Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №909/57/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Справа № 909/57/26

місто Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі

головуючий суддя:Рим Т. Я.,

судді:Прядко О. В.,

Манюк П. Т.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М. Б., розглянув у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро",

на рішення:Господарського суду Івано-Франківської області від 21.05.2026 (повний текст рішення складено 26.05.2026, суддя Михайлишин В. В.),

у справі:№ 909/57/26,

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" (надалі – ТОВ "ТТН ДІЕКС" або Позивач),

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро" (надалі – ТОВ "Європа Транс Агро", Апелянт або Відповідач),

про:стягнення 209'733,92 гривень.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:не з`явився,

відповідача:Пак Володимир Воллєрійович.

I. ПРОЦЕДУРИ

Історія розгляду справи

1. ТОВ "ТТН ДІЕКС" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Європа Транс Агро" про стягнення 209'733,92 гривень.

2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг (виконаних робіт) за Договором № 921-23-РО від 12.07.2023, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 161'700,00 гривень. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання Позивач нарахував 3 % річних та інфляційні втрати на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

3. Предметом позову є стягнення 209'733,92 грн, з яких:

3.1. 161'700,00 грн – основний борг.

3.2. 37'321,85 грн – інфляційні втрати.

3.3. 10'712,07 грн – 3 % річних.

4. Підставою позову є неналежне виконання Відповідачем зобов`язань за Договором № 921-23-РО від 12.07.2023 в частині оплати наданих послуг (виконаних робіт).

5. Рішенням від 21.05.2026 місцевий суд задовольнив позовні вимоги. Рішення мотивував тим, що Позивач належно та в повному обсязі надав послуги за Договором № 921-23-РО від 12.07.2023, що підтверджується підписаним сторонами без зауважень Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 04.08.2023, натомість Відповідач оплатив ці послуги лише частково, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 161'700,00 гривень. З огляду на це місцевий суд вимоги про стягнення основного боргу, інфляційних втрат і трьох процентів річних визнав обґрунтованими.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

6. Не погодившись із указаним рішенням, ТОВ "Європа Транс Агро" подало апеляційну скаргу до Західного апеляційного господарського суду.

7. Ухвалою від 19.06.2026 Західний апеляційний господарський суд залишив апеляційну скаргу без руху та встановив десятиденний строк для усунення її недоліків. Апелянт ці недоліки усунув.

8. Ухвалою від 29.06.2026 Західний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив справу до розгляду на 29.07.2026.

9. Учасники справи отримали ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі 30.06.2026, про що свідчать долучені до матеріалів справи довідки про доставку електронних листів (а. с. 210, 211).

10. В апеляційній скарзі Відповідач заявив клопотання про призначення у справі почеркознавчої та технічної експертиз.

11. На вирішення почеркознавчої експертизи запропонував поставити питання: чи виконано підпис від імені Директора Яковини І. О. в Акті № 1 від 04.08.2023 здачі-прийняття робіт (надання послуг) до договору № 921-23-РО від 12.07.2023 в графі "Від Замовника Директор Яковина І. О." – Яковиною Ігорем Олександровичем чи іншою особою?

12. На вирішення технічної експертизи апелянт просить поставити питання: чи нанесено відтиск печатки з написом "Європа Транс Агро" в Акті №1 від 04.08.2023 здачі-прийняття робіт (надання послуг) до договору № 921-23-РО від 12.07.2023 печаткою ТОВ "Європа Транс Агро"?

13. Розглянувши подані клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на таке.

14. Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

14.1. Для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

14.2. Жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

15. Апелянт не навів обґрунтованих підстав, які би свідчили про необхідність призначення судових експертиз. Самі лише заперечення належності йому підпису на акті та відбитка печатки не є достатніми підставами для призначення експертиз.

