Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №212/8107/24 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/8107/24

2/212/177/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Дехти Р.В., за участі секретаря судового засідання засідання Попик С.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті кривий Ріг, в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; треті особи: ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ ПОКРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ У МІСТІ РАДИ; ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ РАДИ про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, -

в с т а н о в и в:

19 серпня 2024 року представник позивача, адвокат Захарова М. В. звернулась до Покровського районного суду міста Кривого Рогу із даним позовом, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на те, що шлюб між сторонами розірвано рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.11.2017 року у справі № 212/3685/16-ц. У шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька – ОСОБА_3 , яка після розірвання шлюбу залишилася мешкати з позивачем, з яким проживає разом, вони мають одне зареєстроване місце проживання. При цьому спору про визначення місця проживання дитини між сторонами немає. Сімейні відносини між сторонами не склалися та вони повністю їх припинили у 2014 році, ще задовго до офіційного розірвання шлюбу, та з того часу позивачу взагалі нічого не відомо про відповідача. З дитиною ж відповідач не спілкується фактично з її народження, так як він не проживав в Україні, є громадянином Держави Ізраїль, куди і виїхав з України після одруження та народження дитини і більше не повертався. Вказувала, що після народження дитини відповідач ніяким чином не підтримував зв`язок з дитиною, не надавав жодної матеріальної допомоги на утримання дитини та не приймав участь у її вихованні, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини. Отже, відповідач не бажає здійснювати відносно своєї доньки батьківські обов`язки. Таким чином, з самого народження позивач самотужки виховує й утримує свою дитину, турбуючись про її духовний та фізичний розвиток. З огляду на викладене, наявні підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав. Також вважає, що для матеріального забезпечення доньки необхідним є стягувати аліменти з відповідача в розмірі 1/4 частки від доходів на користь позивача. На підставі викладеного просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Ізраїлю, РНОКПП відсутній, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач, представник позивача та представник третьої особи, яка діє на підставі довіреності, в судове засідання не з`явилась, надавши заяви про завершення розгляду справи за їх відсутності.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У попередньому судовому засіданні позивач та представник позивача - адвокат Захарова М. В., на задоволенні позову наполягали, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві до суду, додаючи, що ОСОБА_1 повністю займається вихованням, навчанням та утриманням своєї доньки, а відповідач фактично ухилився від виконання своїх батьківських обов`язків відносно доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Просили суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , та стягнути аліменти на утримання дитини.

Відповідач, ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явився, позовну заяву з додатками отримав та про розгляд справи був повідомлений в порядку Гаазької Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах від 18 березня 1970 року та Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року, згідно яких прохання про вручення документів відповідачу та запит про правову допомогу за якими було виконано відповідно до вимог національного законодавства Держави Ізраїль. Відзив на позов та будь-які заперечення не надав, зацікавленості у розгляді справи не виявив.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Покровської районної в місті Кривому Розі ради пояснила, що за відсутності у відповідача місця проживання в Україні та на території Покровського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області орган опіки та піклування позбавлений можливості скласти висновок у справі та покладається на розсуд суду і просить ухвалити рішення суду із забезпеченням найкращих інтересів дитини.

В судовому засіданні 27.05.2026 року була допитана неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та свідок ОСОБА_5 , які підтвердили факт ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків кожен окремо.

31.07.2026 року судом було ухвалено провести заочний розгляд справи.

Допитавши свідків та дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи з наступних підстав.

Судом було встановлено, що сторони перебували у шлюбі 14.07.2012 року по 03.11.2017 року, що підтверджується рішенням Жовтневого районного суду и. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.11.2017 року у справі № 212/3685/16-ц, яке набрало законної сили.

Згідно зі свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 від 07.09.2012 року, виданим Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровської області, актовий запис № 1171 від 07 вересня 2012 року, вбачається, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

За відомостями Реєстру Криворізької міської територіальної громади, акту з місця проживання та згідно відомостей про фактичне місце перебування та проживання дитина мешкає разом із матір`ю та братом.

За довідкою від 08.05.2024 року № 39 з місця навчання дитини, у Криворізькій ЗОШ № 79 вбачається, що вихованням дитини займається її мати, з якою дитина проживає, а, натомість, батько дитини не відвідує учбовий заклад, не контролює навчання дитини, участі у виховному процесі не бере, з сім`єю не проживає.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка, неповнолітня донька сторін, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказувала, що вона не спілкується з батьком і не знає його взагалі, він не цікавиться та ніколи не цікавився її навчанням, розвитком та життям. Отже, не заперечувала проти позбавлення судом батька батьківських прав відносно неї.

На підставі ч. ч. 2, 3 ст. 150 Сімейного кодексу України (далі за текстом рішення - СК) батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

За ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці, а також несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно із п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 3 "Конвенції про права дитини" від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отже, судом було встановлено, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином суд, приділяючи першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів неповнолітньої дитини, яка висловилась у судовому засіданні на підтримку заявлених вимог своєї матері та доводів на їх обґрунтування, то для реалізації її прав та дотримання інтересів, дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На підставі ч. 2 ст. 166 СК особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Так за ч. 3 ст. 166 СК при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно із ст. 180 СК батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За таких фактичних обставин, виходячи з наведених норм права, суд встановив, що на утриманні позивача перебуває неповнолітня дитина, яку відповідачка за законом зобов`язана утримувати до досягнення донькою повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 СК способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Згідно із ч. 2 ст. 181 СК за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

На підставі ч. 3 ст. 181 СК за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За п. 1-4 ч. 1 ст. 182 СК при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином при задоволенні позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 суд приймає рішення про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Отже, оскільки ОСОБА_2 зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання своєї дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , то з урахуванням конкретних обставин справи, керуючись принципом справедливості та розумності, суд вважає можливим стягнути з відповідача аліменти на користь матері, ОСОБА_1 , на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів щомісячно та до досягнення дитиною повноліття.

Суд зазначає, що за ч. 1 ст. 191 СК аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

При цьому за ст. 141 ЦПК з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір, від сплати якого за законом позивача звільнено щодо вимог про стягнення аліментів на утримання дитини.

Керуючись ст. ст. 10, 76, 83, 95, 133, 141, 259, 265 – 268 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; треті особи: ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ ПОКРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ У МІСТІ РАДИ; ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ РАДИ про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Ізраїлю, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 19 серпня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду про стягнення аліментів - допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави судовий збір у сумі 1211 гривень 20 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 31 липня 2026 року.

Суддя: Р. В. Дехта