом з тим, 24.01.2025 Орендар Фізична особа - підприємець Сорока Едіта Вікторівна листом повідомила Орендодавця – Регіональне відділення, що станом на 20.01.2025 на об`єкті оренди знаходиться обладнання Орендодавця, що унеможливлює його використання орендарем, у зв`язку з чим вона вважає за доцільне відмовитись від договору оренди (а.с. 13).

7.18. 03.02.2025 сторонами підписано Договір про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.08.2024р. №351-у за згодою сторін (а.с. 14).

7.18.1. Також, 03.02.2025 сторонами підписано Акт повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (а.с. 15, 16).

7.19. В подальшому, 02.09.2025 Орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях направлено Орендарю - Фізичній особі-підприємцю Сороці Едіті Вікторівні претензію №956-03-1951 про сплату заборгованості з орендної плати до Державного бюджету України у розмірі 315664,90 грн. (а.с. 17, 18).

7.20. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань 29.09.2025 проведена Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, запис 2002860060003001961

7.21. У відповіді від 06.10.2025 на претензію Регіонального відділення ФОП Сорока Е.В. заперечила проти заявлених вимог про стягнення заборгованості, посилаючись на неможливість використання орендованого майна через наявність на об`єкті майна орендодавця, неналежне забезпечення умов користування об`єктом оренди та відсутність фактичного отримання вигоди від орендованого майна.

7.21.1. Також орендар зазначила, що договір оренди був припинений за згодою сторін 03.02.2025р., а здійснені нею платежі мають бути враховані при вирішенні питання взаєморозрахунків між сторонами (а.с. 19, 20).

7.21.2. На виконання умов договору ФОП Сорокою Е.В. були сплачені наступні платежі: 16.08.2024р. в сумі 241100,00 грн., як забезпечувальний депозит; 16.08.2024р. в сумі 241100,00 грн., як авансовий внесок з орендної плати; 15.10.2024р. в сумі 73306,00 грн. - орендна плата за вересень 2024р., 25.11.2024р. в сумі 166338,52грн. - орендна плата за жовтень 2024р.

7.22. За наведених обставин, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Сороки Едіти Вікторівни 306556,14 грн. заборгованості з орендної плати.

7.22.1. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях в обґрунтування позовних вимог зазначається, що ним як Орендодавцем з ФОП Сорокою Е.В. 19.08.2024 укладено договір оренди № 351-у нерухомого державного майна загальною площею 5395,2 кв. м, яке того ж дня було передано орендарю за актом приймання-передачі.

7.22.2. 03.02.2025 договір оренди припинено за згодою сторін, а об`єкт оренди повернуто балансоутримувачу за актом повернення.

7.22.3. Орендар неналежно виконував зобов`язань щодо сплати орендної плати, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 306556,14 грн.

7.22.4. Припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість, яка виникла під час дії договору. Доводи відповідача про неможливість користування орендованим майном вважає безпідставними, оскільки протягом строку дії договору відповідач не звертався до орендодавця із заявами чи доказами щодо наявності обставин, які б унеможливлювали використання об`єкта оренди. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 306556,14 грн.

7.22.5. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.11.2025 відкрито провадження у справі №906/1454/25 за правилами спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті на 09.12.2025.

7.23. 24.11.2025 до Господарського суду Житомирської області від Сороки Едіти Вікторівни надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях 721844,52грн. збитків (а.с. 42-44).

7.23.1. Сорока Е.В. у зустрічному позові зазначає, що під час укладення та виконання договору оренди № 351-у від 19.08.2024 орендоване майно фактично не могло використовуватися за цільовим призначенням у зв`язку з наявністю на об`єкті обладнання, що належить балансоутримувачу та є вмонтованим у приміщення, чим було порушено гарантії вільного доступу та можливості користування об`єктом оренди, передбачені умовами договору. З моменту підписання акта приймання-передачі 19.08.2024 орендар був позбавлений можливості фактичного використання майна для здійснення господарської діяльності.

7.23.2. У грудні 2024 року вона зверталася до балансоутримувача із повідомленням про неможливість використання об`єкта оренди, а 24.01.2025р. - до орендодавця із заявою про відмову від договору оренди.

