Вирок від 28 липня 2026 р. у справі №182/5107/26 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/5107/26

Провадження № 1-кп/0182/970/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.06.2026 № 12026041340000573 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Довгівка Нікопольського району Дніпропетровської області, громадянки України, із середньою освітою, незаміжньої, яка має на утриманні трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , офіційно не працевлаштованої, яка не є депутатом будь-якого рівня та не має статусу особи з інвалідністю, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

- 11.05.2026 матеріали кримінального провадження №12026041340000026 за ч.2 ст. 307 КК України направлено до Нікопольського міськрайонного суду з обвинувальним актом;

у вчиненні кримінальних правопорушень /злочинів/, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю сторін судового провадження

прокурора ОСОБА_7 ,,

захисника ОСОБА_8 ( в режимі ВКЗ з власного пристрою),

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , 14.03.2026, у вечірній час доби, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , отримала від потерпілої ОСОБА_9 у тимчасове користування мобільний телефон марки «Redmi» модель «Note 8» (IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 ) із сім-картою мобільного оператора зв`язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 . Під час користування вказаним телефоном, ОСОБА_3 з дозволу ОСОБА_9 та виключно з метою здійснення узгодженої операції отримала пароль доступу до мобільного застосунку «ПУМБ Online».

В цей час у ОСОБА_3 виник протиправний умисел, направлений на несанкціоноване втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи з керування банківськими рахунками АТ «ПУМБ» з метою отримання інформації про стан рахунку потерпілої та подальшого викрадення коштів.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи відсутність у неї відповідного дозволу від власниці рахунку, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме мобільного телефону марки «Redmi», самочинно, шляхом використання заздалегідь відомого їй паролю доступу здійснила вхід до автоматизованої банківської системи від імені потерпілої ОСОБА_9 через мобільний застосунок «ПУМБ Online», який згідно із Законом України «Про платіжні послуги» є електронним платіжним засобом, та відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах» є автоматизованою системою.

Своїми діями ОСОБА_3 несанкціоновано втрутилась в роботу автоматизованої системи та отримала доступ до інформації про залишок коштів на рахунках ОСОБА_9 , що відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» становить банківську таємницю, з метою подальшого здійснення несанкціонованих транзакцій.

Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3 14.03.2026 року, близько 18 год. 07 хв., перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , будучи достеменно обізнаною про те, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжено, маючи злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, без відома та попереднього дозволу власниці рахунку ОСОБА_9 , використовуючи раніше отриманий нею несанкціонований доступ до особистого кабінету ОСОБА_9 в мобільному застосунку «ПУМБ Online», здійснила транзакцію по перерахуванню грошових коштів з карткового банківського рахунку № НОМЕР_4 , відкритого в АТ «ПУМБ» на ім`я ОСОБА_9 , на власний картковий рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк» за № НОМЕР_5 , а саме: 14.03.2026 о 18 год. 07 хв. перерахувала кошти на суму 10 000 гривень.

Внаслідок вищевказаних протиправних дій ОСОБА_3 таємно викрала грошові кошти з банківського рахунку ОСОБА_9 , якими в подальшому розпорядилася на власний розсуд, чим спричинила потерпілій майнову шкоду на загальну суму 10 000 гривень.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за

ч. 1 ст. 361 КК України - несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем;

ч. 4 ст. 185 КК України, а саме - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Кримінальне провадження надійшло до суду з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості, укладеної між обвинуваченою ОСОБА_3 та прокурором Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_7 , в присутності захисника ОСОБА_8 30 червня 2026 року.

Згідно угоди, сторони погодилися на повне визнання обвинуваченою ОСОБА_3 винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень /злочинів/, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 185КК України та на призначення ОСОБА_3 покарання за

ч. 1 ст. 361 КК України у вигляді апробаційного нагляду на строк 1 рік;

ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України сторонами узгоджено звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням.

Також сторонами узгоджено, що відповідно до вимог ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покладаються обов`язки, передбачені ст.. 76 КК України.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди сторонами кримінального провадження, а саме для прокурора і обвинуваченої обмеження права на оскарження вироку, для обвинуваченої відмова від здійснення прав, передбачених абз. 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, з яким сторони погодилися.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 повністю визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованих органом досудового розслідування кримінальних правопорушень. Обставин, викладених в обвинувальному акті та угоді, не оспорювала. Запевнила, що вона зробила це добровільно, жодного тиску на неї не вчинялось. Підтримала угоду про визнання винуватості та просила її затвердити.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_8 підтримала угоду про визнання винуватості, просила її затвердити.

Прокурор угоду про визнання винуватості підтримав та також просив суд про її затвердження. Щодо визначеної угодою міри покарання прокурор вказав, що узгоджене покарання буде достатнім для досягнення цілей, передбачених у ст. 50 КК України.