16. Оскільки матеріали справи містять достатні докази, необхідні для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, а їх сукупність дає можливість суду надати оцінку спірним правовідносинам без застосування спеціальних знань, підстави для призначення судової почеркознавчої експертизи, передбачені статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

17. В судовому засіданні 29.07.2026 апеляційний суд ухвалив цю постанову, проголосивши її вступну та резолютивну частини.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція Апелянта

18. Оспорюване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

19. Суд визнав Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 04.08.2023 належним доказом виконання Позивачем своїх зобов`язань, попри заперечення Відповідача щодо підписання цього документа його представником. Водночас суд відмовив у призначенні почеркознавчої експертизи, яка могла перевірити ці заперечення.

20. Суд не надав оцінки доводам Відповідача про те, що з передбачених Договором № 921-23-РО від 12.07.2023 485'100,00 грн він сплатив 323'400,00 гривень. Решту 161'700,00 грн Відповідач не сплатив у зв`язку з порушенням Позивачем строку надання послуг, реалізувавши передбачене статтею 594 Цивільного кодексу України право притримання до узгодження сторонами суми оплати з урахуванням пункту 6.1 договору.

21. Суд не врахував втрату Відповідачем транспортних засобів унаслідок воєнних дій та збиток за 2025 рік у розмірі майже 196'000'000,00 грн під час вирішення питання про зменшення трьох процентів річних.

22. Суд безпідставно стягнув 12'000,00 грн витрат на правничу допомогу, не перевіривши їх необхідність і співмірність зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг. Відповідач вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в цій справі не може перевищувати 3'000 гривень.

Відзив

23. Позивач не подав відзиву на апеляційну скаргу.

III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

24. Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

25. Рішення від 21.05.2026 Господарського суду Івано-Франківської області у цій справі оскаржується Відповідачем в повному обсязі.

Укладення та виконання договору

26. Згідно із рішенням Головного сервісного центру МВС України ТОВ " ДІЕКС" призначено уповноваженим органом з проведення перевірок цистерн згідно з спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 12.05.2015 № 166/550 "Про затвердження Порядку перевірки цистерн для перевезення небезпечних вантажів".

27. Спірні правовідносини виникли з надання Позивачем послуг з перевірки цистерн для перевезення небезпечних вантажів.

28. Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

29. ТОВ "Європа Транс Агро" та ТОВ "ТТН "ДІЕКС" уклали договір про надання послуг № 921-23-РО від 12.07.2023 (надалі – Договір про надання послуг від 12.07.2023) (а. с. 17-18), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги (роботи) з оцінки відповідності та періодичного інспектування рухомого обладнання, що працює під тиском, а саме цистерн для перевезення небезпечних вантажів (газів) в кількості 11 одиниць.

30. Згідно із пунктом 1.2 Договору про надання послуг від 12.07.2023 термін надання послуг (робіт) – протягом 30 робочих днів після надання замовником належним чином підготовленого обладнання та за умови здійснення замовником авансового платежу (передплати) згідно п. 2.2 цього договору.

31. За результатами робіт виконавець надає замовнику сертифікат відповідності, свідоцтво про інспектування що працює під тиском (цистерни для перевезення небезпечних вантажів) та робить маркування корозієстійкої таблички, закріпленої на цистерні (пункт 1.5 Договору про надання послуг від 12.07.2023).

32. Відповідно до пункту 2.1 Договору про надання послуг від 12.07.2023 вартість послуг (робіт) за цим договором становить 485'100,00 грн, у тому числі ПДВ – 80'850,00 гривень.

33. Замовник здійснює авансований платіж (передплату) у розмірі 80'850,00 гривень. Залишкова сума буде оплачуватися рівними частинами відповідно до графіка: 26.07.2023 – 80'850,00 грн, 14.08.2023 – 80'850,00 грн, 28.08.2023 – 80'850,00 грн, 12.09.2023 – 80'850,00 грн, 26.09.2023 – 80'850,00 грн (пункт 2.2 Договору про надання послуг від 12.07.2023).

34. Відповідно до пунктів 3.3.4, 3.3.5 Договору про надання послуг від 12.07.2023 замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг на умовах цього договору. Прийняти надані виконавцем послуги (роботи) за актом здачі-приймання наданих послуг (робіт).

