Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №910/10720/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2026 р. Справа № 910/10720/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Крижного О.М.

суддів: Чапляна С.Є.

Іванова В.П.

секретар судового засідання: Авсюкевич Н.В.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2026 (повний текст складений 20.04.2026)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2026

у справі № 910/10720/25 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогаз-Україна"

до Акціонерного товариства "Гарантований покупець"

про стягнення 4354897,36 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біогаз-Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 4354897,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання за Договором купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим тарифом" від 22.02.2019 з урахуванням укладених додаткових угод, в частині здійснення повної та своєчасної оплати за відпущену електричну енергію в січні 2024, лютому 2024, квітні - вересні 2024 року, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 4207383,31 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 49053,13 грн та інфляційні втрати у розмірі 98460,92 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогаз-Україна" заборгованість у розмірі 3322882 (три мільйони триста двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн 25 коп., 3% річних у розмірі 49052 (сорок дев`ять тисяч п`ятдесят дві) грн 97 коп., інфляційні втрати у розмірі 89848 (вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот сорок вісім) грн 45 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 41541 (сорок одна тисяча п`ятсот сорок одна) грн 40 коп. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення здійснювати нарахування 3 % річних на суму основного боргу 3322882 (три мільйони триста двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн 25 коп., з урахуванням майбутніх часткових сплат основного боргу, починаючи з 27.08.2025 до моменту повної оплати боргу, за наступною формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу; 3 - розмір процентів; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість; 100 - цифра сто; х - арифметична дія множення; символ «:» - арифметична дія ділення.

Провадження у справі №910/10720/25 в частині позовних вимог про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" суми заборгованості у розмірі 884501 (вісімсот вісімдесят чотири тисячі п`ятсот одна) грн 06 коп. закрито.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Біогаз-Україна" (69600, м. Запоріжжя, Північне Шосе, 4, кім. 302; код ідентифікаційний код 36835907) з Державного бюджету України частину сплаченого судового збору у розмірі 5307 (п`ять тисяч триста сім) грн 01 коп., сплаченої на підставі платіжної інструкції №5345 від 27.08.2025.

В іншій частині позову відмовлено.

Господарський суд міста Києва прийняв відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогаз-Україна" від частини позовних вимог у справі №910/10720/25, а саме в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 884501,06 грн у зв`язку із здійсненням відповідачем часткової оплати згідно платіжної інструкції №553 655 від 13.03.2026.

Враховуючи те, що сума заборгованості відповідача у розмірі 3322882,25 грн за поставлену йому позивачем електричну енергію відповідно до Договору за спірний період підтверджена належними та допустимими доказами, та станом на день ухвалення цього рішення матеріали справи не містять доказів повного погашення відповідачем суми боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 3% річних у розмірі 49053,13 грн та інфляційних втрат у розмірі 98460,92 грн, суд зазначає наступне.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судом першої інстанції встановлено, що надані розрахунки містить арифметичні неточності.

Здійснивши власні розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 49052,97 грн та інфляційні втрати у розмірі 89848,45 грн.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогаз-Україна" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/10720/25 задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогаз-Україна" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 64800 (шістдесят чотири тисячі вісімсот) грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем подано ордер серії АР №1267798 від 30.09.2025 року, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №720 від 26.12.2008 року, копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 30.06.2025, копію додаткової угоди від 30.06.2025 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 30.06.2025, копію угоди про впровадження електронного документообігу від 16.10.2025 року, акт приймання-передачі послуг від 10.07.2025 на суму 6 300,00 грн., рахунок №39/06 від 30.06.2026 на суму 6 300,00 грн, акт приймання-передачі послуг від 28.08.2025 на суму 42 000,00 грн.; рахунок №32/08 від 28.08.2025 на суму 42 000,00 грн, акт приймання-передачі послуг від 24.11.2025 на суму 11 500,00 грн., рахунок №18/11 від 24.11.2025 на суму 11 500,00 грн, акт приймання-передачі послуг від 23.12.2025 на суму 5 000,00 грн, рахунок №16/12 від 23.11.2025 на суму 5 000,00 грн.

Дослідивши надані документи, місцевий господарський суд прийшов до висновку про співмірність вартості наданих послуг адвоката із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, та виконаних робіт.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 02.04.2026 та додатковим рішенням суду від 13.04.2026 у справі № 910/10720/25, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, в якій просить суд апеляційної інстанції залучити до участі у справі № 910/10720/25 АТ "Гарантований покупець", в якості відповідача, як правонаступника ДП "Гарантований покупець; відстрочити сплату судового збору за подання цієї апеляційної скарги до ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови у даній справі; рішення Господарського суду м. Києва від 02.04.2026 у справі № 910/10720/25 скасувати в частині стягнення з ДП "Гарантований покупець", правонаступником якого є АТ "Гарантований покупець" заборгованості у розмірі 3 322 882,25 грн, 3% річних у розмірі 49 052,97 грн, інфляційних втрат у розмірі 89 849,45 грн., витрат по сплаті судового збору у розмірі 41 541,40 грн.; ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Біогаз-Україна" в задоволенні вимог до АТ "Гарантований покупець" в повному обсязі. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 у справі № 910/10720/25 скасувати в частині задоволення вимог щодо стягнення з ДП "Гарантований покупець", правонаступником якого є АТ "Гарантований покупець" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 64 800,00 грн. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт зазначає, що місцевим господарським судом допущено неповне з`ясування фактичних обставин, не досліджено докази, які мають значення для правильного вирішення даної справи, а основне рішення та додаткове рішення ухвалені, в задоволених частинах, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вказує про наявність у НЕК "Укренерго" заборгованості перед ДП "Гарантований покупець" та за існуючого алгоритму розрахунків, обов`язок відповідача щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою ОСП послуги переди ДП "Гарантований покупець" у відповідному розрахунковому періоді. Таким чином, зобов`язання ДП "Гарантований покупець" перед позивачем за вказані розрахунків періоди у розуміння ч.1 ст.530 ЦК України не виникли.

Крім цього, апелянт вказує про незаконність та необгрунтованість стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Також скаржник вказує на наявність форс-мажорних обставин, пославшись на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 та зазначає, що вказане унеможливлює стягнення з відповідача заборгованості в судовому порядку.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не було враховано розмір витрат на оплату послуг адвоката неспівмірний обсягу наданої правової допомоги, а також часу, витраченому на виконання відповідних робіт (наданих послуг); стягнуті судами витрати не відповідають критеріям "розумності і реальності" їх розміру; відповідач посилався на складний фінансовий стан, який не був врахований судом.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біогаз-Україна" не скористалось своїм правом та не подало відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України, не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

У судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги представник позивача заперечував.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що між ДП «Гарантований Покупець» (гарантований покупець) та ТОВ «Біогаз-Україна» (продавець) внаслідок правонаступництва гарантованого покупця відповідно до Додаткової угоди № 180/01 від 30.06.2019 до Договору № 16588/01 від 22.02.2019 року (далі - Договір), укладено договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим тарифом» на умовах типового договору, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 641 від 26.04.2019 (із відповідними змінами).

Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства виробника за "зеленим" тарифом у балансуючій групі виробників за "зеленим" тарифом (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 2.3 Договору виробник "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Відповідно до п. 2.4 Договору виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені НКРЕКП, у національній валюті України.

Пунктом 2.5 Договору визначено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробника за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

За умовами пунктів 3.1., 3.2. Договору, обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Гарантований покупець та продавець при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється Сторонами в установленому законодавством порядку.

Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку (п. 3.3 Договору).

Сторонами до вказаного Договору неодноразово укладались додаткові угоди.

Так, зокрема, згідно п.3.3. Договору в редакції додаткової угоди №986/01/21 від 26.02.2021 оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Відповідно до п.3.3. Договору в редакції додаткової угоди №1793/07/24 від 07.02.2024 оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

За змістом частин другої та третьої ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на включених до складу балансуючої групи гарантованого покупця об`єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу, обсяг якої не перевищує обсяг електричної енергії, який може бути відпущений відповідним об`єктом електроенергетики або чергою його будівництва (пусковим комплексом) у кожному розрахунковому періоді (годині), згідно із встановленою потужністю електрогенеруючого обладнання, зазначеною в ліцензії на виробництво електричної енергії. При цьому в кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики або черзі його будівництва (пусковому комплексі) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.

Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками активних споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими активними споживачами.

Купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується Регулятором.

Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії "зеленого" тарифу.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору в період січень 2024, лютий 2024, квітень - вересень 2024 року між уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень було підписано та скріплено печатками акти купівлі-продажу електроенергії на загальну суму 32365530,18 грн

Згідно з пунктом 10.1 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 641 від 26.04.2019 (в редакції, чинній на момент Додаткової угоди № 986/01/21 від 26.02.2021 до Договору) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

За умовами пункту 10.2 Порядку, з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє продавцю акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

Після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони (пункт 10.3 Порядку).

Відповідно до пункту 10.4 Порядку, після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Таким чином, гарантований покупець зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за «зеленим» тарифом у три етапи (два авансових та один за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме:

- перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця;

- другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця;

- третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом 3 (трьох) робочих днів з дати оприлюднення НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за «зеленим» тарифом, наданої гарантованим покупцем.

Згідно з пунктом 11.1 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 641 від 26.04.2019 (в редакції, чинній для умов Додаткової угоди № 1793/07/24 від 07.02.2024 до Договору), гарантований покупець, не пізніше п`ятого дня після закінчення першої та другої декад розрахункового місяця, за рахунок коштів, отриманих відповідно до пункту 14.2 глави 14 цього Порядку та коштів, отриманих гарантованим покупцем за реалізовану електричну енергію за результатами торгової діяльності на РДН, ВДР та за двосторонніми договорами, здійснює оплату продавцям за «зеленим» тарифом в обсязі, пропорційно відпуску електричної енергії генеруючими одиницями за 10/20 діб.

Гарантований покупець після отримання фактичних даних щодо обсягу відпуску/ відбору електричної енергії за розрахунковий місяць, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавців за «зеленим» тарифом перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію, з суми коштів, отриманих гарантованим покупцем за реалізовану електричну енергію за результатами торгової діяльності на РДН, ВДР та за двосторонніми договорами за третю декаду розрахункового місяця, крім залишку коштів, необхідних для забезпечення господарської діяльності гарантованого покупця, передбачених кошторисом на розрахунковий місяць, здійснює доплату продавцям за «зеленим» тарифом за розрахунковий місяць пропорційно вартості купленої товарної продукції.

Відповідно до абзацу 1 пункту 11.4 Порядку, гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Таким чином, гарантований покупець зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за «зеленим» тарифом у три етапи, а саме:

- перший (за 10 діб) - на п`ятий день після закінчення першої декади, тобто до 15 числа (включно) розрахункового місяця;

- другий (за 20 діб) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця;

- третій (остаточний місячний платіж, доплата за розрахунковий місяць після отримання фактичних даних щодо обсягу відпуску електроенергії) - протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати оприлюднення НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за «зеленим» тарифом, наданої гарантованим покупцем.

Судом встановлено, що Національною комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) відповідними постановами було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець», в тому числі у спірний період.

Постановою від 18.12.2024 №2146 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у лютому та березні 2024 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 20.12.2024).

Постановою від 30.12.2024 №2418 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у вересні 2024 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 30.12.2024).

Постановою від 21.01.2025 №76 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у липні 2024 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 23.01.2025).

Постановою від 11.02.2025 №193 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у квітні та серпні 2024 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 13.02.2025).

Постановою від 18.02.2025 №247 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у жовтні та листопаді 2024 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 19.02.2025).

Постановою від 08.04.2025 №529 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у січні 2024, у травні та червні 2024 року та лютому 2025 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 10.04.2025).

Вищевказане, не заперечується й самим відповідачем.

Відтак, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами договору з урахуванням до додаткових угод до нього та положення Порядку, строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за період часу січень 2024, лютий 2024, квітень - вересень 2024 року є таким, що настав.

Проте, судом встановлено, що у визначений строк відповідач взяті на себе зобов`язання за договором про купівлю-продаж електричної енергії виконав неналежним чином, здійснивши лише часткову оплату поставленої електроенергії, у зв`язку з чим, станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду заборгованість відповідача становила 4207383,31 грн.

Судом встановлено наявність заборгованості відповідача за Договором у загальному розмірі 3322882,25 грн. Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 49053,13 грн та інфляційних втрат у розмірі 98460,92 грн.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогаз-Україна" заборгованості у розмірі 3322882 грн 25 коп., 3% річних у розмірі 49052 грн 97 коп., інфляційні втрати у розмірі 89848 грн 45 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 41541 грн 40 коп.

Місцевим господарським судом встановлено та перевірено Північним апеляційним господарським судом, що між ДП "Гарантований Покупець" (гарантований покупець) та ТОВ "Біогаз-Україна" (продавець) внаслідок правонаступництва гарантованого покупця відповідно до Додаткової угоди № 180/01 від 30.06.2019 до Договору № 16588/01 від 22.02.2019 року (далі - Договір), укладено договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим тарифом» на умовах типового договору, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 641 від 26.04.2019 (із відповідними змінами).

Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства виробника за "зеленим" тарифом у балансуючій групі виробників за "зеленим" тарифом (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 2.3 Договору виробник "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Відповідно до п. 2.4 Договору виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені НКРЕКП, у національній валюті України.

Пунктом 2.5 Договору визначено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробника за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

За умовами пунктів 3.1., 3.2. Договору, обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Гарантований покупець та продавець при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється Сторонами в установленому законодавством порядку.

Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку (п. 3.3 Договору).

Сторонами до вказаного Договору неодноразово укладались додаткові угоди.

Так, зокрема, згідно п.3.3. Договору в редакції додаткової угоди №986/01/21 від 26.02.2021 оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Відповідно до п.3.3. Договору в редакції додаткової угоди №1793/07/24 від 07.02.2024 оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

За змістом частин другої та третьої ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на включених до складу балансуючої групи гарантованого покупця об`єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу, обсяг якої не перевищує обсяг електричної енергії, який може бути відпущений відповідним об`єктом електроенергетики або чергою його будівництва (пусковим комплексом) у кожному розрахунковому періоді (годині), згідно із встановленою потужністю електрогенеруючого обладнання, зазначеною в ліцензії на виробництво електричної енергії. При цьому в кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики або черзі його будівництва (пусковому комплексі) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.

Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками активних споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими активними споживачами.

Купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується Регулятором.

Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії "зеленого" тарифу.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору в період січень 2024, лютий 2024, квітень - вересень 2024 року між уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень було підписано та скріплено печатками акти купівлі-продажу електроенергії на загальну суму 32365530,18 грн

Згідно з пунктом 10.1 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 641 від 26.04.2019 (в редакції, чинній на момент Додаткової угоди № 986/01/21 від 26.02.2021 до Договору) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

За умовами пункту 10.2 Порядку, з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє продавцю акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

Після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони (пункт 10.3 Порядку).

Відповідно до пункту 10.4 Порядку, після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Таким чином, гарантований покупець зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за «зеленим» тарифом у три етапи (два авансових та один за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме:

- перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця;

- другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця;

- третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом 3 (трьох) робочих днів з дати оприлюднення НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за «зеленим» тарифом, наданої гарантованим покупцем.

Згідно з пунктом 11.1 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 641 від 26.04.2019 (в редакції, чинній для умов Додаткової угоди № 1793/07/24 від 07.02.2024 до Договору), гарантований покупець, не пізніше п`ятого дня після закінчення першої та другої декад розрахункового місяця, за рахунок коштів, отриманих відповідно до пункту 14.2 глави 14 цього Порядку та коштів, отриманих гарантованим покупцем за реалізовану електричну енергію за результатами торгової діяльності на РДН, ВДР та за двосторонніми договорами, здійснює оплату продавцям за «зеленим» тарифом в обсязі, пропорційно відпуску електричної енергії генеруючими одиницями за 10/20 діб.

Гарантований покупець після отримання фактичних даних щодо обсягу відпуску/ відбору електричної енергії за розрахунковий місяць, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавців за «зеленим» тарифом перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію, з суми коштів, отриманих гарантованим покупцем за реалізовану електричну енергію за результатами торгової діяльності на РДН, ВДР та за двосторонніми договорами за третю декаду розрахункового місяця, крім залишку коштів, необхідних для забезпечення господарської діяльності гарантованого покупця, передбачених кошторисом на розрахунковий місяць, здійснює доплату продавцям за «зеленим» тарифом за розрахунковий місяць пропорційно вартості купленої товарної продукції.

Відповідно до абзацу 1 пункту 11.4 Порядку, гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Таким чином, гарантований покупець зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за «зеленим» тарифом у три етапи, а саме:

- перший (за 10 діб) - на п`ятий день після закінчення першої декади, тобто до 15 числа (включно) розрахункового місяця;

- другий (за 20 діб) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця;

- третій (остаточний місячний платіж, доплата за розрахунковий місяць після отримання фактичних даних щодо обсягу відпуску електроенергії) - протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати оприлюднення НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за «зеленим» тарифом, наданої гарантованим покупцем.

Судом встановлено, що Національною комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) відповідними постановами було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець», в тому числі у спірний період.

Постановою від 18.12.2024 №2146 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у лютому та березні 2024 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 20.12.2024).

Постановою від 30.12.2024 №2418 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у вересні 2024 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 30.12.2024).

Постановою від 21.01.2025 №76 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у липні 2024 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 23.01.2025).

Постановою від 11.02.2025 №193 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у квітні та серпні 2024 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 13.02.2025).

