Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №727/15865/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року місто Чернівці справа №727/15865/25

провадження №22-ц/822/1354/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача Височанської Н.К.,

суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.,

за участю секретаря судових засідань Яреми А.-Л.С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 04 травня 2026 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Калмикова Ю.О.,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту АТ КБ «ПриватБанк») про визнання відсутнім права вимоги заборгованості в іноземній валюті.

Посилався на те, що 06 червня 2006 року між ним та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступником якого є AT КБ «ПриватБанк») - був укладений кредитний договір №SAMDN03000007618053.

За умовами цього Кредитного договору банк зобов`язався відкрити позивачеві картковий рахунок та надати у кредит грошові кошти в сумі 3 000,00 доларів США, а позивач повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у визначеному договором розмірі та строки.

Договір є класичним споживчим кредитним договором у іноземній валюті з вираженням основної суми боргу в доларах США.

Унаслідок неналежного виконання позивачем зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів і неустойки, за даними банку, станом на 10 лютого 2010 року заборгованість за Кредитним договором №SAMDN03000007618053 становила 4 166,86 доларів США, у тому числі: 3000,00 дол. США - заборгованість за основною сумою кредиту; 820,29 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 118,42 дол. США - заборгованість за комісією; 31,21 дол. США - штраф (фіксована частина); 196,94 дол. США - штраф (процентна складова).

Відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/52 від 09 лютого 2010 року зазначена сума в іноземній валюті 4 166,86 дол. США еквівалентна 37 210,05 грн.

Отже, 37 210,05 грн. - це гривневий еквівалент заборгованості за Кредитним договором № SAMDN03000007618053 станом на момент звернення банку до суду.

ПАТ КБ «ПриватБанк», реалізуючи право на судовий захист та дострокове стягнення всієї суми заборгованості, звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом у справі № 2-5703/11 про стягнення заборгованості за трьома кредитними договорами, у тому числі за договором №SAMDN03000007618053.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2011 року у справі №2-5703/11 встановлено наявність заборгованості за договором № SAMDN03000007618053 у розмірі 4 166,86 дол. США, що за курсом НБУ відповідає 37 210,05 грн; стягнуто з ОСОБА_1 ( Позичальника ) - на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 37 210,5 грн. у рахунок погашення кредитного договору №SAMDN03000007618053; стягнуто солідарно з ТОВ «УФА «Верус» та ОСОБА_3 200 грн на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у рахунок заборгованості за тим самим договором.

Таким чином, заборгованість за Кредитним договором №SAMDN03000007618053 була остаточно зафіксована судом у національній валюті - гривні - у розмірі 37 210,05 грн + 200 грн, а виконання зобов`язань за цим договором трансформовано у примусове виконання грошового зобов`язання в натурі (ч. 5 ст. 16 ЦК України), що ототожнюється із стягненням боргу за кредитним договором.

24 січня 2023 року між AT КБ «ПриватБанк» та позивачем була укладена Додаткова угода № 1 до Кредитного договору № SAMDN03000007618053.

Згідно з п. 1.1 цієї Додаткової угоди Банк здійснює прощення частини заборгованості, що виникла за Договором, у частині основного боргу на 1 143,30 дол. США, при цьому: прострочені проценти - 0,00 дол. США; проценти за ст. 625 ЦК України - 0,00 дол. США: комісія - 0,00 дол. США; неустойка - 0,00 дол. США; судові витрати - 0,00 дол. США.

Пунктом 1.2 Додаткової угоди встановлено, що на дату її підписання заборгованість за Договором становить 999,76 дол. США, що за курсом НБУ становить 36 560,00 грн, при цьому: заборгованість за основним боргом 999,76 дол. США.

Пункт 1.4 фактично передбачає, що загальна сума заборгованості за Договором - 2143,06 дол. США (1143,30 ( «основний борг») + 999,76( «проценти») має бути погашена шляхом сплати Позивачем 999,76 дол. США у визначений строк, а сума 1143,30 дол. США підлягає «прощенню» за умови належного виконання позивачем умов Додаткової угоди.

Пункт 1.5 Додаткової угоди містить припис про те, що позичальник усвідомлює, що процентні та інші суми прощеної заборгованості є його доходом у вигляді додаткового блага, підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором і мають бути відображені в річній податковій декларації.

Фактично Додаткова угода №1 побудована, як правочин, укладений під відкладальною обставиною: у разі виконання позичальником обов`язку зі сплати 999,76 дол. США загальна сума боргу 2 143.06 дол. США вважається погашеною частково шляхом «прощення» 1143,30 дол. США.

Саме ця «прощена» сума використовується Банком як підстава для формування податкового «додаткового блага» позивача.

Таким чином, у 2023 році Банк фактично безпідставно повернув зобов`язання за Кредитним договором №SAMDN03000007618053, визначеного судовим рішенням у гривні та у встановленому судом розмірі (у валютне зобов`язання) та задекларував «прощення» 1 143,30 дол. США основного боргу за умови сплати позивачем 999,76 дол. США, попри те, що після рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2011 року розмір заборгованості за цим договором уже був остаточно визначений у гривні - 37 210,05 грн + 200 грн.

