Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №909/172/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

_______________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Справа № 909/172/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Манюка П.Т., суддів Прядко О.В. та Рима Т.Я. за участю секретаря судового засідання Амбіцької І.О., розглянувши матеріали

за апеляційною скаргою:Карпатського національного природного парку,

на ухвалу:Господарського суду Івано-Франківської області від 30.04.2026 (суддя Михайлишин В.В., повний текст ухвали складено 05.05.2026),

у справі:№ 909/172/26,

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Сила Карпат",

до відповідача:Карпатського національного природного парку,

третя особа на стороні відповідача:Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-Виробниче підприємство "Агроресурссистеми"

про:витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та зобов`язання вчинити дії,

Представники учасників справи:

від позивача: Селянін Валерій Олександрович - представник,

від відповідача: Чаплінська Олена Вікторівна - представник.

від третьої особи: не з`явився.

встановив:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сила Карпат" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Карпатського національного природного парку (надалі відповідач, КНПП, апелянт) про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30.04.2026 у справі № 909/172/26 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сила Карпат" про призначення судової земельно-технічної експертизи задоволено та призначено у справі № 909/172/26 комплексну судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою.

Ухвала мотивована необхідністю встановити відповідні площі накладення земельних ділянок та їх конфігурацію (координати поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі), і залежно від цього вирішувати питання про повернення (витребування) лише частини ділянки, яка накладається, а не всієї ділянки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду в частині призначення експертизи, Карпатський національний природній парк стверджує, що суд першої інстанції безпідставно призначив експертизу, оскільки позивач не довів неможливість самостійно подати експертний висновок разом із позовною заявою, оскільки позивач мав усі необхідні матеріали для самостійного замовлення експертного висновку.

На думку апелянта у іншій судовій справі № 909/409/24 вже була проведена судова земельно-технічна експертиза, яка встановила накладення земельної ділянки ТзОВ «Сила Карпат» на землі КНПП за матеріалами 2001 року та за технічною документацією із землеустрою 2018 року, тому при розгляді справи № 909/172/26 відсутня необхідність для проведення повторної експертизи.

Окрім цього, відповідач зазначає, що суд вийшов за межі клопотання позивача про призначення експертизи змінивши питання, які слід поставити перед експертом, а також вирішив провести експертизу з питань землеустрою, яка позивачем не пропонувалось.

Третя особа на стороні відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги відповідача, оскільки вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для розгляду справи № 909/172/26 та постановлення рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає, що суд змінивши запропоновані питання та призначивши експертизу із питань землеустрою діяв в межах наданих йому ГПК України повноважень.

Також зазначає, що земельно-технічна експертиза у справі № 909/172/26 не є повторною у розумінні ст. 107 ГПК України та не спрямована на переоцінку чи спростування висновку експертів у іншій справі, а питання, які були поставлені перед експертами у справі № 909/409/24 не є тотожними питанням, які поставлені судом в оскаржуваній позивачем ухвалі у справі № 909/172/26. Доводи апелянта про некоректність формулювання питання мають суто формальний характер і не спростовують необхідності проведення експертизи.

Процесуальні дії апеляційного господарського суду у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2026 справу № 909/172/26 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Манюка П.Т., суддів Рима Т.Я., Прядко О.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Карпатського національного природного парку на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 30.04.2026 у справі № 909/172/26, витребувано в Господарського суду Івано-Франківської області матеріали справи № 909/172/26.

22.06.2026 до апеляційного суду надійшли матеріали справи № 909/172/26.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 розгляд справи призначено на 06.07.2026 року.

Ухвалою від 06.07.2026 розгляд апеляційної скарги відкладено на 13.07.2026 року.

Ухвалою від 13.07.2026 розгляд апеляційної скарги відкладено на 20.07.2026 року.

У судовому засіданні 20.07.2026 представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав.

У судовому засіданні 20.07.2026 представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив.

