Вирок від 29 липня 2026 р. у справі №191/2845/25 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2845/25

Провадження № 1-кп/191/233/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючої судді: ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 , за участю прокурора: ОСОБА_3 , захисниці: ОСОБА_4 , обвинуваченого: ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, громадянина України, із неповною середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , відбуває покарання у Державній установі «Дніпровська виправна колонія (№89)», раніше неодноразово судимого, останні рази: 22.01.2024 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 1 місяць з конфіскацією майна; 30.09.2025 року Новокадацьким районним судом міста Дніпра за ч.1 ст. 309 КК України із застосуванням положень ст. 71, п.п «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково, у виді 2 років позбавлення волі, приєднана невідбута частина покарання за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.01.2024 року та остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У невстановлені під час судового розгляду час, проте не пізніше 15 червня 2024 року (більш точний час в ході судового розгляду не встановлений) на території Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)», яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, селище Шахтарське, вул. Миру, буд 7а, ОСОБА_5 , будучи засудженим вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.07.2023 року за ч.1 ст. 307, ч.1 ст. 309 КК України та вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.01.2024 року за ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням положень ч.4 ст. 70 КК України, реалізуючи свій раптово виниклий прямий злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинені протягом року після засудження за ст. 309 КК України, у невстановлений в ході судового розгляду спосіб придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежений – метадон (фенадон), без мети збуту.

Після цього, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, перебуваючи на території Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)», яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, селище Шахтарське, вул. Миру, буд 7а, діючи умисно, усвідомлюючи, що у нього немає дозволу на здійснення будь-яких дій з наркотичними засобами, порушуючи норми Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурори», почав незаконно зберігати при собі, без мети збуту, раніше придбаний наркотичний засіб, обіг якого обмежено – метадон (фенадон), у спідній білизні, у яку був одягнений, з невстановленого в ході судового розгляду часу до 09-50 год. 15 червня 2024 року.

15 червня 2024 року, приблизно о 09-50 год, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинені протягом року після засудження за ст. 309 КК України, незаконно зберігаючи при собі наркотичний засіб обіг якого обмежено – метадон (фенадон), рухаючись пішки по житловій секції на території Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)», яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, селище Шахтарське, вул. Миру, буд 7а був зупинений працівниками оперативного відділу установи.

15 червня 2024 року, приблизно о 09-50 год. працівниками Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» в ході проведення неповного особистого обшуку засудженого ОСОБА_5 , в спідній білизні, в яку був одягнений ОСОБА_5 було виявлено та вилучено один поліетиленовий пакет в середині якого знаходилось три зіп-пакета з речовиною кристалічного походження білого кольору.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/104-24/25367-НЗПРАП від 26.06.2024 року в наданих на експертизу 19.06.2024 року порошкоподібних речовинах білого кольору масами 0,2843г., 0,0116 г., 0,1857 г. міститься наркотичний засіб обіг якого обмежено – метадон (фенадон). Маса метадона (фенадона) в наданих речовинах 0,1992 г., 0,0084 г., 0,1295 г. Загальна маса наркотичного засобу становить 0,3371 г.

Умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 2 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинені протягом року після засудження за цією статтею.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 провину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю, пояснив, що, в скоєному щиро розкаюється, просить суворо не наказувати.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 не оспорює фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позицій, заслухавши думку учасників процесу та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Визнавши показання обвинуваченого ОСОБА_5 допустимим доказом у справі, суд приходить до висновку про доведеність його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його умисних дій органом досудового розслідування за ч.2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинені протягом року після засудження за цією статтею.

Відповідно до ст. 349 КПК України, інші докази, подані на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення не досліджені в судовому засіданні, у зв`язку з визнанням їх дослідження недоцільним, оскільки ОСОБА_5 повністю визнав свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погоджується з кваліфікацією вчинених діянь, прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин та фактичні обставини справи ніким не оспорюються.

При призначенні покарання обвинуваченому суд керується загальними засадами призначення покарання, зазначеними в ст.65 КК України, а саме приймає до уваги характер та ступінь тяжкості, суспільну небезпечність вчинених ним діяння. Відповідно до положень ст. 12 КК України діяння, передбачене ч.2 ст. 309 КК України відноситься до нетяжких злочинів, при цьому має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для здоров`я конкретної особи, а й для здоров`я населення, економіки та суспільства в цілому, особу винуватого, який раніше неодноразово судимий, є громадянином України, за місцем відбування покарання характеризується негативно, також суд враховує усвідомлення обвинуваченим своєї провини.