Вважає, що з моменту, коли ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення повної заборгованості за договором №SAMDN03000007618053, а Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська 12 січня 2011 року ухвалив рішення, Кредитний договір № SAMDN03000007618053 перестав бути джерелом нових договірних нарахувань (процентів, штрафів, пені) у доларах США; був трансформований у судове грошове зобов`язання в гривні у розмірі 37 210,5 грн + 200 грн.

Після ухвалення зазначеного рішення право відповідача вимагати виконання зобов`язань за договором №SAMDN03000007618053 у валюті (долар США) припинилося, обсяг права вимоги банку зводиться до права на отримання гривневої суми 37210,5 грн + 200 грн у порядку виконання судового рішення; самостійне «паралельне» існування права вимоги в доларах США за тим самим боргом є юридично неможливим.

Вважає, що відповідач у 2023 році безпідставно продовжив облік «валютної» заборгованості і уклав з позивачем Додаткову угоду № 1.

Отже, предмет «прощення» у вигляді 1 143,30 дол. США є юридично неіснуючим, а зміст відповідних положень Додаткової угоди № 1 суперечить ст.ст.203, 215, 524, 605, 217 ЦК України та правовим позиціям Верховного Суду.

Просив:

- визнати відсутнім у АТ КБ «ПриватБанк» права вимоги будь-якої самостійної заборгованості в іноземній валюті (доларах США) за Кредитним договором № SAMDN03000007618053 від 06 червня 2006 року, у тому числі: «основного боргу» у розмірі 1 143,30 дол. США, визначеного в п. 1.1 Додаткової угоди № 1 від 24 січня 2023 року як заборгованість, що підлягає «прощенню»; «основного боргу» у розмірі 999,76 дол. США, визначеного в п. 1.2, 1.4 Додаткової угоди № 1 як заборгованість, що підлягає сплаті, як такої, що не існує після ухвалення та набрання законної сили рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 січня 2011 року у справі № 2-5703/11 і не може бути предметом окремого «валютного» права прощення Банком;

- визнати недійсними окремі положення Додаткової угоди № 1 від 24 січня 2023 року до Кредитного договору № SAMDN03000007618053 від 06 червня 2006 року в частині, в якій: 2.1.визначено «заборгованість» Позичальника перед Банком: у розмірі 1143,30 дол. США як суму, що підлягає «прощенню»; у розмірі 999,76 дол. США як суму, що підлягає сплаті та передбачено використання зазначених сум як підстави для формування у Позивача доходу у вигляді «додаткового блага»; 2.2. передбачено, що оформлення Банком документа про «прощення» суми 1 143,30 дол. США та/або іншої «валютної» заборгованості за Кредитним договором №SAMDN03000007618053 породжує для Позивача обов`язок: декларувати таку суму як дохід у вигляді анульованого боргу; сплачувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із цієї суми, як такі положення, що ґрунтуються на юридично неіснуючій після рішення у справі №2-5703/11 валютній заборгованості і суперечать ст.ст.16, 203, 215, 524, 598-599 ЦК України;

- в іншій частині Додаткову угоду № 1 від 24 січня 2023 року до Кредитного договору № SAMDN03000007618053 від 06 червня 2006 року, зокрема в частині встановлення розміру та строку остаточного погашення та порядку виконання зобов`язань у гривні, (36560, 00 грн.) - залишити чинною;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв`язку з поданням цього позову (судовий збір та інші витрати, підтверджені документально).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 04 травня 2026 року задоволено позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання відсутнім права вимоги заборгованості в іноземній валюті.

Визнано відсутнім у Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) права вимоги будь-якої самостійної заборгованості в іноземній валюті (доларах США) за Кредитним договором №SAMDN03000007618053 від 06.06.2006, у тому числі:

- «основного боргу» у розмірі 1 143,30 дол. США, визначеного в п. 1.1 Додаткової угоди № 1 від 24.01.2023 як заборгованість, що підлягає «прощенню»;

- «основного боргу» у розмірі 999,76 дол. США, визначеного в п. 1.2, 1.4 Додаткової угоди № 1 як заборгованість, що підлягає сплаті, як такої, що не існує після ухвалення та набрання законної сили рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2011 у справі № 2-5703/11 і не може бути предметом окремого «валютного» права прощення Банком.

Визнано недійсними окремі положення Додаткової угоди № 1 від 24.01.2023 до Кредитного договору № SAMDN03000007618053 від 06.06.2006 в частині, в якій:

1. визначено «заборгованість» Позичальника перед Банком:

- у розмірі 1143,30 дол. США як суму, що підлягає «прощенню»;

- у розмірі 999,76 дол. США як суму, що підлягає сплаті

та передбачено використання зазначених сум як підстави для формування у Позивача доходу у вигляді «додаткового блага» .

2. передбачено, що оформлення Банком документа про «прощення» суми 1 143,30 дол. США та/або іншої «валютної» заборгованості за Кредитним договором № SAMDN03000007618053 породжує для Позивача обов`язок:

• декларувати таку суму як дохід у вигляді анульованого боргу;

• сплачувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із цієї суми,

як такі положення, що ґрунтуються на юридично неіснуючій після рішення у справі № 2-5703/11 валютній заборгованості і суперечать ст. ст. 16, 203, 215, 524, 598-599 ЦК України.

В іншій частині Додаткову угоду № 1 від 24.01.2023 до Кредитного договору № SAMDN03000007618053 від 06.06.2006, зокрема в частині встановлення розміру та строку остаточного погашення та порядку виконання зобов`язань у гривні у сумі 36560 (тридцять шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 грн. - залишено чинною.

Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 50 коп.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників

Не погоджуючись із вказаним рішення суду, відповідач АТ КБ «ПриватБанк», інтереси якого представляє адвокат Бацей Т.М. сформувала в системі «Електронний Суд» 31 травня 2026 року апеляційну скаргу на вказане рішення суду. Вказала, що рішення є незаконним, винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи.

Зокрема, посилання позивача, яке підтримано судом першої інстанції, про те, що з моменту набрання законної сили судовим рішенням від 12 січня 2011 року остаточно зафіксовано обсяг грошових вимог банку до позивача, кредитні зобов`язання трансформувалися в судове грошове зобов`язання, право банку на подальше нарахування договірних процентів, пені, комісій припинилось, не заслуговують на увагу.

Факт ухвалення судового рішення щодо прав та обов`язків учасників зобов`язальних (регулятивних) правовідносин не змінює самого зобов`язання та не припиняє його.

Відповідно до п.1.1. умов викладених у додатковій угоді, позивач та відповідач дійшли згоди, що анулюванню (прощенню) підлягає заборгованість позичальника перед кредитором, що виникла за Договором, в частині заборгованості по сплаті основного боргу на 1143,30 дол.США, процентів на 0,00 дол. США, процентів за ст. 625 Цивільного кодексу України 0.00 дол. США, по сплаті комісії на 00,00 грн, пені на 00,00 дол. США, за умови виконання умов цієї Додаткової Угоди та Договору.

Таким чином, на зазначену додаткову угоду щодо анулювання (прощення) заборгованості ОСОБА_1 , яку банк визначив у розмірі 1143,30 дол. США, позивач погодився та підписав її без зауважень.

Зазначене дає підстави для висновку, що укладена між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 додаткова угода №1 від 24 січня 2023 року містить підстави та умови прощення боргу на які погодилися обидві сторони, що відповідає вимогам статей 6 і 627 ЦК України.

Крім того, рішення суду, на яке посилається позивач про стягнення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 прийнято задовго до укладення позивачем з AT КБ «ПриватБанк» додаткової угоди 24 січня 2023 року та не виконувалося тривалий час, в примусовому порядку в тому числі, існувала значна заборгованість, яка не сплачувалась позивачем і банк правомірно продовжував нараховувати проценти за користування кредитними коштами, відповідно до умов укладеного договору.

В матеріалах справи наявні документи виконавчого провадження - постанова про закінчення ВП у справі №2-5703/11 по рішенню Жовтневого районного суду м.Дніпро від 12 січня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу за кредитним договором №SAMDN0300000761853 від 06 червня 2006 року в сумі 37210 грн. 05 коп. у зв`язку із відсутністю майна та виявленням заставного майна на території Івано-Франківської області.

Для підтвердження заборгованості позивача, яка існувала до укладення спірної додаткової угоди, відповідач надав суду виписку по рахунку позивача та розрахунок заборгованості.

Банківські виписки по рахункам ОСОБА_1 є належними доказами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між банком та позичальником, виконання банком у повному обсязі своїх зобов`язань за договором, надання відповідачу/позичальнику кредитних коштів у відповідних розмірах та неналежне виконання останнім своїх грошових зобов`язань за договором у встановлених договором розмірі та строки.

З метою позасудового врегулювання питання щодо сплати позивачем наявної у нього заборгованості за кредитним договором, між сторонами спору укладено додаткову угоду, яку позивач оскаржує.

Суд першої інстанції не надав оцінку тій обставині, що підписавши додаткову угоду №1 від 24 січня 2023 року до кредитного договору №SAMDN0300000761853 від 06 червня 2006 року ОСОБА_1 фактично визнав та погодився з її умовами, в тому числі і щодо вказаних у ній сум заборгованості, прощеного основного боргу.

Додаткова угода - є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору.

Крім того, в цілому слід розуміти, що загальні умови визначені сторонами додаткової угоди є дуже вигідними для позивача, оскільки певну суму заборгованості йому прощено, а саме суму кредиту - 3 тис доларів США, а погашено банку за умовами додаткової угоди тільки 999,76 доларів США, що за курсом НБУ на день погашення складає 36560 грн. в той час, як станом на 2016 року заборгованість по тілу кредиту складала - 2952,99 дол. США.

Дані обставини суд першої інстанції залишив поза увагою, не надав їм належної оцінки і безпідставно вказав, що положення Додаткової угоди не відповідають вимогам добросовісності та призводять до істотного дисбалансу прав сторін.

Вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захист. Визнання відсутнім права - саме такий спосіб захисту обраний позивачем.

Позивач просив задовольнити вимогу про визнання недійсними певних положень пункту 1.1 Додаткової угоди № 1 від 24 січня 2023 року.

В іншій же частині Додаткової угоди № 1 від 24 січня 2023 року позивач просив і суд залишив чинною цю частину додаткової угоди, зокрема в частині визначення фактичного залишку основного боргу та порядку його погашення.

Тобто позивач, прагне в судовому порядку закріпити заборгованість за кредитом в розмірі 36560.00 грн.

Таким чином, вважає, що позивач явно зловживає своїми правами та прагне в даній справі змінити суму заборгованості, яка визначена рішенням суду від 12 січня 2011 року, при цьому хоче уникнути сплати податкового зобов`язання державі, а суд допомагає позивачу у здійсненні такого неправомірного наміру ОСОБА_1 .

При цьому суд звинувачує банк у формуванні інформації про «прощений борг», яка стала підставою для визначення позивачу податкових зобов`язань, що свідчить про реальне втручання у його майнову сферу.

Всі положення додаткової угоди в частині податкового блага та виникнення податкового зобов`язання у ОСОБА_1 чітко відповідають нормам Податкового кодексу України.

Прощення боргу (анулювання) банком відображається у податковому обліку як прибуток/збиток від фінансових операцій самого банку та як виникнення обов`язків податкового агента. У результаті списання позика часто стає доходом боржника (додатковим благом).

Банки здійснюють коригування фінансового результату до оподаткування згідно з вимогами Податкового кодексу України. Водночас при прощенні боргу банк визнає витрати або доходи відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСФЗ), які в подальшому формують об`єкт оподаткування податком на прибуток (18%).

Суд першої інстанції не звернув уваги також на ту обставину, що позивач нічого не вказав про наслідки при частковому визнанню додаткової угоди недійсною, не вказав, як він бачить повернення сторін в першопочатковий стан.

При укладені додаткової угоди сторони узгодили «перезавантажили», тобто оновили свої відносини, нові умови повернення кредиту (новація) та дійшли спільної згоди щодо викладених у них умов, жодних зауважень чи пропозицій щодо внесення змін від ОСОБА_1 не поступало.

На виконання вказаної додаткової угоди позивачем погашено відповідачу АТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредиту в розмірі 36560,00 грн. , що за курсом НБУ становить 999,76 дол. США (платіжні доручення наявні в матеріалах справи).

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що при укладенні спірної Додаткової угоди було відсутнє його волевиявлення. Рівно, як і не надав доказів, що додаткова угода вчинена без наміру створення правових наслідків, чи з приховуванням справжніх намірів учасників правочину Спірна Додаткова угода спрямована на реальне настання обумовлених нею правових наслідків щодо погашення кредитної заборгованості.

Просила рішення суду скасувати, а в позові ОСОБА_1 відмовити.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Надав пояснення аналогічні викладеним в позові, додатково вказує що валютна складова зобов`язання після рішення від 12 січня 2011 року втратила самостійне правове значення, а спірні положення Додаткової угоди № 1 від 24 січня 2023 року створювали юридично необґрунтовану конструкцію «прощеного» валютного боргу, є правильним та відповідає практиці Великої Палати Верховного Суду.

Визнання відсутнім права вимоги є допустимим способом захисту у випадку, коли одна особа стверджує наявність права, а інша особа заперечує його існування та потребує судового усунення стану правової невизначеності.

У цій справі така невизначеність є реальною, а не абстрактною, оскільки Банк не просто вказав певні суми у Додатковій угоді, а використав їх як підставу для формування у позивача доходу у вигляді «додаткового блага».

Саме тому вимога про визнання відсутнім права самостійної валютної вимоги Банку є не декларативною, а такою, що має безпосередній правовий результат.

Позивач не заперечував і не заперечує дійсність Додаткової угоди в частині фактичного врегулювання остаточного погашення боргу у гривні у сумі 36 560 грн. Позивач оспорив лише ті умови, які: створювали окрему валютну заборгованість; визначали її як предмет «прощення»; покладали на позивача податкові наслідки щодо суми, яка не була реальним майновим доходом.

Волевиявлення сторони має значення лише тоді, коли предмет правочину є реальним, законним та таким, що відповідає цивільному законодавству. Не можна шляхом посилання на «добровільне підписання» створити податкові наслідки щодо боргу, який не існує як самостійна валютна вимога.

Крім того, якщо погодитися з доводом Банку про новацію, то це додатково спростовує правомірність формування «прощеного» старого валютного боргу. У разі новації первісне зобов`язання припиняється і не може одночасно існувати як предмет прощення та як податкова база.

Також, внутрішній розрахунок Банку не має преюдиційного значення, не замінює судового рішення та не може спростовувати встановлену судом правову природу зобов`язання.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що спірні положення Додаткової угоди створили для позивача реальний майновий тягар.

Податковий обов`язок може виникати лише щодо реального доходу. Якщо «прощена» сума не є реальною заборгованістю, а є лише бухгалтерською або договірною конструкцією Банку, то її віднесення до доходу у вигляді додаткового блага є юридично необґрунтованим.

У цій справі Банк не просто повідомив позивача про певні податкові наслідки, а створив документальну підставу для їх виникнення. Саме тому порушення права позивача є реальним, а не гіпотетичним.

Позивач мав право звернутися до суду до остаточного настання негативних майнових наслідків, оскільки судовий захист охоплює не лише відновлення вже порушеного права, а й припинення його оспорення та усунення правової невизначеності.

Позивач не заперечує факт сплати 36 560 грн та не просить визнати недійсною Додаткову угоду в цій частині. Позивач оспорює лише ті умови, які створили юридично неіснуючу валютну заборгованість та податкові наслідки.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, 06 червня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» з однієї та ОСОБА_1 з іншої сторони укладено договір № SAMDN03000007618053 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки, згідно Додаткової угоди №1 від 15 червня 2006 року до Договору № SAMDN03000007618053, сторони домовились, про кредит в сумі 3000,00 доларів США, на умовах визначених договором.