7.23.3. Сорока Е.В. вважає, оскільки вона відмовилась від договору оренди, тому має право на відшкодування збитків. Сума збитків визначена нею у розмірі сплачених платежів за договором оренди в сумі 721844,52 грн. Правовою підставою пред`явлення зустрічного позову визначено норми ст.ст. 765, 766 Цивільного кодексу України.

7.24. Ухвалою Господарського суду Житомирської області 15.12.2025 зустрічний позов Сороки Едіти Вікторівни прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

7.14.1. Об`єднано в одне провадження вимоги за первісним та зустрічним позовами. Постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.01.2026.

7.15. Позивачем за первісним позовом було подано відзив на зустрічну позовну заяву

7.16. Також, позивач за зустрічним позовом подав відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

7.17. Ухвалою Господарського суду Житомирської області 03.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1454/25 до судового розгляду по суті.

7.18. Також, відповідач за первісним позовом подав додаткові пояснення у справі.

7.19. Розгляд даного спору неодноразово відкладався судом першої інстанції.

7.20. За результатами розгляду даного спору, 28.04.2026 Господарським судом Житомирської області ухвалено оскаржуване рішення (пункт 1.1. - 1.3. цієї постанови) із підстав, наведених у пунктах 2.1.- 2.14 даної постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 28.04.2026 - без змін, виходячи з наступного.

8.2. Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів держави.

8.3. Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

8.3.1. Згідно частин 1, 3 вказаної норми право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

8.4. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

8.5. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).

8.5.1 При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

8.5.2. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

8.5.3 Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

8.6. Нормами Господарського процесуального кодексу України встановлений обов`язок для особи, яка звернулась до суду доказування і подання доказів та визначені критерії належності та допустимості доказів.

8.7. Відповідно до частини 1 статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

8.8. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

8.9. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

8.10. Отже, виходячи із приписів статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

8.11. Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

8.12. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

8.12.1. При цьому, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.

8.13. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

8.13.1. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

8.14. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

8.15. Згідно змісту позовної та зустрічної позовних заяв:

- позивач за первісним позовом стверджує, що ФОП Сорока не виконала в повному обсязі зобов`язання в частині сплати орендних платежів, в результаті чого заборгованість станом на 03.02.2025 р. становить 306556,14 грн. Припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість, яка виникла під час дії договору.

- позивач за зустрічним позовом - як на підставу звернення до суду про стягнення збитків у розмірі сплачених платежів за договором оренди в сумі 721844,52 грн. посилається на норми ст. 766 ЦК України, вважаючи, що вона відмовилась від договору, у зв`язку з тим, що не мала можливості користуватись майном, оскільки на території об`єкта оренди знаходилось обладнання для переробки лісопродукції, яке належить балансоутримувачу.

8.16. Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

8.17. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

8.18. Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

8.19. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України).

8.20. Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

8.21. Згідно статі 627 ЦК України та відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

8.22. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

8.23. Правовідносини, між сторонами у даній справі виникли з Договору оренди № 351-у нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.08.2024.

8.24. Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

8.25. Відповідно до статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

8.26. Згідно частини 4 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном виникає з моменту передачі орендованого майна у користування орендарю та зберігається до припиненням договору (до спливу строку дії договору оренди тощо), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

8.27. Так, правовідносини між сторонами даного спору виникли на підставі договору оренди № 351-у нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного 19.08.2024, відповідно до якого орендодавець передав, а відповідач за первісним позовом прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі від 19.08.2024р., без зауважень та заперечень щодо стану майна чи можливості його використання. 03.02.2025 сторони підписали договір про припинення договору оренди нерухомого майна за згодою сторін.

8.28. Статтями 525, 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

8.29. За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

8.30. Регіональне відділення - Орендодавець стверджує, що ФОП Сорока Е.В. (Орендар) не виконала в повному обсязі зобов`язання в частині сплати орендних платежів, в результаті чого заборгованість станом на 03.02.2025 становить 306556,14 грн. (а.с. 4).