Обставино, що пом`якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує положення ст.ст. 50, 65 КК України, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, приходить до висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_5 повинно бути обрано необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а саме у позбавлення волі в межах санкції інкримінованої статті Кримінального Кодексу України. При цьому правових підстав для застосування положень ст. 69 та 75 КК України судом не встановлено.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 засуджений вироком Ленінським районним судом м. Дніпропетровська від 22.01.2024 року за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ч.4 ст. 70 КК України із призначенням покарання у виді 6 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна, та в період реального відбування покарання вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 309 КК України за цим вироком.

Водночас, вироком Новокадацького районного суду міста Дніпра від 30.09.2025 року ОСОБА_5 засуджений за ч.1 ст. 309 КК України із застосуванням положень ст. 71, п.п «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, а саме до призначеного покарання частково, у виді 2 років позбавлення волі, приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.01.2024 року та остаточно визначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Отже кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України за цим вироком ОСОБА_5 вчинив до постановлення вироку Новокадацького районного суду міста Дніпра від 30.09.2025 року, яким визначено покарання із застосуванням положень ст. 71, п.п «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, та до призначеного покарання частково, у виді 2 років позбавлення волі, приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.01.2024 року, а тому остаточне покарання ОСОБА_5 слід визначити на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим за попереднім вироком Новокадацького районного суду міста Дніпра від 30.09.2025 року.

При цьому, при призначенні покарання за цим вироком суд не застосовує положення ст. 71 КК України, оскільки невідбута частина покарання за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.01.2024 року, вже була приєднана до покарання за вироком Новокадацького районного суду міста Дніпра від 30.09.2025 року.

Під час досудового розслідування були проведені :

- судова експертиза наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/104-24/25367-НЗПРАП від 26.06.2024 року (арк. мат. кр.пр. 22-28).

Судові витрати на залучення експерта по даному кримінальному провадженню підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до положень ч.2 ст.124 КПК України, на користь держави.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Питання щодо речових доказів у справі вирішено судом відповідно до ст.100 КПК України.

Відповідно до положень ч.ч.3,5, п.7) ч.9 ст.100 КПК України - документи, які надані суду з матеріалами кримінального провадження зберігаються в суді.

Керуючись ст.ст.369-371, 373-376 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ч. 4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням за попереднім вироком Новокадацького районного суду міста Дніпра від 30.09.2025 року призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зарахувати покарання відбуте частково за попереднім виром Новокадацького районного суду міста Дніпра від 30.09.2025 року.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Речові докази: опечатаний сейф пакет PSP1153665, в середині якого одна пігулка бірюзового кольору, опечатаний сейф пакет PSP1153664, в середині якого дві пігулки білого кольору, опечатаний сейф-пакет PSP1153815, в середині якого п`ять паперових згортків з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, опечатаний сейф пакет PSP1153657, в середині якого три паперових згортки з порошкоподібною речовиною білого кольору; пакет полімерного матеріалу, горловину якого прошито ниткою, кінці якої зафіксовано фрагментом паперу з пояснювальним написом і підписом експерта відбитком круглої печатки та має напис «до висновку експерта № СЕ-19/104-24/25367-НЗПРАП», які перебувають на зберіганні в камері зберігання речових доказів Синельниківського РУП ГУНП у Дніпропетровській області, після набрання вироком чинності, знищити; сейф пакет PSP1153666, в середині якого знаходиться два мобільні телефони NOKIA та стартовий пакет мобільного оператора Лайфсел, які перебувають на зберіганні у начальника ДУ «Синельниківська виправна колонія № 94», після набрання вироком чинності знищити (арк.мт.кр.пр. 29-30,63).

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави код бюджетної класифікації: 24060300 витрати за проведення експертизи № СЕ-19/104-24/25367-НЗПРАП від 26.06.2024 року в сумі 4 543,68 грн.

На вирок суду з підстав, передбачених ст.394 КПК України, може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду, через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1