Постановою від 18.02.2025 №247 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у жовтні та листопаді 2024 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 19.02.2025).

Постановою від 08.04.2025 №529 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у січні 2024, у травні та червні 2024 року та лютому 2025 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 10.04.2025).

На вище зазначене, відповідачем не заперечується.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відтак, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами договору з урахуванням до додаткових угод до нього та положення Порядку, строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за період часу січень 2024, лютий 2024, квітень - вересень 2024 року є таким, що настав.

Проте, судом першої інстанції встановлено, що у визначений строк відповідач взяті на себе зобов`язання за договором про купівлю-продаж електричної енергії виконав неналежним чином, здійснивши лише часткову оплату поставленої електроенергії, у зв`язку з чим, станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду заборгованість відповідача становила 4207383,31 грн

Судом першої інстанції прийняв відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогаз-Україна" від частини позовних вимог у справі №910/10720/25, а саме в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 884501,06 грн у зв`язку із здійсненням відповідачем часткової оплати згідно платіжної інструкції №553 655 від 13.03.2026.

Місцевим судом встановлено про наявність заборгованості відповідача за Договором у загальному розмірі 3322882,25 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що сума заборгованості відповідача у розмірі 3322882,25 грн за поставлену йому позивачем електричну енергію відповідно до Договору за спірний період підтверджена належними та допустимими доказами, та станом на день ухвалення цього рішення матеріали справи не містять доказів повного погашення відповідачем суми боргу, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 3% річних у розмірі 49053,13 грн та інфляційних втрат у розмірі 98460,92 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 виснувала, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц, №646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція) (такий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №910/21124/20, 13.03.2024 у справі №904/5899/21).

У справі №910/13071/19 Велика Палата Верховного Суду вказала на порядок розрахунку інфляційних втрат та наголосила, що: "якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою від 17.07.2003 №1078 Кабінет Міністрів України

Місцевий господарський суд здійснивши власні розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, прийшов до правильного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 49052,97 грн та інфляційні втрати у розмірі 89848,45 грн.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Враховуючи обставини, за яких виникла заборгованість відповідача, суд зауважує, що ч. 10 ст.238 ГПК України носить диспозитивний характер, надаючи право виключно суду вирішувати питання доцільність застосування механізму стягнення відсотків, відносно яких на час прийняття рішення не відомо чи виникне таке право у стягувача.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яку боржник повністю не сплатив, не припиняє правовідносин сторін та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання і відповідно не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

За змістом частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до приписів статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Застосування частини 10 статті 238 ГПК України у даному випадку, сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

Відповідно до частин 11, 12 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Колегія суддів зазначає, що застосування положень частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України є правом суду першої інстанції.

Заперечення відповідача щодо нарахувань згідно ст.625 ЦК України носять абстрактний характер і не є обґрунтованими. Зазначена норма не вимагає доведення вини відповідача чи встановлення всіх аспектів порушення.

Щодо додаткового рішення суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судом першої інстанції, за результатом розгляду заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, дослідивши надані документи, про співмірність вартості наданих послуг адвоката із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, та виконаних робіт, суд дійшов висновку про стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогаз-Україна" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 64800 (шістдесят чотири тисячі вісімсот) грн.

Розглянувши апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду м. Києва, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Законодавець у п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України закріпив норму, відповідно до якої суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Гл. 8 розд. I ГПК України регулює інститут судових витрат.

За загальним правилом, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (див. також п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Ст. 123 ГПК України, яка визначає види судових витрат, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 126 ГПК України).

Згідно зі ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

Відповідно до норм цього Закону:

- договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 цього Закону);

- представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону);

- інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 цього Закону);

- видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (ст. 19 цього Закону);

- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 цього Закону).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) від 28.11.2002, щодо судових витрат зазначено, що за ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" від 25.03.1999 та "Єчюс проти Литви" від 31.07.2000).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Так, у рішенні в справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" від 23.01.2014 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (див. п.п. 33, 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (див. п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у п. 6.5 постанови від 03.03.2019 у справі № 922/445/19 дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Верховний Суд у постанові від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20 зазначив, що: відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України відшкодуванню підлягає не будь-яка допомога, а та, що пов`язана зі справою (представництво в суді, підготовка до її розгляду, збір доказів тощо). При цьому такі витрати повинні відповідати критерію необхідності - чи було їх вчинення обов`язковим, і чи доцільним було їх виконання - чи вплинули вони на перебіг розгляду справи.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції позивач надав такі документи: ордер серії АР №1267798 від 30.09.2025 року, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №720 від 26.12.2008 року, копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 30.06.2025, копію додаткової угоди від 30.06.2025 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 30.06.2025, копію угоди про впровадження електронного документообігу від 16.10.2025 року, акт приймання-передачі послуг від 10.07.2025 на суму 6 300,00 грн., рахунок №39/06 від 30.06.2026 на суму 6 300,00 грн, акт приймання-передачі послуг від 28.08.2025 на суму 42 000,00 грн.; рахунок №32/08 від 28.08.2025 на суму 42 000,00 грн, акт приймання-передачі послуг від 24.11.2025 на суму 11 500,00 грн., рахунок №18/11 від 24.11.2025 на суму 11 500,00 грн, акт приймання-передачі послуг від 23.12.2025 на суму 5 000,00 грн, рахунок №16/12 від 23.11.2025 на суму 5 000,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про співмірність вартості наданих послуг адвоката із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, та виконаних робіт і стягнув з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 64 800,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що підготовка претензії щодо стягнення заборгованості за договором є послугою, яка безпосередньо не пов`язана із розглядом справи (див. також постанову Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20) (це досудове врегулювання спору), а тому є помилковим і таким, що не відповідає нормам, які регулюють "інститут судових витрат" ототожнення витрат на підготовку претензії з витратами, пов`язаними з розглядом справи і покладення їх на відповідача у разі задоволення/часткового задоволення позову. Такі витрати є витратами сторони, якій відповідні послуги (підготовка претензії) надавалися.

Суд першої інстанцій не врахував, що витрати на підготовку претензії не є витратами пов`язаними із судовим розглядом цієї справи і не можуть бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Також суд звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово виснував, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) із власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5- 7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про неспівмірність розміру витрат на правничу допомогу складності справи. Зокрема, вартість правничої допомоги за підготовку тексту позовної заяви у розмірі 42000 грн є явно неспівмірним зі складністю спору, що розглядається.

Таким чином, враховуючи всі аспекти складності цієї справи, обсяг наданих адвокатських послуг і виконаних робіт у межах розгляду даної справи, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, доцільність та необхідність виконання даних робіт (надання послуг), кількість судових засідань та витрачений на них час, колегія суддів дійшла до висновку, що розумним та співмірним розміром правничої допомоги у суді першої інстанції, що підлягає стягненню з відповідача, з урахуванням часткового задоволення позову та відповідно пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, становить 25000,00 грн.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Доводи відповідача про те, що за наявність у НЕК «Укренерго» заборгованості перед ДП «Гарантований покупець» та існуючого алгоритму розрахунків, зобов`язання ДП «Гарантований покупець» перед позивачем за вказані розрахунків періоди у розуміння ч.1 ст.530 ЦК України не виникли, суд апеляційної інстанції на погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до абзацу 2 п. 11.4 Порядку №641 при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Суд зазначає, що вказаний пункт 11.4 Порядку не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за "зеленим" тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Суд зазначає, що Договором від 22.02.2019 з додатковими угодами до нього саме на відповідача покладено обов`язок здійснювати оплату відпущеної електричної енергії, виробленої продавцем за "зеленим" тарифом.

Правовідносини, які виникають за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, та правовідносини, які виникають за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, незважаючи на їхню пов`язаність, є самостійним зобов`язаннями, з самостійними предметами та суб`єктами.

Тобто, вказаний Договір укладений між позивачем та відповідачем є двостороннім, в якому не передбачено можливість невиконання зобов`язання, в тому числі уникнення відповідальності у зв`язку з невиконанням зобов`язання третіми особами перед відповідачем, відтак відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями НЕК «Укренерго» і виконанням своїх зобов`язань відповідачем перед позивачем за Договором від 22.02.2019.

Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 р. у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 р. у справі № 910/313/17 та від 02.05.2018 р. у справі № 910/3816/16.

Верховний Суд у постанові від 19.08.2021 у справі № 910/11889/20 зазначив наступне: "6.19. Верховний Суд також погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відхилення посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом", отриманої у травні 2020 року. Факт відсутності бюджетного фінансування, у тому числі, і через ненадходження коштів від ПАТ "НЕК "Укренерго", не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки вказані обставини не визначені нормами закону як такі, що звільняють від виконання зобов`язання".

"6.20. Ані умовами договору, ані положеннями Порядку №641 обов`язок гарантованого покупця з оплати вартості купленої у виробника електричної енергії не ставиться в залежність від виконання ПАТ "НЕК "Укренерго" своїх зобов`язань перед гарантованим покупцем, тому недодержання своїх обов`язків ПАТ "НЕК "Укренерго" не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов`язань з оплати вартості обсягу придбаної електричної енергії за "зеленим" тарифом.".