У судовому засіданні 20.07.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані учасниками справи докази та пояснення, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи, що відповідає висновкам, наведеним у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 910/18570/17, від 14.12.2021 у справі № 910/9564/20, від 24.11.2021 у справі № 914/1396/20, від 17.12.2020 у справі № 910/7426/17.

Призначення судової експертизи віднесено до компетенції суду за наявності умов, передбачених частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України і таке призначення не може розцінюватися, як порушення норм процесуального права. Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя, суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 24.01.2018 у справі № 907/425/16 та від 24.01.2018 у справі № 917/50/17.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позовних вимог, позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію.

Як встановлено місцевим господарським судом, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що земельна ділянка кадастровий номер 2611000000:04:001:0347, яка належить позивачу на праві власності, раніше була відведена ПП "Яремчанський водограй". Під час відведення земельної ділянки, її межі були узгоджені із всіма суміжними землекористувачами, в тому числі і з КНПП.

У подальшому така земельна ділянка перейшла у власність ОСОБА_1 без змін в площах і конфігурації, і на даний час перебуває у власності ТзОВ "Сила Карпат", що не заперечується сторонами. Земельна ділянка є сформованою, її межі встановлено в натурі і закріплено межовими знаками, та відомості щодо цієї земельної ділянки були зареєстровані у 2021 році в Державному земельному кадастрі.

Відповідно до відомостей, отриманих з Державного земельного кадастру, 28.09.2022 державним кадастровим реєстратором Відділу № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області зареєстровано відомості в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку з кадастровим номером 2611000000:15:001:0042 площею 3083, 3462 га, яка використовується для збереження та використання національних природних парків.

Підставою для здійснення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2611000000:15:001:0042 у витязі про земельну ділянку зазначено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.11.2018, яка виготовлена Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "Агроресурссистеми" на підставі договору від 03.10.2018 № 153.

Відповідна технічна документація була виготовлена на замовлення відповідача - Карпатського національного природного парку згідно з розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 30.08.2017 № 509 "Про надання Карпатському національному природному парку дозволу на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сила Карпат" вважає, що внаслідок реєстрації земельної ділянки 2611000000:15:001:0042 в Державному земельному кадастрі, відбулось накладення частини земельної ділянки на земельну ділянку 2611000000:04:001:0347, що перебуває у його власності. Площа перетину меж земельних ділянок становить 0, 2406 га, що підтверджується відомостями з Державного земельного кадастру, які долучені до матеріалів справи.

На переконання позивача, різниця між реально існуючими межами земельної ділянки КНПП, які були встановлені і закріплені первинною земельно-технічною документацією (Технічний звіт по інвентаризації земельних ділянок з метою виготовлення Державного акту на право постійного користування Карпатського національного природного парку на території Яремчанського міської ради, виготовлений Карпатським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру Міністерства екології та природних ресурсів України в 2001 році матеріали якого були затверджені рішенням Яремчанської міської ради від 27.12.2001 № 189-3/2001) та межами земельної ділянки КНПП, які були внесені до Державного земельного кадастру на підставі Технічної документації ТзОВ НВП "Агроресурсистеми" становить 0, 1009 га.

Позивач стверджує, що внаслідок накладання земельної ділянки відповідача на земельну ділянку, що належить позивачу площею 0, 1009 га, а також реєстрації ділянки відповідача у Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації виготовленої ТзОВ НВП "Агроресурссистеми", земельна ділянка позивача фактично зменшилася на 0, 1009 га. Помилка в технічній документації відповідача стосується меж земельної ділянки позивача (кадастровий номер 2611000000:04:001:0347), які раніше були встановлені, погоджені з КНПП і внесені до Державного земельного кадастру ще до внесення земельної ділянки КНПП. Межа парку проходить не лише по частині земельної ділянки позивача, на якій ним було облаштовано благоустрій, а й по будівлі, що належить позивачу на праві власності.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що документація із землеустрою, яка стала підставою для внесення відомостей 28.09.2022 державним кадастровим реєстратором Відділу № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку площею 3 083, 3462 га, яка використовується для збереження та використання національних природних парків з кадастровим номером 2611000000:15:001:0042, була розроблена враховуючи Державний акт на право постійного користування землею серії І-ІФ № 002766, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 29.12.2001 за № 000052.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було подано клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи та запропоновано наступні питання:

