Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №910/737/26 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: оренди

Дата: 21 липня 2026 р.

Справа: №910/737/26

Суддя: Крижний О.М.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2026 р. Справа№ 910/737/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Крижного О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Гаврилюка О.М.

секретар судового засідання: Авсюкевич Н.В.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Понтем.уа"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026

у справі №910/737/26 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Постачання"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Понтем.уа"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Постачання" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Понтем.уа" заборгованості з оренди у розмірі 17 344 185,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Постачання" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Понтем.уа" про стягнення грошових коштів задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Понтем.уа" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Постачання" заборгованість у розмірі 17 344 185,00 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 260 162,77 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що строк виконання зобов`язання щодо плати за користування об`єктом оренди у розмірі 17 344 185,00 грн настає з урахуванням підстав підпункту 4.2 Договору у системному зв`язку з підпунктом 4.1 щомісяця плюс десять днів, які спливають не пізніше останнього дня наступного місяця.

Суд першої інстанції зазначив, сторони погодили, що надсилання вимог, що передбачені умовами цього Договору, відбувається за допомогою поштового зв`язку, шляхом надсилання рекомендованого листа з описом вкладення, особистим врученням представнику сторони, або в інший спосіб, що передбачає фіксацію надсилання та одержання такої вимоги. У випадку надсилання такої вимоги за допомогою поштового зв`язку, така вимога вважається одержаною стороною з дати, що вказана у повідомленні про вручення, а у випадку відсутності такого на 5-ий календарний день з моменту відправки листа на адресу сторони, що вказана в розділі 12 цього Договору.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що орендар у будь-якому випадку мав підписати акт про орендне користування щомісяця, а коли він не згоден з розміром, то в строк, між останнім днем місяця і 10 днем наступного місяця, він може висунути претензію/висловити незгоду, у формі яка може бути зафіксована у формі складання акту (паперова /електронна) з доказами надіслання/ вручення згідно пункту 10 Договору.

В даній ситуації існує обов`язок щодо здійснення оплати, однак недоліки приписів пункту 4.1 Договору не дозволяють встановити розмір такого обов`язку.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідно до опису вкладення у цінний лист та накладної №0102123091059 вимога №1301/01 від 13.01.2026 разом з актами надання обладнання в оренду з січня по грудень 2025 року направлена відповідачу 14.01.2026, а тому вважається врученими 19.01.2026, таким чином у відповідача з 19.01.2026 настав строк виконання грошового зобов`язання перед позивачем у розмірі 17 344 185,00 грн.

Суд врахував, що відповідач безпідставно і необґрунтовано не виконав свій обов`язок щодо підписання актів, які визначають розмір плати за користування об`єктом оренди, не надав належним обґрунтувань щодо відмови від виконання обов`язку та продовжив володіти та відповідно користуватися об`єктом оренди, протягом 2025 року не здійснив дій для ініціювання укладення додаткової угоди в частині визначення іншої ціни оренди, чим фактично акцептував сформовані позивачем акти, суд дійшов висновку про те, що у відповідача наявне невиконане зобов`язання щодо оплати користування об`єктом оренди у загальному розмірі 17 344 185,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Понтем.уа" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт зазначає, що надаючи оцінку обставинам щодо визначення розміру орендної плати, суд першої інстанції прийшов до висновку, що розмір плати визначається з урахуванням обставин, які мають на думку суду істотне значення, а саме: розмір плати за місяць, визначений у актах надання обладнання в оренду відповідає розміру плати за перший та останній місяць, погоджений сторонами у підпункті 4.3 Договору, водночас, сторонами було узгоджено розмір платежу за оренду Об`єкта оренди лише за перший та останній місяці оренди. Щомісячна орендна плата сплачується за кожен місяць, у якому Відповідач користується Об`єктом оренди, а її розмір визначається у відповідних актах. При цьому, умовами Договору не передбачено право Позивача в односторонньому порядку визначати щомісячний розмір орендної плати, тобто сторони мають щомісяця погоджувати відповідну суму.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції не надано всебічної та об`єктивної оцінки аргументам Відповідача щодо наявної між сторонами домовленості та не надано жодної оцінки доказам, наданим відповідачем на підтвердження зазначеного, а саме листам від 22.04.2025 вих. № 22/04-1 та від 08.05.2025 вих. № 08/05-1.

