Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №910/7714/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2026 р. Справа№ 910/7714/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Крижного О.М.

Сітайло Л.Г.

за апеляційною скаргою Заступника керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2026

у справі № 910/7714/26 (суддя - Чинчин О.В.)

за позовом Заступника керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва

в інтересах держави в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації

до:

1. Комунального підприємства "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ГОЛОСІЇВСЬКОГО РАЙОНУ М.КИЄВА";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОНЕКС"

про визнання недійсними пунктів договору та стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 553 141 грн 44 коп.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої позовної заяви

Заступник керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ГОЛОСІЇВСЬКОГО РАЙОНУ М.КИЄВА» та Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОНЕКС» про визнання недійсними пунктів договору та стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 553 141 грн. 44 коп.

2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 позовну заяву Заступника керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації до Комунального підприємства «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ГОЛОСІЇВСЬКОГО РАЙОНУ М.КИЄВА» та Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОНЕКС» про визнання недійсними пунктів договору та стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 553 141 грн 44 коп. визнано вважати неподаною та повернуто заявникові.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з постановленою ухвалою, Заступник керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва 06.07.2026 (через Електронний суд) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 у справі № 910/7714/26, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Про дату та час розгляду апеляційної скарги повідомити Голосіївську окружну прокуратуру міста Києва. Розгляд апеляційної скарги здійснювати у судовому засіданні за участю прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва. Стягнути з відповідачів на користь Київської міської прокуратури судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги.

07.07.2026 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява, до якої долучено докази сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2026 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 у справі № 910/7714/26; призначено до розгляду апеляційну Заступника керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 у справі № 910/7714/26 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Прокурор оскаржує ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, поданої в інтересах держави в особі Голосіївської РДА до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та ТОВ «Будівельна компанія «Онекс» про визнання недійсними пунктів договору підряду №492 та стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 553 141,44 грн, вважаючи ухвалу такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права (ст. ст. 2, 11, 53, п. 4 ч. 5 ст. 174, ст. 236 ГПК України) та неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. ст. 129, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

За доводами скаржника, суд першої інстанції повернув позов з тих підстав, що прокурором не доведено наявності "виключного випадку" для представництва інтересів держави та бездіяльності уповноваженого органу, оскільки з моменту направлення прокурором листів до звернення з позовом не пройшло і двох місяців, а також з посиланням на постанову Верховного Суду від 10.06.2026 у справі №910/403/26. Прокурор також не погоджується з цими висновками суду першої інстанції.

При цьому, щодо виключності випадку, прокурор посилається на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025, яким роз`яснено зміст словосполучення "у виключних випадках" у ст. 131-1 Конституції України, та обґрунтовує виключність цієї справи тим, що спірні кошти фінансувалися за програмою відновлення об`єктів, пошкоджених внаслідок бойових дій, а протиправне включення ПДВ до ціни договору призвело до фактичних втрат бюджетних коштів на суму 553 141,44 грн, що становить безумовне порушення інтересів держави у бюджетній сфері в умовах воєнного стану, тоді як уповноважений орган жодних заходів для їх повернення не вжив.

Щодо доведеності бездіяльності уповноваженого органу, прокурор посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду (постанови від 15.10.2019 у справі №903/129/18 та від 26.05.2020 у справі №912/2385/18) і зазначає, що Голосіївська РДА тричі розглядала повідомлення прокурора про порушення, проте не виявила наміру звертатися до суду з позовом, а натомість переклала обов`язок вжиття заходів на комунальне підприємство, яке і є одним із відповідачів, обмежившись претензійною роботою без визначення конкретного строку виконання вимог та без застереження про звернення до суду в разі невиконання. При цьому прокурор наголошує, що норма пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, порушену відповідачами, застосовується вже понад 14 років, а тому як замовник, так і головний розпорядник бюджетних коштів мали діяти добросовісно й з належною обачністю, що спростовує висновок суду про нерозумність строку звернення прокурора.

Крім того, прокурор вважає посилання суду на постанову Верховного Суду від 10.06.2026 у справі №910/403/26 нерелевантним, оскільки питання наявності підстав для представництва прокуратурою вирішується в кожному конкретному випадку окремо, а обставини цієї справи (відновлення об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії, в умовах обмеженого бюджетного фінансування та значної кількості пошкоджених об`єктів) свідчать про наявність такого виключного випадку.

На цих підставах прокурор просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 у справі №910/7714/26 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, а також стягнути з відповідачів судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги.

5. Позиція інших учасників справи

Інші учасники апеляційного провадження своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, письмових пояснень - не скористались. Ухвалу суду про відкриття апеляційного провадження усі отримали 09.07.2026 через систему Електронний суд.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

6. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

В даному випадку, суду апеляційної інстанції в межах апеляційного перегляду необхідно встановити наявність або відсутність виключних підстав для звернення до суду з позовом прокуратури від імені суб`єкта владних повноважень (до компетенції якого віднесені відповідні повноваження), з наданням належних доказів, які б підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва ним у відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру"

Так, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України).

Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру". Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци 1 - 4 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (яку суд апеляційної інстанції враховує на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України) зазначено наступне:

"76. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

77. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

78. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.79. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

80. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

81. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

82. Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

83. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України".

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала власний правовий висновок та висновки Касаційного господарського суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, визначивши, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Більше того, у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що:

"прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно".

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, Заступник керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва, звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, до Комунального підприємства «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ГОЛОСІЇВСЬКОГО РАЙОНУ М.КИЄВА» та Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОНЕКС» про визнання недійсними пунктів договору та стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 553 141 грн. 44 коп., обґрунтовує заявлені позовні вимоги наявністю підстав для визнання недійсним пункту 2.1 договору підряду від 07.11.2025 № 492 на виконання відновлювальних робіт (покрівля, вхідні групи, заміна вікон та дверей) житлового будинку за адресою: вулиця Теремківська, 8 у Голосіївському районі міста Києва, пошкодженого внаслідок військової агресії» укладений між Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОНЕКС», в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 553 141,44 гривень, а також визнання недійсним пункту 1 додаткової угоди № 1 від 22.12.2025 до договору підряду від 07.11.2025 № 492, укладеного між Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОНЕКС» в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 553 141,44 гривень.

При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор зазначив, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не здійснив захист її інтересів у спірних правовідносинах. А саме з відповіді Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації у листі №100-8938 від 12.06.2026 не вбачається наміру головного розпорядника бюджетних коштів самостійного звернення до суду.

На доведення вказаних підстав, до матеріалів позовної заяви долучено листи Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 27.05.2026, 15.06.2026, в яких зазначено, що Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» надіслано лист до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОНЕКС» про застосування пункту 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України, станом на 26.05.2026 кошти від Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОНЕКС» не надходили, в разі неповернення коштів до кінця травня 2026 Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» буде здійснено претензійно-позовну роботу; станом на 11.06.2026 кошти від Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОНЕКС» не надходили, за наявності підстав Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація не заперечує щодо вжиття самостійно заходів Голосіївською окружною прокуратурою міста Києва на підставі статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

В цій частині суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, що з вказаних листів Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 27.05.2026, 15.06.2026 не вбачається обставин неналежного виконання чи невиконання компетентним органом заходів, спрямованих на захист інтересів держави, протягом розумного строку.

Тому суд апеляційної інстанції приймає як обґрунтовані доводи скаржника, оскільки в даному випадку фактично вбачається зволікання позивача із захистом своїх прав.

А тому з метою захисту інтересів держави, щоб останні не залишилися незахищеними, прокурор в даному випадку виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який фактично не здійснює захисту (робить це неналежно). Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 24.06.2026 у справі №908/450/25.

Щодо посилань суду першої інстанції на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025), суд апеляційної інстанції зазначає, що серед іншого, суд апеляційної інстанції враховує як резолютивну частину рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025), так і його мотивувальну частину.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025), до 1 січня 2027 року положення частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" залишаються чинними у редакції, що діяла до ухвалення цього рішення, а тому, підлягають до застосування всіма суб`єктами правової системи, у тому числі і при здійсненні господарського судочинства.

Водночас, слід враховувати, що розв`язуючи порушені в конституційній скарзі питання, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025) зважив на те, що "визначити законами України вичерпний перелік інтересів держави, які потребують захисту прокурорів у межах функції прокуратури, установленої пунктом 3 частини першої статті 131і Конституції України, практично неможливо. Інакше виник би ризик того, що окремі інтереси держави, які об`єктивно потребують утручання прокурора, залишаться незахищеними через відсутність їх у такому переліку.

Водночас Закон покладає на прокурора обов`язок під час звернення до суду в таких інтересах самостійно визначати та обґрунтовувати підстави для представництва (абзац другий частини третьої, абзац перший частини четвертої статті 23). Умовою такого представництва визначено порушення або загрозу порушення інтересів держави, що зумовлює обов`язок прокурора також указувати в позовній заяві, у чому саме вони полягають.

Крім того, Закон передбачає, що прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді лише після підтвердження судом підстав для цього (абзац другий частини четвертої статті 23). Тобто контроль за тим, чи діє прокурор в інтересах держави, що порушені чи загрожені, звертаючись до суду з відповідним позовом, покладено на суд.

Отже, вирішуючи питання про відповідність Конституції України абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в частині „прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, Конституційний Суд України виходить із того, що об`єктивно неможливо вичерпно визначити в Законі зміст поняття "інтереси держави" без ризику істотного зниження ефективності здійснення відповідної функції прокуратури, з покладеного на прокурора обов`язку доводити підстави для представництва, а також із того, що здійснення представництва прокурором порушених чи загрожених інтересів держави можливе лише після підтвердження судом наявності підстав для цього".

Тоді як висновок суду першої інстанції з посиланням на рішення Конституційного Суду України 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025) - є суто формальними, оскільки у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції зазначає, що прокурор діяв в інтересах держави, фактично підтвердив обставини, за якими здійснення прокурором представництва порушених інтересів держави є виправданим, тобто наявний виключний випадок.

А тому суд апеляційної інстанції вважає передчасним висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви Заступника керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації до Комунального підприємства «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ГОЛОСІЇВСЬКОГО РАЙОНУ М.КИЄВА» та Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОНЕКС» про визнання недійсними пунктів договору та стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 553 141 грн. 44 коп.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Положеннями частини 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норми процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали (ч. 2 с. 277, п. 4 ст. 280 ГПК України).

За змістом пункту 6 статті 275 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що наведені місцевим судом обґрунтування оскарженої ухвали не можуть бути достатніми підставами для повернення позовної заяви без розгляду, відтак апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала місцевого суду - скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.

8. Судові витрати

З огляду на передачу справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

Керуючись ст. 2, 269, 270, 271, 280 ст. 275-277, ст. 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 у справі № 910/7714/26 - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 у справі №910/7714/26 - скасувати, справу передати на розгляд суду першої інстанції.

3. Матеріали справи №910/7714/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Крижний

Л.Г. Сітайло