Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №910/1039/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2026 р. Справа№ 910/1039/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 21.07.2026,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Про.Буд.Юа»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026

у справі №910/1039/26 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажвентиляція»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Про.Буд.Юа»

про стягнення 997 500,00 грн, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2026 у справі №910/1039/26 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Про.Буд.Юа» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажвентиляція» основну заборгованість у сумі 950 000,00 грн, штраф у сумі 47 500,00 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 14 962,50 грн.

09.04.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №910/1039/26 (надіслана Укрпоштою 07.04.2026) та стягнення з відповідача на користь позивача 21 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №910/1039/26 заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Про.Буд.Юа» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажвентиляція» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000,00 грн.

Приймаючи додаткове рішення, суд на підставі поданих позивачем доказів установив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000,00 грн. Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги до суду не подавалося.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 20.05.2026 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Про.Буд.Юа» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №910/1039/26 та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000,00 грн відмовити.

Водночас апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №910/1039/26.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що вказане додаткове рішення підлягає скасуванню, оскільки заявлена сума судових витрат є необґрунтованою, неспівмірною із реальністю таких витрат.

Сума витрат на правову допомогу у розмірі 21 000,00 грн, яку задовольнив суд першої інстанції у рішенні від 21.04.2026 у справі №910/1039/26, є необґрунтованою, адже представником позивача не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесених витрат та наданих правових послуг (документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку, звіту про виконану роботу згідно договору від 19.01.2024).

На доданому Акті №1 від 06 квітня 2026 року наявні певні розбіжності, а саме вказано, що «Адвокатське об`єднання «Сенатор» надає Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажвентиляція» правову допомогу у вартості 20 000 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок), про що і складено цей Акт». Проте, у підсумку щодо сплати вказано ціну у розмірі 21 000 грн, що містить невідповідність між узгодженою сумою та виставленою сумою до сплати.

Також заявником не надано детальний розрахунок витрат на правову допомогу у відповідності, зокрема, до годин роботи при підготуванні процесуальних документів, рівня складнощів таких документів та інших чинників, які вплинули на формування ціни тощо.

Ураховуючи те, що рішення Господарського суду міста Києва по суті спору прийнято за результатами розгляду справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи, додаткове рішення відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України мало ухвалюватися в такому ж порядку, що й первісне судове рішення. Усупереч наведеному суд першої інстанції розглянув заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у відкритому судовому засіданні без повідомлення учасників справи. Зазначене унеможливило для іншої сторони надати відповідні заперечення проти таких вимог та доводити неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Додаткове рішення було ухвалене передчасно, оскільки основне рішення за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажвентиляція» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Про. Буд. Юа» перебуває на стадії перегляду та, відповідно, не набуло законної сили.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 20.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Про.Буд.Юа» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №910/1039/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Про.Буд.Юа» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №910/1039/26, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Про.Буд.Юа» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №910/1039/26, зупинено дію додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №910/1039/26 на час апеляційного оскарження, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Про.Буд.Юа» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №910/1039/26 призначено до розгляду на 07.07.2026 об 11 год 40 хв.

02.06.2026 засобами поштового зв`язку від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажвентиляція» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить суд залишити додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №910/1039/26 без змін, а апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Про.Буд.Юа» без задоволення.

У судове засідання у режимі відеоконференції, призначене на 07.07.2026, з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Враховуючи те, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта і є його невід`ємною складовою, а ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Про.Буд.Юа» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2026 у справі №910/1039/26 відкладено, колегія суддів ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 відклала розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Про.Буд.Юа» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №910/1039/26 на 21.07.2026 о 12 год. 20 хв.

У судове засідання, призначене на 21.07.2026, з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 21.07.2026 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що у матеріалах справи міститься довідка про доставку 08.07.2026 о 19 год. 40 хв. ухвали суду від 07.07.2026 до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд».

Згідно з частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване додаткове рішення суду залишити без змін.

У судовому засіданні 21.07.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті додаткового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене додаткове рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Судом установлено, що позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на правничу допомогу - 40 000,00 грн. Відповідні докази будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення.

Після ухвалення судом першої інстанції 01.04.2026 основного судового рішення, повний текст якого було доставлено позивачу у підсистемі «Електронний суд» 02.04.2026, позивач у строк, встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, подав до суду заяву про розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000,00 грн. Докази відправлення цієї заяви відповідачу долучені до неї.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в сумі 21 000,00 грн позивачем надано у матеріали справи копії Договору доручення на представництво інтересів та надання правничої допомоги (правової допомоги) від 19.01.2024, укладеного між ТОВ «Енергомонтажвентиляція» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Сенатор» (об`єднання) на представництво інтересів клієнта у судах.

Згідно з пунктом 7 Договору обсяг і вартість виконаних за даним договором доручень фіксується в акті (актах), що підписується сторонами або їх повноважними представниками.

Договір укладено строком на три роки (пункт 8 Договору).