35. Згідно з пунктами 4.1-4.4 Договору про надання послуг від 12.07.2023 при завершені надання послуг (робіт) виконавець надає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг (робіт). Замовник протягом 3-х робочих днів з дня отримання акту здачі-приймання наданих послуг (робіт) направляє виконавцю підписаний акт здачі-приймання або мотивовану відмову від приймання послуг (робіт). У разі мотивованої відмови Замовника складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та строків їх виконання. Якщо, протягом 3-х робочих днів з дати отримання акту здачі-приймання послуг (робіт), замовник не підпише акт здачі-приймання послуг (робіт) або не надасть виконавцю мотивовану відмову, послуги (роботи) вважаються прийнятими замовником з дотриманням всіх умов цього договору.

36. ТОВ "ТТН ДІЕКС" виконав узяті на себе зобов`язання належним чином на загальну суму 485'100,00 гривень з ПДВ, що підтверджується підписаним і скріпленим печатками сторін актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1 від 04.08.2023 (а. с. 15).

37. У пункті 3.1.5 Договору про надання послуг від 12.07.2023 сторони погодили, що виконавець зобов`язаний надати податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, завірену електронним підписом уповноваженої особи виконавця та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

38. На суму наданих послуг Позивач склав та зареєстрував податкові накладні № 0000135 від 18.07.2023 на суму 80'850,00 грн з ПДВ (а. с. 12) та № 0000046 від 04.08.2023 на суму 404'250,00 грн з ПДВ (а. с. 11) в Єдиному реєстрі податкових накладних, отримувач – ТОВ "Європа Транс Агро".

39. Для підтвердження надання послуг Позивач надав справи свідоцтва про проведення первинного інспектування (перевірки) рухомого обладнання, що працює під тиском (цистерни для перевезення небезпечних вантажів) вимогам нормативних документів та сертифікати про переоцінку відповідності (а. с. 68-88).

40. Згідно з пунктом 10 наказу Міністерства юстиції України від 12.05.2015 № 166/550 "Про затвердження Порядку перевірки цистерн для перевезення небезпечних вантажів" за позитивними результатами перевірки технічний експерт наносить способом штамповки або іншим аналогічним способом на корозієстійку табличку, прикріплену до цистерни та/або на цистерну, відповідне марковання та видає виробнику, власнику, оператору, орендарю або уповноваженій ним особі завірене особистим підписом та печаткою (за наявності) свідоцтво про первинну, проміжну, періодичну або позапланову перевірку відповідного зразка (далі – Свідоцтво), форма якого наведена в додатку 3 до цього Порядку... Свідоцтво видається не пізніше п`яти робочих днів після проведення перевірки цистерни.

41. Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 536 від 4 липня 2018 р. "Про затвердження Технічного регламенту рухомого обладнання, що працює під тиском" якщо результати перевірки, передбаченої пунктом 3 цього додатка, є задовільними, рухоме обладнання, що працює під тиском, підлягає періодичному інспектуванню, передбаченому у додатках до Угоди про дорожнє перевезення вантажів, Угоди про перевезення вантажів водними шляхами та додатку С до Конвенції. Якщо умови періодичного інспектування дотримані, призначеним органом, відповідальним за періодичне інспектування, або під його наглядом на обладнання наноситься маркування знаком Пі відповідно до пунктів 42-46 Технічного регламенту. Після цього наноситься ідентифікаційний номер призначеного органу, відповідального за періодичне інспектування. Призначений орган, відповідальний за періодичне інспектування, видає сертифікат про проведення переоцінки відповідності згідно з пунктом 6 цього додатка.

42. Отже, свідоцтва про перевірку цистерн та сертифікати про переоцінку відповідності є документами, що видаються уповноваженим органом лише за позитивними результатами проведених перевірок та інспектування відповідного обладнання.

43. Відповідач не заперечив факту отримання сертифікатів про переоцінку відповідності та свідоцтв про перевірку (див. пункт 39 цієї постанови), без яких неможливо експлуатувати відповідні автоцистерни.

44. Відповідач надані Позивачем послуги оплатив у розмірі 378'000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями:

44.1. № 14377 від 18.07.2023 на суму 80'850,00 грн з ПДВ (а. с. 7).