Апелянт звертає увагу, що у позовній заяві позивачем наведено розрахунок за кожен місяць періоду січень 2025 року - грудень 2025 року однакову суму 1 677 500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 279 583,33 грн. При цьому, згідно долучених до позовної заяви копій актів надання обладнання в оренду вказано в актах за лютий - травень 2025 року вказані інші суми (від 28.02.2025 - 1 443 840,00 грн., від 31.03.2025 - 662 956,14 грн., від 30.04.2025 - 1 001 829,06 грн., від 31.05.2025 - 1 746 745,56 грн).

До того ж, за лютий 2025 року згідно Акту виконаних робіт (наданих послуг) до Договору від 28.02.2025 Відповідачем було сплачено 1 443 840,00 грн. у т.ч. ПДВ - 240 640,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2563 від 26.12.2025, копія якої наявна в матеріалах справи. Отже, нарахування боргу за зазначений період є необґрунтованим.

Апелянт звертає увагу, що 28.02.2026 в систему "Електронний суд" Позивачем було завантажено клопотання про долучення доказів, до якого додані копії вимоги від 13.01.2026 вих. № 1301/01 та копії актів за період 31.01.2025-31.12.2025, однак у судовому засіданні 03.03.2026 судом першої інстанції не розглядалось клопотання Позивача про долучення доказів поданих 28.02.2026 до матеріалів справи.

Апелянт зазначає, що у зв`язку із закінченням процесуального строку на подання доказів та відсутності клопотання про його поновлення, суд першої інстанції у відповідності до ст. 118 ГПК України мав залишити без розгляду подане Позивачем клопотання про долучення доказів. Натомість, суд першої інстанції допустивши порушення процесуальних норм, залучив вказані докази та поклав їх в основу рішення про задоволення позову, виснувавши на підставі них висновки зокрема про настання у Відповідача з 19.01.2026 строку виконання грошового зобов`язання перед Позивачем та врахувавши розрахунок суми заборгованості у розмірі 17 344 185,00 грн. виходячи саме з сум, вказаних у актах, доданих не до позовної заяви, а саме до клопотання про долучення доказів.

Також апелянт зазначає, що надані позивачем Акти надання обладнання в оренду не підписані обома сторонами Договору, відповідно неможливо встановити дату настання зобов`язання Відповідача на оплату оренди та відповідно і факт прострочення її оплати.

Позивачем не надано докази направлення Актів наданих послуг відповідно до п. 10.10 Договору, відтак неможливо встановити чи направлялись дані акти Відповідачу, у які дати та яким способом направлення. В свою чергу, суд першої інстанції не надав оцінки відсутності доказів направлення актів, що є істотним порушенням, оскільки саме з моменту належного отримання відповідних документів може обчислюватися строк для виконання зобов`язання. Відтак неможливо встановити ані факт отримання Відповідачем актів, ані дату такого отримання, що має визначальне значення для вирішення спору. При цьому, відсутність таких доказів унеможливлює встановлення не лише факту отримання актів, але й моменту, з якого Відповідач міг реалізувати своє право на подання зауважень або заперечень. Тому, суд дійшов помилкового висновку, що Відповідач повинен був у разі незгоди, заявляти відповідні заперечення у період між останнім днем місяця та 10 числом наступного місяця, оскільки такий обов`язок може виникати виключно за умови належного направлення актів Позивачем та їх отримання Відповідачем у спосіб, передбачений Договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Понтем.уа" у додаткових поясненнях звертає увагу апеляційного господарського суду, що на момент укладення Договору між Позивачем та Відповідачем було досягнута усна домовленість щодо встановлення вартості оренди за кожний місяць з урахуванням доходу Відповідача при наданні послуг з організації харчування пасажирів поїздів Інтерсіті та Інтерсіті+ з використанням обладнання Позивача. Згідно Акту виконаних робіт (наданих послуг) до Договору від 28.02.2025, підписаного сторонами, вартість оренди за лютий 2025 року становила 1 443 840,00 грн. у т.ч. ПДВ - 240 640,00 грн.. Вартість орендної плати за лютий 2025 року у зазначеному розмірі була погоджена сторонами з урахуванням рівня доходу Відповідача у той період та відсутністю інших альтернативних варіантів швидкої заміни вже наявного у поїздах обладнання, враховуючи викуп Позивачем цього обладнання у попереднього контрагента АТ "Українська залізниця" - компанії WOG. В свою чергу, Відповідачем було сплачено 1 443 840,00 грн. у т.ч. ПДВ - 240 640,00 грн. за період лютий 2025 року згідно вищевказаного акту, що підтверджується платіжною інструкцією № 2563 від 26.12.2025, копія якої наявна в матеріалах справи.