1. Чи відповідають конфігурація і межі земельних ділянок, які перебувають в постійному користуванні Карпатського національного природного парку на підставі рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 27.12.2001 № 189-3/2001 «Про затвердження матеріалів інвентаризації КНПП» та Державного акту на право постійного користування землею серії І- ІФ №002766, зареєстрованого в Книзі записів 29.12.2001 за № 000052, межі яких визначені в Технічному звіті КНПП 2001 року, конфігурації і межі цієї ж земельної ділянки в Технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ТзОВ «НВП «Агроресурссистеми» 2018 року, в частині, що межують із земельною ділянкою 2611000000:04:001:0347, що належить ТзОВ «Сила Карпат» якщо ні, то в чому полягає така невідповідність?

2. Яка площа такої невідповідності та її конфігурація (із визначенням координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі)?

3. Чи накладається вона на земельну ділянку площею 0,8842 га, кадастровий номер 2611000000:04:001:0347, за адресою: Івано-Франківська область, Надвірнянський район, м. Яремче, вул. Петраша?

Відповідно до пункту 1.2.2. розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (зі змінами та доповненнями), (надалі Інструкція), одними із видів судових експертиз є: земельно-технічна та експертиза з питань землеустрою.

Згідно з підпунктом 1.2.13. пункту 1.2. розділу I Інструкції, комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання). До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються як експерти експертних установ, так і фахівці установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах.

За пунктом 6.1 глави 6 розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (зі змінами та доповненнями), основними завданнями земельно-технічної експертизи є: визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо); визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок їх розташуванню у відповідній технічній документації; визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки; визначення можливості розподілу (порядку користування) земельними ділянками, розробка варіантів їх розподілу (порядку користування); визначення можливих варіантів підходу та проїзду до земельних ділянок, встановлення земельного сервітуту.

Водночас, пунктом 7.1. розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень встановлено, що основними завданнями експертизи з питань землеустрою є: визначення відповідності розробленої документації із землеустрою та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування; визначення відповідності зміни цільового призначення земельних ділянок та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування; визначення відповідності фактичного землекористування правовстановлювальним документам, документації із землеустрою на земельні ділянки та нормативно-правовим актам; визначення відповідності виконаної нормативної грошової оцінки земель вимогам нормативно-правових актів.

Відповідно до частини 1 статті 100 Господарського процесуального кодексу України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Також, суд наділений правом коригування наданих експерту запитань з урахуванням вимог Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

З врахуванням вищевказаного, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача про призначення у справі № 909/172/26 комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою з наступних питань:

1. Чи відповідають конфігурація та межі земельних ділянок, які перебувають в постійному користуванні Карпатського національного природного парку на підставі рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 27.12.2001 № 189-3/2001 "Про затвердження матеріалів інвентаризації КНПП" та Державного акту на право постійного користування землею серії І-ІФ № 002766, зареєстрованого в Книзі записів 29.12.2001 за № 000052, межі яких визначені в Технічному звіті КНПП 2001 року, конфігурації і межі цієї ж земельної ділянки в Технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ТзОВ "НВП "Агроресурссистеми" 2018 року, в частині суміжності із земельною ділянкою 2611000000:04:001:0347, що належить ТзОВ "Сила Карпат"? Якщо ні, то в чому полягає така невідповідність?

2. В разі встановлення невідповідності конфігурації і меж земельних ділянок, які перебувають в постійному користуванні Карпатського національного природного парку на підставі рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 27.12.2001 № 189-3/2001 "Про затвердження матеріалів інвентаризації КНПП" та Державного акту на право постійного користування землею серії І-ІФ № 002766, зареєстрованого в Книзі записів 29.12.2001 за № 000052, межі яких визначені в Технічному звіті КНПП 2001 року, конфігурації і межі цієї ж земельної ділянки в Технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ТОВ "НВП "Агроресурссистеми" 2018 року, в частині, що межують із земельною ділянкою 2611000000:04:001:0347, що належить ТзОВ "Сила Карпат" - дати відповіді на питання:

2.1. Яка площа такої невідповідності та її конфігурація (із визначенням координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі)?

