Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №707/1895/26 — Черкаський районний суд Черкаської області

707/1895/26

2/707/1564/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2026 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – Морозова В.В.

за участі: секретаря судового засідання – Швидкої І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача – адвокат Шимановський А.В., в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів, у якій просить суд:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходів), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення з позовом до суду і до повноліття дитини;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання, у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку ( доходів), щомісячно, починаючи з дня звернення з позовом до суду і до досягнення малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 03.03.2022 року по даний час ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від даного шлюбу сторони мають малолітню доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наразі малолітня донька проживає з ОСОБА_1 і перебуває на її утриманні. Батько дитини надсилає кошти на утримання доньки, проте щоразу суми різні. ОСОБА_2 пояснює це тим, що він перераховує 25% коштів від свого доходу, однак дохід відповідача позивачу невідомий і вона не може перевірити чи відповідає ця сума дійсності.

Зважаючи на те, що малолітня дитина потребує нормальних умов для проживання, здорове харчування, якісну медицину, одяг, засоби для розвитку, тощо, це все вимагає витрат, включаючи: кошти на комунальні послуги; витрати на ліки, медичні обстеження, деякі вакцини; кошти на одяг, який досить швидко стає непридатним через те, що дитина росте; кошти на харчування та ігрову діяльність, спрямовану на розвиток психічних та фізичних функцій. Так як ціни постійно зростають; зважаючи на умови воєнного стану та ситуацію в країні, яка потребує вирішення питань щодо додаткових засобів електроживлення, тощо, є необхідність у фіксації розміру аліментів в правовому полі, щоб планувати витрати на дитину.

Крім того, представник позивача зазначає, що позивач наразі перебуває у відпустці по догляду за дитиною, у зв`язку з чим не може працювати. Дитина на даний час не відвідує дитячий садочок через атопічний дерматит, позивач позбавлена можливості раніше повернутися до роботи, не очікуючи досягнення дитиною 3-х річного віку. Оскільки ОСОБА_1 не має власного доходу, остання не може забезпечити свої базові потреби, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги з боку чоловіка.

Таким чином, представник позивача вважає, що відповідач є військовослужбовцем і має дохід (отримує грошове забезпечення), він може сплачувати на користь позивача аліменти на її утримання, до досягнення дитиною 3-х річного віку.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Морозова В.В. від 13 травня 2026 року відкрито провадження у справі; вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін 30 липня 2025 року; запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Одночасно сторонам було роз`яснено, що відповідно до частини п`ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, та зазначено строки подання такого клопотання.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від будь-якої зі сторін до суду не надійшло, а відтак, відповідно до вимог частини п`ятої статті 279 ЦПК України, суд вважає можливим розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Відповідача було повідомлено про вказаний позов шляхом направлення копії ухвали суду за місцем його реєстрації.

18 травня 2026 року, у межах строку, встановленого судом, відповідачем засобами поштового зв`язку до суду надіслано відзив на позовну заяву, у якому останнійчастково визнає позовні вимоги. Зокрема вказує, що не заперечує проти стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, однак заперечує проти задоволення позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання позивача у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), оскільки така вимога є необґрунтованою, непропорційною та не підтверджена належними й допустимими доказами.

Також звертає увагу суду, що він не ухилявся від участі у матеріальному забезпеченні та виконанні своїх обов`язків належним чином для своєї сім`ї та дитини, визнає свій батьківський обов`язок і до звернення позивача до суду добровільно та систематично надавав матеріальну допомогу на утримання дитини та сім`ї, що підтверджується і не заперечується позивачем відповідно до описової частини позовної заяви.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання позивача до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі 1/4 частини усіх видів мого заробітку (доходу) відповідач зазначає наступне.

Позовна заява не містить належного доказового розмежування між витратами на дитину та витратами безпосередньо на утримання самої позивача. Основна частина викладених у позові витрат стосується харчування дитини, засобів гігієни, одягу, медичних витрат, розвитку та забезпечення потреб дитини.

Разом із тим, такі витрати є предметом забезпечення насамперед через аліменти на дитину. Окремий, конкретний та документально підтверджений розрахунок особистих потреб позивача, як одержувача подружнього утримання у матеріалах позову відсутній.

Таким чином, відповідач вказує, що за такої конструкції на нього фактично покладається подвійне фінансове навантаження щодо одних і тих самих витрат: один раз — як аліменти на дитину, другий раз — як аліменти на утримання матері дитини без належного розмежування правової природи таких платежів.

У матеріалах позову відсутні належні та допустимі докази того, що саме стягнення 1/4 частини усіх видів мого доходу на користь позивача є законним, обґрунтованим, співмірним та таким, що відповідає принципам розумності, добросовісності та справедливості.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано належних доказів того, що вона об`єктивно позбавлена будь-якої можливості отримувати дохід чи хоча б частково відновити зайнятість. Подані медичні документи стосуються переважно стану здоров`я дитини та самі по собі не доводять ні повної неможливості будь-якої форми праці для позивача, ні того, що стан дитини потребує виключно постійного й безперервного догляду саме матері без можливості залучення інших способів допомоги чи догляду. Від позивача не надано документів щодо її поточного трудового статусу, відсутності можливості дистанційної роботи, неповного робочого часу чи інших моделей зайнятості.