Апелянт вказує, що зважаючи на відсутність дій з боку Позивача щодо погодження розміру щомісячної орендної плати, з метою належного врегулювання договірних зобов`язань, діючи добросовісно та відповідально, Відповідач 26.12.2025 сплатив Позивачу грошові кошти в сумі 1 341 975,00 грн, у тому числі ПДВ - 223 662,50 грн. за період з березня 2025 року по листопад 2025 року, про що Відповідачем було складено акт від 30.11.2025, який направлено Позивачу засобами електронного документообігу M.E.Doc, що підтверджується відповідною квитанцією про його відправлення. Здійснення платежу підтверджується платіжною інструкцією № 2564 від 26.12.2025. В призначені платежів згідно платіжних інструкцій №?2563 від 26.12.2025 та № 2564 від 26.12.2025 було допущено технічну описку у назві Договору, про що Позивача було повідомлено листом вих. № 1 від 12.01.2026, у якому зазначено про те, що вірним вважати: "Оплата за оренду обладнання згідно договору №?20/05/2024-1СП від 20.05.2025". Цей лист є у матеріалах справи. Зазначені оплати у розмірах 1 443 840,00 грн. та 1 341 975,00 грн. були прийняті Позивачем і їх отримання ним не заперечується.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Постачання" надало пояснення, в яких зазначило, що договір оренди було укладено сторонами 20 травня 2024 року. Протягом 2024 року обмін документами, а саме, актами оренди (надання майна в оренду) здійснювався щомісячно шляхом надсилання відповідного документа з електронним підписом керівника через систему [MULTIDOC] Вказаний спосіб обміну документами був прийнятий сторонами та сторони здійснювали відповідні дії з підписання та надсилання щомісячних актів, а Орендарем - Відповідачем здійснювалися відповідні платежі.

Таким чином, надсилання Позивачем та підписання Відповідачем щомісячних актів у таких спосіб було звичайною діловою практикою для сторін, яка склалася потягом дії договору оренди обладнання № 20/05/2024-1СП від 20 травня 2024 року. Так само, після продовження строку дії договору оренди сторонами у такий самий спосіб було підписано акт за січень 2025 року без зауважень чи заперечень сторін.

Водночас, Відповідач просто припинив здійснювати щомісячні платежі за оренду обладнання згідно Договору оренди обладнання № 20/05/2024-1СП від 20 травня 2024 року. Надсилання Позивачем Відповідачу подальших актів оренди обладнання у такий самий спосіб не призвело до відповіді, внаслідок чого і склалася заборгованість Відповідача.

Щодо різниці сум орендної плати позивач відзначив, що попереднє узгодження зменшення розміру орендної плати відбувалося на прохання керівника Відповідача та за згодою керівника Позивача без прив`язки до конкретних економічних показників, розрахунків або формул. Відповідні домовленості фіксувалися шляхом підписання щомісячних актів надання обладнання в оренду.

Після фактичного здійснення останнього підписання акту за 31.01.2026 року керівник Відповідача обговорював кілька разів із керівником Позивача різні розміри орендної плати за наступні місяці із обіцянкою здійснити платежі, зокрема за лютий, березень та квітень 2025 року.

Однак, після того, як Відповідачу були направлені відповідні акти із узгодженими сумами, керівник Відповідача повсякчас уникав підписання актів та подальшої оплати у відповідності з умовами Договору оренди обладнання № 20/05/2024-1СП від 20 травня 2024 року.

Також, Відповідач не надсилав Позивачу жодних повідомлень або заперечень щодо орендних платежів або наданих на підписання актів за наступні місяці оренди.

