Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №910/772/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2026 р. Справа №910/772/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Крижного О.М.

Чапляна С.Є.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Накоп`юк Я.В.

від відповідача: Сімчук І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026

у справі №910/772/26 (суддя Турчин С. О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (далі - ТОВ "Грейнсвард") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов`язання Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") внести зміни до особового рахунку ТОВ "Грейнсвард" №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 704 339,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням порядку, встановленого чинним законодавством та договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020, в редакції від 24.07.2025, здійснення розрахунків, складання, внесення до інформаційних систем електронного документообігу та направлення відповідачу спірних відомостей, а також неправомірним безакцептним списанням грошових коштів з особового рахунку відповідача.

Також, через систему "Електронний суд", позивачем подано клопотання про розподіл судових витрат, в якому останній просить стягнути з відповідача 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 у справі №910/772/26 позов задоволено.

Зобов`язано АТ "Укрзалізниця" внести зміни до особового рахунку ТОВ "Грейнсвард" №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 704 339,04 грн.

Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ТОВ "Грейнсвард" витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 452,07 грн.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції, встановивши, що відповідач здійснив безакцептне списання коштів з попередньої оплати з рахунку позивача, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про зобов`язання АТ "Укрзалізниця" внести зміни до особового рахунку ТОВ "Грейнсвард" №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 704 339,04 грн, а обраний позивачем спосіб захисту є ефективним способом відновлення порушеного права позивача.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №910/772/26 клопотання ТОВ "Грейнсвард" про розподіл судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ТОВ "Грейнсвард" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн. В іншій частині клопотання про розподіл судових витрат відмовлено.

Ухвалюючи додаткове рішення місцевий господарський суд, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи, через призму критеріїв, встановлених частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), керуючись статтями 2, 123, 126, 129 ГПК України, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, дійшов висновку, що обґрунтованими, співмірними, доцільними та такими, що відповідають критерію розумності є витрати на правову допомогу у сумі 9 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з судовими рішеннями місцевого господарського суду, АТ "Укрзалізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №910/772/26 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права.

Так, відповідач зазначає, що суд першої інстанції вирішив справу на підставі доказів, які відсутні в матеріалах справи.

Також, АТ "Укрзалізниця" вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката, який є співмірний зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг становить 4 000,00 грн.

Крім того, в тексті апеляційної скарги міститься клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 у справі №910/772/26.

Не погоджуючись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Грейнсвард" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №910/772/26, в частині зменшення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з АТ "Укрзалізниця" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

Так, на переконання позивача, витрати на професійну правничу допомогу, які підтверджені належними та допустимими доказами, є реальними, розумними та співмірними. Натомість відповідачем жодного доказу на спростування зазначеного не надано, а тому залишення всієї суми "гонорару успіху" за ТОВ "Грейнсвард" є необґрунтованим.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" у справі №910/772/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Корсак В.А., Чаплян С.Є.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 поновлено АТ "Укрзалізниця" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 у справі №910/772/26. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №910/772/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 04.06.2026. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/772/26. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 у справі №910/772/26 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 26.05.2026.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 18.05.2026 апеляційну скаргу ТОВ "Грейнсвард" у справі №910/772/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Корсак В.А., Чаплян С.Є.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Грейнсвард" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №910/772/26. Об`єднано апеляційні скарги АТ "Укрзалізниця" та ТОВ "Грейнсвард" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №910/772/26 в одне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 04.06.2026. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 03.06.2026.

25.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/772/26.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 задоволено клопотання представників ТОВ "Грейнсвард" та АТ "Укрзалізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Судове засідання призначене на 04.06.2026 не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючої судді Сітайло Л.Г. у відпустці з 03.06.2026 до 04.06.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 розгляд апеляційних скарг АТ "Укрзалізниця" та ТОВ "Грейнсвард" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №910/772/26 призначено на 23.07.2026.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026, у зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А. з 20.07.2026 до 02.08.2026 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2026, для розгляду справи №910/772/26 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Крижний О.М., Чаплян С.Є.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 прийнято до свого провадження апеляційні скарги АТ "Укрзалізниця" та ТОВ "Грейнсвард" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №910/772/26 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Крижний О.М., Чаплян С.Є. та призначено до розгляду на 23.07.2026.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

18.05.2026, через систему "Електронний суд", ТОВ "Грейнсвард" подано відзив на апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця", в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Так, у відзиві позивач зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, натомість суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно дослідив обставини справи, надав належну юридичну оцінку наявним у матеріалах справи доказам та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Також, позивач стверджує, що відповідачем грубо порушено встановлений чинним законодавством та договором порядок здійснення розрахунків та порядок складання і направлення відомостей, порушено безумовне право ТОВ "Грейнсвард" бути ознайомленим з даними, зазначеними у них, позбавлено останнього закріпленого права підписати відомості із запереченням протягом двох робочих днів та здійснено неправомірне безакцептне списання грошових коштів з особового рахунку позивача. Інші доводи АТ "Укрзалізниця" зводяться до намагання змінити предмет доказування із встановленого законодавством порядку списання коштів з особового рахунку ТОВ "Грейнсвард" на підстави нарахування платежів, що є недопустимим.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги своєї апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу позивача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

06.03.2020 між ТОВ "Грейнсвард" (замовник) та АТ "Укрзалізниця" (перевізник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №43-41564379/2020-001 шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти), що підтверджується повідомленням про укладення договору.

Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах залізниці, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.5, договір є публічним, за яким залізниця бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється залізницею як публічна пропозиція для укладення на вебсайті http://uz-cargo.com з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (пункт 1.6 договору).

24.07.2025 залізницею оприлюднено нову редакцію договору, яка введена в дію з 01.08.2025.

У пункті 2.1 договору встановлено обов`язки позивача (замовника), зокрема:

- сплачувати послуги відповідача та інші платежі, належні відповідачу за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення, на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг позивача (підпункт 2.1.4 договору);

- відшкодовувати відповідачу витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від відповідача, які виникли на станціях залізниць України, зокрема, з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; неподання до накладної документів, необхідних для використання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (підпункт 2.1.5 договору);

- у строки, встановлені розділом 4 договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу позивача - підписувати та надавати відповідачу, не пізніше двох робочих днів від дня такої його вимоги (підпункт 2.1.7 договору).

У пункті 2.3 договору сторонами перебачено, що перевізник зобов`язаний:

- відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти замовнику код вантажовідправника/вантажоодержувача. Надані коди зазначаються перевізником в інформаційному повідомленні про укладення договору в порядку, визначеному в пункті 1.9 договору (підпункт 2.3.3 договору);

- вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов`язані з перевезенням вантажу і надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі. Паперові копії таких документів надаються за зверненням замовника за цінами, встановленими в додатку 1-1 до договору через станцію або через один з підрозділів філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця, що вказано у такому зверненні замовника. В разі оформлення первинних документів із зауваженнями, їх паперові копії надаються замовнику безоплатно (підпункт 2.3.4 договору);

- АТ "Укрзалізниця" зобов`язана складати документи, передбачені пунктами 1.3, 1.4 та розділом 4 договору, щодо нарахування сум платежів (підпункт 2.3.5 договору).

Відповідно до пункту 1.4 договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Згідно з пунктом 4.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця".

Пунктом 4.2 договору встановлено, що оплата послуг здійснюється в національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у розділі 15 договору.

У пункті 4.4 договору сторони погодили, що по мірі виконання перевезень та надання послуг, відповідачем відображається в особовому рахунку використання позивачем коштів за добу для оплати: провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних; суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами; плати за використання власних вагонів відповідача за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях; штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо; неустойки, нарахованої, згідно з додатками до договору та відображеної в інформаційному повідомленні; пені.

Щодобово, упродовж періоду виконання договору, відповідач надає замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених позивачем на виконання договору за звітну добу (пункт 4.5 договору).

У пункті 8.1 договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються власні інформаційні системи залізниці.