Потерпіла ОСОБА_9 у судове засідання не з`явилась, надала заяву згідно якої надала добровільну згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_3 . Жодних претензій до ОСОБА_3 не має. Завдана матеріальна шкода відшкодована в повному обсязі ( а.с. 17).

Заслухавши думку сторін судового провадження, суд вважає, що угода може бути затвердженою з наступних підстав.

Обвинувачена ОСОБА_3 повністю визнала свою вину та цілком розуміють, що вона має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінальних правопорушень, у вчиненні яких її обвинувачують, при цьому вона має ряд прав, передбачених ч. 4 ст. 474 КПК України. Обвинувачена ОСОБА_3 також правильно розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер кожного обвинувачення, щодо якого вона визнала себе винуватою, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Суд переконаний у тому, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Відповідно до абзацу 5 ч. 4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Угода про визнання винуватості, укладена 30 червня 2026 р. між прокурором Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_7 та обвинуваченою ОСОБА_3 у присутності захисника ОСОБА_8 , відповідає вимогам КПК і КК України.

Ухвалюючи вирок, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачуються особи.

Кримінальні правопорушення /злочини/, вчинені ОСОБА_3 мають правильну правову кваліфікацію за

ч. 1 ст. 361 КК України - несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем;

ч. 4 ст. 185 КК України, а саме - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Узгоджена сторонами міра покарання відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановлених Загальною частиною КК України. При призначенні покарання враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Судом не встановлено підстав для відмови в затвердженні угоди, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що до обвинуваченої ОСОБА_3 не може бути застосовано ст.. 79 КК України, оскільки, незважаючи на наявність у неї малолітніх дітей, матеріалами кримінального провадження встановлено, що вона фактично не виконує батьківських обов`язків.

Відповідно до листа Служби у справах дітей Нікопольської міської ради № 1315 від 20.07.2026 року діти перебувають у складних життєвих обставинах, двоє з них влаштовані до сім`ї патронатного вихователя, третя дитина проживає з бабусею, а рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради затверджено висновок про доцільність позбавлення обвинуваченої батьківських прав.

За таких обставин застосування ст. 79 КК України не відповідало б її меті, яка полягає у забезпеченні можливості матері особисто здійснювати виховання та догляд за дитиною.

З огляду на вищевикладене суд вважає за необхідне затвердити вказану угоду про визнання винуватості шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченій узгодженого угодою покарання.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.

У даному кримінальному провадженні стосовно обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжний захід не застосовувався.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Відповідно до вимог ст. 100 КПК України, суд під час ухвалення вироку вирішує питання про долю речових доказів та застосування спеціальної конфіскації.

У ході судового розгляду встановлено, що мобільний телефон марки «Redmi» модель «Note 8» (IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 ) із сім-картою мобільного оператора зв`язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 , який згідно з матеріалами кримінального провадження та постановою слідчого від 22.06.2026 року визнаний речовим доказом, був безпосередньо використаний як знаряддя для вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 361 КК України.

Разом з тим, судом достовірно встановлено, що мобільний телефон марки «Redmi» модель «Note 8» (IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 ) із сім-картою мобільного оператора зв`язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 , на праві приватної власності належить потерпілій ОСОБА_9 та вибуло з її фактичного володіння (контролю) внаслідок протиправних дій обвинуваченої.

Згідно з ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добровільного набувача.

Тобто, спеціальна конфіскація не застосовується до майна, що належить законному власнику (потерпілій), який не знав і не міг знати про його незаконне використання. Оскільки телефон належить потерпілій ОСОБА_9 , яка не була обізнана про злочинні дії ОСОБА_3 , підстави для спец. конфіскації відсутні.

Процесуальні витрати - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст. 374, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 30 червня 2026 р. між прокурором Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_7 та обвинуваченою ОСОБА_3 у присутності захисника ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.06.2026 за № 12026041340000573.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватою у пред`явленому їй обвинуваченню за ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 185КК України та призначити узгоджене сторонами покарання за

ч. 1 ст. 361 КК України у вигляді пробаційного нагляду на строк 1 рік;

ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.

На підставі п. 1), п. 2) ч. 1 ст. 76, п. 1 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 :

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 не застосовувався.

Цивільний позов не заявлений.

Речові докази:

-мобільний телефон марки «Redmi» модель «Note 8» (IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 ) із сім-картою мобільного оператора зв`язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 , який повернутий потерпілій ОСОБА_9 - залишити у її користуванні.

Процесуальні витрати - відсутні.

Вирок суду може бути оскаржений відповідно до вимог ч. 4 ст. 394 КПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду м. Кривого Рогу через Нікопольський міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя: ОСОБА_1