Рішення від 21 січня 2009 р. у справі №2-2026/2009 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 2-2026

2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2009 року Харківський районний суд Харківської області у складі: головуючого - судді - Козирєвої Г.М.

при секретарі Мікуліні Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Покотилівка справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Рада по піклуванню та опікі Мереф”янської міської ради, про визначення часток в спільній сумісній власності, визнання угоди дійсною та визнання права власності на частину квартири,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 зверулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання угоди купівлі-продажу дійсною, визнання права власності на 1/3 частину квартири. В судовому засіданні позивачка доповнила свої вимоги, просила визначити, що частки співвласників житлової квартири АДРЕСА_1 є рівними, визнати дійсною угоду купівлі-продажу 1/3 частини цієї квартири та визнати за нею право власності на 1/3 частину квартири за цією угодою, посилаючись на те, що з 14.12.1991 року вона знаходилася у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . Від шлюбу мають неповнолітню дочку, ОСОБА_3 , 1992 року народження.

08.10.1999 року було приватизовано квартиру АДРЕСА_1 й відділом приватизації Харківського міжміського бюро технічної інвентаризації видано свідоцтво про право спільної власності на житло, за яким співвласниками цього житла є вона, її дочка ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_2

20.07.2007 року шлюб між нею та відповідачем розірвано.

14.06.2008 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 відбулася угода про продаж їй ОСОБА_2 належної йому в спільній власності частини квартири, виходячи з рівних часток всіх співвласників, а саме 1/3 частини квартири. За цією угодою в цей день вона передала ОСОБА_2 12 тисяч доларів США,по курсу долара на той час 5 грн. за 1 долар, що складає 60000 грн., в рахунок оплати вартості цієї частини квартири, про що відповідач власноручно склав розписку, зазначив, що не матиме претензій до своєї 1/3 частини житлової площі й обіцяв оформити цю угоду нотаріально. В цей же день купив за ці гроші собі інше житло -23/50 частини житлового будинку в АДРЕСА_2 , оформивши угоду нотаріально. Однак в подальшому від нотаріального оформлення договору купівлі-продажу належної йому частини квартири ухиляється. Тому вона змушена звертатися до суду.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не визнав позовних вимог ОСОБА_1 , пояснивши, що він не заперечує того факту, що 14.06.2008 року він написав власноручно розписку про отримання в замін 1/3 своєї частини квартири по АДРЕСА_3 12 тисяч доларів США, за які купив собі частину житлового будинку в АДРЕСА_2 , і віддав їй цю квартиру і з моменту написання письмової розписки більше не був на порозі цієї квартири, не заперечує проти того, що частки співвласників цієї квартири є рівними, однак не згоден з тим, щоб суд визнавав цю домовленість договором купівлі-продажу, бо не було укладено тексту такого договору. Крім того, відповідач вважає, що таку угоду можливо було б укласти не на позивачку, а на їх дочку. Тоді б він ніяких претензій не мав. Позивачка ж найшла йому для купівлі частину будинку, в якій відсутнє світло, вода, інші зручності. І тому, якщо вона хоче визнати за цією угодою право власності за собою на 1/3 частину квартири, то вона повинна доплатини йому вартість цієї частини квартири за оціночною вартістю в сумі 9166 грн, виходячи з вартості квартири 207 тисяч грн. за довідкою БТІ. Однак будь-яких позовних вимог з цього приводу у встановленому законом порядку ним не заявлено.

Опікунська рада при виконкомі Мереф”янської міської ради просить слухати справу у відсутності її представника.

Вислухавши пояснення сторін, представника позивачки, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що дійсно між позивачкою та відповідачем 14.06.2008 року було укладено угоду про продаж останнім ОСОБА_1 належної йому частини квартири в спільній сумісній власності, яка розтащована за адресою: АДРЕСА_3 , за цією угодою позивачка ОСОБА_1 сплатила відповідачу ОСОБА_2 вартість цієї частини в сумі 12000 доларів США, про що свідчить його власноручна письмова розписка (а.с.9) та його ж пояснення в суді, з яких вбачається, що відповідач не лише отримав гроші за свою частину квартири, а й передав її позивачці, не ступаючи на поріг цієї квартири, як він зазначив про це в своїх свідченнях. Крім того, дана обставина підтверджується тим, що в день отримання грошей від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 купив собі 23/50 частини житлового будинку в АДРЕСА_2 , чого сам не заперечував у суді і що підтверджується відповідною довідкою КП “ХРБТІ” (а.с.14). Однак в подальшому від нотаріального посвідчення угоди купівлі- продажу частини квартири відповідач ухилився.

Право спільної сумісної власності на цю квартиру ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх дочки ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про право власності від 08.10.1999 року (а.с.11).

Сторони не заперечують проти того, щоб визнавати частки всіх співвласників цієї квартири рівними. Тому за рішенням суду їх слід визнати рівними та такими, що складають по 1/3 частині у кожного.

Відповідно до ст.220 ч.2 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна з сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Тому укладену угоду слід визнати дійсною та визнати за нею право власності на 1/3 частину квартири за позивачкою.

При цьому суд не може прийняти до уваги твердження відповідача щодо необхідності оформлення угоди на неповнолітню дочку, оскільки ОСОБА_3 має свою частку в спільній власності, її права цією угодою не порушуються, і, крім того, перехід права власності на 1/3 частину квартири від ОСОБА_2 до ОСОБА_4 здійснюється оплатно, за кошти, які належали позивачці, а не її дочці і отримані нею в установі банку за договором позики.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки також необхідно стягнути всі судові витрати по справі, які складаються з виплат по сплаті судового збору в сумі 51 грн.. витрат з інформаційно-технічного забезпечення у сумі 30 грн.(а.с.1,2), всього в загальній сумі 81 грн., а також необхідно досягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 549 грн.

Керуючись ст.ст.10, 11. 60, 88, 210, 212. 214-215, 218 ЦПК України, ч.2 ст.220. 357 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визначити рівними частки співвласників житлової квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спільній сумісній власності та вважати, що частка кожного складає по 1/3 частині зазначеної квартири.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу 1/3 частини житлової квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 14 червня 2008 року, та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 на підставі цього договору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 81 грн.(вісімдесят одна грн.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 549 грн.

На рішення протягом 10 днів з дня його проголошення може бути подано заяву про оскарження, після чого протягом 20 днів може бути подано апеляційну скаргу через Харківський районний суд до Апеляційного суду Харківської облает або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: