Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №202/5026/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/5026/26

Провадження № 2-а/202/57/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ст. 286 КАС України справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, –

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

26.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що 17.05.2026 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 стосовно нього винесено постанову № R539746 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Позивач вважає зазначену постанову протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, посилаючись на такі підстави.

Закінчення строків накладення адміністративного стягнення. За ч. 1 ст. 38 КУпАП стягнення може бути накладене не пізніше ніж через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніше ніж через три місяці з дня його виявлення. Позивач зазначає, що інформація про ймовірне порушення була відома відповідачу щонайменше 29.01.2026 (дата звернення до Національної поліції у зв`язку з неприбуттям за повісткою), тоді як постанова винесена лише 17.05.2026, тобто поза межами тримісячного строку, у зв`язку з чим провадження підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Позивач також стверджує, що оскаржувана постанова не містить реквізитів повістки, дати виклику, доказів вручення повістки та належного повідомлення, доказів неявки, доказів відмови від проходження ВЛК та належного опису події правопорушення, а відтак відповідачем не доведено ані події, ані складу адміністративного правопорушення.

На думку позивача оскаржувана постанова не містить аналізу доказів, мотивів прийняття рішення, обґрунтування дотримання строків та належної мотивувальної частини; заяву через систему «Резерв+» датовано 17.05.2026, і постанову винесено того ж дня, унаслідок чого його позбавлено реальної можливості ознайомитися з матеріалами, надати пояснення, заявити клопотання, скористатися правничою допомогою та реалізувати право на захист.

З посиланням на ст. 19, 62 Конституції України та ч. 2 ст. 77 КАС України позивач зазначає, що обов`язок доказування правомірності рішення покладено на суб`єкта владних повноважень, проте відповідачами не доведено факту вчинення правопорушення, дотримання строків притягнення та наявності належних і допустимих доказів його вини.

З огляду на викладене позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову № R539746 від 17.05.2026, закрити провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП та стягнути з відповідачів судові витрати.

27.05.2026 у справі відкрито провадження та відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

Відповідач відзив не подав, ухвалу про відкриття провадження отримав у електронному кабінеті підсистему «Електронний суд» 29.05.2026, що підтверджено відповідною довідкою.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час і місце розгляду повідомлені належним чином, що відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов`язаним (категорія обліку - військовозобов`язаний) та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується військово-обліковим документом «Резерв+», сформованим 25.04.2026.

Зі змісту військово-облікового документа «Резерв+» вбачається відмітка «Порушення правил військового обліку», а також відомості про те, що причиною звернення до Національної поліції зазначено «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП» із датою звернення 29.01.2026. Зазначений документ сформовано (створено відповідну відмітку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів) 25.04.2026.

17.05.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_2 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, що прямо відображено у вступній та описовій частинах оскаржуваної постанови.

17.05.2026 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 за наслідками розгляду матеріалів справи винесено постанову № R539746 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Постанова набирає законної сили з 27.05.2026.

Спірним питанням у цій справі є правомірність винесення оскаржуваної постанови за наявності поданої особою через електронний кабінет заяви про те, що вона не оспорює порушення та згодна на притягнення за її відсутності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 210-1 КУпАП. Від імені ТЦК та СП розглядати такі справи і накладати адміністративні стягнення мають право керівники відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, дію якого продовжено відповідними указами. Таким чином, з 24.02.2022 в Україні діє особливий період у розумінні абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці. У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу, повідомити про причини неявки. Порядок проведення відповідних заходів визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Щодо доводів позивача про сплив строків, передбачених ст. 38 КУпАП, суд зазначає, що відхиляє їх, оскільки зазначена позивачем дата 29.01.2026 є датою звернення до Національної поліції у зв`язку з неприбуттям за повісткою і не є датою виявлення адміністративного правопорушення у розумінні ст. 38 КУпАП. Порушення правил військового обліку має триваючий характер і триває до моменту виконання особою відповідного обов`язку.

Датою виявлення (фіксації) правопорушення у цій справі є 25.04.2026, тобто день формування військово-облікового документа «Резерв+» з відповідною відміткою про порушення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Оскільки постанову винесено 17.05.2026, тримісячний строк, передбачений ст. 38 КУпАП, дотримано, а підстав для закриття провадження за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП немає.

Щодо доводів про відсутність доказів вручення повістки та складу правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. (ч.2 ст.279-9 КУпАП)

Судом установлено, що оскаржувана постанова винесена в порядку, передбаченому для випадків подання особою заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, тобто відповідно до ч.1 ст.279-9 КУпАП, оскільки така заява подана самим ОСОБА_1 17.05.2026 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, тобто через персоніфікований та автентифікований електронний сервіс, доступ до якого здійснюється особою за допомогою власних засобів електронної ідентифікації, що підтверджено скріншотом з додатку «Резерв+», який додано самим позивачем до позовної заяви.

Відтак, подавши таку заяву, ОСОБА_1 реалізував передбачене законом право обрати спрощений порядок притягнення до відповідальності, добровільно визнав факт вчинення правопорушення та відмовився від його оспорювання. За цих обставин фактичною підставою постанови є не результат протокольного провадження зі встановленням події за доказами вручення повістки, а власне волевиявлення особи, яка порушення не заперечувала.

З огляду на викладене відсутність у матеріалах справи окремих доказів (реквізитів та вручення повістки, доказів неявки тощо) не спростовує правомірності оскаржуваної постанови, оскільки за обраною самою особою процедурою встановлення цих обставин у змагальному порядку не вимагалося.

Доводи позивача про не підтвердження направлення та отримання повістки ТЦК суд відхиляє як такі, що не впливають на законність постанови, винесеної на підставі його ж заяви про незаперечення порушення та згоду на притягнення.

Щодо доводів про порушення ст. 280 КУпАП, формальність розгляду та порушення права на захист.

Розгляд справи за відсутності особи та в день надходження її заяви є правомірним, оскільки саме про такий порядок (притягнення за її відсутності) особа зазначила у власній заяві. Обравши цей порядок, особа розпорядилася своїми процесуальними правами, у тому числі правом бути присутньою, надавати пояснення та заявляти клопотання, а тому права на захист не порушено. Наведення розгорнутої мотивувальної частини з аналізом доказів події за таких умов не вимагається у тому ж обсязі, що й у загальному провадженні.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки він, будучи військовозобов`язаним, у період дії особливого періоду допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію і власною заявою через електронний кабінет не оспорював цього порушення та погодився на притягнення до відповідальності. Оскаржувана постанова винесена уповноваженою посадовою особою, у межах наданих повноважень, з дотриманням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № R539746 від 17.05.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, без змін, а позовної заяви без задоволення.

Керуючись ст. ст. 269, 286 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суддя склала 31.07.2026.

Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО