Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №910/11779/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2026 р. Справа№ 910/11779/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іванова В.П.

суддів: Чапляна С.Є.

Крижного О.М.

за участю секретаря судового засідання: Ліщук М.Ю.

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання 29.07.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарда Секюріті»

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 (повний текст складено 22.04.2026)

у справі № 910/11779/25 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарда Секюріті»;

до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України;

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарда Секюріті» (далі - Товариство, позивач, ТОВ «Гарда Секюріті») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення, відповідач) від 17 липня 2025 року № 60/162-р/к у справі № 43/60/78-рп/к.25.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення є незаконним та необґрунтованим внаслідок неповного з`ясування та недоведення обставин, які мають значення для справи, невідповідності викладених у рішенні висновків обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, а також відсутності доказів доведення до відома ТОВ «Гарда Секюріті» вимоги АМКУ від 28.11.2024 № 60-02/7132е.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі № 910/11779/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що під час розгляду справи № 43/60/78-рп/к.25 Відділення повно з`ясувало та довело належними доказами обставини, які мають значення для справи, а викладені у спірному рішенні висновки відповідають цим обставинам; порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлено, тому підстав для задоволення позову немає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, у зв`язку з тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, допущено невідповідність висновків, викладених в рішенні дійсним обставинам справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 поновлено ТОВ «Гарда Секюріті» строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11779/25 та встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції: не досліджено належним чином факт повідомлення ТОВ «Гарда Секюріті» про існування вимоги АМКУ № 60-02/7132е від 28.11.2024, а також надані відповідачем докази на підтвердження здійснення такого повідомлення; висновки суду про обґрунтованість розміру штрафу не відповідають реальним обставинам справи, оскільки апелянт надав витребувані АМКУ пояснення та документи.

Узагальнено доводи апеляційної скарги зводяться до такого: (1) факт і дата розміщення Вимоги від 28.11.2024 № 60-02/7132е на офіційному вебсайті Комітету не підтверджені належними та допустимими доказами (пункт 2.1 скарги); (2) суд першої інстанції порушив правила доказування, встановлені статтями 73, 74, 76, 77, 79, 86, 96 ГПК України, і фактично звільнив відповідача від обов`язку доказування (пункт 2.2); (3) суд неправильно застосував розпорядження Антимонопольного комітету України від 03.03.2022 № 1-рп, доповнивши його умовою, якої цей акт не містить (пункт 2.3); (4) суд не врахував принципів, закріплених статтею 4 Закону України «Про адміністративну процедуру» (пункт 2.4); (5) при накладенні штрафу порушено принцип пропорційності (пункт 2.5); (6) порушено право Товариства на належне повідомлення, оскільки відповідачу було достеменно відомо про невручення поштового відправлення (пункт 2.6); (7) суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи (пункт 2.7).

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Відповідач зазначає, що Вимогу доведено до відома Товариства у встановленому порядку: поштове відправлення повернулося з відміткою АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання», після чого Вимогу 21.01.2025 оприлюднено на офіційному вебсайті Комітету.

Крім того, у відзиві відповідач зазначає, що пункт 3 розділу VII Порядку розгляду заяв і справ не встановлює виключного способу доказування факту розміщення вимоги на офіційному вебсайті; що розпорядження № 1-рп не підлягало застосуванню до вимоги, виданої 28.11.2024; що Закон України «Про адміністративну процедуру» не є застосовним з огляду на наявність спеціального регулювання; а також що відповідальність за неподання інформації є формальною і не залежить від настання негативних наслідків.

02.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшла відповідь ТОВ «Гарда Секюріті» на відзив, у якій апелянт просив відхилити доводи Відділення з мотивів, аналогічних викладеним в апеляційній скарзі.

У відповіді на відзив апелянт наполягає на тому, що тягар доведення факту та дати розміщення Вимоги покладено на Відділення (стаття 74 ГПК України); що належне повідомлення особи не може презюмуватися лише на підставі формального вчинення органом певних дій; що тлумачення розпорядження № 1-рп, запропоноване Відділенням, не випливає з його тексту, а також заперечує проти доводу Відділення про віднесення оцінки доказів до виключної компетенції органів Антимонопольного комітету України.

Явка представників у судове засідання

Судове засідання, призначене на 02.06.2026, не відбулося у зв`язку з оголошенням у місті Києві повітряної тривоги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/11779/25 з наведених підстав відкладено.

У судовому засіданні 30.06.2026 за участю представників апелянта та відповідача колегія суддів заслухала їх усні пояснення та відповідно до статей 82, 96 ГПК України, у межах апеляційного перегляду, визначених статтею 269 цього Кодексу, безпосередньо оглянула електронний доказ - вебсторінку офіційного вебсайту Антимонопольного комітету України за посиланням https://northmtv.amcu.gov.ua/news/vymoha-pro-nadannia-informatsii-do-tov-harda-sekiuriti-vid-28112024-60-027132e. На вебсторінці розміщено повідомлення про вимогу до ТОВ «Гарда Секюріті» від 28.11.2024 № 60-02/7132е, реквізити якої відповідають реквізитам Вимоги, наявної в матеріалах справи, та зазначено: «Опубліковано 21 січня 2025 року о 07:10». Результати огляду зафіксовано у протоколі судового засідання від 30.06.2026.

У судове засідання 29.07.2026 з`явилися представники сторін: представник апелянта - до зали судових засідань Північного апеляційного господарського суду, представник відповідача - у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 17.07.2025 адміністративна колегія Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 60/162-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення) у справі № 43/60/78-рп/к.25. Цим рішенням визнано, що ТОВ «Гарда Секюріті» вчинило передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення у вигляді неподання інформації Відділенню на вимогу виконувача обов`язків голови Відділення від 28.11.2024 № 60-02/7132е у встановлений ним строк.

Відділенням на виконання доручення Антимонопольного комітету України від 03.09.2024 № 13-01/807 (вх. Відділення від 04.09.2024 № 60-01/442К) здійснюється державний контроль за дотриманням Київською міською радою та Київською міською військовою адміністрацією (Київською міською державною адміністрацією) вимог законодавства про захист економічної конкуренції на ринку охоронних послуг у м. Києві.

Під час здійснення зазначеного державного контролю, керуючись статтями 3, 7, 17, 22 та 22№ Закону України «Про Антимонопольний комітет України» і Положенням про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, за місцезнаходженням ТОВ «Гарда Секюріті», зазначеним у ЄДР, направлено вимогу виконувача обов`язків голови Відділення від 28.11.2024 № 60-02/7132е (далі - Вимога). Товариство мало протягом 14 календарних днів із дня отримання Вимоги надати Відділенню визначену в ній інформацію та належним чином засвідчені копії документів.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600988315866 поштове відправлення з Вимогою, надіслане за місцезнаходженням ТОВ «Гарда Секюріті», повернулося до Відділення з позначкою в довідці ф. 20 АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до пункту 3 розділу VII Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету від 19.04.1994 № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (із змінами) (далі - Порядок розгляду заяв і справ), у разі якщо вимогу про надання інформації не вручено за місцезнаходженням юридичної особи чи останнім відомим задекларованим / зареєстрованим місцем проживання (перебування) фізичної особи, орган Антимонопольного комітету України (далі - Комітет) / голова територіального відділення Комітету забезпечує розміщення вимоги про надання інформації на офіційному вебсайті Комітету.

Зазначена вимога вважається такою, що вручена адресату через десять днів із дня її розміщення на офіційному вебсайті Комітету.

У зв`язку з цим відповідно до пункту 3 розділу VII Порядку розгляду заяв і справ 21.01.2025 Вимогу оприлюднено на офіційному вебсайті Комітету за посиланням: https://northmtv.amcu.gov.ua/news/vymoha-pro-nadannia-informatsii-do-tov-harda-sekiuriti-vid-28112024-60-027132e.

Отже, Вимога вважається такою, що вручена - 31.01.2025.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення № 60/162-р/к за порушення, вказане в пункті 1 його резолютивної частини, на ТОВ «Гарда Секюріті» накладено штраф у розмірі 34 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене за неповного з`ясування обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки листом від 28.04.2025 № 28/4 (вх. Відділення від 29.04.2025 № 60-01/2297) Товариство надало інформацію та копії документів, які запитувались у вимозі.

Крім того, позивач зазначає, що розмір штрафу, який має сплатити ТОВ «Гарда Секюріті», не відповідає ступеню тяжкості порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а під час його визначення не враховано причин пропуску строку надання запитуваних документів.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників учасників справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Приписами статті 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності, гласності, захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Статтею 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» унормовано, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та пункту 1 розділу III Порядку розгляду заяв і справ доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, що дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Такі дані встановлюються поясненнями сторін, третіх осіб, службових осіб і громадян, письмовими та речовими доказами, а також висновками експертів. Усні пояснення, які містять відомості про наявність або відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Пунктом 4 розділу VІІI Порядку розгляду заяв і справ, у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення, обґрунтування розміру штрафу та спростування заперечень, наданих особами, які беруть участь у справі, до подання з попередніми висновками у справі (у разі їх наявності). Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов`язань, передбачених статтею 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та статтею 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків.

Відповідно до пунктів 13-15 частини 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» голова територіального відділення під час розгляду заяв і справ, проведення перевірки та в інших передбачених законом випадках має право вимагати від суб`єктів господарювання та інших осіб інформацію, зокрема з обмеженим доступом.

Статтею 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та восьми державних уповноважених. Антимонопольний комітет України утворює територіальні відділення, а в разі необхідності здійснює їх реорганізацію чи ліквідацію. Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету.

Особа, яка виконує обов`язки голови територіального відділення, має повноваження, встановлені для голови відділення, що випливає з пункту 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України.

Згідно з пунктом 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» органи Антимонопольного комітету України не обмежені у виборі джерела отримання інформації, необхідної для виконання їхніх завдань. Обов`язок надання інформації передбачено статтею 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», а обсяг запитуваної інформації має відповідати змістовному колу цих завдань.

Судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню слід з`ясовувати, чи було повідомлено суб`єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В абз. 4-5 п. 13.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» зазначено, що системний аналіз наведених норм свідчить про те, що хоча вони й не містять вичерпного переліку підстав вимагати надання певної інформації, але направлення органом Антимонопольного комітету України відповідного запиту буде правомірним лише у випадку, прямо передбаченому законом.

Наявність таких підстав входить до предмета доказування у справах зі спорів, пов`язаних з визнанням недійсними рішень органів названого Комітету. Відтак, господарські суди у розгляді відповідних справ мають з`ясовувати, зокрема, чи відбувся збір інформації органом Антимонопольного комітету України в межах розгляду заяви або справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, чи мало місце проведення таким органом необхідної перевірки.

Як вбачається з відомостей щодо позивача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Гарда Секюріті» зареєстровано 31.05.2019, основним видом діяльності товариства за класифікацією видів економічної діяльності є діяльність приватних охоронних служб (код КВЕД 80.10).

Отже, ТОВ «Гарда Секюріті» здійснює господарську діяльність та є суб`єктом господарювання в розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, у Комітеті розглядалася справа № 43/60/78-рп/к.25 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

У зв`язку з розглядом зазначеної справи ТОВ «Гарда Секюріті» надіслано вимогу виконувача обов`язків голови Відділення від 28.11.2024 № 60-02/7132е (далі - Вимога), якою зобов`язано протягом 14 календарних днів із дня її отримання надати Відділенню визначену інформацію.

Одночасно у вимозі повідомлялось, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» неподання Комітету інформації у встановлені органами Комітету строки, подання Комітету інформації в неповному обсязі у встановлені органами Комітету строки або подання недостовірної інформації Комітету визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону. Отже, позивача було проінформовано про правові наслідки неподання Комітету інформації у встановлені органами Комітету строки, подання Комітету недостовірної інформації або подання Комітету інформації в неповному обсязі у встановлені органами Комітету строки.

Поштове відправлення № 0600988315866 з Вимогою повернулося до Відділення з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Після цього, відповідно до пункту 3 розділу VII Порядку розгляду заяв і справ, 21.01.2025 Вимогу оприлюднено на офіційному вебсайті Комітету за посиланням https://northmtv.amcu.gov.ua/news/vymoha-pro-nadannia-informatsii-do-tov-harda-sekiuriti-vid-28112024-60-027132e.

Отже, Вимога вважається такою, що вручена 31.01.2025, тому останній день строку надання інформації на вимогу припадав на 14.02.2025.

У встановлений Вимогою строк інформація від ТОВ «Гарда Секюріті» до Відділення не надійшла; із клопотанням про продовження строку Товариство не зверталося.

Листом від 28.04.2025 № 28/4 (вх. Відділення від 29.04.2025 № 60-01/2297) Товариство надало інформацію та копії документів, витребувані Вимогою, із запізненням на 74 календарні дні.

Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції» строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення необхідні документи здано на пошту. У разі неотримання документів Антимонопольним комітетом України чи його територіальним відділенням відповідна особа надає належні докази на підтвердження факту направлення таких документів поштою.

ТОВ «Гарда Секюріті» не надало доказів направлення відповіді на Вимогу в установлений строк.

Матеріали справи також не містять доказів звернення позивача до Відділення з клопотанням про продовження строку надання інформації на Вимогу виконувача обов`язків голови Відділення або про роз`яснення порядку її виконання.

У зв`язку з неподанням ТОВ «Гарда Секюріті» інформації на Вимогу у встановлений строк адміністративна колегія Відділення наклала на Товариство штраф у розмірі 34 000,00 грн за порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення і вимоги уповноважених ними працівників у межах їхньої компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Статтею 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, банківську, нотаріальну таємницю, податкову, статистичну звітність незалежно від її місцезнаходження, що перебуває у їх володінні та/або користуванні або доступна їм, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання. Інформація, що становить банківську таємницю, надається у порядку та обсязі, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до п.п. 13, 14, 15 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню.

Згідно статті 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, вимога Комітету для суб`єктів господарювання є обов`язковою, ненадання інформації є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, незалежно від суб`єктивного ставлення позивача щодо доцільності такої інформації для розгляду справи Комітетом.

Разом з цим, за змістом статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» саме на Комітет покладено обов`язок щодо здійснення збору та аналізу доказів необхідних для винесення рішення у справі.

При цьому, частиною 4 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1-4 і 11 частини 1, пунктами 1, 2 і 4 частини 2, пунктами 11-13, 15 і 16 частини 3 цієї статті, не допускається.

Системний аналіз вищевказаних норм свідчить про виключність повноважень Комітету, зокрема, в частині визначення обсягу інформації, необхідної для розгляду справи.

Отже, оскаржуваним рішенням адміністративної колегії Відділення від 17.07.2025 №60/162-р/к встановлено, що позивачем не надано відповіді на вимогу Комітету у встановлений ним строк.

Неподання/подання в неповному обсязі інформації у встановлені органом АМК строки відповідно до визначеного ним змісту, обсягу та характеру (виходячи з її необхідності для виконання завдань органу) є актом невиконання вимоги державного органу із спеціальним статусом, метою діяльності якого є, зокрема, забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, що тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.

Водночас господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень Антимонопольного комітету України не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, але зобов`язані перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17).

Верховний Суд у постанові від 06.02.2024 у справі №910/2810/23 зазначив, що Антимонопольний комітет України, реалізуючи свої дискреційні повноваження на отримання документів та інформації, які необхідні йому для виконання завдань, діючи добросовісно та не допускаючи свавілля для запиту відповідної інформації у адресата, повинен мати обґрунтовані підстави вважати, що інформація та документи перебувають або можуть перебувати у володінні особи, в якої вони запитуються. В іншому випадку матиме місце порушення принципу справедливості юридичної відповідальності, зокрема, відповідальність несе лише та особа, яка скоїла правопорушення. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.03.2023 зі справи №910/1546/22.

Як визначено приписами Закону України «Про захист економічної конкуренції» неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції. Тобто вимога Комітету про надання інформації є обов`язковою до виконання та не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом АМК інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Отже, зібраними в антимонопольній справі доказами підтверджується, що неподання позивачем інформації Відділенню на вимогу виконувача обов`язків голови Відділення від 28.11.2024 № 60-02/7132е у встановлений ним строк має ознаки порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Відповідно до статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення органу Комітету є, зокрема, неповне з`ясування обставин, недоведення встановлених обставин, невідповідність висновків обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Тому остаточний висновок щодо законності Рішення залежить від перевірки наведених в апеляційній скарзі доводів про спосіб і дату доведення Вимоги до відома Товариства, перебіг строку її виконання, застосування спеціального законодавства та обґрунтованість розміру штрафу.

Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність факту та дати розміщення Вимоги на офіційному вебсайті Комітету

Пункт 3 розділу VII Порядку розгляду заяв і справ пов`язує з фактом розміщення вимоги на офіційному вебсайті Комітету настання правового наслідку у вигляді презумпції її вручення адресату через десять днів. Отже, факт і дата такого розміщення є обставинами, які входять до предмета доказування у цій справі, а обов`язок їх доведення згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України покладається на відповідача. У цій частині колегія суддів погоджується з апелянтом.

Водночас колегія суддів відхиляє довід апелянта про те, що зазначені обставини можуть бути підтверджені виключно скріншотом вебсторінки з фіксацією дати і часу, протоколом огляду вебсайту, технічними журналами (лог-файлами) чи службовими даними про дату створення сторінки. За статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Проте ані Порядок розгляду заяв і справ, ані ГПК України не встановлюють спеціального (виключного) засобу доказування факту оприлюднення документа на офіційному вебсайті. Відтак ця обставина може бути доведена будь-якими належними, допустимими та достовірними доказами в їх сукупності (статті 73, 76-79 ГПК України), а вимога апелянта про надання доказів саме певного виду не ґрунтується на законі.

Матеріали справи містять взаємопов`язану сукупність доказів дотримання процедури, передбаченої пунктом 3 розділу VII Порядку розгляду заяв і справ: Вимогу від 28.11.2024 №60-02/7132е; докази її направлення за місцезнаходженням Товариства, зазначеним у ЄДР; довідку ф. 20 АТ «Укрпошта» про повернення відправлення; вебсторінку на офіційному вебсайті Комітету, на якій наведено реквізити Вимоги та зазначено дату й час публікації - 21.01.2025 о 07:10; протокол судового засідання від 30.06.2026, у якому зафіксовано результати огляду цієї вебсторінки.

Огляд вебсторінки проведено відповідно до статей 82, 96 ГПК України в межах перегляду справи за статтею 269 цього Кодексу. Посилання на вебсторінку, її адресу та відомості про публікацію Вимоги вже містилися в матеріалах антимонопольної справи й були предметом доводів сторін та оцінки суду першої інстанції; тому апеляційний суд не приймав нового доказу, а безпосередньо дослідив джерело наявного електронного доказу за участю представників обох сторін. Сама лише доступність сторінки на дату огляду не підтверджувала б історичної дати публікації, однак на сторінці окремо зазначено: «Опубліковано 21 січня 2025 року о 07:10», а її реквізити збігаються з Вимогою, наявною у справі.

Колегія суддів окремо враховує, що факт розміщення Вимоги на офіційному вебсайті визнається самим апелянтом. Так, у листі від 28.04.2025 № 29/4 (вх. Відділення від 29.04.2025 № 60-01/2298) Товариство прямо зазначило, що 28.04.2025 воно дізналося з офіційного сайту про наявність вимоги про надання інформації від 28.11.2024 № 60-02/7132е. Відповідно до частини 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Отже, спірним у справі є не факт розміщення Вимоги, а виключно дата такого розміщення.

За статтею 79 ГПК України обставина вважається доведеною, якщо надані на її підтвердження докази є більш вірогідними, ніж докази на її спростування. Наведена сукупність доказів відповідача є узгодженою та достатньою для висновку про оприлюднення Вимоги 21.01.2025. Лише після встановлення достатності цих доказів колегія суддів ураховує, що апелянт не надав відомостей вебархівування, технічних даних або інших доказів, які свідчили б про іншу дату публікації. Така оцінка не перекладає на апелянта обов`язок доводити факт публікації, а стосується перевірки переконливості його заперечень проти вже доведеної відповідачем обставини.

Довід апелянта про недоведеність належності вебресурсу також відхиляється. Вимога розміщена на вебсторінці в домені northmtv.amcu.gov.ua, який є складовою офіційного вебсайту Антимонопольного комітету України (amcu.gov.ua). Оскільки відповідно до статті 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Комітет і його територіальні відділення становлять єдину систему органів Антимонопольного комітету України, розміщення вимоги на вебсторінці територіального відділення в межах офіційного вебсайту Комітету відповідає пункту 3 розділу VII Порядку розгляду заяв і справ.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що Вимога вважається врученою 31.01.2025, а останнім днем строку її виконання є 14.02.2025, ґрунтується на достатній сукупності доказів. Доводи пунктів 2.1 і 2.2 апеляційної скарги не спростовують цього висновку; порушень статей 73, 74, 76-79, 82, 86, 96 та 269 ГПК України колегія суддів не встановила.

Щодо доводу про порушення права Товариства на належне повідомлення

Апелянт наполягає на тому, що відповідачу було достеменно відомо про невручення поштового відправлення з Вимогою, а тому обмеження формальним розміщенням інформації на вебсайті не забезпечило Товариству реальної можливості дізнатися про її зміст.

Колегія суддів зазначає, що механізм, передбачений пунктом 3 розділу VII Порядку розгляду заяв і справ, застосовується саме тоді, коли вимогу не вручено за місцезнаходженням юридичної особи. Тобто обізнаність органу Комітету про невручення поштового відправлення є не перешкодою для застосування цього механізму, а обов`язковою передумовою його застосування. Тлумачення, запропоноване апелянтом, позбавляло б наведену норму будь-якого змісту.