Позивач вказує, що заперечення Відповідача у цій справі фактично зводяться до його незгоди із обов`язком щодо сплати орендної плати. При цьому, Відповідач визнає факти укладення договору оренди обладнання, отримання обладнання у користування, фактичне використання обладнання у власній господарській діяльності та несплату орендних платежів. Крім того, посилання Відповідача на непідписання ним актів за договором оренди обладнання слугують додатковим доказом неправомірних дій Відповідача та його недобросовісної поведінки щодо уникнення виконання умов договору, але дії Відповідача щодо непідписання актів згідно умов договору оренди обладнання не можуть бути підставою для звільнення Відповідача від обов`язку сплати орендних платежів.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

20.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Постачання" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Понтем.уа" (Орендар) було укладено Договір оренди обладнання № 20/05/2024-1СП, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в користування на умовах оренди обладнання і інше рухоме майно, перелік якого наведено в Актах приймання-передачі обладнання в оренду.

Відповідно до Акту №1 приймання-передачі обладнання від 01.07.2024 до договору орендодавець передав, а орендар прийняв у користування наступне обладнання: 1) візок гідравлічний ручний DB2000P - 1; 2) візок гідравлічний DFE-20 - 1; 3) візок для потягів Інтерсіті транспортний - 1; 4) візок для потягів Інтерсіті транспортний - 4; 5) візок для потягів Інтерсіті транспортний EXPERT DB200, 20т - 1; 6) візок для потягів Інтерсіті - 14; 7) візок для потягів Інтерсіті - 7; 8) водонагрівач - 1; 9) возик Nipk - 2; 10) джерело безперебійного живлення - 7; 11) джерело безперебійного живлення Stark Pro 10000 L (компл) - 4; 12) джерело безперебійного живлення Stark Pro 10000 L (компл) - 1; 13) джерело безперебійного живлення Stark Pro 10000 L (компл) - 1; 14) диван - 4; 15) дошка прасувальна - 1; 16) драбина універсальна з трьох частин СВІТЯЗЬ - 1; 17) кип`ятильник двохстінний FWBP-16B - 4; 18) кип`ятильник з подвійними стінками 18л Hendi - 7; 19) конвектор - 2; 20) кондиціонер Neoclima на колесах - 1; 21) кондиціонер Neoclima NS07agb - 1; 22) кондиціонер Neoclima NS07agb - 1; 23) лічильник банкнот - 1; 24) морозильна камера ITALFROST - 1; 25) піч мікрохвильова EMO25FJT-SONE - 1; 26) піч мікрохвильова SAMSUNG ME81MRTS/BW - 13; 27) піч мікрохвильова SAMSUNG MS23K3614AS/BW - 8; 28) піч мікрохвильова Wirlpool-25 - 8; 29) піч мікрохвильова Hendi 24 л. 1,5 кВт. - 1; 30) пральна машина Zanussi - 1; 31) промислова машина для приготування кави Franke Flair F2 M HD CE2 - 23; 32) промислова машина для приготування кави Franke Flair F2 M HD CE2 - 6; 33) сейф офісний великий - 1; 34) сейф CM-17 сірий Ral 7015/порошкова/ - 4; 35) стелаж з нержавійки на 4 полиці - 1; 36) стелаж з полицями 1060/40/940 - 1; 37) стелаж металічний білий - 1; 38) стелажі з н/ж сталі у морозильні камери - 1; 39) термос 4л. металевий - 7; 40) термос 4л. металевий - 25; 41) холодильна камера - 1; 42) холодильник ВЕКО - 1; 43) шафа - 3; 44) шафа металева спеціальна порошкова - 7; 45) джерело безперебійного живлення (батарея) Тарпан №2 - 1; 46) диван єврокнижка зелений - 1; 47) стіл 1200Х600 - 2; 48) пенал для речей - 1; 49) конвектор (обігрівач) - 2; 50) ліжко двоярусне - 11; 51) сміттєвий бак - 25; 52) сміттєва шафа - 10; 53) кип`ятильник з подвійними стінками 18л Hendi - 8; 54) праска - 1; 55) офісний стіл - 6; 56) офісний стілець - 5; 57) стелаж з нержавійки на 4 полиці (малий) - 6; 58) піч мікрохвильова - 3; 59) стелаж на дві полиці 8 м - 1; 60) стелаж на дві полиці 10,5 м - 1.

