Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №941/1391/25 — Петрівський районний суд Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 рокуселище Петрове Справа № 941/1391/25

Провадження № 2/941/131/26

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - Колесник С. І.

при секретарі - Проценко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Петрове Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить постановити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь завдану моральну шкоду зазначаючи, що 14.07.2023 у світлу пору доби ОСОБА_2 керував технічно - справним автомобілем «Opel Combo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , та рухався автомобільною дорогою сполученням Олександрія-Петрове зі сторони с.Звенигородка у напрямку с. Петрове, що на території Олександрійського району Кіровоградської області.

Під час руху водій ОСОБА_3 проявив власну необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, чим грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, позбавивши себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом, щоб не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху. Продовжуючи рух на вказаному транспортному засобі у вказаному напрямку, на автомобільній дорозі за межами населеного пункту, близько о 11 год. 00 хв. ОСОБА_2 , нехтуючи вимогами п.п. 12.6 (г) та 12.9 (6) ПДР перевищив максимально допустиму швидкість руху керованого ним транспортного засобу (на вказаній ділянці дороги не більше 90 км/год), рухаючись зі швидкістю 100 км/год. та маючи об`єктивну можливість у світлу пору доби на горизонтальній ділянці дороги своєчасно виявити попереду перехрестя дороги та наявність дорожньої розмітки 1.1 ПДР, перетнув суцільну лінію та виїхав на смугу зустрічного руху, розпочавши обгін автомобіля ВАЗ 2121, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що рухався попереду у попутному напрямку.

Таким чином, водій ОСОБА_3 діючи з протиправною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинен був і міг їх передбачити, наближаючись до перехрестя доріг свідомо продовжив обгін попутного автомобіля, чим грубо порушив вимоги п. 14.6 (а) ПДР ( п.14.6. Обгін заборонено: а) на перехресті), створивши аварійну ситуацію для велосипедиста, який виконував маневр повороту ліворуч у напрямку`до с. Піщаний Брід, у результаті чого на відстані 2,93 м до лівого краю автомобільної дороги с. Петрове - с. Звенигородка та 6,1 м до межі дальнього краю повороту до с. Піщаний Брід, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_1 .

Тобто, грубе порушення водієм ОСОБА_3 вищевказаних вимог ПДР перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо- транспортною пригодою, що сталась та внаслідок якої ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді саден лоба, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, та переломів лонної кістки, переломовивиху лівої ключиці, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, що викликало тривалий розлад здоров`я строком понад 21 добу.

Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2024 року ОСОБА_3 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України.

Позивач зазначає, що внаслідок отриманих травм тривалий час був позбавлений можливості нормально пересуватися, не мав можливості працевлаштуватися на роботу.

На думку позивача, дорожньо-транспортна пригода та її наслідки спричинили йому значні моральні страждання, які полягають у фізичному болю, тривалих душевних переживаннях, зміні звичного способу життя, необхідності проходження лікування та реабілітації, а тому з урахуванням наведеного просить стягнути з відповідача 300 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 16.10.2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

25.12.2025 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву. Сторона зазначає, що визначення розміру моральної шкоди не може ґрунтуватися виключно на суб`єктивній оцінці потерпілої особи, а повинно здійснюватися судом із урахуванням характеру отриманих ушкоджень, обсягу та тривалості фізичних і душевних страждань, наслідків для звичного способу життя особи, а також із дотриманням принципів розумності, виваженості та справедливості. Також на думку представника відповідача, при вирішенні спору суду необхідно врахувати всі обставини справи в їх сукупності, характер та наслідки дорожньо-транспортної пригоди, поведінку сторін після її настання, крім цього позивач не навів достатніх доказів розміру заподіяної моральної шкоди, як приклад висновок психологічної експертизи, тому просить у задоволенні позову відмовити в повному розмірі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, покликаючись на аргументи, аналогічні викладеним в позовній заяві, в подальшому прохав проводити розгляд справи без його участі та участі позивача.

Представник відповідача просила суд відмовити в задоволення позову в повному обсязі , оскільки розмір шкоди, який вказує позивач є явно завищений та необґрунтований, не підтверджений наданими доказами, в подальшому прохала проводити розгляд справи без її участі та участі відповідача.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 14.07.2023 у світлу пору доби ОСОБА_2 керував технічносправним автомобілем «Opel Combo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , та рухався автомобільною дорогою сполученням Олександрія-Петрове зі сторони с.Звенигородка у напрямку с. Петрове, що на території Олександрійського району Кіровоградської області.

Під час руху водій ОСОБА_3 проявив власну необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, чим грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, позбавивши себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом, щоб не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху. Продовжуючи рух на вказаному транспортному засобі у вказаному напрямку, на автомобільній дорозі за межами населеного пункту, близько о 11 год. 00 хв. ОСОБА_2 , нехтуючи вимогами п.п. 12.6 (г) та 12.9 (6) ПДР перевищив максимально допустиму швидкість руху керованого ним транспортного засобу (на вказаній ділянці дороги не більше 90 км/год), рухаючись зі швидкістю 100 км/год. та маючи об`єктивну можливість у світлу пору доби на горизонтальній ділянці дороги своєчасно виявити попереду перехрестя дороги та наявність дорожньої розмітки 1.1 ПДР, перетнув суцільну лінію та виїхав на смугу зустрічного руху, розпочавши обгін автомобіля ВАЗ 2121, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що рухався попереду у попутному напрямку.

Таким чином, водій ОСОБА_3 діючи з протиправною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинен був і міг їх передбачити, наближаючись до перехрестя доріг свідомо продовжив обгін попутного автомобіля, чим грубо порушив вимоги п. 14.6 (а) ПДР ( п.14.6. Обгін заборонено: а) на перехресті), створивши аварійну ситуацію для велосипедиста, який виконував маневр повороту ліворуч у напрямку`до с. Піщаний Брід, у результаті чого на відстані 2,93 м до лівого краю автомобільної дороги с. Петрове - с. Звенигородка та 6,1 м до межі дальнього краю повороту до с. Піщаний Брід, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_1 .

Тобто, грубе порушення водієм ОСОБА_3 вищевказаних вимог ПДР перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо- транспортною пригодою, що сталась та внаслідок якої ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді саден лоба, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, та переломів лонної кістки, переломовивиху лівої ключиці, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, що викликало тривалий розлад здоров`я строком понад 21 добу.

Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2024 року ОСОБА_3 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України. Вказаний вирок набрав законної сили 04.10.2024 року (а.с.61-63).

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, при вирішенні даного спору суд виходить із встановленого факту дорожньо-транспортної пригоди за участю відповідача та факту заподіяння позивачу тілесних ушкоджень внаслідок цієї події.

З наданої виписки з медичної карти стаціонарного хворого №5242 та висновку мультизрізової комп`ютерної томографії вбачається, що з 14.07.2023 року по 28.07.2023 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні в травматологічному відділенні з закритим переловивихом акроміального кінця лівої ключиці, поперечним переломом нижньої гілки лівої лонної кістки із зміщенням, косим переломом верхньої гілки лівої лонної кістки з переходом на тіло лівої клубової кістки (передній край лівої вертлюгової западини), забоєм осаднення правої гомілки, ЗЧМТ, струсом головного мозку, які були набуті 14.07.2023 року внаслідок ДТП (а.с.13,17).

Опісля позивач неодноразово проходив тривале стаціонарне лікування, про що свідчать виписки з медичної карти стаціонарного хворого №7117 про лікування з 22.09.2023 року по 06.10.2023 року, №4563 про лікування з 22.04.2024 року по 02.05.2024 року, №8242 про лікування з 23.07.2024 року по 02.08.2024 року (а.с.14-16)., тобто останній потребував медичного нагляду та реабілітації.

Таким чином, негативні наслідки дорожньо-транспортної пригоди не обмежилися короткотривалим періодом лікування після отримання травми, а супроводжували позивача протягом тривалого часу.

Наведені медичні документи свідчать про те, що навіть через значний проміжок часу після дорожньо-транспортної пригоди позивач продовжує відчувати наслідки отриманої травми, має обмеження рухливості верхньої кінцівки та потребує подальшого лікування і медичного спостереження.

Фактично з моменту дорожньо-транспортної пригоди до часу розгляду справи судом минуло майже три роки, однак стан здоров`я позивача повністю не відновився, а наслідки отриманого ушкодження продовжують впливати на якість його життя.

Суд бере до уваги, що після дорожньо-транспортної пригоди позивач був позбавлений можливості вести звичний спосіб життя, вільно пересуватися, повноцінно виконувати побутові обов`язки та реалізовувати свої повсякденні потреби без обмежень.