44.2. № 17602 від 24.08.2023 на суму 80'850,00 грн з ПДВ (а. с. 8).

44.3. № 17603 від 24.08.2023 на суму 80'850,00 грн з ПДВ (а. с. 9).

44.4. № 18808 від 11.09.2023 на суму 80'850, 00 грн з ПДВ (а. с. 10).

45. Отже, неоплаченою залишилась заборгованість в розмірі 161'700,00 гривень.

46. Позивач скеровував Відповідачу листи-нагадування щодо заборгованості з оплати наданих послуг № 381 від 24.04.2025 (а. с. 19) та № 1223 від 03.12.2025 (а. с. 20). Факт скерування підтверджується звітом відправлення засобами електронного зв`язку (а. с. 21), рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 22), описом вкладення та поштовою накладною (а. с. 23).

47. Ці обставини суд першої інстанції встановив правильно. Спір між сторонами виник у зв`язку з відмовою Відповідача сплатити решту вартості послуг у розмірі 161'700,00 грн, яку він обґрунтовує тим, що наявний у матеріалах справи акт приймання-передачі послуг ним не підписувався та Позивач порушив установлений договором (пункт 1.2) строк надання послуг.

48. Тому для перевірки правильності висновків місцевого суду необхідно встановити, чи мали місце зазначені порушення та чи звільняють вони Відповідача від оплати прийнятих (спожитих) послуг. Крім того, належить перевірити наявність підстав для зменшення 3 % річних та витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо стягнення заборгованості

49. Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

50. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

51. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

52. Належне виконання Позивачем зобов`язань за договором підтверджується сукупністю взаємопов`язаних доказів. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) відображає оформлення результату наданих послуг, а сертифікати та свідоцтва, видані за результатами перевірки автоцистерн, підтверджують проведення Позивачем передбачених договором перевірок та отримання їх позитивного результату (див. пункти 36-39 цієї постанови).

53. Крім того, Позивач склав і зареєстрував податкові накладні на погоджену сторонами вартість послуг у розмірі 485'000,00 грн (див. пункт 38 цієї постанови).

54. Відповідно до пункту 25 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

55. Таким чином, після реєстрації податкових накладних Відповідач мав можливість ознайомитись з відомостями про оформлення Позивачем господарської операції на суму 485'000,00 гривень.

56. Наведені Відповідачем заперечення не спростовують висновку про належне виконання Позивачем зобов`язань за договором.

57. Зокрема, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у Відповідача не виник обов`язок щодо сплати цих коштів у зв`язку з порушенням Позивачем строку їх надання.

58. Насамперед матеріали справи не підтверджують прострочення Позивачем виконання зобов`язання. За пунктом 1.2 договору тридцятиденний строк надання послуг починає обчислюватися після одночасного виконання двох умов: передачі замовником належним чином підготовленого обладнання та сплати авансу. Відповідач не надав доказів дати передачі обладнання, а авансовий платіж було здійснено 18.07.2023. Водночас акт здачі-приймання робіт складено 04.08.2023, тобто до закінчення передбаченого договором строку в 30 робочих днів. Тому доводи Апелянта про несвоєчасне виконання Позивачем договірних зобов`язань не підтверджуються матеріалами справи.

59. Колегія не погоджується із доводами Апелянта про те, що акт здачі-приймання робіт (надання послуг) не може бути належним та допустимим доказом виконання Позивачем договірних зобов`язань (див. пункт 19 цієї постанови).

60. Цей акт наданих послуг скріплений печаткою Відповідача, який несе повну відповідальність за законність її використання, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, інших документах, що фіксують здійснення господарських операцій. Відповідач не надав доказів, що печатка була загублена, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що нею могла б протиправно скористатися інша особа. Відтак у суду відсутні підстави вважати, що печатка Відповідача використовувалася проти його волі (подібна правова позиція викладена у постановах у складі Верховного Суду 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, від 16.03.2023 у справі № 910/8155/20).