Зокрема, додатковою угодою №1 від 15 червня 2006 року до договору № SAMDN03000007618053 від 06 червня 2006 року, ЗАТ КБ «ПриватБанк» з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони домовились про наступне:

1. Викласти пункт 1.1 договору № SAMDN03000007618053 від 06.06.2006, заключеного між Клієнтом і Банком в наступній редакції:

1.1 Для здійснення операцій, вказаних в п. 2 цього договору, Банк відкриває Клієнту картковий рахунок (далі-Картрахунок) і випускає клієнту Платіжну картку (далі-Картку). Тип картки - Visa Platinum. Вид картки - особиста міжнародна, строк дії Картки - один рік. Валюка Картрахунку - дол. США.

Кредитний ліміт «Фінансовий» в розмірі 3000 USD (три тисячі доларів США 0 центів). Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки. Забезпечення зобов`язань Клієнта передбачене. Базова процентна ставка по кредитному ліміту на момент підписання Договору 1.1% в місяць із розрахунку 360 днів на рік. На протязі перших 30 днів з моменту виникнення заборгованості по Кредитному ліміту (Пільговий період) проценти нараховуються по ставці 0,01% річних. У випадку непогашення цієї заборгованості в 30-денний строк з моменту її виникнення Клієнт сплачує комісію за несвоєчасне погашення кредитного ліміту в Пільковий період - 1.1% від заборгованості. З 31-го дня виникнення заборгованості по Кредитному ліміту нарахування процентів за користування Кредитним лімітом проводиться по Базовій процентній ставці. Проценти за користування кредитного ліміту належать сплаті щомісячно в строк до 30 числа кожного місяцю.

Виписки по картрахунку представляються про особистому зверненні клієнта в Банк (а.с.13-15, 16).

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 січня 2011 року у справі №2-5703/11 стягнуто з ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 у рахунок погашення кредитного договору № Е/V062384 від 01 вересня 2006 року - 3 738 974 (три мільйона сімсот тридцять вісім тисяч дев`ятсот сімдесят чотири грн.) 86 коп.; стягнуто солідарно з ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № Е/V062384 від 01 вересня 2006 року - 200 грн. (двісті гривень) 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 у рахунок погашення кредитного договору № Е/V06271 від 24 лютого 2006 року - 1 572 988 (один мільйон п`ятсот сімдесят дві тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім грн.) 53 коп.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № Е/V06271 від 24 лютого 2006 року - 200 грн. (двісті гривень) 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у рахунок погашення кредитного договору №SAMDN03000007618053 від 06 червня 2006 року - 37 210 (тридцять сім тисяч двісті десять грн.) 05 коп.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 на користь держави судовий збір -1700 грн. (одна тисяча сімсот гривень ) 00 коп.

Стягнути солідарно з ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн. (сто двадцять) грн. 00 коп. (а.с.18-23).

24 січня 2023 року між АТ КБ «Приватбанк» з одного боку та ОСОБА_1 з іншого боку укладено Додаткову угоду №1 до договору № SAMDN03000007618053 від 06 червня 2006 року, про те, що Банк здійснює прощення частини заборгованості, що виникла за Договором, в частині заборгованості по сплаті основного боргу на 1143,30 дол. США, прострочених відсотків в сумі 0,00 дол. США, відсотків за ст. 625 ЦК України в сумі 0,0 дол. США, комісії в сумі 0,0 дол. США, неустойки в сумі 0,0 дол. США, судових витрат в сумі 0,0 дол. США (а.с.17).

Згідно з актом №8958/Ж5/24-13-24-04/2835118293 від 05 серпня 2024 року, наданим ГУ ДПС у Чернівецькій області ДПС України встановлено, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені порушення платником податків-фізичною особою ОСОБА_1

- пункт 36.1 статті 36, підпункт 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункт „д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункт 168.1.3 пункту 168.1, підпункт 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами), а саме: заниження за звітний (податковий) 2023 рік оподатковуваного доходу, отриманого у вигляді додаткового блага на суму 15 961 321,80 грн., в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 на суму 2 873 037,92 грн.

- пункт 36.1 статті 36, підпункт 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункт, д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункт 168.1.3 пункту 168.1, підпункт 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, підпункти 1.2, 1.4, 1.5 пункту 16 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами), а саме: заниження за звітний (податковий) 2023 рік оподатковуваного доходу, отриманого у вигляді додаткового блага на суму 15 961 321,80 грн., результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 на суму 239 419,83 грн.

- підпункт 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, підпункт 20.1.14 пункту 20.1 статті 20, підпункт 73.3.3 пункту 73.3, статті 73 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, а саме: ненадання інформації, визначеної в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (а.с.53-56).

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 30 серпня 2024 року №00000/10268/Ж10/24-13-24-04, ГУ ДПС у Чернівецькій області, повідомлено ОСОБА_1 , що на підставі підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 і пункту (ів) 121.2 статті (ей) 121 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі сім тисяч сто гривень 00 копійок. сплата грошових зобов`язань по акту перевірки №8958/Ж5/24-13-24-04/2835118293 від 05.08.2024 (а.с.57).