Суд зазначає, що моральна шкода є категорією немайнового характеру, яка не має точного грошового вираження та полягає у негативних наслідках, яких особа зазнає у зв`язку з порушенням її прав.

За змістом ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї, а також у зв`язку із порушенням звичного способу життя та необхідністю докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральні страждання не зводяться виключно до емоційних переживань або психологічних розладів. Вони охоплюють увесь комплекс негативних наслідків, які особа змушена переживати внаслідок ушкодження здоров`я, у тому числі фізичний біль, вимушені обмеження у повсякденному житті, втрату можливості вести звичний спосіб життя, необхідність тривалого лікування та реабілітації, відчуття невпевненості у майбутньому, занепокоєння щодо власного здоров`я та можливості повноцінно реалізовувати себе у сімейному, суспільному та професійному житті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц зазначила, що моральна шкода полягає у стражданнях та інших негативних явищах, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб. Страждання і приниження є емоціями людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, неспокій, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність та інші негативні переживання.

При цьому не всі негативні емоції досягають рівня страждання, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка такого рівня залежить від усіх обставин справи, зокрема характеру протиправних дій, їх тривалості, фізичних та психологічних наслідків, стану здоров`я потерпілої особи та інших істотних обставин.

У даному випадку суд враховує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач отримав складну травму верхньої кінцівки, тривалий час проходив лікування та реабілітацію, а наслідки отриманої травми зберігаються і на даний час.

Очевидним є те, що такі обставини об`єктивно пов`язані не лише з фізичним болем, але й із тривалими душевними переживаннями, викликаними обмеженням рухливості, необхідністю проходження лікування, неможливістю вести звичний спосіб життя, повноцінно виконувати побутові та трудові обов`язки, а також невизначеністю щодо повного відновлення здоров`я.

З огляду на характер отриманих ушкоджень, тривалість лікування та наслідки для повсякденного життя позивача, суд приходить до висновку, що факт завдання йому моральної шкоди знайшов своє належне підтвердження під час судового розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від вини особи, якщо шкоди завдано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Частинами 2, 5 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №357/6237/19-ц зазначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, передбачає безвинну відповідальність володільця такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи підлягає відшкодуванню і моральна шкода, завдана внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Верховний Суд у постанові від 03 серпня 2022 року в справі №607/11755/20 (провадження №61-13672св21) дійшов висновку, що завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте, з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вказав, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа.

Верховний Суд у постанові від 26 червня 2023 року в справі № 686/21298/22 (провадження № 61-5780св23) зазначив, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Також, суд зважає на роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені у пунктах 3, 9 постанови №4 від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за змістом яких під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 січня 2021 року у справі №263/16183/18, відповідно до якого розмір відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань потерпілої особи, погіршення її здібностей або позбавлення можливості їх реалізації, а також інших обставин, що мають істотне значення.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц зазначила, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд повинен керуватись принципами розумності, справедливості та співмірності, а розмір відшкодування має бути не більшим, ніж це необхідно для розумного задоволення потреб потерпілої особи та не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Суд бере до уваги, що відшкодування моральної шкоди має компенсаційний, а не каральний характер. Таке відшкодування не повинно перетворюватися на спосіб безпідставного збагачення потерпілої особи, однак має забезпечити справедливу компенсацію тих страждань та негативних наслідків, яких вона зазнала внаслідок порушення її прав.

Оцінивши характер отриманих позивачем тілесних ушкоджень, необхідність проведення в/реопозиції, металодеза лівої ключиці пластиною, гвинтами, а потім видалення металоконструкції (с.15), тривале лікування та реабілітацію, наявність постійного болю, обмеження рухливості в лівому плечовому суглобі , вплив отриманої травми на побутове та професійне життя позивача, а також врахувавши принципи розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений розмір моральної шкоди у сумі 300 000 грн є завищеним та не знаходить достатнього об`єктивного підтвердження у матеріалах справи.

Разом з тим суд не погоджується з доводами представника відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки факт завдання позивачці моральної шкоди належним чином підтверджений матеріалами справи.

За таких обставин суд вважає, що справедливим, співмірним та достатнім розміром відшкодування моральної шкоди у даному випадку є 100000 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , у відшкодування моральної шкоди 100 000 (сто тисяч) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 31 липня 2026 року.

Суддя Петрівського районного суду

Кіровоградської області С. І. Колесник