61. Колегія суддів враховує подальшу поведінку Відповідача після оформлення акта здачі-приймання робіт (надання послуг). Як убачається з матеріалів справи, Позивач неодноразово звертався до Відповідача з листами щодо погашення заборгованості (див. пункт 46 цієї постанови), у яких містилося посилання акт здачі-приймання робіт (надання послуг). Проте після отримання зазначених документів Відповідач не заявляв про їх підроблення, не повідомляв про відсутність волевиявлення на підписання акта, не заперечував факту його складення чи використання печатки товариства, а також не звертався до правоохоронних органів або суду із відповідними вимогами. Навпаки, Відповідач частково оплатив вартість наданих послуг (див. пункт 39 цієї постанови), зазначених у акті, чим фактично визнав результат виконання Позивачем робіт. Будь-яких претензій щодо їх обсягу чи якості до виникнення цього спору матеріали справи не містять.

62. За таких обставин заперечення Відповідачем достовірності акта здачі-приймання робіт (надання послуг), заявлені лише після звернення Позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості, не узгоджуються з його попередньою поведінкою.

63. Окремо колегія суддів вважає за необхідне зазначити про необґрунтованість посилання Відповідача на статтю 594 Цивільного кодексу України як на підставу для несплати (притримання сплати) вартості наданих Позивачем послуг до виконання останнім своїх договірних зобов`язань.

64. За змістом частини 1 статті 594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання.

65. Підставою для виникнення правовідносин притримання є складний юридичний факт, елементами якого є: 1) існування зобов`язання з оплати речі, відшкодування пов`язаних з нею витрат чи інших збитків, іншого зобов`язання, яке забезпечується; 2) невиконання боржником у строк зобов`язання, яке забезпечується; 3) знаходження речі, яка підлягає передачі боржнику чи вказаній ним особі, у законному володінні кредитора; 4) настання строку повернення кредитором речі боржнику.

66. Суд установив, що Позивач надав обумовлені договором послуги, які Відповідач спожив без заперечень. Зазначене є самостійною підставою для висновку про безпідставність посилань на приписи статті 594 Цивільного кодексу України.

67. Крім того, у спірних правовідносинах передбачені статтею 594 Цивільного кодексу України умови виникнення права притримання відсутні. Кошти у розмірі 161'700,00 грн не є річчю, переданою Відповідачу у володіння та такою, що підлягає поверненню Позивачеві, а становлять предмет власного грошового зобов`язання Відповідача з оплати наданих послуг. Тому їх несплата не може вважатися реалізацією права притримання, передбаченого статтею 594 Цивільного кодексу України.

68. Якщо Відповідач вважав, що Позивач порушив умови договору, він міг заявити відповідні вимоги у передбаченому законом порядку. Проте це не давало йому права не оплачувати вже прийняті послуги або самостійно зменшувати суму, що підлягала сплаті. Тому посилання на статтю 594 Цивільного кодексу України не звільняє Відповідача від обов`язку сплатити 161'700,00 грн заборгованості.

69. З огляду на викладене, оскільки Позивач належним чином надав передбачені договором послуги, у Відповідача виник обов`язок сплатити їх повну вартість. Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність заборгованості у розмірі 161'700,00 грн та правомірно задовольнив позовні вимоги про її стягнення.

Щодо підстав для зменшення 3 % річних

70. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги щодо необхідності зменшення розміру 3 % річних у сумі 10'712,07 грн, Відповідач посилається на положення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, а також правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.01.2022 у справі № 910/488/21 та від ід 30.03.2021 у справі № 902/538/18, вважаючи, що суд першої інстанції повинен був зменшити розмір заявлених до стягнення трьох процентів річних.

71. Колегія суддів відхиляє зазначені доводи.

72. Три проценти річних, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією чи неустойкою, а виступають особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання та способом захисту майнового права кредитора. Їх нарахування має компенсаційний характер і спрямоване на відшкодування кредитору втрат, пов`язаних із несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання.

73. Тому приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, які регулюють питання зменшення неустойки, до спірних правовідносин не застосовуються, відповідно наведені Відповідачем правові висновки Верховного Суду, ухвалені у справах щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України, не є релевантними для вирішення цього спору.

74. Щодо можливості зменшення 3 % річних, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 зазначила: "… розмір, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом".

75. Зазначений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду застосовано Верховним Судом у постановах від 25.06.2026 у справі № 910/4395/25, від 15.07.2026 у справі 910/10477/25, від 21.07.2026 у справі № 910/9954/25.

76. Як убачається з оскаржуваного рішення, заявлений до стягнення у даній справі розмір процентів річних становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних, передбачений частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. Тому заявлені Позивачем до стягнення 3 % річних не підлягали зменшенню судом.

Щодо підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу

77. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

78. Позивач за представництво його інтересів в суді першої інстанції заявив до стягнення 12'000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

79. Приписи частин 2 та 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначають, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

80. Відповідно до частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

81. Згідно з частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

82. Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

83. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12’ 000,00 грн Позивач надав суду першої інстанції:

83.1. Договір про надання правової допомоги № 0501/1 від 05.01.2026 (а. с. 16), згідно з пунктом4.1 якого вартість послуг за представництво інтересів замовника по справi … складає 12'000, 00 гривень.

83.2. Платіжну інструкцію № 15 від 06.01.2026 (а. с. 24) про сплату правової допомоги у розмірі 12'000,00 гривень.

83.3. Ордер на надання правничої допомоги Серія АЕ № 1460244 (а. с. 6).

84. Суд першої інстанції дослідив надані Позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, встановив їх реальність, документальне підтвердження та зв`язок із розглядом цієї справи, а також урахував, що Відповідач під час розгляду справи не подав клопотання про зменшення таких витрат і не довів їх неспівмірності. У зв`язку з цим суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зменшення заявленої суми та стягнення з Відповідача 12’ 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

85. Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції.

86. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу, Відповідач посилається на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, а також постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 та інші, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має враховувати критерії їх реальності, необхідності, розумності та співмірності.

87. Водночас, посилаючись на незначну складність справи, відсутність детального опису виконаних адвокатом робіт та необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 3'000,00 грн, Відповідач не навів належного обґрунтування того, чому саме заявлений до стягнення розмір витрат є неспівмірним, а запропонований ним розмір відшкодування відповідає критеріям розумності та співмірності.

88. Представник Позивача підготував позовну заяву з викладенням фактичних обставин спору, правовим обґрунтуванням заявлених вимог та розрахунком сум, що підлягали стягненню, подав відповідь на відзив і клопотання про долучення доказів, а також брав участь у судових засіданнях, забезпечуючи представництво інтересів Позивача під час розгляду справи.

89. Враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, колегія суддів не вбачає підстав вважати заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу завищеними чи неспівмірними.

90. Стверджуючи про незначну складність справи, Відповідач водночас сам ускладнював її розгляд, заявляючи клопотання про призначення судових експертиз, виклик свідків, відкладення розгляду справи та вчинення інших процесуальних дій. Це зумовлювало необхідність додаткового аналізу таких клопотань представником Позивача, формування відповідної правової позиції та підготовки заперечень. За таких обставин посилання Відповідача на незначну складність справи не підтверджує неспівмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

91. Пунктом 4.1 договору про надання правової допомоги встановлено фіксований розмір гонорару – 12’ 000,00 гривень. За такого способу визначення винагороди її розмір не залежить від фактичної кількості часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, а тому відсутність погодинного розрахунку чи окремого визначення вартості кожної наданої послуги не свідчить про необґрунтованість заявлених витрат.

92. З огляду на це колегія відхиляє доводи апеляційної скарги, зазначені у пункті 22 цієї постанови.

IV. ВИСНОВКИ

93. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

94. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.05.2026 у справі № 909/57/26 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

Розподіл витрат на оплату судового збору

95. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

96. Оскільки апеляційний суд залишає рішення місцевого суду без змін витрати на оплату судового збору залишаються за Апелянтом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.05.2026 у справі № 909/57/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції в порядку та строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Касаційну скаргу подають безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено та підписано 30.07.2026.

Головуючий суддяРим Т. Я.

СуддіПрядко О. В.

Манюк П. Т.