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.09.2021 у справі № 910/13034/20.

За таких обставин, факт наявності боргу НЕК "Укренерго" перед відповідачем не є підставою для невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем.

Верховний Суд у постановах від 13.08.2025 у справі № 910/11212/24, та від 02.09.2025 у справі № 910/9950/24 розглянув підставу для касаційного оскарження - відсутність висновку щодо застосування пункту 11.4. Глави 11 Порядку № 641 в редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178 та не вбачав за необхідне надавати відмінне від рішень судів першої та апеляційної інстанції тлумачення та застосування.

Крім того, Верховний Суд у справах № 910/11212/24, № 910/9950/24 не встановив факту неправильного застосування норм права.

Таким чином, можемо дійти висновку про те, що Верховний Суд у справах № 910/11212/24, № 910/9950/24 підтвердив позицію Позивача, що пункт 11.4 Порядку №641 (в редакції з 26.01.2024) не містить положень, які обмежують або відкладають строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за "зеленим" тарифом.

Щодо посилань Підприємства на поширення на спірні правовідносини наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії", №206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за зеленим тарифом" колегія суддів зазначає таке.

Статтею 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Тобто, з моменту введення воєнного стану, з урахуванням положень ст. 1 Закону України "Про оборону України", в Україні діє особливий період.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Суд встановив, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії, Міністерство енергетики України прийняло наказ "Про розрахунки на ринку електричної енергії" від 28.03.2022 №140 (далі - Наказ №140), підп. 1.1.1 якого наказано ДП "Гарантований покупець" з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з кошів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець", із дотриманням Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 26.04.2019 №641, та з урахуванням таких положень: за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" (за винятком необхідних для здійснення господарської діяльності ДП "Гарантований покупець") станом на 10 число розрахункового місяця, здійснюється відповідно до таких показників, зокрема, сума, що дорівнює значенню 15 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії сонячного випромінювання.

Згідно з підп. 1.2 п. 1 Наказу №140 у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1.1.1 - 1.1.5 цього пункту, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1.1.1 - 1.1.5 цього пункту, а підпункт 1.1.6 цього пункту не застосовується.

У підп. 1.3 п. 1 Наказу №140 визначено, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1.1.1- 1.1.5 цього пункту.

Крім того, відповідно до Законів України "Про ринок електричної енергії", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", від 14.03.2022 №133 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 17.05.2022 №341 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану Міністерство енергетики України прийняло наказ "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" від 15.06.2022 №206 (далі - Наказ №206).

Наказом Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022, який був чинний до 05.07.2022 та втратив чинність на підставі наказу № 221 від 05.07.2022, встановлено, що ДП "Гарантований покупець" з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець", із дотриманням Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 26.04.2019 №641, та з урахуванням таких положень:

за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників: сума, що дорівнює значенню 15 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік (підп. 1.1.1 наказу № 140);

у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1.1.1- 1.1.5, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1.1.1 - 1.1.5 (п. 1.2 наказу № 140);

за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків передбачених підпунктами 1.1.1-1.1.5 (п. 1.3 наказу № 140).

Відповідно до наказу №206:

1. Державному підприємству "Гарантований покупець" на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - виробники), що мають договірні відносини з Державним підприємством ДП "Гарантований покупець", із дотриманням вимог Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 26 квітня 2019 року № 641, та з урахуванням положень, викладених у пункті 2 цього наказу.

2. Установити, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства "Гарантований покупець" (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності Державного підприємства "Гарантований покупець") станом на 10 число розрахункового місяця, здійснюється відповідно до таких показників:

1) сума, що дорівнює значенню 18 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання;…

6) у випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 цього пункту, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам пропорційно розміру нарахувань для відповідного виробника, здійснених з урахуванням підпунктів 1-5 цього пункту, але не більше вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за "зеленим" тарифом для такого виробника;

7) у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1- 5 цього пункту, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1-5 цього пункту.

3. Установити, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства "Гарантований покупець" (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності Державного підприємства "Гарантований покупець") станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1- 5 пункту 2 цього наказу.

У випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1- 5 пункту 2 цього наказу, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам відповідно до підпункту 6 пункту 2 цього наказу.

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та діє протягом періоду дії воєнного стану в Україні.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №640/10894/22, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2023, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар-Груп" до Міністерства енергетики України про визнання протиправним та скасування Наказу №206 відмовлено.

