Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №644/9691/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Зайцева М. С.

Справа № 644/9691/25

Провадження № 3/644/177/26

28.07.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року Суддя Індустріального районного суду міста Харкова Зайцева М.С., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

В провадження судді Зайцевої М.С. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2025 року, надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

13.10.2025 року о 22:47 год. в АДРЕСА_2 , водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6810, тест №899, результат 0,76 проміле алкоголю. Від керування транспортними засобами відсторонений, чим порушив п.2.9а ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В результаті зазначених вище дій, стосовно ОСОБА_2 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 482527 від 13.10.2025 року.

04.12.2025 року представником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності подане клопотання про визнання процедури огляду недійсною, в якому просить визнати процедуру огляду ОСОБА_2 на стан алкогольного сп`яніння такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, саму процедуру огляду - недійсною, а протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№482527 від 19.07.2025 року та всі матеріали, які було складено на підставі цього документу - недопустимими, недостовірними та неналежними доказами і відповідно не посилатися на них при ухваленні судового рішення по справі. Клопотання обґрунтоване тим, що її підзахисний є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 , а отже це вказує на особливий правовий статус ОСОБА_2 як військовослужбовця, для яких КУпАП визначено окремий порядок огляду, регламентований ст.266-1 КУпАП. Військовослужбовець ОСОБА_2 приписами ч.3 ст. 266-1 КУпАП міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч.ч. 2-7 ст. 266-1 КУпАП. Працівниками поліції зазначеного установленого законом порядку не було дотримано. Тому вся процедура огляду, яку поліцейські застосували до ОСОБА_2 , згідно з категоричними приписами ч. 9 ст. 266-1 КУпАП є недійсною, а її результати недопустимими доказами, оскільки отримані всупереч умовам і порядку, встановлених законом. Застосування цієї процедури починається з моменту встановлення, що особа є військовослужбовцем. До того ж, згода чи незгода військовослужбовця пройти огляд чи його проходження значення не має, оскільки норма ст. 266-1 КУпАП має імперативний характер, описує випадки і процедуру огляду військовослужбовців (якщо є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях) і адресована службовим особам, які повинні провести такий огляд з дотриманням визначеної процесуальної форми.

Крім того, 04.12.2025 року представником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності подане клопотання про виклик працівника поліції, в якому просить викликати для надання роз`яснень ОСОБА_3 інспектора СРПП відділу поліцейської діяльності №1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області з метою дотримання права ОСОБА_2 на справедливий судовий розгляд, з метою досягнення всебічності і повноти судового розгляду у сторони захисту є ряд обґрунтованих сумнівів у достовірності певних обставин та на їх обґрунтування доказів, які полягають у потребі виклику патрульного, який складав адміністративний матеріал відносно ОСОБА_2 для отримання від нього відповідних пояснень та усунення наявних суперечностей. Їх участь необхідна для встановлення причин розбіжностей між протоколом та відеозаписом, з`ясування підстав для зупинки та перевірки дотримання ними порядку роз`яснення прав і наслідків відмови від огляду.

15.12.2025 року представником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 подане клопотання про призначення покарання з урахуванням принципу індивідуалізації, в якому просить у разі визнання ОСОБА_2 винним в інкримінованому йому діянні, застосувати за аналогією закону ст.69 КК України і не призначити йому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на один рік, оскільки таке покарання фактично паралізує можливість виконання ОСОБА_2 конституційного обов`язку із захисту Батьківщини згідно вимог ст.65 Конституції України.

16.12.2025 року представником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Козловською Т.В. подане клопотання про закриття адміністративного провадження, в якому просить закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки зібрані матеріали не містять належних та допустимих доказів вини, а містять низку істотних процесуальних порушень, що унеможливлюють притягнення ОСОБА_2 до відповідальності. У складеному протоколі відсутнє будь-яке зазначення конкретних ознак алкогольного сп`яніння, які б свідчили про порушення з боку ОСОБА_2 . Така прогалина є суттєвою, оскільки саме встановлені та задокументовані ознаки становлять необхідну передумову для проведення огляду на стан сп`яніння. Ні у протоколі, ні на відеозаписі працівники поліції не називають жодної ознаки, передбаченої законодавством. Водночас частини відео, які є відтворюваними, чітко демонструють відсутність будь-яких ознак сп`яніння у поведінці ОСОБА_2 : він поводиться спокійно, адекватно, реагує правильно, не проявляє жодних фізіологічних чи поведінкових ознак сп`яніння. Перша спроба тестування завершилася повідомленням приладу «недостатній об`єм повітря». Це не є відмовою водія, а однозначно свідчить або про технічну помилку приладу, або про неправильну підготовку мундштука, або про порушення методики з боку поліцейського. Інструкція чітко зобов`язує у випадку будь-якої помилки проводити огляд заново з повною процедурою підготовки: заміна мундштука, перезапуск приладу, перевірка нульового рівня (zero point), повторне інструктування водія. На відео видно, що жодна з цих дій не була виконана. Після технічного збою прилад не може бути використаний для отримання достовірного результату. Він може давати «плаваючі» показники або нестабільні значення через збій датчика тиску чи об`єму. Тому показання 0,76‰, отримані після помилки, не мають технічної достовірності та не можуть розглядатися як доказ. Отримана згода ОСОБА_2 з результатом огляду, який проведений на місці зупинки, не є вільним і усвідомленим волевиявленням. Вона була вимушеною реакцією на некоректно подану інформацію та на спробу поліцейського обмежити право водія на медичний огляд. У таких умовах згода не може легітимізувати результат 0,76‰, а сам огляд на місці - вважатися проведеним у законний спосіб.

В судовому засіданні захисник Козловська Т.В. підтримала подані клопотання, просила їх задовольнити.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до вимог ст.268 КУпАП.

Клопотання захисника Козловської Т.В. про виклик працівника поліції судом залишено без задоволення з наступних підстав.

У своєму клопотанні про виклик поліцейського захисник не зазначив, які вагомі пояснення може надати вказаний працівник поліції для встановлення дійсних обставин вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП чи навпаки спростування вчинення останнім адміністративного правопорушення.

Разом з тим, працівник поліції у даному випадку не є свідком, а є посадовою особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення та збирала докази у справі.

Крім цього, до матеріалів адміністративної справи інспектором поліції долучено відеозапис на якому зафіксовано події, які відбувалися 13.10.2025 року при складанні відносно ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 482527 за ч.1 ст.130 КУпАП, який містить інформацію щодо подій, які мали місце.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що у задоволені клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про виклик поліцейського до судового засідання для надання роз`яснень слід відмовити.

Вислухавши захисника Козловську Т.В., дослідивши надані матеріали, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9а ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі за текстом - Інструкція).

Відповідно до п.2,3 розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктом 6 розділу І Інструкції встановлено, що поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Відповідно до розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів.

Огляд на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання.

Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції України або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Розділом III Інструкції визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів.

Вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, крім зазначеного вище протоколу, також підтверджується:

- рапортом інспектора СРПП ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області Чепіль В. про обставини подій, що мали місце 13.10.2025 року під час зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_2 ;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_2 не проходив огляд у закладі охорони здоров`я КНП «Шевченківська ЦРЛ», огляд проводився за допомогою газоаналізатора «Драгер 6810», результат огляду, - 0,76 проміле;

- актом огляду на стан алкогольного спяніння з виколристанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд на стан спяніння ОСОБА_2 проводився за допомогою газоаналізатора Драгер 6810, результат 0,76 проміле, з результатом ОСОБА_2 погодився про що свідчить підпис останнього;

- тестуванням на алкоголь до протоколу ЕПР1 №482527, відповідно до якого результат тесту ОСОБА_2 складає 0,76 проміле;

- відомостями відеозапису з нагрудної камери поліцейського (DVD+R диск у кількості 1 одиниці), в ході огляду якого встановлено факт керування та зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 в період комендантської години. Через наявність запаху алкоголю працівником поліції запропоновано водію ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що останній погодився. Працівником поліції повідомлено про готовність технічного пристрою для огляду, що зафіксовано на відеозаписі, здійснено контрольний забір повітря, ОСОБА_2 не видихав необхідний обсяг для проведення тестування на алкоголь, після чого здійснивши необхідні дії технічний засіб визначив результат – 0,76 проміле, працівник спитав у ОСОБА_2 про згоду з таким результатом та роз`яснив, що уразі незгоди з результатом газоаналізатора «Драгер» пропонується огляд у медичному закладі, на що ОСОБА_2 вказав, що згодний із зазначеним вище результатом огляду на місці зупинки транспортного засобу.

Дослідивши докази, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 , суд визнає їх належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Враховуючи викладене вище, суд вважає зазначені вище докази належними, допустимими та достатніми для висновку про те, що своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо клопотання захисника Козловської Т.В. про визнання процедури огляду недійсною через особливий правовий статус ОСОБА_2 , який є військовослужбовцем, для яких визначено окремий порядок огляду, передбачений ст.266-1 КУпАП.

Положення ст.266-1 КУпАП регламентують порядок проведення посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України огляду на стан сп`яніння військовослужбовців, які перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

Що ж стосується огляду на стан сп`яніння водіїв транспортних засобів, якими можуть бути і військовослужбовці, то він передбачений спеціальною нормою закону - ст.266 КУпАП, якою повноваження на проведення огляду мають лише працівники поліції, а не посадові особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Таким чином, клопотання про визнання процедури огляду ОСОБА_2 на стан алкогольного сп`яніння такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, саму процедуру огляду - недійсною, є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Доводи сторони захисту про те, що працівники поліції не зазначили ознак алкогольного сп`яніння є безпідставними з урахуванням наступного.

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 Правил дорожнього руху та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція).

За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Відповідно до ч.2 Розділу І вищезазначеної Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно ч.3 Розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак алкогольного сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

В силу ст.252 КУпАП, відповідно до якої, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей, що дають підстави вважати дії працівників поліції незаконними, а відтак, доводи сторони захисту в цій частині слід вважати безпідставними.

Наявність описки в направленні на медичний огляд в частині дати складання, не є істотним порушенням, та не виключає вину ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого правопорушення.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того, матеріали справи не містять доказів перешкод ОСОБА_2 з боку працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі.

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_2 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення, зокрема в частині перешкоджання йому скористатись можливістю отримати правову допомогу.

Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) суду не надано.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 , поліцейськими дотримано вимоги ст.ст.256,268 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи.

Зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст.251 КУпАП.

Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП в діях ОСОБА_2 під час розгляду справи не встановлені.

Будь-яких доказів на спростування викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, матеріали справи не містять, ОСОБА_2 або його захисником не надані.

На підставі вищевикладеного, суд, повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал та надані докази, дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Аналізуючи доводи клопотання захисника Козловської Т.В. щодо можливості застосування до ОСОБА_2 положень ст.69 КК України, суд не може проігнорувати санкцію ч.1 ст.130 КУпАП, якою передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, з огляду на наступне.

Зокрема, відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Разом з цим, за змістом ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому, у даному конкретному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч.1 ст.33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч.1 ст.130 КУпАП, ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом.

Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст.130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.

Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.

Суд не вправі, при визнанні особи винуватою за ч. 1 ст.130 КУпАП, призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом`якшення стягнення чи звільнення від стягнення.

При цьому нормами КУпАП не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового, а посилання сторони захисту на ст.69 КК України та можливість її застосування за аналогією при накладенні адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП не відповідає чинному законодавству, оскільки положення ст.69 КК України поширюються виключно на випадки вчинення кримінального правопорушення, а також безпосередньо у ч.4 ст.3 КК України, міститься пряма заборона застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією.

Крім того, застосування аналогії при накладенні адміністративного стягнення свідчить про порушення принципу законності, на якому ґрунтуються норми КУпАП. Так, відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_2 на даний час перебуває на військовій службі, а позбавлення права керування фактично позбавить його можливості виконувати свої безпосередні службові обов`язки із захисту Батьківщини, не можуть слугувати підставою для індивідуалізації покарання з урахуванням встановленої законодавцем безальтернативної санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Суд також бере до уваги, що ОСОБА_2 , як водій, керуючи джерелом підвищеної в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлював, що це заборонено законом та становить небезпеку для оточуючих.

Законодавець не передбачає можливості призначення стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, у зв`язку з чим клопотання захисника Козловської Т.В. про застосування до ОСОБА_2 положень ст.69 КК України задоволенню не підлягає.

Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Таким чином, одночасно з накладенням адміністративного стягнення суд, у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягує з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст.40-1,130,283,284 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить – 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Відповідно до положень ст.ст. 307-308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів через суд першої інстанції.

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Повний текст постанови складений 31.07.2026 року.

Суддя М.С. Зайцева