Також відповідач зазначає, що він являється військовослужбовцем, проходить військову службу та виконує обов`язки із забезпечення обороноздатності держави. Його дохід не є стабільним у класичному цивільному розумінні, оскільки значна частина грошового забезпечення залежить від інтенсивності служби, виконання бойових завдань, умов проходження служби та інших обставин військової служби.

Додаткові виплати, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, залежать від фактичного виконання бойових та спеціальних завдань, а тому мають змінний характер.

Відтак, відповідач просить суд з нього на користь позивача аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп. щомісячно, з дня звернення з позовом до суду 05.05.2026 року і до досягнення дитиною трирічного віку.

Відзив долучено судом до матеріалів справи.

26 травня 2026 року від представника позивача – ОСОБА_4 через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача не погодився з доводами відповідача та просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Додатково представник позивача зазначає, що з приводу аргументу ОСОБА_2 щодо того, що позивач не довела, що стан дитини потребує виключно постійного й безперервного догляду саме матері без можливості залучення інших способів допомоги чи догляду, то останнє є суперечливим і таким, що може шкодити дитині і наражати її на небезпеку. Зокрема, дитина, якій 1 рік та 7 місяців потребує постійного та безперервного догляду з боку своїх батьків. Оскільки малолітня ОСОБА_3 проживає з матір`ю, то безперервний догляд за останньою може здійснювати виключно вона.

Також повторно наголосив на тому, що дитина на даний час не відвідує дитячий садочок через атопічний дерматит, тому позивач позбавлена можливості раніше приступити до роботи, не очікуючи досягнення дитиною 3-х річного віку.

Крім того, представник позивача у відповіді на відзив заявив клопотання про витребування з військової частини НОМЕР_1 Оперативно- тактичного з`єднання - 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_3 » довідку про доходи військовослужбовця - сержанта ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), станом з 01.01.2026 року по даний час.

При цьому, представником позивача у встановленому порядку не доведена виключна необхідність у витребуванні зазначених в клопотанні доказів.

За таких підстав суд дійшов висновку про відмову у вказаній частині клопотання про витребування доказів, оскільки у заявленому клопотанні не наведено підстав для витребування доказів в контексті їх значення для правильного розгляду, за умови наявності в матеріалах справи достатніх і допустимих доказів.

Відповідь на відзив долучено судом до матеріалів справи.

24 липня 2026 року відповідачем засобами поштового зв`язку до суду надіслано письмові пояснення по справі у яких останній повторно наголошує, що повністю визнає позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання його малолітньої доньки ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.

Також вважав за необхідним звернути увагу суду, що у відповіді на відзив представник позивача стверджує про нібито намір приховати фінансовий стан. Ці доводи є процесуально нікчемними, не обґрунтованими та такими що не підтверджуються належними та допустимими доказами, оскільки сторона позивача у позові від 05 травня 2026 року не заявляла жодних процесуальних клопотань про витребування доказів (зокрема довідки про доходи) у порядку ст. 84 ЦПК України.

Крім того, відповідач стверджує, що з дати падання позивачем позовної заяви (з 05.05.2026 року) і до сьогоднішнього дня, він самостійно, добровільно та без примусу з боку державних органів, регулярно забезпечую доньку та колишню дружину, підтвердженням даного факту є платіжні інструкції на безготівкові перекази грошових коштів, які додаються до даного письмового пояснення. Загальна сума коштів, яку він самостійно та добросовісно перерахував позивачу з моменту подання позовної заяви (з 05.05.2026 року) по сьогодні, становить 57 000,00 грн.

З клопотаннями про відкладення розгляду справи учасники справи не звертались.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з позовної заяви та підтверджується наявними у справі доказами, з 03 березня 2022 року і станом на дату подання позовної заяви до суду сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від даного шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася донька – ОСОБА_3 .

Із копій медичних документів, а саме: консультаційного висновку спеціаліста від 06 березня 2025 року, огляду педіатра від 25 березня 2025 року та консультативного заключення дерматовенеролога від 17 березня 2025 року вбачається, що донька сторін ОСОБА_3 , станом на березень 2025 року встановлено діагноз атопічний дерматит.

З копії відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб виконавчого комітету Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 460 від 27 квітня 2026 року вбачається, що донька сторін зареєстрована разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії довідки про доходи виданої Головним управлінням ПФУ в Черкаській області № 390 від 04 травня 2026 року доходи позивача ОСОБА_1 за період з липня 2025 року по квітень 2026 року складаються із допомоги при народженні дитини і становлять загальну суму 8 600,00 грн.

