Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №910/11147/22 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2026 р. Справа№ 910/11147/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2026

у справі № 910/11147/22 (суддя О.А. Грєхова)

за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури

до Київської міської ради (відповідач 1)

Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр прав людини» (відповідач 2)

про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року перший заступник керівника Київської міської прокуратури (далі також - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі також - Рада) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр прав людини» (далі також - Товариство) про: (1) визнання недійсним договору про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк площею 4642 кв.м., кадастровий номер 8000000000:90:007:0020, у 10-б мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому р-ні м. Києва, укладеного між відповідачами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н. П. та зареєстрованого в реєстрі 25.01.2021 за № 24 (оспорюваний договір); (2) зобов`язання ТОВ «Міжнародний центр прав людини» повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради вказану земельну ділянку у стані, придатному для її подальшого використання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір укладено з порушенням норм земельного законодавства, зокрема положень статей 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки, по-перше, поновлення договору оренди землі від 17.11.2005, укладеного між відповідачами, мало відбуватися на умовах, визначених цим договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі, тобто станом на 17.11.2005, - на підставі відповідного рішення Київської міської ради, проте рішення про поновлення договору оренди землі Київською міською радою не приймалося. По-друге, ТОВ «Міжнародний центр прав людини» як орендар неналежним чином виконував умови договору оренди землі, та зокрема, не здійснивши забудову земельної ділянки у строк, визначений таким договором, втратив переважне право на його поновлення на новий строк.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 10.09.2024 касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/11147/22 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2025, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026, ухвалено перейти зі стадії розгляду справи № 910/11147/22 по суті на стадію підготовчого засідання у справі, провадження у справі № 910/11147/22 зупинено до вирішення справи - № 910/3453/25 та зобов`язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 910/11147/22, надавши до матеріалів справи належним чином засвідчену копію судового рішення у справі № 910/3453/25, яке набрало законної сили.

26.06.2026 Заступником керівника Київської міської прокуратури подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить вжити заходів по забезпеченню позову шляхом:

- до набрання рішенням законної сили у даній справі заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр прав людини» та будь-яким іншим особам, з якими укладено договори про здійснення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці площею 0,4642 га (кадастровий номер 8000000000:90:007:0020) у 10-Б мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі міста Києва, вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних та вишукувальних робіт з будівництва громадсько-житлового комплексу на вказаній земельній ділянці, а також заборонити здійснювати будь-які дії з нею;

- до набрання рішенням законної сили накласти арешт на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, будівництво торгівельно-культурного комплексу з офісними приміщеннями, готовність 5% на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:007:0020 у 10-Б мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі міста Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2654724480000), номер відомостей про речове право 48339494);

- до набрання рішенням законної сили заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, будівництво торгівельно-культурного комплексу з офісними приміщеннями, готовність 5% на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:007:0020 у 10-Б мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі міста Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2654724480000, номер відомостей про речове право 48339494), в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

- до набрання рішенням законної сили заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомості на земельній ділянці площею 0,4642 га (кадастровий номер 8000000000:90:007:0020) у 10-Б мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у задоволенні заяви Заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову відмовлено.

Суд першої інстанції керувався нормами статей 136, 137 ГПК України та виходив з того, що Прокурором не доведено існування обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Суд підкреслив, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається на позивача (прокурора).

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі задовольнити повністю.

Вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 прийнята з порушенням норм процесуального права, а саме, статей 86, 136, 137, 236 ГПК України, а викладені в ній висновки не відповідають обставинам справи.

Суд першої інстанції, обмежившись висновком про недоведеність загрози ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, в порушення ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, не дослідив додані до заяви про забезпечення позову докази, які підтверджують викладені в ній обставини, зокрема, інформаційної довідки з ДРРПНМ на спірний об`єкт нерухомого майна, містобудівні умови та обмеження, дозвіл на виконання будівельних робіт, витягу з Державного земельного кадастру, інформації з інтернетплатформи у сфері нерухомості ЛУН.