2.2. Чи накладається така невідповідність на земельну ділянку площею 0, 8842 га, кадастровий номер 2611000000:04:001:0347, за адресою: Івано-Франківська область, Надвірнянський район, м. Яремче, вул. Петраша, яка площа такого накладання та її конфігурація (із визначенням координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі)?

2.3. Чи знаходяться на земельній ділянці Карпатського національного природного парку що визначена згідно Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ТзОВ "НВП "Агроресурссистеми" 2018 року та межує, або накладається на земельну ділянку 2611000000:04:001:0347, що належить ТОВ "Сила Карпат" об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності ТОВ "Сила Карпат"?

2.4. У разі знаходження на земельній ділянці Карпатського національного природного парку що визначена згідно Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ТОВ "НВП "Агроресурссистеми" 2018 року та межує, або накладається на земельну ділянку 2611000000:04:001:0347, що належить ТОВ "Сила Карпат" об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності ТОВ "Сила Карпат" вказати які саме об`єкти на ній знаходяться, зазначивши їх площу?

3. Чи відповідає технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ТзОВ "НВП "Агроресурссистеми" 2018 року, та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини 1, 3 ст. 13 ГПК).

Згідно зі ст. 14 ГПК "Диспозитивність господарського судочинства" суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2019 у справі № 910/13556/18 вказав, що принцип змагальності (ст. 13 ГПК) і принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК) тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції; вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Верховний Суд у постанові від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18 зазначив, що суди, відмовивши у позові з підстав недоведеності, фактично поклали ризик настання негативних наслідків, пов`язаних з невчиненням процесуальних дій (не проведення судової експертизи), на позивача, чим порушили принцип змагальності сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК), суть якого визначена у ст.13 цього Кодексу та полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічні положення викладені у постанові КГС Верховного Суду від 16.07.2025 у справі № 906/1121/24.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 дійшла, зокрема, таких висновків "...витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 0, 1259 га, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці. АТ "Укрзалізниця" має довести, яка саме земельна ділянка, в яких межах накладається на смугу відведення залізниці. Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо (див. близькі за змістом висновки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 у справі № 441/123/16). Отже, для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр")."

Тобто Велика Палата Верховного Суду констатувала, що при вирішенні подібних спорів необхідно встановити відповідну площу накладення земельних ділянок та їх конфігурацію (координати поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі), і залежно від цього вирішувати питання про повернення (витребування) лише частини ділянки, яка накладається, а не всієї ділянки.

Колегія суддів зазначає, що аргумент відповідача про безпідставність призначення місцевим судом експертизи, оскільки позивач не довів неможливість самостійно подати експертний висновок разом із позовною заявою, є необґрунтованим з огляду на таке.

Доводи апелянта ґрунтуються на неправильному тлумаченні статті 99 ГПК України, оскільки зазначена норма не покладає на сторону безумовного обов`язку замовляти експертний висновок до звернення до суду, а передбачає право суду призначити експертизу за клопотанням учасника справи, якщо для встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору, необхідні спеціальні знання.

При цьому пункт 2 частини 1 статті 99 ГПК України визначає альтернативні підстави для призначення експертизи, однією з яких є відсутність у справі висновку експерта з відповідних питань.

У справі № 909/172/26 сторонами не подано експертного висновку з питань, поставлених судом на вирішення комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою. Водночас клопотання про її призначення подано позивачем під час підготовчого судового засідання, під час якого відповідно до частини другої статті 182 ГПК України вирішується, зокрема, питання про призначення експертизи.

Доводи апелянта про те, що призначена експертиза дублює висновок експертів від 14.01.2025 № 10019/24-41 у справі № 909/409/24, є необґрунтованими та безпідставними. У справі № 909/409/24 досліджувалося питання наявності накладення та невідповідності меж у контексті вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Натомість у справі № 909/484/25 заявлено речово-правову вимогу про витребування з чужого незаконного володіння саме частини земельної ділянки площею 0, 1009 га, що потребує не лише загального встановлення факту накладення, а й точної ідентифікації цієї частини (площі, конфігурації, координат) як об`єкта витребування, що відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній у постанові від 22.01.2025 року у справі № 446/478/19.

Колегія суддів вважає аргумент апелянта про те, що суд першої інстанції вийшов за межі клопотання позивача, призначивши комплексну судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою, а також безпідставно включив до предмета дослідження питання щодо розташування об`єктів нерухомого майна ТзОВ «Сила Карпат» у межах земельної ділянки КНПП, необґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до частин 4-6 статті 99 ГПК України суд визначає питання, з яких має бути проведена експертиза, тоді як учасники справи наділені правом запропонувати питання, що, на їхню думку, потребують спеціальних знань. Колегія суддів звертає увагу, що відповідач та третя особа не скористалися своїм правом запропонувати суду додаткові питання.

Включення до предмета експертизи питання щодо розташування об`єктів нерухомого майна ТзОВ «Сила Карпат» відносно меж земельної ділянки КНПП за технічною документацією із землеустрою 2018 року безпосередньо пов`язане з предметом доказування у справі, оскільки встановлення цих обставин має істотне значення для правильного вирішення спору.

Колегія суддів зазначає, що з врахуванням того, що відповідач та третя особа фактично не заперечують факту накладення меж парку та частини земельної ділянки, що належить позивачу, сама по собі наявність такої позиції учасників справи не усуває необхідності у проведенні експертизи. Для вирішення спору по суті суду необхідно встановити не лише загальний факт розбіжності між межами КНПП за первинною документацією 2001 року та технічною документацією 2018 року, а й точні просторові характеристики цієї розбіжності: її площу, конфігурацію, координати поворотних точок меж, прив`язку до пунктів державної геодезичної мережі, а також те, чи накладається така розбіжність на земельну ділянку позивача і в якій саме частині. Без встановлення цих технічних характеристик неможливо індивідуалізувати частину земельної ділянки, яка є предметом заявленої віндикаційної вимоги, а отже - неможливо забезпечити ефективний судовий захист права власності позивача.

Включення місцевим господарським судом за власною ініціативою питання щодо відповідності технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ТзОВ "НВП "Агроресурссистеми" 2018 року, та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування зумовлене наявністю розбіжності між межами КНПП за первинною документацією 2001 року та технічною документацією 2018 року. Крім цього, у відзиві на позовну заяву відповідач вказував, що позивач повинен довести, зокрема висновком експертизи, той факт, що розроблена технічна документація на земельну ділянку та її затвердження не відповідають вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.

Варто зауважити, що призначення експертизи, визначення експертної установи та визначення остаточного кола питань, які передаються на дослідження експерту, відповідно до ст. 99 ГПК України, належить до дискреційних повноважень місцевого господарського суду, що реалізуються ним під час підготовчого провадження у справі.

З врахуванням вищевказаного, колегія суддів вважає що місцевий господарський суд діяв в межах повноважень, визначених статтею 99 Господарського процесуального кодексу України та з метою всебічного та всестороннього розгляду призначив у справі комплексну судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права є необгрунтованими, не спростовують зазначених місцевим господарським судом обставин та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 30.04.2026 у цій справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийнята з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали немає.

Судові витрати.

Відповідно до приписів частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги спір у даній справі не вирішено, апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат за результатами розгляду цієї апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 129, 234, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

постановив:

1. Апеляційну скаргу Карпатського національного природного парку залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 30.04.2026 у справі № 909/172/26 залишити без змін.

3. Порядок оскарження постанови в касаційному порядку до Верховного Суду визначений ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Головуючий суддя Манюк П.Т.

Суддя Прядко О.В.

Суддя Рим Т.Я.