Відповідно до пункту 8.8 договору, у випадку судового розгляду справи чи виникненні претензійної практики, використовується візуальне відображення електронних документів на папері.

З матеріалів справи вбачається, що для проведення розрахунків та обліку сплачених сум для ТОВ "Грейнсвард" відкрито особовий рахунок з кодом платника №2829531.

Як зазначає позивач, АТ "Укрзалізниця" сформовано та направлено ТОВ "Грейнсвард" перелік від 07.08.2025 №20250807, згідно з яким з особового рахунку, на підставі відомостей плати за користування вагонами №№29040914, 29040915, 29040916, 29040917, 29040918, 29040919, 29040920, 29040921, 29040922, відповідач в односторонньому порядку списав грошові кошти у сумі 704 339,04 грн.

19.09.2025 позивач направив на адреси філії "Центр транспортної логістики" та регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" лист №2025/КВ-22, яким повідомив про порушення порядку здійснення розрахунків та вимагав вчинення дій, відповідно до Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, та роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601. Факт направлення листа вказаним філіям та отримання їх останніми підтверджується описами вкладення у цінний лист від 19.09.2025, накладною №1801400124457, накладною №1801400124449 та роздруківками з сайту Укрпошта щодо відстеження поштового відправлення №1801400124457 та №1801400124449, згідно із якими зазначені поштові відправлення вручені адресату 23.09.2025 та 25.09.2025 відповідно.

Доказів надання відповідачем відповіді на зазначений лист у матеріалах справи відсутні.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що 07.08.2025 станцією Кролевець Південно-Західної залізниці на підставі відомостей плати за користування вагонами №№29040914, 29040915, 29040916, 29040917, 29040918, 29040919, 29040920, 29040921, 29040922 в односторонньому порядку списано з особового рахунку позивача оплату за користування вагонами у сумі 704 339,04 грн. При цьому, відповідач зазначені вище відомості позивачу не надавав, про їх складання позивач не був повідомлений, в системах електронного документообігу відомості не відображені та їх зміст позивачу невідомий, внаслідок чого АТ "Укрзалізниця" порушено встановлений чинним законодавством та договором порядок здійснення розрахунків.

З огляду на наведене, позивач просить зобов`язати АТ "Укрзалізниця" внести зміни до особового рахунку ТОВ "Грейнсвард" №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 704 339,04 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувані судові рішення не підлягають зміні чи скасуванню виходячи з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом частин 2, 3 статті 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Частиною 1 статті 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У частині 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

У статті 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, встановлено, що Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до статті 62 Статуту та пункту 1.1 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила №644) порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею, згідно з чинним законодавством.

Платежі за перевезення вантажів і надання додаткових послуг можуть уноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць

Пунктом 2.5 Правил №644 встановлено, що платник за договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу залізниці кошти для оплати перевезень і додаткових послуг.

Відповідно до пункту 2.6 Правил №644 розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.

Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

У пункті 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 (далі - Правила №113), зокрема визначено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23. За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді.

Відповідно до абзаців 1-4 пункту 4 Правил №113 відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці.

У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями.

Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів.

Усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку (пункт 2.10 Правил №644).

Отже, вищевказаними нормами закріплено обов`язок АТ "Укрзалізниця" надати на узгодження ТОВ "Грейнсвард" накопичувальні картки та/або відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, а у випадку висловлення заперечення - заборону одностороннього списання коштів.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, наведеними положеннями Статуту залізниць України, Правил №644 та Правил №113 врегульовано порядок обліку та погодження нарахувань за перевезення вантажів і додаткові послуги, а також визначено перелік первинних документів, на підставі яких здійснюється списання коштів з особового рахунку платника.

Із системного аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що підставою для обліку використаних коштів є належним чином оформлені перевізні документи, накопичувальні картки та відомості плати за користування вагонами і контейнерами, які підлягають обов`язковому наданню вантажовласнику та підтверджуються підписами уповноважених представників сторін. При цьому, у разі незгоди з зазначеними у таких документах даними, вантажовласник має право підписати їх із зауваженнями, що свідчить про необхідність попереднього погодження відповідних нарахувань між сторонами.

Таким чином, вищевказаними нормами закріплено обов`язок залізниці надати вантажовласнику (позивачу) для ознайомлення та погодження накопичувальні картки та/або відомості плати за користування вагонами і контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу. Натомість, у разі наявності заперечень з боку платника, такі нарахування набувають спірного характеру та підлягають врегулюванню у передбаченому порядку, що виключає можливість їх одностороннього списання залізницею без узгодження з платником.

Також, з матеріалів справи вбачається, що сторони домовились про використання електронного документообігу, для забезпечення якого відповідачем розроблено та затверджено Технологію формування та обробки електронних відомостей плати за користування вагонами ф.ГУ-46, відомостей плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу ф.ГУ-46а та накопичувальних карток ф.ФДУ-92 (далі - Технологія).

Згідно з пунктом 2 Технології для створення накопичувальних карток та/або відомостей працівником залізниці спочатку створюється "чернетка" в програмному забезпеченні АРМ ПЗ/АРМ ТВК, яка надалі відправляється вантажовласнику на узгодження.

Відповідно до пункту 3 Технології вантажовласнику надається можливість виконати одну з двох технологічних операцій: узгодити накопичувальну карту та/або відомість або ініціювати оформлення її у паперовій формі.

При цьому, ініціювання паперової форми, згідно з пунктом 3.2 Технології, виконується у випадку незгоди клієнта з даними, які містяться у такій накопичувальній картці та/або відомості.

З урахуванням приписів пунктів 3.3 та 4.3 Технології, час на підписання розрахункових документів в паперовій формі із запереченням складає 24 години, починаючи з часу передачі таких на узгодження в АС Клієнт УЗ.

У пункті 2.1.7 договору сторони погодили, що замовник має право підписати розрахунковий документ у паперовій формі із запереченням протягом двох робочих днів від дня надання такої вимоги.

Таким чином, накопичувальна картка та/або відомість в будь-якому випадку має бути надана вантажовласнику, який протягом двох робочих днів має право узгодити її або підписати із запереченням, у свою чергу, в залізниці право на списання коштів виникає лише після узгодження або пропуску строку на вчинення дій.

Крім того, у пункті 19 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 №01-8/917 вказано, що "залізниця не може списувати із сум попередньої оплати, які знаходяться на особовому рахунку клієнта залізниці у Технологічному центрі по обробці перевізних документів (далі - ТехПД), нараховані платежі на підставі первинних документів, підписаних вантажовідправником (вантажоодержувачем) із запереченнями, застереженнями, зауваженнями.

У пункті 5.1 Роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 зазначено, що згідно з Правилами розрахунків за перевезення вантажів та Типовим договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення розрахунковий підрозділ залізниці на підставі укладеного договору отримані в порядку передоплати суми зараховує на особовий рахунок платника і списує їх в міру оформлення та надходження розрахункових документів за здійснені перевезення, надані послуги.

Списання коштів з особового рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, включаються в накопичувальні картки.

Перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів залізниця складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надсилає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку.

У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування, він має право звернутись до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму.

Однак, якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати. В такому разі спір має регулюватись платником безпосередньо із станціями, які нарахували платежі. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно позовному порядку за позовом залізниці."

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 01.12.2008 №1454 слова у тексті Порядку №644 "Технологічні центри з оброблення перевізних документів (ТехПД)" без зміни суті замінені на "Розрахункові підрозділи залізниць".

Отже, у разі висловлення платником (у цьому випадку позивачем) заперечень щодо даних, зазначених у відомостях та/або накопичувальних картках, відповідні суми набувають статусу спірних, у зв`язку з чим залізниця позбавлена права на їх одностороннє списання з особового рахунку платника. У такому випадку обов`язок щодо врегулювання спору та стягнення належних платежів покладається на залізницю шляхом ініціювання претензійно-позовної процедури у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом про обґрунтованість доводів позивача, що останній має право бути ознайомленим з даними, зазначеними у накопичувальній картці та/або відомості, а також має право підписати такі документи із запереченням. Ненадання вказаних платнику документів є порушенням зазначеного порядку.

У той же час, відповідач не надав позивачу відомостей плати за користування вагонами №№№29040914, 29040915, 29040916, 29040917, 29040918, 29040919, 29040920, 29040921, 29040922, на підставі яких залізницею в односторонньому порядку списані з особового рахунку позивача 704 339,04 грн.

Відповідачем також не надано належних і допустимих доказів на підтвердження надання позивачу відомостей плати, накопичувальних карток, повідомлення про їх складання або відображення відповідних даних у системах електронного документообігу.

Проте, відповідач в порушення умов договору, Правил №644, Правил №113 та Технології відповідач здійснив безакцептне списання коштів з попередньої оплати з рахунку позивача на суму 704 339,04 грн.

Заперечення відповідача проти позову зводяться до того, що нарахування спірних коштів здійснено обґрунтовано. Проте, такі доводи не відносяться до предмета доказування у цій справі, оскільки предметом спору в цій справі є не правомірність нарахування коштів за послуги користування вагонами, а порушенням відповідачем встановленого законодавством порядку списання коштів з особового рахунку позивача.

Суд першої інстанції також правомірно відхилив посилання відповідача на те, що філія "Центр транспортної логістики" та регіональна філія "Південно-Західна залізниця" не являються ні станцією де оформлювались документи на списання коштів, ні розрахунковим підрозділом, а тому відсутні докази заперечення позивача проти списання грошових коштів, з огляду на таке.

Так, обов`язок дотримання встановленого порядку розрахунків, зокрема щодо надання платнику відомостей плати та накопичувальних карток для їх погодження, покладається саме на відповідача як сторону договору. Поряд з цим матеріалами справи підтверджується, що відповідач не надав позивачу відповідних відомостей, що фактично унеможливило реалізацію позивачем свого права на подання зауважень чи заперечень щодо нарахованих сум.

Крім того, станція Кролевець, на якій здійснювалися відповідні операції та оформлювалися документи, входить до складу регіональної філії "Південно-Західна залізниця", а відтак остання є структурною одиницею відповідача, діяльність якої безпосередньо пов`язана з нарахуванням та оформленням платежів у межах спірних правовідносин.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов`язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.

Визначаючи предмет позову, як спосіб захисту права чи інтересу, важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 ЦК України, за приписами якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

За приписами статей 15, 16 ЦК України способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц).

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

Згідно з пунктом 7.4 договору, у випадку задоволення грошових вимог (претензій) замовника, перевізник має право відобразити відповідні грошові суми на особовому рахунку замовника в якості попередньої оплати. Належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів замовника щодо відображення перевізником в особовому рахунку використання замовником коштів (провізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку замовника про зарахування коштів на нього.

З огляду на встановлені вище обставини та неправомірність дій відповідача, судова колегія вважає правильними висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача про зобов`язання АТ "Укрзалізниця" внести зміни до особового рахунку ТОВ "Грейнсвард" №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 704 339,04 грн, а обраний спосіб захисту є ефективним способом відновлення порушеного права позивача.

Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №910/772/26 колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати

Згідно із частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За приписами частини 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18).

Згідно з частиною 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статей 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Одним з принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи копії: договору про надання правової допомоги від 04.01.2021 №17-01; додаткової угоди №1 від 07.07.2021; акта виконання робіт (наданих послуг) від 26.01.2026 №17-01/669 на суму 6 000,00 грн; рахунку на оплату від 26.01.2026 №17-01/669; акта виконання робіт (наданих послуг) від 14.04.2026 №17-01/699 на суму 49 303,73 грн; рахунку на оплату від 14.04.2026 №17-01/699, а також платіжні інструкції від 26.01.2026 №10755, від 14.04.2026 №11233.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 07.07.2021 сторони погодили, що вартість однієї години роботи адвоката складає 1 000,00 грн.

Пунктом 4.7 договору про надання правової допомоги (в редакції додаткової угоди №1), сторони погодили, що розмір "гонорару успіху", якщо для клієнта прийнято позитивне рішення становить 7% саме від ціни позову.

За результатами надання правової допомоги складається акт виконаних робіт (наданих послуг), який підлягає підписанню клієнтом протягом трьох днів з моменту отримання. Акт вважається підписаним, а договір виконаним у повному обсязі у випадку якщо протягом вказаного строку клієнт не заявить письмові вмотивовані заперечення (пункт 4.10 договору, в редакції додаткової угоди №1).

З наданих позивачем актів виконаних робіт (наданих послуг) вбачається, що адвокатським об`єднанням надані такі послуги:

- складання позовної заяви - 6 год;

- складання відповіді на відзив - 2 год;

- складання додаткових пояснень у справі - 1 год;

- "гонорар успіху" у розмірі 7% від ціни позову у справі №910/772/26 - 49 303,73 грн, розмір якого за взаємною згодою сторін договору про надання правової допомоги зменшено до 41 000,00 грн.

Платіжними інструкціями від 26.01.2026 №10755 на суму 6 000,00 грн та від 14.04.2026 №11233 на суму 14 000,00 грн підтверджується факт оплати наданих адвокатським об`єднанням послуг на суму 20 000,00 грн.

Згідно з частиною 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заявив про зменшення витрат позивача на правову допомогу, посилаючись на те, що спір у даній справі є незначної складності, матеріали справи не містять великої кількості документів які підлягали витребуванню та дослідженню (вивченню), на збирання та опрацювання яких адвокат потребував значних витрат часу, а тому розмір витрат на оплату послуг адвоката, який є співмірний зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, на переконання відповідача становить 4 000,00 грн.

Однак, як слушно зауважив суд першої інстанції, у частині посилань відповідача на неспівмірність заявлених до стягнення витрат у сумі 9 000,00 грн обсягу фактично наданих послуг, непропорційності цих витрат до предмета спору, невідповідності їх критерію розумності, то такі доводи ґрунтуються на припущеннях відповідача та не підтверджені жодними обґрунтованими поясненнями або доказами.

Самі лише посилання іншої сторони на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача про розподіл судових витрат (така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №910/5410/19).

Водночас, доводи відповідача зводяться фактично до цитування загальних норм процесуального права щодо правил розподілу витрат на правову допомогу та критеріїв, що мають застосовуватися під час такого розподілу.

Оцінивши докази, додані до клопотання про розподіл судових витрат, виходячи із зазначених вище критеріїв, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені витрати в сумі 9 000,00 грн за складання позовної заяви, відповіді на відзив та додаткових пояснень є співмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію розумності їх розміру.

У той же час, надання адвокатом позивача правничої допомоги в аналогічних справах не впливає на об`єм опрацьованих адвокатом документів та наданих послуг в межах даної справи, а отже і на вартість таких послуг.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення гонорару успіху у розмірі 41 000,00 грн, колегія суддів зазначає таке.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Враховуючи вищевикладене, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в частині стягнення "гонорару успіху" в розмірі 41 000,00 грн, такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування, з огляду на обставини даної справи, матиме надмірний характер, у зв`язку з чим відсутні підстави для відшкодування "гонорару успіху" за рахунок відповідача.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що обґрунтованими, співмірними, доцільними та такими, що відповідають критерію розумності є витрати на правову допомогу у сумі 9 000,00 грн.

Інші доводи апеляційних скарг взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянтів, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 1 частини 1 статті 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №910/772/26 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги АТ "Укрзалізниця" та ТОВ "Грейнсвард" задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання апеляційної скарги АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 у справі №910/772/26 покладаються на скаржника, відповідно до приписів статті 129 ГПК України.

Розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом апеляційних скарг на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №910/772/26 судом не здійснюється, оскільки сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України "Про судовий збір" не передбачена.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №910/772/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 у справі №910/772/26 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №910/772/26 залишити без змін.

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 у справі №910/772/26.

5. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" покласти на скаржника.

6. Матеріали справи №910/772/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 30.07.2026.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Крижний

С.Є. Чаплян