Крім того, добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою свого місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 та Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/10569/21, від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22, від 01.03.2023 у справі № 910/18543/21, від 30.03.2023 у справі №910/2654/22, від 06.06.2023 у справі № 922/3604/21). Доказів неналежного виконання АТ «Укрпошта» зобов`язань щодо доставки поштового відправлення № 0600988315866 апелянт не надав.

Колегія суддів також враховує, що реальну можливість бути заслуханим у справі №43/60/78-рп/к.25 Товариству було забезпечено: копію розпорядження про початок розгляду справи від 17.04.2025 № 60/78-рп/к вручено представнику Товариства за довіреністю 24.04.2025; копію подання з попередніми висновками вручено 25.06.2025; повідомлення про засідання адміністративної колегії, призначене на 17.07.2025, надіслано 10.07.2025, тобто з дотриманням строку, встановленого абзацом 2 пункту 7 розділу VII Порядку розгляду заяв і справ. Товариство скористалося наданими йому правами, подавши до Відділення листи від 28.04.2025 № 28/4 та № 29/4.

Посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 490/9587/18 не може бути покладене в основу протилежного висновку, оскільки викладені в ній висновки сформульовані щодо інших за змістом правовідносин і не спростовують застосування спеціальної норми пункту 3 розділу VII Порядку розгляду заяв і справ, яка визначає порядок доведення вимоги до відома особи в разі неможливості її вручення засобами поштового зв`язку.

Щодо доводу апеляційної скарги про зупинення перебігу строку надання відповіді на підставі розпорядження Антимонопольного комітету України від 03.03.2022 № 1-рп "Про деякі питання організації діяльності Антимонопольного комітету України в умовах воєнного стану до припинення чи скасування воєнного стану"

Як вже зазначалось вище, листом від 28.04.2025 № 29/4 (вх. Відділення від 29.04.2025 № 60-01/2298) Товариство зазначило наступне: "28.04.2025 ТОВ "Гарда Секюріті" дізналось з офіційного сайту… про наявність вимоги про надання інформації до ТОВ "Гарда Секюріті" від 28.11.2024 № 60-02/7132е. Розпорядженням Антимонопольного комітету України "Про деякі питання організації діяльності Антимонопольного комітету України в умовах воєнного стану" від 03.03.2022 № 1-рп встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану зупинити перебіг строків надання інформації на вимогу та інші запити уповноважених осіб Антимонопольного комітету України, строк надання відповідей по яким припадає на 25.02.2022 та пізніше. Оскільки вимога Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про надання інформації від 28.11.2024 № 60-02/7132е була видана після введення правового режиму воєнного стану в Україні, відповідно зупинено перебіг строку надання інформації на цю вимогу, а тому притягнення до відповідальності за ненадання відповіді на таку вимогу є порушенням законодавства України…".

Однак, суд звертає увагу на те, що відповідно до розпорядження Антимонопольного комітету України від 03.03.2022 № 1-рп "Про деякі питання організації діяльності Антимонопольного комітету України в умовах воєнного стану до припинення чи скасування воєнного стану" (далі - Розпорядження № 1-рп), на яке посилається Товариство, Антимонопольний комітет України, зокрема, постановив: до припинення чи скасування воєнного стану зупинити перебіг строків надання інформації на вимоги та інші запити державних уповноважених Комітету, строки надання відповідей по яким перепадали на 25.02.2022 та пізніше.

Відповідно до приписів статті 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строки, у межах яких вчиняються відповідні дії, зокрема при розгляді заяв про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб`єктів господарювання, при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції тощо, встановлюються законодавством про захист економічної конкуренції, а також органами Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України. Зазначені строки визначаються календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу. Перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Отже, зупинення строку - це зміна порядку його обчислення, за якою в період дії певної обставини перебіг строку зупиняється. Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення, перебіг строку поновлюється та обчислюється від дня припинення відповідних обставин із урахуванням часу, що минув до моменту його зупинення.

Отже, зупинятися міг лише той строк, перебіг якого вже розпочався до 25.02.2022.

Згідно зі змістом відповідної норми Розпорядження № 1-рп зупиняється строк надання відповідей на вимоги органів Антимонопольного комітету України, перебіг якого вже розпочався станом на 25.02.2022 і останній день якого припадав на 25.02.2022 або пізніше.