У постанові від 04.03.2023 у справі №640/10894/22 Шостий апеляційний адміністративний суд зазначив, що Міненерго здійснює нормативно-правове регулювання відносин у електроенергетичному комплексі в особливий період шляхом видання наказів, які мають відповідати вимогам Конституції та законів України, а електроенергетичні підприємства у своїй діяльності в особливий період повинні керуватись прийнятими актами Міненерго. З огляду на викладене, Наказ від 15.06.2022 №206 "Про розрахунки з виробниками за "зеленим" тарифом" прийнятий відповідачем в межах повноважень та з метою забезпечення розрахунків за електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії.

Державна реєстрація оскаржуваного наказу відбулась відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 №493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 12.04.2005 №34/5.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 №172 "Про внесення зміни до пункту 13 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади" передбачено, що у невідкладних випадках, пов`язаних із введенням в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану, що потребують негайного прийняття рішення, суб`єкт нормотворення може видати відповідний нормативно-правовий акт без узгодження із суб`єктами нормотворення та/або з іншими заінтересованими органами.

Згідно з ч. 8 ст. 16 Закону України "Про ринок електричної енергії" у разі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду.

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" центральні органи виконавчої влади та інші державні органи, серед іншого, визначають у відповідній сфері управління, галузі національної економіки можливості щодо задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, національної економіки та забезпечення життєдіяльності населення в умовах особливого періоду.

Отже, приймаючи наказ №206, Міненерго реалізувало передбачену компетенцію по регулюванню сталого функціонування підприємства паливо-енергетичного комплексу (ДП "Гарантований покупець") в особливий період, а саме під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64.

Наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 №206 "Про розрахунки з виробниками за "зеленим" тарифом" був виданий для стабілізації ситуації в енергетичному секторі країни в період дії воєнного стану та з метою збереження можливості для всіх без винятку генерацій здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел в умовах значного дефіциту коштів на ринку електричної енергії.

Відповідно до частини 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому накази Міненерго №140 та №206 не вносять зміни до порядку і строків розрахунків за договорами купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, які регулюються умовами укладеного між сторонами договору та Порядком №641.

За висновками Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/4439/23 від 21.06.2024, положення наказів №140 та №206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100% оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності / відсутності на рахунках ДП "Гарантований покупець" коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у п. 10.4 Порядку №641. Об`єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для тлумачення норм наказу №206 як такого, що змінює чи припиняє обов`язок ДП "Гарантований покупець" здійснити своєчасний розрахунок відповідно до чинного законодавства, Порядку №641 та укладеного між сторонами договору.

Щодо посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Тобто, згідно чинного законодавства, можливе звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов`язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов`язань.

Отже, такі обставини, як оголошена чи неоголошена війна, військові дії, введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами.

Так, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Однак порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).

Отже, в Законі та Регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті ТПП України.

Лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Більш того, загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією Російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

З урахуванням наведеного суд дійшов правомірного висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально.

Крім того, існування обставин непереборної сили (форс-мажору) може звільнити відповідача лише від штрафних санкцій за прострочення оплати послуг у встановлений договором строк, але не від виконання зобов`язання з оплати послуг за договором (самого обов`язку здійснити оплату).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених вище.

Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

При розгляді справи встановлено помилкове стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі.

Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з помилковим стягненням судом першої інстанції надмірного розміру витрат на правничу допомогу, додаткове рішення підлягає зміні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги скаржника витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Оскільки за подання апеляційної скарги на додаткове рішення судовий збір не сплачується, суд не здійснює розподіл судових витрат скаржників за результатами апеляційного перегляду додаткового рішення у цій справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2026 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2026 - залишити без змін.

3. Апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 - задовольнити частково. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 - змінити. Викласти резолютивну частину додаткового рішення в наступній редакції:

"Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогаз-Україна" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/10720/25 задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогаз-Україна" (69600, м. Запоріжжя, Північне Шосе, 4, кім. 302; код ідентифікаційний код 36835907) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн.

В іншій частині заяви - відмовити."

4. В решті вимог апеляційної скарги - відмовити.

5. Судовий збір, сплачений Акціонерним товариством "Гарантований покупець" за подання апеляційної скарги, покласти на Акціонерне товариство "Гарантований покупець".

6. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287 - 291 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 30.07.2026.

Головуючий суддя О.М. Крижний

Судді С.Є. Чаплян

В.П. Іванов