До заяви долучений акт про надання правової допомоги (приймання наданих послуг) №1 від 06.04.2026, яким сторони підтвердили, що об`єднання надало клієнту послуги загальною вартістю 21 000,00 грн, з яких 20 000,00 грн - підготовка від імені клієнта позовної заяви у справі №910/1039/26, 1 000,00 грн - ознайомлення з матеріалами справи.

Судом також враховано, що представником позивача у справі №910/1039/26 був адвокат Рісний М.Б., повноваження якого підтверджуються ордером на надання правничої допомоги від 18.02.2026 серії ВС №1437922.

Переліченими документами підтверджується факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в загальній сумі 21 000,00 грн.

При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, висновки якої враховуються судом згідно частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином суд відхиляє посилання скаржника як на підставу для скасування додаткового рішення на відсутність у матеріалах справи доказів оплати відповідних витрат.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що згідно Правил адвокатської етики та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат зобов`язаний з розумною періодичністю інформувати клієнта про хід справи та надавати повний звіт після виконання договору. Проте в додатках, наданих позивачем, відсутній звіт про виконану роботу / надання послуг (звіт про виконання доручення).

Такі доводи також не приймаються судом до уваги, оскільки ні Господарський процесуальний кодекс, ні Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не містить вимоги про обов`язкове надання суду «звіту адвоката» як необхідної умови для компенсації витрат на правничу допомогу.

Посилання скаржника на розбіжність в акті (у шапці 20 000,00 грн), а у графі «разом» 21 000,00 грн суд, виходячи зі змісту акту, оцінює як технічну помилку, оскільки у графах, де перелічені надані послуги, значаться вартість відзиву та послуги з ознайомлення з матеріалами справи, які сукупно складають саме 21 000,00 грн.

Водночас, колегія суддів, враховуючи правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, зазначає, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Як уже наголошувалось, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Отже, подані позивачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідні докази згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням.

Відповідач під час розгляду заяви судом першої інстанції заперечень проти розподілу витрат позивача на послуги адвоката, клопотань про їх зменшення не подавав.

Наразі в апеляційній скарзі відповідач стверджує, що заявлена сума судових витрат є необґрунтованою, неспівмірною із реальністю таких витрат.

Однак, в апеляційній скарзі позивач наводить лише загальні норми та судову практику, без прив`язки до того, чому саме присуджені до стягнення з відповідача витрати позивача в даній справі на професійну правничу допомогу є завищеними.

Відповідач не надає доказів на підтвердження неспівмірності заявлених до стягнення позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 21 000,00 грн обсягу фактично наданих послуг.

Отже, доводи скаржника про те, що сума витрат на правничу допомогу є завищеною, ґрунтуються виключно на його припущеннях, у той час, як саме на сторону, що заявляє клопотання про зменшення відповідних витрат, покладено обов`язок доведення їх неспівмірності.

При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат.

Щодо доводів скаржника про ненадання детального розрахунку витрат на правову допомогу у відповідності, зокрема, до годин роботи при підготуванні процесуальних документів, рівня складнощів таких документів та інших чинників, які вплинули на формування ціни тощо, то суд зазначає, що умовами Договору сторони узгодили, що обсяг і вартість виконаних за даним договором доручень фіксується в акті (актах), що підписується сторонами або їх повноважними представниками. Тому зазначення відповідних послуг в акті без вказівки на витрати годин відповідає принципу, згідно з яким розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і суд не має права втручатися у цій правовідносини.

Колегія суддів, у свою чергу, дослідивши матеріали справи, враховуючи рівень складності справи та обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, оцінивши надані позивачем докази, вважає їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням предмета позову, значення справи для сторін, підстав не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу судом не встановлено.

Стосовно посилань скаржника на те, що рішення Господарського суду міста Києва по суті спору прийнято за результатами розгляду справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи, а тому додаткове рішення відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України також мало ухвалюватися в такому ж порядку, то такі доводи не відповідають дійсним обставинам, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2026 ухвалене судом у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.

Доводи про передчасність ухвалення додаткового рішення з огляду на апеляційне оскарження основного рішення є безпідставними, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить заборони на ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат до набрання законної сили основним рішенням суду.

Невідповідності заявленої до стягнення позивачем суми (21 000,00 грн) критеріям співмірності та дійсної необхідності судом апеляційної інстанції не встановлено, заявлена позивачем сума є розумним розміром його витрат на послуги адвоката в даній справі.

З огляду на викладене, зважаючи на відмову в задоволенні позову, залишення без змін рішення суду першої інстанції постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2026, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про те, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, підлягають відшкодуванню відповідачем у розмірі 21 000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення заяви позивача та не можуть бути підставою для зміни чи скасування додаткового рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає додаткове рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Про.Буд.Юа» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Про.Буд.Юа» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №910/1039/26 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №910/1039/26 залишити без змін.

Матеріали справи №910/1039/26 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 31.07.2026.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

А.О. Мальченко