У цій справі станом на дату прийняття Розпорядження № 1-рп Вимоги від 28.11.2024 № 60-02/7132е ще не існувало, а тому строк її виконання не розпочався і не міг бути зупинений.

Окремо колегія суддів ураховує, що Розпорядження № 1-рп стосується строків надання інформації на вимоги та інші запити державних уповноважених Комітету, тоді як спірну Вимогу видав виконувач обов`язків голови територіального відділення, повноваження якого визначені статтею 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України». Водночас цей суб`єктний критерій є додатковим аргументом; визначальним є те, що строк виконання Вимоги 2024 року не розпочався станом на 25.02.2022.

Довід апелянта про те, що суд першої інстанції доповнив нормативний акт умовою, якої той не містить, є помилковим. Висновок про можливість зупинення лише того строку, перебіг якого вже розпочався, є не доповненням Розпорядження № 1-рп, а наслідком застосування статті 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції», яка визначає порядок обчислення строків: строк, перебіг якого не розпочався, за визначенням не може бути зупинений.

Колегія суддів відхиляє й посилання апелянта на принцип правової визначеності. Цей принцип не може застосовуватися у спосіб, що надає акту тимчасового, організаційного характеру, ухваленому 03.03.2022 у зв`язку з початком повномасштабної збройної агресії, необмежену в часі дію щодо невизначеного кола майбутніх правовідносин. Запропоноване апелянтом тлумачення означало б, що протягом усього періоду дії воєнного стану жоден суб`єкт господарювання не зобов`язаний надавати інформацію на вимоги органів Антимонопольного комітету України, що унеможливило б виконання Комітетом завдань, визначених статтею 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», та не узгоджувалося б із статтею 19 Конституції України.

Такий висновок відповідає правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.04.2024 у справі № 910/11292/23: за Розпорядженням № 1-рп зупинено строки надання відповідей на вимоги Комітету, перебіг яких розпочався станом на 25.02.2022 і останній день яких припадав на 25.02.2022 або пізніше. Натомість постанови Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 824/266/20-а та від 06.02.2024 у справі № 910/186/21 ухвалені за інших фактичних обставин і не містять висновку щодо вимог, виданих після 25.02.2022.

Колегія суддів також враховує, що Товариство, дізнавшись про Вимогу, не зверталося до Відділення ані з клопотанням про продовження строку надання інформації, ані по роз`яснення щодо порядку її виконання, хоча така можливість була йому доступна.

Крім того, пунктом 3 розділу VII Порядку розгляду заяв і справ передбачено, що вимога про надання інформації надсилається юридичним особам за їх місцезнаходженням, зазначеним у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. У разі якщо вимогу про надання інформації не вручено за місцезнаходженням юридичної особи орган Комітету / голова територіального відділення Комітету забезпечує розміщення вимоги про надання інформації на офіційному вебсайті Комітету.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що відділення діяло в межах і спосіб, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Щодо доводу про неврахування принципів Закону України «Про адміністративну процедуру»

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не врахував принципів адміністративної процедури, закріплених статтею 4 Закону України «Про адміністративну процедуру».

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 1 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX дія цього Закону не поширюється, зокрема, на відносини, що виникають під час застосування законодавства про захист економічної конкуренції. Отже, наведені апелянтом принципи не підлягають безпосередньому застосуванню до спірних правовідносин, а відповідний довід апеляційної скарги не ґрунтується на законі.

Наведене не звільняє органи Антимонопольного комітету України від обов`язку діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України), з дотриманням принципів законності, гласності та захисту конкуренції на засадах рівності осіб перед законом (стаття 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»). Дотримання цих вимог перевірено судом першої інстанції, а також судом апеляційної інстанції в межах підстав, визначених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Доводи апелянта про відсутність умислу на ухилення від надання інформації та про відсутність шкоди конкуренції чи державним інтересам не спростовують наявності складу порушення. Порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», є формальним: відповідальність настає за сам факт неподання інформації у встановлений органом Комітету строк і не пов`язується законом із настанням негативних наслідків. Наступне надання інформації із запізненням не усуває вчиненого порушення, проте враховується при визначенні розміру штрафу.

Щодо доводу апеляційної скарги про непропорційність розміру накладеного штрафу

За пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» неподання інформації Антимонопольному комітету України або його територіальному відділенню у встановлений строк є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за таке порушення накладається штраф у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року накладення штрафу.

Згідно з частиною восьмою статті 52 цього Закону порядок визначення розміру штрафу встановлюється нормативно-правовим актом Антимонопольного комітету України.

Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 14.12.2023 № 22-рп, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.01.2024 за № 123/41468, затверджено Порядок визначення розміру штрафу, що накладається за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Пунктом 6 розділу II цього Порядку передбачено викладення в поданні з попередніми висновками обставин, які беруться до уваги під час визначення штрафу, та право особи подати щодо них заперечення.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку визначення розміру штрафу за порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону, базовий розмір штрафу визначається в межах, установлених статтею 52 Закону, залежно від ступеня негативного впливу порушення на можливості виконання органами Комітету їхніх завдань і з урахуванням обставин конкретної справи. За пунктом 1 розділу V цього Порядку базовий розмір збільшується або зменшується з урахуванням установлених обставин.

Згідно з матеріалами справи дохід ТОВ «Гарда Секюріті» за 2024 рік становив 262 979 000,00 грн (пункт 54 Рішення), тому граничний розмір штрафу дорівнював 2 629 790,00 грн. Накладений штраф у сумі 34 000,00 грн становить близько 1,3 відсотка граничного розміру санкції та близько 0,013 відсотка річного доходу Товариства.

Із пунктів 50-56 Рішення вбачається, що адміністративна колегія Відділення застосувала Порядок визначення розміру штрафу, а в пункті 56 Рішення врахувала надання Товариством витребуваної інформації із запізненням на 74 календарні дні та те, що порушення виявлено вперше. Подання з попередніми висновками було вручено Товариству 25.06.2025, однак заперечень щодо наведених у ньому обставин до прийняття Рішення не подано.

Апелянт не зазначив, у чому саме полягає відступ Відділення від Порядку визначення розміру штрафу, та не навів іншого розрахунку або арифметичної помилки. Посилання на необхідність менш обтяжливого заходу також не ґрунтується на законі, оскільки за порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону, законодавством установлено відповідальність у вигляді штрафу.

Визначення конкретного розміру штрафу в установлених законом межах належить до повноважень органу Антимонопольного комітету України. Суд не підміняє цей орган, але перевіряє дотримання нормативного порядку розрахунку, врахування релевантних обставин та відсутність свавілля або явної непропорційності. У цій справі Рішення містить посилання на застосований Порядок, критерії визначення базового розміру штрафу та обставини, які вплинули на остаточний розмір; істотного порушення процедури розрахунку або явної непропорційності штрафу колегія суддів не встановила.

Отже, штраф, накладений Рішенням Відділення, визначено в межах повноважень і відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Щодо доводу про неповне з`ясування обставин справи та щодо меж судового контролю

Довід апеляційної скарги про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи є похідним від розглянутих вище доводів і з наведених підстав відхиляється. Усі обставини, які входять до предмета доказування у цій справі (наявність в органу Комітету повноважень на витребування інформації, факт направлення Вимоги та доведення її до відома Товариства, момент вручення Вимоги, строк надання інформації та факт його недотримання, розмір застосованої санкції), судом першої інстанції з`ясовано.

Водночас колегія суддів не може погодитися з доводом відзиву відповідача про те, що збирання, оцінка та аналіз доказів є виключною компетенцією органів Антимонопольного комітету України та виходять за межі повноважень суду. Стаття 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» прямо відносить до підстав скасування рішень органів Комітету неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, та недоведення обставин, які визнано встановленими. Отже, перевірка достатності доказів, покладених органом в основу рішення, є обов`язком суду. Разом з тим суд не перебирає на себе непритаманні йому функції органу Комітету і не встановлює замість нього обставини справи (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17). У цій справі суд першої інстанції діяв саме в цих межах.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Таких обставин у цій справі не встановлено.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини судове рішення має містити належне обґрунтування, однак пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; обсяг мотивування залежить від характеру рішення та доводів сторін.

Аналогічний підхід до визначення належного обсягу мотивування викладено в постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстав для скасування чи визнання недійсним Рішення Відділення. Доводи апелянта перевірено в межах апеляційної скарги, вони не спростовують установлених обставин і правових висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі № 910/11779/25 ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 ГПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 2, 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарда Секюріті» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі № 910/11779/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі № 910/11779/25 залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

Матеріали справи № 910/11779/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 31.07.2026.

Головуючий суддя В.П. Іванов

Судді С.Є. Чаплян

О.М. Крижний