Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №367/3046/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/3046/26

Провадження №3/367/820/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 квітня 2026 року місто Ірпінь

Суддя Ірпінського міського суду Київської області Білогруд О.О., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , якій роз`яснено положення статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП, заявниці ОСОБА_2 , вивчивши матеріали, які надійшли з ЮП СВГ ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП у Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за частиною першою статті 184 КУпАП, -

установив:

відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 03.03.2026 серії ВАД №969718, 23.02.2026 о 17:15 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ухилилась від виконання батьківських обов`язків стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим син брав участь у конфліктній ситуації в приміщенні Ірпінського ліцею № 2 з іншим учнем ОСОБА_4 . Зазначено, що указаними діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 184 КУпАП.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Білогруд О.О.

У судовому засіданні 31.03.2026 ОСОБА_1 зазначила, що вину у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення не визнає, просила надати можливість подати суду письмові докази, які доводять її невинуватість. У судовому засіданні 20.04.2026 ОСОБА_1 зазначила, що 20.04.2026 у школі відбулося засідання педагогічної ради, у якій брали участь, зокрема: класний керівник, соціальний педагог, соціальна служба, директор, батьки дітей, де було установлено, що ОСОБА_5 сам провокує дітей. Рішення за результатами ради їй ще не надано, тому просила надати можливість його отримати у школі та долучити до матеріалів справи. Також надала суду копії пояснювальних записок дітей, класного керівника, які було долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.04.2026 ОСОБА_2 зазначила, що її дитину ОСОБА_6 систематично булять у школі другий рік, у дитини не склалося спілкування з однокласниками. Стосовно сина ОСОБА_1 зазначила, що її син розповідав про те, що в клас прийшов новий хлопчик ОСОБА_7 , спочатку між ними не було конфлікту, потім почались підніжки, і у лютому 2026 року виник конфлікт, про який зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Також повідомила суд, що ОСОБА_8 підійшов до її сина і ззаду схопив його за шию та почав душити, щодо провокуванняїї сином інших дітей указала, що таким чином син може себе вигороджувати. Зазначила, що не може сказати чи належно ОСОБА_1 виховує сина, розуміючи вікові зміни у дітей, а також булінг у школі. Також надала суду копії довідки, огляду лікаря-психіатра, огляду лікаря отоларинголога дитячого, які було долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 28.04.2026 за клопотанням ОСОБА_2 до матеріалів справи долучено витяг з протоколу № 2 засідання комісії з розгляду випадків булінгу від 20.04.2026, копію заяви ОСОБА_2 на ім`я директора Ірпінського ліцею № 2, а також додаткові пояснення та клопотання про повернення протоколу про адміністративне правопорушення для усунення недоліків, перекваліфікації діяння та притягнення до відповідальності усіх винних осіб. Зазначила, що у відчаї від цієї ситуації, що склалася, вбачає ознаки булінгу у діяннях однокласників сина.

У судовому засіданні 28.04.2026 ОСОБА_1 зазначила, що з сином проведено розмову, він зрозумів, що бійкою проблему не вирішити, потрібно розмовляти один з одним або звертатися за допомогою до дорослих, все це постійно обговорюється.

За змістом частини другої статті 7 КУпАП провадження в справі про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 184 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством. Об`єктивна сторона цього правопорушення, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей полягає у бездіяльності, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно і у неповному обсязі. Таке ухилення може бути у формі бездіяльності, пов`язаної із незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція цієї норми є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які визначають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до частини першої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (частина друга статті 150 СК України), забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (частина третя статті 150 СК України), поважати дитину (частина четверта статті 150 СК України). Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини (частина шоста статті 150 СК України), фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини (частина сьома статті 150 СК України).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

У абзаці 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 визначено, що означає «не піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя»: незабезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складник виховання; не спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявлення інтересу до її внутрішнього світу; не створення умов для здобуття нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можуть розцінюватися як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить, що під ухиленням від виконання батьківських обов`язків слід розуміти не будь яку дію, а виключно невиконання тих обов`язків, які чітко визначені законом і безпосередньо стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини.

Згідно з частиною першою статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

У протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не конкретизовано, у чому саме полягає її ухилення від виконання батьківських обов`язків, не зазначена форма вини та наслідки, що настали саме у зв`язку з неналежним виконанням батьківських обов`язків, їхній причинний зв`язок.

За змістом положень частини другої статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Таким чином, на органи, яких КУпАП уповноважено складати протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, покладено обов`язок неухильного дотримання законодавства України під час виконання службових обов`язків, а також всебічно дослідити обставини, зібрати всі наявні докази та в разі наявності ознак вчинення правопорушення надати їх всі суду.

Згідно зі статтями 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення. Суддя не вправі вийти за межі протоколу та самостійно розширити фабулу (об`єктивну сторону) адміністративного правопорушення, зазначену у протоколі, чи вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки це істотно порушує право особи на захист та не узгоджується з усталеною судовою практикою ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява №36673/04); рішення від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08). Тобто у випадку коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Тим більше, якщо подія і склад адміністративного правопорушення не підтверджується у справі іншими доданими до протоколу доказами, перелік яких визначено у статті 251 КУпАП.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкту, суб`єктивної сторони. У випадку відсутності будь-якої зі складових, то адміністративна відповідальність не наступає.

Об`єктивною стороною пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, є ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення 1) необхідних умов життя, 2) навчання та 3) виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Відповідно до вимог статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до положень статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України «Про міжнародні договори» міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з вимогами пункту другого статті 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до пункту першого статті 247 КУпАП відсутність події і складу адміністративного правопорушення є обставинами, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. За таких обставин, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

З огляду на зазначене, дослідивши матеріали справи, зокрема: протокол серії ВАД №969718, письмові пояснення малолітнього ОСОБА_3 , матеріали, які були предметом розгляду педагогічної з приводу випадків булінгу у закладі освіти, а також протокол такої ради від 20.04.2026 за №2, письмові пояснення ОСОБА_2 , а також пояснення надані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні, суд приходить до висновку , що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, не доведена, а сам по собі факт конфліктної поведінки малолітнього ОСОБА_3 з однокласником не може автоматично свідчити про ухилення матері від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до пункту першого статті 247 КУпАП відсутність події і складу адміністративного правопорушення є обставинами, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. За таких обставин, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що уповноваженим на складання протоколів про адміністративні правопорушення органом не доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, а тому провадження в справі підлягає закриттю.

Керуючись статтями 184, 221, 247, 283-285, 294 КУпАП, суддя -

постановив:

провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 184 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя О.О. Білогруд