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 30 серпня 2024 року №00000/10268/Ж10/24-13-24-04, ГУ ДПС у Чернівецькій області, повідомлено ОСОБА_1 , що згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України та на підставі п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. (із змінами і доповненнями) платежем збільшено суму грошового зобов`язання (збільшено зменшено) Військовий збір, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування двісті дев`яносто дев`ять тисяч двісті сімдесят чотири гривні 79 копійок.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 30 серпня 2024 року №00000/10268/Ж10/24-13-24-04, ГУ ДПС у Чернівецькій області, повідомлено ОСОБА_1 , що згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України та на підставі п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами і доповненнями) збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування три мільйона п`ятсот дев`яносто одна тисяча двісті дев`яносто сім гривень 40 копійок.

Згідно з Виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за договором №SAMDN03000007618053 вiд 06.06.2006, укладеного мiж ПриватБанком та ОСОБА_3 , станом на 16 жовтня 2016 року Валюта кредиту USD, Заборгованість за кредитом 3000 = 77422,20 UAH, заборгованість за процентами 6104,54 = 157542,31 UAH, несплаченi проценти на поточну заборгованість 58,9 = 4100,80 UAH, несплаченi проценти на прострочену заборгованість 5945,64 = 153441,51 UAH, комiсiя 0 = 0,00 UAH, нарахована комiсiя 0 = 0,00 UAH, прострочена комiсiя 0 = 0,00 UAH, заборгованість по пенi 0 = 0,00 UAH, разом 9104,54 = 234964,51 UAH (а.с.79-80).

Згідно з платіжною інструкції №@2PL329311 від 24-01-2023 Референс проводки D2P7N0124A5927, Надавач платіжних послуг платника АТ КБ "ПРИВАТБАНК", Сума операції цифрами 36560 грн., Призначення платежу: погашення кредиту_ Платiж за власнi кошти, ОСОБА_1 (а.с.81).

Згідно з платіжною інструкції № 152133140 від 26-01-2023 Референс проводки DNH0N1QW04TIYD, Надавач платіжних послуг платника АТ КБ "ПРИВАТБАНК", Сума операції цифрами 36560 грн., Призначення платежу: @p Реструктуризація дог. SAMDN03000007618053 заявка ОТС Z230NPB600003X (а.с.82).

Постановою про закінчення виконавчого провадження від 28 жовтня 2011 року, виданою старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького управління юстиції Кристюк Д.І. постановлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-2703 виданого 07.07.2011, про стягнення коштів з боржника на користь ЗАТ «ПриватБанк» у сумі 37210,05 грн. закінчити (а.с.83).

Згідно наданої АТ КБ «ПриватБанк» довідки №4L181K3USSVB11O1 від 14 березня 2023 року, вбачається, що ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , станом на 14 березня 2023 року немає заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.97).

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції виходив з того, що після набрання законної сили рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 січня 2011 року у справі № 2-5703/11 між сторонами існувало грошове зобов`язання, визначене судом у національній валюті, а його розмір є остаточним для цілей виконання.

Посилання відповідача на банківські виписки як підтвердження наявності валютного боргу не прийняті судом як належне обґрунтування, оскільки такі документи відображають бухгалтерський облік операцій, але не змінюють правової природи зобов`язання, встановленої судовим рішенням.

Суд першої інстанції також прийшов до висновку, що визначення у 2023 році окремої заборгованості в іноземній валюті у розмірі 1 143,30 доларів США не відповідає встановленому судом обсягу зобов`язання та не ґрунтується на чинних правовідносинах сторін.

Крім того, включення до складу так званого «прощеного боргу» процентів, комісій та штрафних санкцій є неправомірним, оскільки після звернення кредитора до суду та зміни строку виконання зобов`язання право на їх подальше нарахування припинилося.

Суд також враховував, що саме сума визначеної відповідачем «прощеної» заборгованості, зокрема в частині 1 143,30 доларів США, була використана відповідачем для формування податкової інформації, що стало підставою для визначення позивачу податкових зобов`язань.

Таким чином, зазначені положення Додаткової угоди фактично створюють для позивача обов`язок нести податкові наслідки щодо суми, яка не є реальним доходом та не ґрунтується на існуючому зобов`язанні.

Такі умови фактично покладають на позивача додатковий фінансовий тягар та порушують баланс інтересів сторін.

За наведених обставин суд прийшов висновку, що спірні положення Додаткової угоди не відповідають вимогам добросовісності та призводять до істотного дисбалансу прав сторін.

Посилання відповідача на принцип свободи договору (статті 6, 627 ЦК України) не можуть бути прийняті судом, оскільки відповідно до частини третьої статті 6 ЦК України сторони не вправі відступати від імперативних норм закону.

Суд враховує, що на момент укладення Додаткової угоди валютна заборгованість як самостійний предмет зобов`язання була відсутня.

Таким чином, включення до правочину умов щодо неіснуючого зобов`язання свідчить про відсутність реального предмета правочину.

Також на підставі спірних умов відповідачем було сформовано інформацію про «прощений борг», яка стала підставою для визначення позивачу податкових зобов`язань, що свідчить про реальне втручання у його майнову сферу. За таких обставин суд дійшов висновку, що спірні положення Додаткової угоди не відповідають вимогам закону, є несправедливими та такими, що порушують права позивача як споживача фінансових послуг.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступним підстав.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 ЦК України «Припинення зобов`язання».

Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

Відповідно до статті 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

У постанові від 26 травня 2021 року у справі № 761/10758/17 Верховний Суд зазначив, що аналіз статті 605 ЦК дає підстави вважати, що під прощенням боргу розуміють звільнення кредитором боржника від виконання обов`язку, що на ньому лежить, повністю або частково. За загальним правилом, прощення боргу втілюється в односторонньому правочині. Хоча сторони договору не позбавлені можливості укласти договір про прощення боргу. Недійсність такого одностороннього правочину законом прямо не встановлена, а тому в аспекті положень частини першої статті 204 ЦК України такий правочин є правомірним, якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, він може бути оспорений лише в судовому порядку, і належним способом захисту в такому разі має бути визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України). Спроба позивача використати такий спосіб захисту, як визнання дій банку неправомірними, не відповідає засадам презумпції правомірності правочину.

Подібні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі №497/1085/16-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 569/22588/18.

Некоректне з точки зору лінгвістики, формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід щодо дослівного розуміння вимог позову, як реалізованого способу захисту, суперечить завданням цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (постанова Верховного Суду від 20 серпня 2021 року у справі № 149/2736/20).

Відповідно до 6 ЦК України, частини першої статті 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 21 березня 2022 року звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою, згідно якої просив погодити реструктуризацію по кредитному договору, який укладався ним особисто, а також по кредитним договорам, якi укладалися членами його ciм`ї шляхом погодження заборгованості фіксованим платежем.

Зокрема: 1. Кредитнi договори № Е/V062384 та № Е/V06271, укладенi iз ОСОБА_4 (IПН НОМЕР_1 );

2. Кредитні договори № Е/V07869 та № Е/V06280, укладенi iз ОСОБА_5 (IПН НОМЕР_2 );

3. Кредитні договори № Е/V06281 та № E/V072143, укладенi iз ОСОБА_6 (IПН НОМЕР_3 );

4. Кредитний договір корпоративний № 4, укладений iз ОСОБА_7 (IПН НОМЕР_4 ).

На повне погашення заборгованості по вказаним вище кредитним договорам може надати кошти в cyмi 70 000 (сiмдесят тисяч) дол. США.

Процедуру реструктуризації просив провести з підписанням додаткових угод до кредитних договорів (а.с.96).

Отож, з метою позасудового врегулювання питання щодо сплати ОСОБА_1 наявної у нього заборгованості за кредитним договором, між сторонами укладено 24 січня 2023 року Додаткову угоду №1 до кредитного договору №SAMDN0300000761853 від 06 червня 2006 року.

Відповідно до п.1.1. умов викладених у додатковій угоді, позивач та відповідач дійшли згоди, що анулюванню (прощенню) підлягає заборгованість позичальника перед кредитором, що виникла за Договором, в частині заборгованості по сплаті основного боргу на 1143,30 дол.США, процентів на 00,00 дол. США, процентів за ст. 625 Цивільного кодексу України 0.00 дол. США, по сплаті комісії на 00,00 грн, пені на 00,00 дол. США, за умови виконання умов цієї Додаткової Угоди та Договору.

Позичальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання за основним договором у повному обсязі.

Таким чином, зазначена додаткова угода є пропозицію АТ КБ «ПриватБанк» щодо анулювання (прощення) заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту, яку банк визначив у розмірі 1143 дол. США, на яку ОСОБА_1 погодився та підписав угоду без зауважень.

Зазначене дає підстави для висновку, що укладена додаткова угода містить підстави та умови прощення боргу, на які погодилися обидві сторони, що відповідає вимогам статей 6, 627 ЦК України.

Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 756/984/17.

Позивач не обґрунтовував свої дії щодо підписання додаткової угоди.

Є безпідставними доводи позивача про те, що після рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 січня 2011 року банк не мав права вимагати виконання зобов`язань за договором №SAMDN03000007618053 у валюті (долар США), оскільки воно припинилося. Крім цього, банк не мав права нараховувати проценти та штрафні санкції.

Так, як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до п.1.1 додаткової угоди №1 від 24.01.2023 року до кредитного договору №SAMDN03000007618053 банк здійснив прощення частини заборгованості, що виникла по кредитному договору, в частині сплати основного боргу на 1143,30 доларів США (тобто по тілу кредиту). Всі інші складові боргу становлять 0,00 доларів США.

Таким чином, прощено саме основний борг, тіло кредиту.

Будь-яких доказів щодо інших нарахувань банком (відсотків, пені, комісії тощо) позивач не надав.

ОСОБА_1 своєчасно виконав свої зобов`язання за додатковою угодою, а саме погасив банку заборгованість по кредиту в розмірі 36560 грн., що за курсом НБУ становить 999,76 доларів США. На підтвердження виконання ОСОБА_1 зобов`язань за додатковою угодою в матеріалах справи наявні платіжні доручення від 24.01.2023 року.

Отже, підписавши додаткову угоду №1 від 24.01.2023 року до кредитного договору №SAMDN03000007618053 ОСОБА_1 визнав та погодився з її умовами. При цьому сплатив прощений борг.

Відповідно до частини першої та третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 203 ЦПК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом частини першої статті 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Колегія суддів вважає, що при укладені додаткової угоди сторони добровільно оновили свої відносини, нові умови повернення кредиту (новація) та дійшли спільної згоди щодо викладених у них умов, жодних зауважень чи пропозицій щодо внесення змін від ОСОБА_2 не надходило.

ОСОБА_1 добровільно, своєчасно виконав свої зобов`язання за додатковою угодою, визначені у ній пункти 1.2 та 1.3; а банком, у свою чергу, виконані свої зобов`язання визначені пунктами 1.1 додаткової угоди.