Не дослідивши зазначені докази, суд першої інстанції фактично самоусунувся від з`ясування обставин співмірності заявлених прокурором заходів забезпечення позову, не з`ясувавши чи є вони пов`язаними з предметом позову, та чи існує реальна загроза неможливості виконання судового рішення в майбутньому.

Апелянт зауважує, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, Прокурор керувався виключно метою збереження об`єкту порушених прав позивача (земельної ділянки) у незмінному стані до вирішення судом спору по суті, щоб мати можливість захистити права держави в межах одного процесу і обраний спосіб захисту не втратив свою ефективність внаслідок вчинення товариством дій щодо забудови спірної земельної ділянки, відчуження вже існуючих об`єктів незавершеного будівництва, реєстрації нових об`єктів нерухомого майна та їх подальше відчуження третім особам.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026 апеляційну скаргу у справі № 910/11147/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі № 910/11147/22 та призначено її розгляд на 30.07.2026. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 29.07.2026. Ухвалою суду також витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11147/22.

27.07.2026 через підсистему «Електронний Суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, у якому Товариство просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду, - без змін. Вважає, що судом першої інстанції було належно оцінено надані Прокурором докази, однак суд визнав їх недостатніми для вжиття заходів забезпечення позову, натомість прокурор в апеляційній скарзі помилково зазначає, що суд взагалі не дослідив ці докази.

Крім цього, здійснення забудови земельної ділянки, на підставі належних дозвільних документів, а саме Містобудівних умов та обмежень та Дозволу на виконання будівельних робіт не свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на створення реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, а отже суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення поданої Прокурором заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

У судовому засіданні 30.07.2026 Прокурор підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Прокурора та вжити заходи забезпечення позову, вказані у заяві.

Представники відповідачів висловили заперечення проти апеляційної скарги, вказуючи на безпідставність її доводів та вимог, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду - залишити без змін.

30.07.2026 у судовому засіданні колегією суддів було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи апеляційної скарги Прокурора, відзиву Товариства, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, Прокурор зазначає, що згідно відомостей, розміщених на Порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва встановлено, що відносно земельної ділянки площею 0,4642 га з кадастровим номером 8000000000:90:007:0020 на теперішній час міститься інформація про діючі Містобудівні умови та обмеження MU01:8659-4127-5843-0824 в редакції від 22.09.2023, а також дозвіл на виконання будівельних робіт ІУ013210531940 від 03.06.2021, які видані щодо об`єкта «Будівництво громадсько-житлового комплексу за адресою: 10-Б мікрорайон житлового масиву Позняки у Дарницькому районі м. Києва». Заявник зазначає, що згідно з техніко-економічними показниками об`єкта, які зазначені в дозволі, загальна площа забудови складатиме 3353,4 кв.м, висота будівлі 111,25 кв.м, кількість поверхів - 33. Також заявник зазначає, що 07.06.2023 проведено експертизу проєктної документації будівництва на спірній земельній ділянці, і, при цьому, з дозволу вбачається, що в період з 09.06.2023 по 25.01.2024 неодноразово надходили запити щодо коригування проєктної документації на будівництво. Крім того, заявник зазначає, що опрацюванням веб-порталу з продажу нерухомості ЛУН встановлено, що станом на 23.06.2026, ТОВ «Міжнародний центр прав людини» здійснюється продаж апартаментів, які зводяться на спірній земельній ділянці, а також з даних, розміщених на цьому ж веб-ресурсі вбачається, що станом на червень 2026 року, на земельній ділянці активно ведуться будівельні роботи, що може призвести до порушення прав потенційних інвесторів. Таким чином, Товариством вчиняються активні дії, спрямовані на забудову земельної ділянки.

Матеріалами справи також підтверджується, що рішенням Київської міської ради від 21.04.2005 № 353/2928 «Про передачу ТОВ «Міжнародний центр прав людини» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-культурного комплексу у 10-6 мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому р-ні м. Києва" передано Товариству в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,46 га, кадастровий номер 8000000000:90:007:0020, за адресою та з цільовим призначенням, вказаними у рішенні.

На виконання цього рішення між Київською міською радою та ТОВ «Міжнародний центр прав людини» укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 17.11.2005 за № 63-6-00310 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Договір укладено на 15 років. Строк дії договору до 17.11.2020.

У пункті 2.1 названого договору передбачено, що об`єктом оренди є земельна ділянка площею 4642 м2, кадастровий номер 8000000000:90:007:0020, у 10-б мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому р-ні м. Києва. Цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-культурного комплексу.

14.05.2020 ТОВ «Міжнародний центр прав людини» звернулося до Київської міської ради з листом-повідомленням про поновлення вказаного договору оренди земельної ділянки.

У подальшому, 08.09.2020 на засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування (протокол № 8/111) вирішено питання про поновлення ТОВ «Міжнародний центр прав людини» на 15 років договору оренди земельної ділянки від 17.11.2005.

За результатами засідання постійної комісії складено висновок до кадастрової справи № 657760565 про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 0,4642 га, кадастровий номер 8000000000:90:007:0020, у 10-б мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому р-ні м. Києва.

На підставі цього висновку між Київською міською радою та ТОВ «Міжнародний центр прав людини» 25.01.2021 укладено договір про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк (оспорюваний договір), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н. П., зареєстрований в реєстрі за № 24.

Право оренди земельної ділянки площею 0,4642 га, кадастровий номер 8000000000:90:007:0020, у 10-б мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому р-ні м. Києва зареєстровано за ТОВ «Міжнародний центр прав людини» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2024 у даній справі, скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/11147/22 та передаючи справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва зазначив наступне: «Так, упродовж усього розгляду цієї справи прокурор послідовно наголошував на неналежному виконанні відповідачем (орендарем) своїх обов`язків за договором, зокрема нездійсненні забудови спірної земельної ділянки у строки, визначені договором оренди землі, а саме ТОВ «Міжнародний центр прав людини» з 2005 року по 2020 рік на порушення пункту 8.4 договору оренди землі до забудови спірної земельної ділянки не приступило. Також, в апеляційній скарзі він акцентував на тому, що містобудівні умови та обмеження отримані товариством у червні 2017 року, тобто лише через 13 років з моменту укладення договору оренди землі від 17.11.2005, натомість як згідно з умовами цього договору об`єкт мав бути збудований ще в листопаді 2008 року. Крім того, згідно з інформацією Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 16.02.2022, від 06.06.2022, наявною у справі, містобудівні умови та обмеження від 02.06.2017 скасовані наказом департаменту від 21.01.2022 № 102 на підставі заяви замовника від 20.01.2022, а отже, наданий товариством договір на виконання проектних робіт від 24.09.2020 № 255/08-2020 втратив актуальність.

Отже, під час вирішення спору у справі, попередні судові інстанції мали достеменно установити, чого проте ними зроблено не було, обставини належного та добросовісного виконання ТОВ «Міжнародний центр прав людини» умов договору, зокрема з`ясувати на якій стадії перебуває процес забудови земельної ділянки, яку орендар займає з 2005 року, та чи розпочато таке будівництво взагалі, чи було вжито орендарем всіх необхідних та передбачених законодавством і договором дій, спрямованих на забудову земельної ділянки відповідно до умов договору, а у разі можливої затримки у забудові дослідити те, чи не є таке наслідком бездіяльності орендаря або ж це сталося з незалежних від нього причин. Адже, законодавчо передбачено, що право на продовження орендних правовідносин має тільки той орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі.».

Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірна земельна ділянка як за умовами рішення Київської міської ради від 21.04.2005 № 353/2928 «Про передачу ТОВ «Міжнародний центр прав людини» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-культурного комплексу у 10-6 мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому р-ні м. Києва», так і укладеного на виконання цього рішення між Київською міською радою та ТОВ «Міжнародний центр прав людини» Договору оренди земельної ділянки, з огляду на визначене цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-культурного комплексу, була передана Київською міською радою ТОВ «Міжнародний центр прав людини» для її забудови.

У свою чергу, предметом позову у цій справі є вимоги Прокурора про визнання недійсним договору про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк та зобов`язання ТОВ «Міжнародний центр прав людини» повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради спірну земельну ділянку у стані, придатному для її подальшого використання.

У апеляційній скарзі Прокурор зауважує, що забудова земельної ділянки створює загрозу для виконання рішення суду про задоволення другої позовної вимоги, а саме, про зобов`язання Товариства повернути Раді спірну земельну ділянку у стані, придатному для подальшого використання.

Ці позовні вимоги спрямовані на поновлення порушених прав територіальної громади, як власника землі, щодо вільного розпорядження та користування земельною ділянкою.

Прокурор також акцентує увагу на тому, що заходи забезпечення у вигляді арешту нерухомого майна та заборони вчинення реєстраційних дій щодо нього не містить ознак вирішення спору, а спрямовані виключно на збереження «status quo» і стосуються заборони вчинення тільки тих дій, які фізично змінять земельну ділянку, яка є власністю територіальної громади міста Києва.

Водночас, у разі відчуження ТОВ «Міжнародний центр прав людини» об`єкта нерухомості під час розгляду справи судом, прокурор буде змушений ініціювати залучення нового набувача майна як співвідповідача та змінювати (доповнювати) позовні вимоги.

Тому, за доводами Прокурора, у цьому випадку накладення арешту на нерухоме майно та заборона вчинення реєстраційних дій мають на меті збереження «status quo» та вирішення заявлених позовних вимог у межах одного процесу, а тому є виправданими, ефективними та співмірними із заявленими позовними вимогами.

ТОВ «Міжнародний центр прав людини», чиє право щодо розпорядження спірним нерухомим майном наразі не обмежене, у будь-який момент може відчужити об`єкт незавершеного будівництва, внаслідок чого захист порушених прав держави в межах вже заявлених позовних вимог буде неефективним

Надаючи оцінку матеріалам заяви про забезпечення позову та доводам апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подані Прокурором докази доводять лише ту обставину, що на спірній земельній ділянці здійснюється будівництво. Однак, як уже було зауважено, спірна земельна ділянка надавалась Товариству саме під будівництво, а тому доведення саме лише цієї обставини не є достатньою для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр прав людини» та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних та вишукувальних робіт з будівництва громадсько-житлового комплексу на вказаній земельній ділянці, а також заборони здійснювати будь-які дії з нею, оскільки у такому разі суд фактично втручається у здійснення Товариством його господарської діяльності.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали поданої Прокурором заяви не містять доказів того, що існує ризик відчуження Товариством незавершеного об`єкту будівництва, оскільки відсутні будь-які оголошення про продаж Товариством саме об`єкту нерухомості, у даному випадку, об`єкту незавершеного будівництва.

До того ж, об`єкт нерухомого майна - незвершене будівництво, будівництво торговельно-культурного комплексу з офісними приміщеннями, готовність 5% зареєстровано ще у 2022 році, того ж року, коли Прокурор звернувся з позовом, і до 2026 року не було відчужено Товариством.

Відтак, Прокурором не доведено доцільність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, будівництво торговельно-культурного комплексу з офісними приміщеннями, готовність 5% на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:007:0020 у 10-Б мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі міста Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2654724480000), номер відомостей про речове право 48339494) як і у вигляді заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, будівництво торговельно-культурного комплексу з офісними приміщеннями, готовність 5% на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:007:0020 у 10-Б мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі міста Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2654724480000, номер відомостей про речове право 48339494), в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Враховуючи встановлене, а також норми статей 136, 1637 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення поданої Прокурором заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки подані Прокурором докази не вказують на існування обставин, які зумовлять труднощі або зроблять неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову та покладення на Товариство зобов`язання повернути територіальній громаді міста Києва спірної земельної ділянки у порядку, визначеному ст. 216 ЦК України.

Як правильно підкреслено судом першої інстанції, під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Також, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також, згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Під час апеляційного перегляду спору не підтвердились доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм статей 136, 137 ГПК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах з тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Київську міську прокуратуру.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №910/11147/22 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №910/11147/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/11147/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко