Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №642/5564/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

31 липня 2026 року

Справа № 642/5564/26

Провадження № 2/642/2434/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Проценко Л.Г.,

за участю секретаря Шевченко Т.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 в особі свого представника адвоката Шумейко Я.В. звернулась до Холодногірського районного суду м. Харкова з позовом до відповідача ОСОБА_2 в якому просить стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менш 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи стягнення з дня звернення до суду з позовною заявою і до досягнення старшою дитиною повноліття.

На обґрунтування заяви зазначено, що з 04.07.2012 позивачка перебувала у шлюбі з відповідачем. Рішенням Холодногірського районного суду м. Харкова від 15.01.2024 шлюб розірвано. Від шлюбу сторони мають двох дітей: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 15.09.2012 року Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 726 та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим 11.07.2015 Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1150.

Починаючи з березня 2022 року, ОСОБА_2 відсторонився від участі в утриманні і вихованні доньок. Відтак наразі позивачка самостійно, власними силами, намагається матеріально забезпечити, доглядати та виховувати малолітніх дітей, а також виконувати всі інші обов`язки, покладені на неї законом та необхідні для належного утримання доньок. Також позивачка просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі – 6000,00 грн.

Ухвалою Холодногірського районного суду м.Харкова від 14.07.2026 відкрито провадження і розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник позивача у позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі та участі позивача.

Відповідач в судове засідання 31.07.2026 не з`явився, був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Крім того, 31.07.2026 від нього надійшла заява до суду, з якої вбачається, що проти задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів на дітей не заперечує, однак заперечує щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вказана сума є завищеною, непропорційною та не відповідає складності справи, яка є типовою, просив зменшити розмір таких витрат до 2000,00 гривень.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Клопотань про розгляд справи в загальному порядку до суду не надходило.

Суд, перевіривши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Заочним рішенням Холодногірського районного суду м. Харкова від 12 березня 2024 шлюб зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 04.07.2012 Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції. Актовий запис №358 розірвано. Позивачу залишено шлюбне прізвище « ОСОБА_7 ». (а.с. 23-24)

Згідно свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 ародилася ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_5 - ОСОБА_5 , про що здійснено відповідні записи за №726 та №1150відповідно. (а.с. 25-26)

Згідно витягів з реєстру територіальної громади від 08.07.2026 та довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 08.07.2026 ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 . (а.с. 10-11)

За вимогами ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч.ч.1,2 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватись, як аліменти визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, наявність права вибору способу стягнення аліментів відповідно до вимог ч.3 ст.181 СК Україниу того з батьків, разом з яким проживає дитина, надані позивачем докази, відсутність відзиву і відповідних доказів з боку відповідача ОСОБА_2 стосовно його стану здоров`я та матеріального становища, наявності інших дітей або непрацездатних членів родини та інших обставин, які можуть вплинути на визначення розміру аліментів, суд доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги і стягнути звідповідача, на користь позивачки аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до досягнення старшою дитиною повноліття, у розмірі 1/3 частини щомісячно з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, з моменту подання позовної заяви – тобто з 09 липня 2026 року.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., суд зазначає таке.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пунктів 1,4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 виснувала, що: «141. У ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

144. […] У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 3 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

145. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення».

До того ж, Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висловлювалася з питання розподілу витрат на правничу допомогу між сторонами.

Зокрема, у додатковій постанові від 19.02.2020, ухваленій за наслідками вирішення справи № 755/9215/15-ц, ВП ВС виснувала, що:

«21. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Подібні висновки щодо порушеного правового питання викладені у постановах ВП ВС від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 25.03.2026 по справі № 372/6826/24 відмовила у прийнятті справи до розгляду та повернула її на розгляд колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, констатувавши відсутність належних мотивів та обґрунтованих підстав для перегляду й відступу від чинного правового висновку щодо застосування норм статей 137, 141 ЦПК України.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 6000,00 грн.

Так, згідно наявного в матеріалах справи Договору про надання правничої юридичних послуг від 08 січня 2026, між адвокатом Рясним В.Д. та позивачем ОСОБА_8 було укладено договір про надання правової допомоги.

З копії Акту наданих послуг № 1 від 08.07.2026, яким сторони підтвердили факт надання адвокатом та прийняття клієнтом послуг, відповідно до положень укладеного ними Договору про надання юридичних послуг від 08.07.2026, сума наданих послуг 6000,00 грн.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, виконавцем юридичних послуг не здійснювалися дії, які б потребували додаткового часу або спеціальних професійних навичок. За своїм змістом, позовна заява вочевидь є подібною до інших позовних заяв, які стосуються стягненню аліментів.Отже, з цього слідує висновок про те, що дана справа не відноситься до категорії складних справ і складання позовів та клопотань у своїй більшості є подібними, оскільки не потребують додаткових навичок та розрахунків.

Враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов до висновку про те, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн підлягає частковому задоволенню, та з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.

Статтею 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

На вимогу ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Згідно ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивачі при поданні позову про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору.

Суд вважає, що з відповідача в порядку ст.141 ЦПК України, та Закону України “Про судовий збір”, підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 211, 247, 259, 263, 264, 273 ЦПК України, ст.ст.180, 183 СК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів– задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до досягнення старшою дитиною повноліття, у розмірі 1/3 частини щомісячно з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 09 липня 2026 року.

Рішення у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 31.07.2026.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_3 . зареєстрована: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований: АДРЕСА_2 .

Суддя Л.Г. Проценко