Так, на виконання вказаної додаткової угоди ОСОБА_1 погашено відповідачу АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредиту в розмірі 36560,00 грн., що за курсом НБУ становило 999,76 дол. США., що підтверджується платіжним дорученням від 24 січня 2023 року за №@2PL329311 на суму 36560, грн. (а.с.81).

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що при укладенні спірної Додаткової угоди було відсутнє його волевиявлення чи, що додаткова угода вчинена без наміру створення правових наслідків, чи з приховуванням справжніх намірів учасників правочину, що її зміст не відповідає вимогам пунктів 1, 5 частини першої статті 203 ЦПК України, при цьому сторонами було погоджено усі істотні умови договору, які не можна вважати несправедливими, незбалансованими, оманливими щодо позичальника або такими, що завдали шкоди позичальнику, який на власний розсуд добровільно розпорядився своїми цивільними правами, взяв на себе та виконував цивільні обов`язки за додатковою угодою, та виконав свої зобов`язання перед АТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором.

Спірна Додаткова угода спрямована на реальне настання обумовлених нею правових наслідків щодо погашення кредитної заборгованості.

Таким чином, підписуючи додаткову угоду №1 від 24 січня 2023 року ОСОБА_1 усвідомлював зміст такої угоди, отже визнав та погодив наявність у нього заборгованості перед Банком, зокрема за отриманим кредитом та здійснив виконання додаткової угоди перед Банком.

Колегія суддів також враховує, що позивач просив визнати додаткову угоду недійсною лише в частині, а в частині - вважає, що вона є чинною.

Крім цього, колегія суддів вважає, що така вимога як відсутність права вимоги, є неналежним способом захисту.

Визнання відсутнім права - саме такий спосіб захисту обраний позивачем. З даного приводу вже сформована відповідна судова практика, а саме позиції Верховного Суду щодо можливості використання позивачами такого способу захисту як визнання відсутнім права.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року по справі № 916/1415/19 зазначено, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Верховний Суд у своїй практиці напрацював правові позиції щодо використання способу захисту - визнання відсутнім права.

1.? Позов боржника про визнання відсутності у кредитора права вимоги.

Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках:

-кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;

-особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником);

-спосіб захисту інтересу від юридичної невизначеності є належним лише у разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите (Постанова ВП ВС від 19 січня 2021 року по справі №916/1415/19).

Однак, в даній справі відсутні вище вказані випадки.

Ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права треба оцінювати, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи зумовить задоволення такої вимоги дійсний захист інтересу позивача (Постанова ВП ВС від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 71), Постанова ВП ВС від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц). Такий спосіб захисту як визнання відсутності права відповідача не може застосовуватись до всіх без виключення «спорів щодо правової визначеності при виконанні договірних зобов`язань», оскільки без аналізу змісту конкретних правовідносин у тій чи іншій справі неможливо абстрактно виснувати щодо єдиного можливого належного способу захисту у такій широкій категорії спорів.

Подібні загальні висновки будуть проявом надмірного та невиправданого формалізму (Окрема думка судді ВП ВС на постанову ВП ВС від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/14224/20).

Колегія суддів вважає, що поведінка позивача є суперечливою, не відповідає попереднім його заявам та поведінці.

Так позивач, як на порушення своїх прав посилається, що в оспорюваній угоді зазначена «безпідставно» нарахована заборгованість, яка прощена та зумовлює виникнення його обов`язку відобразити такий дохід у річній податковій декларації про майновий стан та доходи фізичної особи, що суперечать законодавству та порушує права позивача.

Наведені посилання позивача спростовуються наступним.

Додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку.

Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, а також неустойка (пеня/штраф) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, а також неустойки (пеня/штраф) відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 червня 2023 року у справі №420/6296/20.

Таким чином, анульовані (прощені) пеня, штраф, відсотки та комісійні винагороди не є доходом платника податку, а відповідно і не є об`єктом оподаткування податком з доходу фізичних осіб.

Правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2023 року у справі №826/8219/15.

Правильність нарахування банком заборгованості за основним боргом (кредитом) не оспорював, підписуючи додаткову угоду про прощення боргу був обізнаний та усвідомлював, що на зазначену суму як дохід, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) йому належить сплатити податок на доходи фізичних осіб.

Крім того, сам позивач не вказує чи існує в нього спір з органом ДПС з приводу прощення (анулювання) цього боргу.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення районного суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Щодо судових витрат

Постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення (підпункту б пункту 4 частини 1статті 382 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 2) у разі відмови в позові - на позивача (ч.2 ст.141 ЦПК України).

Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови, суд прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги та відмови в позові.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та відмови в позові, судовий збір за подання апеляційної скарги сплачений відповідачем в розмірі 3633,60 грн. підлягає стягненню із позивача на користь відповідача.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального права, тому підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» на рішення року - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 04 травня 2026 року - скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання відсутнім права вимоги будь-якої самостійної заборгованості в іноземній валюті, визнання недійсними окремі положення Додаткової угоди № 1 від 24 січня 2023 року до Кредитного договору № SAMDN03000007618053 від 06 червня 2006 року - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена судом 31 липня 2026 року.

Суддя-доповідач: Н.К. Височанська

Судді: М.І. Кулянда

О.О. Одинак