Відповідно до Акту надання обладнання в оренду від 31.07.2024, підписаного сторонами, орендодавцем у липні 2024 року були надані послуги згідно з Договором. Сторони погоджуються, що орендодавець надав, а орендар отримав та користувався обладнанням у повному обсязі. Вартість оренди за липень 2024 становить 1 677 500,00 грн у т.ч. ПДВ - 279 583,33 грн.

Відповідно до Акту №2 приймання-передачі обладнання від 01.08.2024 до договору орендодавець передав, а орендар прийняв у користування наступне обладнання: чохол на візок - 40.

Відповідно до Акту надання обладнання в оренду від 31.08.2024, підписаного сторонами, орендодавцем у серпні 2024 року були надані послуги згідно з Договором. Сторони погоджуються, що орендодавець надав, а орендар отримав та користувався обладнанням у повному обсязі. Вартість оренди за серпень 2024 становить 1 023 000,00 грн у т.ч. ПДВ - 170 500,00 грн.

Відповідно до Акту №3 приймання-передачі обладнання від 13.09.2024 до Договору орендодавець передав, а орендар прийняв у користування наступне обладнання: термос Stenson VN-0950 4л. - 17.

Відповідно до Акту №4 приймання-передачі обладнання від 30.09.2024 до Договору орендодавець передав, а орендар прийняв у користування наступне обладнання: візок NOVA для потягів Інтерсіті.

Пунктом 1.3 Договору визначено цільове призначення використання обладнання - виключно для організацію харчування пасажирів поїздів Інтерсіті та Інтерсіті+.

Згідно п. 3.1. Договору строк оренди Обладнання починається з моменту підписання Акту приймання - передачі та закінчується 31.12.2024.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами цього Договору та діє до 31.12.2024.

31.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Постачання" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Понтем.уа" укладено Додаткову угоду №1 до Договору, якою сторони дійшли до взаємної згоди продовжити строк дії Договору до 31.12.2025.

Відповідно до пункту 4.1 Договору розмір орендної плати за Об`єкт оренди в цілому визначається у відповідних актах, які підписуються та скріплюються печаткам Сторін один раз на місяць.

Згідно з пунктом 4.2 Договору орендна плата сплачується в безготівковому порядку кожного календарного місяця, в якому Орендар користується Об`єктом оренди, протягом 10 днів від моменту підписання Сторонами Акту наданих послуг.

Пунктом 4.3 Договору визначено наступне: Сторони домовилися, що місячна орендна платіж за перший та останній місяці оренди становить 1 677 500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 279 583,33 грн. за кожен місяць окремо.

Відповідно до підпункту 5.2.4 Договору орендодавець має право вчасно та в повному розмірі отримувати орендну плату, визначену Договором, а також виступати з ініціативою про збільшення розміру орендної плати.

Відповідно до підпункту 5.3.2 Договору орендар зобов`язаний сплачувати оренду плату на умовах, визначених у розділі 4 цього Договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Постачання" звернулося з листом №1504/1 від 15.04.2025 до Товариством з обмеженою відповідальністю "Понтем.уа" з вимогою щодо оплати оренди за лютий, березень 2025 та повернення об`єкта оренди до 22.05.2025.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Постачання" звернулося з листом №1504/2 від 15.04.2025 до Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОНТЕМ.УА" про повідомлення про припинення (розірвання) договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Понтем.уа" листом №22/04-1 від 22.04.2025 надало відповідь Товариству з обмеженою відповідальністю "Світ Постачання" що немає наміру укладати додаткову угоду та відсутні підстави у орендодавця для розірвання договору, та повернення обладнання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Постачання" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Понтем.уа" із вимогою №1301/01 від 13.01.2026 про виконання зобов`язання за Договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Постачання" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Понтем.уа" заборгованість з оренди у розмірі 17 344 185,00 грн.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився / не погодився з висновками суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що строк виконання зобов`язання щодо плати за користування об`єктом оренди настає з урахуванням підстав підпункту 4.2 Договору у системному зв`язку з підпунктом 4.1 щомісяця плюс десять днів, однак не погоджується із висновком суду першої інстанції, що приписи пункту 4.1 Договору не дозволяють встановити розмір такого обов`язку.