8.30.1. Згідно його розрахунку, нарахування орендної плати здійснювалося у розмірі 70% від загальної суми орендної плати, а саме:

- за період з 19.08.2024р. по 31.08.2024р. нараховано до сплати в бюджет орендну плату в сумі 70774,52 грн., яка погашена за рахунок авансового платежу;

- за вересень 2024 року до сплати в бюджет нараховано 168770,00 грн. орендної плати, яка погашена за рахунок авансового платежу та платежу, який ФОП Сорока Е.В. здійснила 15.10.2024р. №21864 в сумі 73306,00 грн.;

- за жовтень 2024 року до сплати в бюджет нараховано 168770,00 грн. орендної плати, яка погашена за рахунок залишку коштів, сплачених за оренду за вересень та платежу від 25.11.2024р. №23660 в сумі 166338,52 грн.;

- за листопад 2024 року до сплати в бюджет нараховано 168770,00 грн. орендної плати, яка погашена за рахунок коштів забезпечувального депозиту;

- за грудень 2024 року до сплати в бюджет нараховано 168770,00 грн. орендної плати, з яких: 71488,66 грн. сплачено за рахунок залишку коштів забезпечувального депозиту. Заборгованість становить 97281,34 грн.;

- за січень 2025 року до сплати в бюджет нараховано 189022,40 грн. орендної плати, які відповідачем не сплачено;

- за період з 01.02.2025р. по 03.02.2025р. до сплати в бюджет нараховано 20252,40 грн. орендної плати, які також не сплачені.

8.30.1. З урахуванням здійснених зарахувань та оплат, заборгованість Орендаря по сплаті орендної плати виникла за період оренди з грудня 2024 р. по 03.02.2025 р. і становить 306556,14 грн.

8.31. Статтею 765 ЦК України визначено, що наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

8.32. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина 1 статті 763 ЦК України).

8.33. Статтею 765 ЦК України визначено, що наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

8.34. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина 1 статті 763 ЦК України).

8.35. Відповідно до вимог статті 766 ЦК України, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: 1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; 2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

8.36. Стаття 795 ЦК України визначає, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

8.37. Згідно частини 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

8.38. Господарськими судами за результатами дослідження та перевірки всіх матеріалів справи встановлено, що 19.08.2024 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та ФОП Сорокою Едітою Вікторівною укладено Договір оренди №351-3, на виконання умов якого сторонами підписано акт приймання-передачі майна від 19.08.2024.

8.38.1. Так, вказаний акт підписаний сторонами без будь-яких зауважень чи заперечень щодо стану об`єкта оренди, чи неможливості використання об`єкта за його цільовим призначенням.

8.38.2. Підписання акта приймання-передачі без зауважень свідчить про належне виконання орендодавцем обов`язку щодо передачі майна орендарю та фактичний вступ останнього у користування об`єктом оренди.

8.39. В подальшому 03.02.2025 сторонами підписано договір про припинення договору оренди нерухомого майна 19.08.2024 за згодою сторін, а також акт повернення об`єкта оренди.

8.39.1. Пунктом 1 договору про припинення визначено, що сторони погоджуються на припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власностi вiд 19.08.2024 № 51-у - загальною площею 5395,2 кв.м, а саме: паркетний цех цеху площею 1017,3 кв.м, лiсопильний цех № 1 площею 1884,7 кв.м, модуль-навіс площею 1165,9 кв.м, цех переробки № 2 “У” площею 343,4 кв.м, сушка-камера “Ч” площею 297 кв.м, склад-модуль “Ф” площею 477 кв.м., котельня площею 209,9 кв.м, що перебуває на балансі філії “ Столичний лісовий офіс” Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” та знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Звягель, вул. Юношева, 77, за згодою сторін.

8.39.2. Згідно пункту 2 договору припинення, договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.08.2024 № 351-у вважати припиненим за згодою сторін з моменту пiдписання сторонами акта приймання-передавання майна.

8.40. Також, 03.02.2025 сторонами підписано Акт повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності

8.41. Як уже зазначалося, Сорока Е.В. як на підставу звернення до суду із зустрічним позовом про стягнення збитків у розмірі сплачених нею платежів за договором оренди в сумі 721844,52 грн. посилається на норми статті 766 ЦК України, вважаючи, що вона відмовилась від договору, у зв`язку з тим, що не мала можливості користуватись майном, оскільки на території об`єкта оренди знаходилось обладнання для переробки лісопродукції, яке належить балансоутримувачу.

8.42. Верховний Суд у постанові від 08.09.2021 у справі № 727/898/19 наголосив, що у цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651 - 654 Цивільного кодексу України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах Цивільного кодексу України досить часто використовується формулювання "відмова від договору" (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782 Цивільного кодексу України). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків.

8.43. При цьому, слід звернути увагу на те, що інститути розірвання та відмови від виконання договорів мають єдину правову природу – припинення договірних відносин, проте відрізняються за способами їх здійснення. Якщо розірвання договору – це спосіб припинення договірних відносин шляхом звернення правомочної особи до зобов`язаної, то відмова від договору - це спосіб припинення договірних зобов`язань правомочною особою в односторонньому порядку.

8.44. Враховуючи вище викладені обставини, вимоги Сороки Е.В. у зустрічному позові до Орендодавця є безпідставними і такими, що не гуртуються на нормах права.

8.45. Визначальним для пред`явлення вимоги про стягнення збитків є наявність обставин, які вказують, що наймачеві майно не передане, тому він відмовився від договору.

8.46. Разом з тим, даними матеріалами справи підтверджується, що майно перебувало в оренді ФОП Сороки Е.В., на виконання своїх зобов`язань за Договором від 19.08.2024 орендар сплачувала орендні платежі, а також пеню за несвоєчасно проведені розрахунки, дострокове припинення договірних відносин відбулось за погодженням сторін.

8.47. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції,, що позивач за зустрічним позовом помилково ототожнює правові наслідки, які настають в результаті обставин, коли наймодавець не передав наймачеві майно і в результаті обставин, коли майно не могло бути використане наймачем через обставини, за які він не відповідає.

8.48. Згідно пункту 2 частини 1 статті 766 ЦК України, наймач має право відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків якщо наймодавець не передає наймачеві майно.

8.49. Однак, якщо майно не могло бути використане через обставини, за які наймач не відповідає, він звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане (частина 6 статті 762 ЦК України).

8.50. Таким чином, оскільки майно було передане в оренду і Договір оренди № 351-у від 19.08.2024 був припинений за згодою сторін, а не в результаті односторонньої відмови від договору, вимога Орендаря - Сороки Е.В. про стягнення збитків, в порядку пункту 2 частини 1 статті 766 ГПК України є не доведеною та безпідставною

8.51. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях про стягнення 721844,52 грн. слід відмовити.

8.51.1. Висновок суду першої інстанції про відмову у позові судом апеляційної інстанції визнається правомірним.

8.52. Тоді як за результати розгляду позовних вимог Орендодавця - Регіонального відділення господарськими судами встановлено, що Орендарем – ФОП (на час дії Договору) Сорокою Е.В. порушено умови договору оренди в частині своєчасної та повної сплати орендної плати,

8.52.1. Первісний позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях до ОСОБА_1 про стягнення 306556,14 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 до Державного бюджету України за наступними реквізитами - 306556,14 грн. заборгованості з орендної плати є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

8.53. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

8.54. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

8.55. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.56. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

8.57. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

8.58. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

8.59. Оскаржуване рішення Господарського суду Житомирської області ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.60. Скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

8.61. З урахуванням наведеного, усі зазначені доводи апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області у даній справі не спростовують висновку суду першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

8.62. За таких обставин апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2026 у справі №906/1454/25 – без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2026 у справі №906/1454/25 апелянтом сплачено судовий збір у розмірі 18 511,00 грн, згідно платіжного документа від 19.06.2026.

10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".

10.3. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.4. Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, в силу приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 27.05.26р. залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 28 квітня 2026 року у справі №906/1454/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Справу №906/1454/25 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повна постанова складена "30" липня 2026 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Поліщук П.Я.

Суддя Крейбух О.Г.