Із копії довідки виданої військовою частиною НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 » № 3129 від 30 квітня 2026 року встановлено, що ОСОБА_2 , перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 Оперативно – тактичного з`єднання – 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з 01 серпня 2024 року по теперішній час.

Згідно копій платіжних інструкцій № Р24А5946522557О0534 від 25.05.2026 року, № Р24А5962946974О8851 від 29.05.2026 року, № Р24А6025039644О2883 від 12.06.2026 року, № Р24А6079669368О8782 від 25.06.2026 року, № Р24А607967262707662 від 25.06.2026 року ,№ Р24А615477372705075 від 13.07.2026 року вбачається, що відповідач сплатив на рахунок позивача ОСОБА_1 кошти (призначення платежу: аліменти на утримання ОСОБА_3 ) в загальному розмірі 57 000 грн 00 коп.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27 лютого 1991 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

За приписами статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За змістом частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з частиною першою статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відтак, обов`язок утримувати дитину – це моральне і найважливіше правове зобов`язання батьків. Обов`язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Відповідно до закону батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Дані обставини лише враховуються судом при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти.

Частинами другою, третьою статті 181 СК України встановлено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За приписами статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно з частинами першою, другою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України.

Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до частин другої, третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів – 50 % заробітної плати боржника. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника у випадку стягнення аліментів на неповнолітніх дітей не може перевищувати 70 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

Статтею 179 СК України передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи, що малолітня донька сторін проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні і даний факт відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку, що дитина потребує стабільної, щомісячної матеріальної допомоги з боку батька, який має обов`язок по її утриманню.

При визначенні розміру аліментів, суд, відповідно до вимог частини першої статті 182 СК України, врахував: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, яка є здоровою; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, який є молодим працездатним чоловіком. Відомостей про незадовільний стан здоров`я останнього, а також про наявність на його утриманні інших дітей чи непрацездатних осіб, суду не надано. На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач має змогу надавати матеріальну допомогу на утримання своєї малолітньої дитини та не позбавлений можливості сплачувати аліменти на утримання доньки у запропонованому позивачем розмірі.

З огляду на вказане, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Саме такий розмір аліментів, на думку суду, у повній мірі може забезпечити дитині належний рівень життя та умови для розвитку, які гарантовані державою, і при цьому не стане надмірним тягарем для батька у понесених витратах.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення аліментів на особисте утримання матері до досягнення молодшою дитиною трирічного віку, суд зазначає наступне.

Статтею 48 Конституції України закріплено право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Згідно з частиною 2 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Нормами частин 2, 4 статті 84 СК України встановлено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

За змістом частини 4 статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно з приписами частини 4 статті 75 СК України один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною 2 статті 77 СК України передбачено, що за рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.

За змістом частин 1, 2 статті 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм права, розмір утримання не пов`язаний з розміром доходу дружини, а залежить від можливості чоловіка надавати матеріальну допомогу. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 202/712/17 від 12.11.2018.

Як уже зазначалося, судом встановлено, що сторони у справі є батьками малолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Донька сторін фактично проживає з матір`ю, яка ніде не працює та здійснює догляд за нею, що не спростовано відповідачем.

У свою чергу, відповідач є працездатним чоловіком, має регулярний і достатній щомісячний заробіток, що свідчить про його можливість надавати матеріальну допомогу позивачу.

Згідно з частинами 8-10 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За приписами частини 1 статті 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача аліментів на своє утримання до досягнення молодшою дитиною трирічного віку.

При визначенні розміру аліментів, суд зважає на те, що, позивачем не доведено можливості відповідача сплачувати аліменти у запропонованому нею розмірі.

З урахуванням вищевказаних обставин, виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності, закріплених у ст. 7 СК України, зазначених норм матеріального права, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовною заявою і до досягнення молодшою дитиною трирічного віку.

Частка у сплаті аліментів в розмірі 1/6 з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, на думку суду, є співмірною і такою, що не стане надмірним тягарем для ОСОБА_2 у понесених витратах.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

З огляду на те, що позивач звільнена від сплати судового збору, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за двома вимогами немайнового характеру в сумі 2 129 грн 92 коп.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд»та відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» застосовується понижуючий коефіцієнт відповідного розміру ставки судового збору - 0,8.

Враховуючи наведене та керуючись Конвенцією ООН про права дитини, статтями 7, 24, 55, 74, 75, 79, 80, 84, 141, 150, 155, 180-184, 191 Сімейного кодексу України, статтями 2-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265, 273, 280-283, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;аліменти на утримання малолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду із даним позовом, тобто з 05 травня 2026 року, та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з дня звернення до суду із даним позовом, тобто з 05 травня 2026 року, та до досягнення малолітньою донькою – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку.

У решті заявлених вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах сум платежів за один місяць.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2 129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) гривень 92 копійки.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя: В. В. Морозов