Так, пунктом 4.1 Договору визначено, що розмір орендної плати за Об`єкт оренди в цілому визначається у відповідних актах, які підписуються та печаткам Сторін один раз на місяць. Згідно з пунктом 4.2 Договору орендна плата сплачується в безготівковому порядку кожного календарного місяця, в якому Орендар користується Об`єктом оренди, протягом 10 днів від моменту підписання Сторонами Акту наданих послуг.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що Сторони домовилися, що місячна орендна платіж за перший та останній місяці оренди становить 1 677 500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 279 583,33 грн. за кожен місяць окремо.

Таким чином, умовами договору було узгоджено розмір платежу за оренду Об`єкта оренди лише за перший та останній місяці оренди. Щомісячна орендна плата сплачується за кожен місяць, у якому відповідач користується Об`єктом оренди, а її розмір визначається у відповідних актах. При цьому, умовами Договору не передбачено право Позивача в односторонньому порядку визначати щомісячний розмір орендної плати, тобто сторони мають щомісяця погоджувати відповідну суму.

Так, у позовній заяві позивачем наведено розрахунок за кожен місяць періоду січень 2025 року - грудень 2025 року однакову суму 1 677 500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 279 583,33 грн.

При цьому, як правильно вказано апелянтом, до позовної заяви додано копії актів надання обладнання в оренду, в яких за лютий - травень 2025 року вказані інші суми: від 31.01.2025 - 1 677 500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 279 583,33 грн.; від 28.02.2025 - 1 443 840,00 грн. у т.ч. ПДВ - 240 640,00 грн., від 31.03.2025 - 662 956,14 грн. у тому числі ПДВ - 110 492,69 грн. від 30.04.2025 - 1 001 829,06 грн. у тому числі ПДВ - 166 971,51 грн., від 31.05.2025 - 1 746 745,56 грн. у тому числі ПДВ - 291 124,26 грн., від 30.06.2025 - 1 667 500,00 грн. у тому числі ПДВ 279 583,33 грн., від 31.07.2025 - 1 677 500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 279 583,33 грн., від 31.08.2025 - 1 677 500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 279 583,33 грн., від 30.09.2025 - 1 677 500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 279 583,33 грн., від 31.10.2025 - 1 677 500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 279 583,33 грн., від 30.11.2025 - 1 677 500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 279 583,33 грн. від 31.12.2025 - 1 677 500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 279 583,33 грн.

При цьому, Акт виконаних робіт (наданих послуг) до Договору від 28.02.2025 на суму 1 443 840,00 грн. (що є меншою, ніж заявлена у позові) підписаний обома сторонами та оплачений згідно з платіжною інструкцією № 2563 від 26.12.2025.

Матеріалами справи підтверджується, що 28.02.2026 через систему "Електронний суд" позивачем подано клопотання про долучення доказів, до якого додані копії вимоги від 13.01.2026 вих. № 1301/01 та копії актів за період 31.01.2025-31.12.2025 (кожний акт на суму 1 677 500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 279 583,33 грн.).

За приписами статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена учасником справи та належним чином обґрунтована.

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи. Аналогічні висновки вказані у справах Верховного Суду № 913/317/18, № 5011-15/10488-2012, № 908/2828/19, № 904/2104/19 та № 924/1103/19.

Позивачем не було додано копію вимоги від 13.01.2026 вих. № 1301/01 до позовної заяви, при тому що даний документ був складений Позивачем до звернення до суду із позовною заявою. Позивач не повідомив суд про неможливість подання вказаних вище документів при подані позовної заяви та не заявив клопотання про поновлення строку на подання доказів.

Матеріали справи не містять доказів обґрунтування позивачем неможливості подання копії вимоги від 13.01.2026 вих. № 1301/01 та копії актів за період 31.01.2025-31.12.2025 (кожний акт на суму 1 677 500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 279 583,33 грн.) у вказаний статтею 80 Господарського процесуального кодексу України строк з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено, що у відповідача наявне невиконане зобов`язання щодо оплати користування об`єктом оренди у загальному розмірі 17 344 185,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу, шо в матеріалах справи відсутні будь-які докази погодження розміру орендної плати за спірні місяці. Також сторонами не надано жодних адекватних пояснень щодо механізму формування розміру орендної плати.

