Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №346/2704/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/2704/26

Провадження № 22-ц/4808/1314/26

Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Баркова В.М., Василишин Л.В.,

секретар Кузів А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2026 року у справі за поданням Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про надання дозволу на примусове проникнення до іншого володіння особи, в якої знаходиться майно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Експорт Трейдінг Груп»,

в с т а н о в и в:

26 травня 2026 Івано-Франківського відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Гвоздецької Р.В. звернувся до суду з поданням про надання дозволу на примусове проникнення до іншого володіння особи, в якої знаходиться майно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Експорт Трейдінг Груп».

Заявник обґрунтував свої вимоги тим, що на виконанні вказаного відділу ДВС перебуває виконавче провадження № 79433416 з примусового виконання наказу №909/781/24, виданого 15.07.2025 року Господарським судом Івано-Франківської області, про стягнення з ТОВ “Експорт Трейдинг Груп” на користь ОСОБА_1 391 838 грн. заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, а також 5 877,57 грн. судового збору. 27.10.2025 року державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору, арешт коштів та майна боржника. 30.03.2026 року державним виконавцем сформовано виклик, яким керівника вказаного товариства Романюка Р.М. зобов`язано з`явитись до виконавця на 06.04.2026 року на надати визначений перелік інформації. Крім того, роз`яснено обов`язок письмово повідомляти про повне чи часткове самостійне виконання рішення, виникнення обставин, що зумовлюють обов`язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця перебування (у тому числі про зміну реєстрації) та повідомлено, що за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог закону винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. На виклик керівник ТОВ " Експорт Трейдинг Груп " не з`явився та не повідомив причини неявки. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта – за боржником не виявлено нерухомого майна.

Згідно із заявою стягувача від 15.04.2026 року, ТОВ " Експорт Трейдинг Груп " тривалий час здійснює власну господарську діяльність на земельній ділянці з кадастровим номером 2623255400:01:003:0273, за адресою: АДРЕСА_1 , і саме за вказаною адресою знаходиться майно боржника. Відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 09.06.2020 року боржником ТОВ " Експорт Трейдинг Груп " орендовано приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , протягом 35 місяців. Згідно з відомостями з Державного земельного кадастру приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , належить Отинійській селищній раді. Вказане приміщення на даний час використовується іншим суб`єктом господарювання - ТОВ " ВІОЛА ФІТО САЙНЕНС " на підставі договору оренди від 12.02.2026 року. 16.04.2026 року державним виконавцем Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області здійснено вихід за вказаною адресою з метою проведення виконавчих дій, однак, представник ТОВ «ВІОЛА ФІТО САЙНЕНС» відмовив у доступі до приміщення, що унеможливлює перевірку фактів, викладених у заяві стягувача від 15.04.2026 року та, у разі виявлення, опису (арешту) майна боржника. 25.05.2026 року державним виконавцем сформовано виклик, яким керівника вказаного товариства зобов`язано з`явитись до державного виконавця, однак, останній не з`явився, причини неявки не повідомив. Станом на час звернення з поданням з боржника примусового стягнуто 4 824,35 грн., рішення суду належним чином не виконується та на виклик державної виконавчої служби керівник боржника не реагує. Тому державний виконавець, посилаючись на ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 439 ЦПК України, просить надати дозвіл на примусове проникнення до приміщення, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2623255400:01:003:0273, за адресою: смт. Отинія, вул. Розметенці, Коломийського району Івано-Франківської області. В поданні державний виконавець просив його розгляд проводити без представника відділу ДВС.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 28 травня 2026 року відмовлено у задоволенні подання Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про надання дозволу на примусове проникнення до іншого володіння особи, в якої знаходиться майно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Експорт Трейдінг Груп».

Не погоджуючись з таким рішенням, представник Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою. Вважає, що вона постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а також за неповного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до частини першої статті 439 ЦПК України питання про примусове проникнення може вирішуватися не лише щодо житла чи іншого володіння боржника, а й щодо житла чи іншого володіння особи, у якої знаходиться майно боржника. Звертаючись до суду, державний виконавець просив надати дозвіл на проникнення саме до приміщення, яке фактично перебуває у користуванні ТОВ «ВІОЛА ФІТО САЙНЕНС», оскільки наявні відомості свідчили про можливе перебування там майна боржника ТОВ «Експорт Трейдинг Груп». Факт використання спірного приміщення ТОВ «ВІОЛА ФІТО САЙНЕНС» встановлений самим судом та відображений в оскарженій ухвалі.

Крім того, актом державного виконавця від 16.04.2026 року підтверджено, що представники ТОВ «ВІОЛА ФІТО САЙНЕНС» відмовили у доступі до приміщення, унеможлививши проведення виконавчих дій.

Таким чином, предметом судового розгляду було питання надання дозволу на проникнення до володіння третьої особи, а не перевірка факту ухилення боржника від виконання рішення суду. Зокрема, судом не надано належної оцінки факту недопуску державного виконавця до приміщення.

Судом встановлено, що 16.04.2026 року державний виконавець прибув за адресою місцезнаходження майна боржника. За результатами виходу складено акт, відповідно до якого представник ТОВ «ВІОЛА ФІТО САЙНЕНС» не допустив державного виконавця до приміщення. Саме зазначений факт став підставою для звернення до суду, а не відмова чи відсутність боржника. Матеріали виконавчого провадження свідчать про ігнорування боржником кореспонденції та викликів державного виконавця. За таких умов покладення на державного виконавця обов`язку забезпечити фактичну присутність боржника є неможливим. Одночасно, суд безпідставно послався на відсутність доказів повідомлення боржника. До подання додавалися докази направлення боржнику матеріалів виконавчого провадження за адресою реєстрації, а також виклик державного виконавця на електронну адресу. Крім того, були надані підтвердження того, що поштові відправлення боржником фактично не отримуються. Суд не надав належної оцінки цим доказам.

Просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нове рішення, яким задовольнити подання державного виконавця про надання дозволу на примусове проникнення до іншого володіння особи, у якої знаходиться майно боржника ТОВ «Експорт Трейдинг Груп».

Відзив на апеляційну скаргу не поданий, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Боржник та стягувач до апеляційного суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гвоздецьку Р.В., яка підтримала апеляційну скаргу, представника заінтересованої особи - директора ТОВ «ВІОЛА ФІТО САЙНЕНС» Огурцова Д.В., який заперечив доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд встановив, що наказом Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2025 року на виконання рішення вказаного суду від 07.02.2025 року в справі №909/781/24, стягнуто з ТОВ " Експорт Трейдинг Груп " на користь ФОП ОСОБА_1 391 838 грн заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, а також 5 877,57 грн судового збору ( а.с. 7 ).

27.10.2025 року головним державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Раковецьким М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження у ВП № 79433416 з примусового виконання вищевказаного наказу від 15.07.2025 року (а.с. 7 -8).

27.10.2025 року вказаним державним виконавцем винесено постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 346,79 грн., про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника ТОВ " Експорт Трейдинг Груп " у виконавчому провадженні № 79433416 (а.с. 8 - 12 ).

31.03.2026 року та 20.05.2026 року вказаним виконавцем оформлено та надіслано на ім`я ОСОБА_2 як керівника ТОВ " Експорт Трейдинг Груп " виклики державного виконавця, із зобов`язанням з`явитись до нього відповідно 06.04.2026 року та 25.05.2025 року та надати необхідну інформацію ( а.с. 13 , 16, 25 -26).

Згідно з договором оренди нежитлового приміщення від 09.06.2020 року, укладеного між ОСОБА_3 (орендодавець) та ТОВ " Експорт Трейдинг Груп" (орендар), орендодавець зобов`язується надати орендарю нежитлове приміщення загальною площею 800 кв. м., що в АДРЕСА_1 ; термін дії договору 35 місяців з моменту підписання акту приймання-передачі (а.с. 18 - 20).

Відповідно до договору оренди нежитлового приміщення (номер та дата укладення договору нечитабельні), укладений між ОСОБА_3 (орендодавець) та ТОВ "ВІОЛА ФІТО САЙНЕНС" (орендар), орендодавець зобов`язується передати орендарю, а орендар прийняти у платне користування приміщення загальною площею 800 кв. м., що в АДРЕСА_1 , та сплачувати орендодавцю орендну плату; термін дії даного договору – 35 місяців з дати його підписання (а.с. 20 зворот-22).

Згідно з копією доручення про здійснення опису та арешту майна на території, виданого головним державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гвоздецькою Р.В. щодо примусового виконання наказу №909/781/24 від 15.07.2025 року, встановлено, що боржнику належить на праві власності рухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2623255400:01:003:0273, що за адресою: АДРЕСА_1 ; постановлено доручити Коломийському відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України провести опис (арешт) рухомого майна боржника, що знаходиться за вказаною адресою (а.с. 23).

Відповідно до копії акту державного виконавця від 16.04.2026 року старшим державним виконавцем вказаного відділу ДВС Паращук М.В. при примусовому виконанні наказу №909/781/24 встановлено, що ТОВ " Експорт Трейдинг Груп " та майно, яке йому належить, відсутні за вказаною адресою; присутня директор ТОВ "ВІОЛА ФІТО САЙНЕНС"; державного виконавця у приміщення не впустили (а.с. 24).

Згідно із загальними відомостями про земельну ділянку кадастровий номер 2623255400:01:003:0273, що за адресою: АДРЕСА_1 , остання на праві власності належить Отинійській селищній раді на підставі рішення органу місцевого самоврядування XIV сесії 5 демократичного скликання №461-14/2008 від 09.07.2008 року; відомості про оренду, суборенду – ОСОБА_3 , дата реєстрації права – 12.05.2010 року, строк дії речового права – 25 (а.с. 17 -18).

У інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ТОВ " Експорт Трейдинг Груп "від 20.04.2026 року вказано вид обтяження – арешт нерухомого майна (а.с.24 -25).

Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Згідно із ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Відповідно до ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій.

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян.

Як зазначено у ст.30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Статтею 311 ЦК України передбачено право на недоторканість житла.

У ч.ч.1, 2 ст. 311 ЦК України зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.

Зазначені міжнародні акти згідно з ч.1 ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п.1 ст.17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Відповідно до п.2 ст.29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.

Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Подібний висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного у складі Верховного Суду від 01 листопада 2019 року у справі № К/9901/735/17 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/41727/19-ц (провадження № 61-19942св19).

Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів.

Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі №757/41727/19-ц, приватний (державний) виконавець може звернутися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи у разі, якщо боржник чинить перешкоди його вільному доступу до цього житла чи іншого володіння. Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 678/282/16-ц, право виконавця на звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов`язань. При цьому, відповідно до діючого законодавства у поданні про примусове проникнення до житла особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, повинні бути зазначені достовірні дані про наявність такого майна у приміщенні, до якого потрібно здійснити примусове проникнення.

Виходячи з викладеного, для надання дозволу на проникнення до житла чи іншого володіння боржника суду мають бути надані переконливі докази того, що виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до майна, проте це не дало результатів.

Так, відповідно до змісту ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Положеннями ч.1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до приписів ст.79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2 ст.89 ЦПК України).

З матеріалів справи встановлено, що на виконанні Івано-Франківського відділу ДВС перебуває виконавче провадження № 79433416 з примусового виконання наказу № 909/781/24, виданого 15.07.2025 року Господарським судом Івано-Франківської області, про стягнення з ТОВ «Експорт Трейдинг Груп» на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 391 838 грн та 5 877,57 грн судового збору.

У межах вказаного провадження державним виконавцем 27.10.2025 року винесено постанови про відкриття провадження, стягнення виконавчого збору, арешт коштів та майна боржника. Надалі виконавцем надсилалися виклики на ім`я керівника боржника від 31.03.2026 року та 20.05.2026 року, які останнім було проігноровано .

Обґрунтовуючи подання про примусове проникнення до нежитлового приміщення загальною площею 800 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , державний виконавець посилався на те, що 16.04.2026 року представник ТОВ «ВІОЛА ФІТО САЙНЕНС», яке фактично займає будівлю, відмовила у доступі до приміщення, що унеможливило опис та арешт майна боржника.

Відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення суду про примусове проникнення має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують умисне перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до приміщення або приховування ним майна.

Матеріали справи не містять належних доказів обізнаності боржника ТОВ «Експорт Трейдинг Груп» про існування виконавчого провадження та процесуальних дій виконавця. Долучені копії постанов та викликів керівника боржника не супроводжуються документальним підтвердженням їх фактичного отримання.

За відсутності доказів належного повідомлення боржника про дату, час та місце проведення виконавчих дій, сам по собі акт виконавця від 16.04.2026 року про недопуск до приміщення не може бути доказом свідомого ухилення боржника від виконання судового рішення або протиправного приховування майна. Боржник не був зобов`язаний знаходитись за вказаною адресою у визначений виконавцем час або забезпечувати допуск, якщо не був про це належним чином сповіщений. Примусове проникнення не є першочерговим засобом, а подання не містить доказів, що вжиття інших менш обтяжливих заходів не забезпечить ефективності виконання.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд мав оцінювати виключно факт недопуску з боку третьої особи, а не поведінку боржника, адже процесуальний механізм проникнення до володіння третьої особи (в порядку ст. 439 ЦПК України) не є самостійним заходом. Він є похідним від дій або бездіяльності самого боржника. Законодавець дозволяє обмежити конституційні права сторонньої особи на недоторканність її майна виключно тоді, коли це є єдиним і крайнім заходом подолання протиправної поведінки боржника, який умисно приховує свої активи у третіх осіб. Такі висновки наводяться і у постанові Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 678/282/16-ц.

За відсутності документального підтвердження факту належного повідомлення боржника про виконавчі дії та доказів його протиправної поведінки, задоволення подання виконавця призвело б до безпідставного втручання у права законного користувача комерційного приміщення, що є порушенням справедливого балансу між інтересами стягувача та конституційними гарантіями захисту прав третіх осіб.

Таким чином, застосування процесуального механізму примусового проникнення до володіння особи, яка не є боржником, обумовлюється виключно неправомірною поведінкою самого боржника та є крайнім заходом реагування на умисне приховування останнім своїх активів. Відтак, реалізація ТОВ «ВІОЛА ФІТО САЙНЕНС» своїх законних повноважень щодо доступу до орендованого приміщення та неотримання державним виконавцем добровільної згоди на його огляд не можуть розцінюватися як самостійна правова підстава для обмеження права цієї третьої особи на недоторканність іншого володіння, оскільки вказане товариство не є стороною (боржником) у виконавчому провадженні № 79433416.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що будівля площею 800 кв.м за адресою АДРЕСА_1 на підставі чинного договору оренди перебуває у законному платному користуванні ТОВ «ВІОЛА ФІТО САЙНЕНС» 12.02.2025 року, а договір оренди боржника від 2020 року закінчився.

В судовому засіданні апеляційного суду директор ТОВ «ВІОЛА ФІТО САЙНЕНС» пояснив, що не має жодного відношення до боржника, будь-якого чужого майна разом із орендованим приміщенням в лютому 2025 року не приймав, і не зберігає зараз, в орендованому приміщення знаходиться виключно власне обладнання ТОВ «ВІОЛА ФІТО САЙНЕНС».

Зі змісту заяви стягувача ОСОБА_1 неможливо встановити, з якого джерела зазначено про факт господарської діяльності боржника в АДРЕСА_2 , яке саме майно там може знаходитися. (а.с16)

Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивованим.

Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів.

Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вжиття такого виключного засобу забезпечення примусового виконання судового рішення, як примусове проникнення до житла боржника, є недоцільним.

Примусове проникнення до нежитлового приміщення без беззаперечного з`ясування факту знаходження за вказаною адресою майна боржника, без врахування прав та інтересів інших суб`єктів господарювання, які на законних підставах орендують і використовують цю будівлю, а також потенційний опис та арешт майна, яке там знаходиться, без чіткого встановлення дійсного власника або законного володільця таких активів, призведе до протиправного втручання у господарську діяльність та порушення майнових прав третіх осіб (зокрема ТОВ "ВІОЛА ФІТО САЙНЕНС"), які не є боржниками у виконавчому провадженні, що є неприпустимим.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про відсутність підстав для задоволення подання, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до положень статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-382, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення .

Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 31 липня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.М. Барков

Л.В. Василишин