Апеляційний господарський суд звертає увагу на наступне. Сторонами за деякі місяці (крім першого та останнього, що узгоджено у договорі) було погоджено розмір орендної плати і сплачено орендну плату. Так наприклад:

- 1 023 000,00 грн - за серпень 2024 року

- 1 281 000,00 грн - за вересень 2024 року

- 1 281 000,00 грн - за жовтень 2024 року

- 1 281 000,00 грн - за листопад 2024 року

- 1 443 840,00 грн - за лютий 2025 року

Також позивачем разом з позовною заявою надано Акти надання обладнання в оренду, підписані лише позивачем з наступними розмірами орендної плати:

- 662 956,14 грн - за березень 2025 року

- 1 001 829,06 грн - за квітень 2025 року

- 1 746 745,56 грн - за травень 2025 року

- 1 677 500,00 грн - за наступні місяці.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на тому, що навіть зміст позовної заяви суперечить доданим до неї ж матеріалам.

Так, позивач у позовній заяві (аркуш 3 заяви) вказує про несплату заборгованості за кожен місяць у розмірі 1 677 500,00 грн. У той же час, як було зазначено вище, Акти надання обладнання в оренду, підписані позивачем і додані до позовної заяви, містять інші суми, зокрема:

- 1 443 840,00 грн - за лютий 2025 року

- 662 956,14 грн - за березень 2025 року

- 1 001 829,06 грн - за квітень 2025 року

- 1 746 745,56 грн - за травень 2025 року

Апеляційний господарський суд у даному аспекті знову наголошує на наступних положеннях договору:

4.1. Договору розмір орендної плати за об`єкт оренди в цілому визначається у відповідних актах наданих послуг, які підписуються та скріплюються печатками сторін один раз на місяць.

4.2. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку кожного календарного місяця, в якому орендар користується об`єктом оренди, протягом 10 днів від моменту підписання сторонами акту наданих послуг.

4.3. Сторони домовились, що місячний орендний платіж за перший та останній місяці оренди становить 1 677 500,00 грн у т.ч. ПДВ - 279 583,33 грн за кожен місяць окремо.

Тобто сторони погодили у договорі розмір орендної плати лише за перший та останній місяці. За інші місяці такий розмір підлягав погодженню кожного місяця. І це відбувалося перші місяці дії договору. Докази погодження розміру орендної плати за інші місяці не надано.

Отже протилежні висновки суду першої інстанції є помилковими.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта, що умовами договору було узгоджено розмір платежу за оренду Об`єкта оренди лише за перший та останній місяці оренди. Щомісячна орендна плата сплачується за кожен місяць, у якому відповідач користується Об`єктом оренди, а її розмір визначається у відповідних актах. При цьому, умовами Договору не передбачено право Позивача в односторонньому порядку визначати щомісячний розмір орендної плати, тобто сторони мають щомісяця погоджувати відповідну суму.

Як правильно зазначено апелянтом, позивачем заявлено до стягнення заборгованість із розрахунку за кожен місяць періоду січень 2025 року - грудень 2025 року однакову суму 1 677 500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 279 583,33 грн.

Апелянт зазначає, що в судовому засіданні 26.02.2026 було залишено без розгляду заяви по суті справи - письмові пояснення Позивача та додані до них документи (копія вимоги від 13.01.2026 вих. № 1301/01 та копії актів за період 31.01.2025-31.12.2025), подані без дозволу та відкладено підготовче засідання на 03.03.2026.

Після цього, 28.02.2026 в систему "Електронний суд" Позивачем було завантажено клопотання про долучення доказів, до якого повторно додані копії вимоги від 13.01.2026 вих. № 1301/01 та копії актів за період 31.01.2025-31.12.2025, квитанцію про надсилання стороні.

Апелянт зазначає, що у судовому засіданні 03.03.2026 судом першої інстанції не розглядалось клопотання Позивача про долучення доказів поданих 28.02.2026 до матеріалів справи.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 28.02.2026 через систему "Електронний суд" позивачем подано клопотання про долучення доказів, до якого додані копії вимоги від 13.01.2026 вих. № 1301/01 та копії актів за період 31.01.2025-31.12.2025 (кожний акт на суму 1 677 500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 279 583,33 грн.).

Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта, що копії вимоги від 13.01.2026 вих. № 1301/01 та копії актів за період 31.01.2025-31.12.2025 (кожний акт на суму 1 677 500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 279 583,33 грн.) завантажені позивачем 28.02.2026 в систему "Електронний суд" подані без дотримання вимог статті 80 Господарського процесуального кодексу України та не підлягають прийняттю судом.

Апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта, що Позивачем не надано доказів направлення Актів наданих послуг відповідно до пункту 10.10 Договору, та про недоведеність позивачем узгодження розміру орендної плати у спірний період відповідно до пункту 4.2 договору.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Постачання", що обмін документами, а саме, актами оренди (надання майна в оренду) здійснювався щомісячно шляхом надсилання відповідного документа з електронним підписом керівника через систему [MULTIDOC], надсилання Позивачем та підписання Відповідачем щомісячних актів у таких спосіб було звичайною діловою практикою для сторін, яка склалася потягом дії договору оренди обладнання № 20/05/2024-1СП від 20 травня 2024 року. Так само, після продовження строку дії договору оренди сторонами у такий самий спосіб було підписано акт за січень 2025 року без зауважень чи заперечень сторін.

Як уже зазначалось, Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Позивачем не подано з позовною заявою доказів надсилання актів надання обладнання в оренду (і на яку суму, враховуючи що позивач надав до суду акти за спірний період на різні суми) щомісячно шляхом надсилання відповідного документа з електронним підписом керівника через систему [MULTIDOC].

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що позивачем не підтверджено належним чином узгодження розміру орендної плати у спірний період відповідно до пункту 4.2 договору та, відповідно, наявність у відповідача невиконаного зобов`язання щодо оплати користування об`єктом оренди у загальному розмірі 17 344 185,00 грн.

Апеляційний господарський суд також звертає увагу на наступне. Сторонами за деякі місяці (крім першого та останнього, що узгоджено у договорі) було погоджено розмір орендної плати і сплачено орендну плату. Так наприклад:

- 1 023 000,00 грн - за серпень 2024 року

- 1 281 000,00 грн - за вересень 2024 року

- 1 281 000,00 грн - за жовтень 2024 року

- 1 281 000,00 грн - за листопад 2024 року

- 1 443 840,00 грн - за лютий 2025 року

- 662 956,14 грн - за березень 2025 року

- 1 001 829,06 грн - за квітень 2025 року

- 1 746 745,56 грн - за травень 2025 року

- 1 677 500,00 грн - за наступні місяці.

- 1 443 840,00 грн - за лютий 2025 року

- 662 956,14 грн - за березень 2025 року

- 1 001 829,06 грн - за квітень 2025 року

- 1 746 745,56 грн - за травень 2025 року

Апеляційний господарський суд у даному аспекті знову наголошує на наступних положеннях договору:

У судових засіданнях сторони не змогли надати адекватних пояснень на запитання суду апеляційної інстанції щодо механізму формування розміру орендної плати.

Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

У межах розгляду спору встановлено, що права позивача порушені не були.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно зі статей 11, 509 Цивільного кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 626, частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина 5 статті 762 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що позивачем не підтверджено належним чином узгодження розміру орендної плати у спірний період відповідно до пункту 4.2 договору та, відповідно, наявність у відповідача невиконаного зобов`язання щодо оплати користування об`єктом оренди у загальному розмірі 17 344 185,00 грн.

Апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що висновок суду першої інстанції про те, що позивачем доведено, що у відповідача наявне невиконане зобов`язання щодо оплати користування об`єктом оренди у загальному розмірі 17 344 185,00 грн. ґрунтується на доказах поданих позивам без дотримання вимог статті 80 Господарського процесуального кодексу України, про що ґрунтовано заявлено апелянтом в апеляційній скарзі.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Понтем.уа" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Постачання" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Понтем.уа" заборгованості - відмовити.

4. Судові витрати за подання позову покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Постачання".

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Постачання" (01042, місто Київ, вул. Іонна Павла ІІ, будинок 7, офіс 5; ЄДРПОУ 39467316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Понтем.уа" (02121, місто Київ, вул. Ялинкова, будинок 60/1, офіс 53; ЄДРПОУ 40665499) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 312 195,33 грн.

6. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287 - 291 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 30.07.2026.

Головуючий суддя О.М. Крижний

Судді Б.О. Ткаченко

О.М. Гаврилюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua