Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №364/801/26 — Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/801/26

Провадження № 3/364/250/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2026, суддя Володарського районного суду Київської області Моргун Г.Л., розглянувши матеріали, які надійшли від батальйону № 2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

УСТАНОВИЛА:

До Володарського районного суду Київської області 28.07.2026 надійшли адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про вчинення нею правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою суду від 29.07.2026 адміністративні матеріали (провадження № 3/364/250/26 та № 3/364/251/26) відносно ОСОБА_1 , про вчинення правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, об`єднано в одне провадження та присвоєно єдиний унікальний номер 364/801/26 (провадження № 3/364/250/26).

Згідно з протоколами про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 18.07.2026, близько 23:00, за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , вчинила дії психологічного та фізичного характеру відносно своєї малолітньої племінниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: виражалася нецензурною лайкою та шарпала за шию, чим завдала шкоди психічному здоров`ю потерпілій. Крім того, того ж дня, вчинила дії психологічного характеру відносно своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: виражалася нецензурною лайкою, чим завдала шкоди психічному здоров`ю потерпілій. У протоколі зазначено, що правопорушення містять ознаки визначені ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Прокурор, залучений до справи з огляду на рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» щодо визнання порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині неупередженості суду через відсутність сторони звинувачення у справі про адміністративне правопорушення, а також з огляду на повноваження прокурора, визначені ст. 250 КУпАП, не з`явився.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину не визнала, суду надала пояснення та вказала, що не вчиняла протиправних дій по відношенню до дітей.

Адвокат Іжак О.І. підтримав позицію ОСОБА_1 вказав суду на відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б вказували на провину його підзахисної та на вчинення нею правопорушень які містять ознаки визначені ч. 2 ст. 173-2 КУпАП по відношенню до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Малолітня потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася у зв`язку з перебуванням на відпочинку в ДОЗ СТ «Зоряний». Згідно з телефонограмою повідомила, що їй невідомі обставини події, яка є предметом розгляду.

Малолітня потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, не підтвердила, зазначила, що не знає, що трапилося, та просила вибачення у матері за свою поведінку.

Представники малолітніх потерпілих — начальник Служби у справах дітей та сім`ї Володарської селищної ради ОСОБА_4 та інспектор ювенальної превенції ОСОБА_5 — у судовому засіданні зазначили, що, на їхню думку, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення.

Заслухавши позиції учасників справи, дослідивши адміністративні матеріали, доходжу наступного висновку.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі – Закон) домашнім насильством є діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з пунктів 14, 17 частини першої статті 1 названого Закону психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Особою, яка постраждала від домашнього насильства (постраждалою особою) – є особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Дитиною, яка постраждала від домашнього насильства визнається особа, яка не досягла 18 років та яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі, а також дитина, яка стала свідком (очевидцем) такого насильства (п.п. 2, 8 ч. 1 ст. 1 згаданого Закону).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства", дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Сімейного кодексу України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була завдана потерпілому.

Для встановлення події правопорушень, зазначених у ч. 2 ст. 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю особі, на яку поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, підпадають діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю члену сім`ї.

Згідно з протоколами про адміністративні правопорушення серії ВАД № 331431 та серії ВАД № 331427 від 19.07.2026 ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство відносно своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 та малолітньої племінниці ОСОБА_2 , яка перебуває під її опікою. Однак матеріали справи не містять належних доказів, зокрема документів, які підтверджували б характер сімейних, родинних чи інших правовідносин між ОСОБА_1 та особами, зазначеними у протоколах як потерпілі, та давали б можливість встановити їх належність до кола осіб, на яких відповідно до закону поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству.

За відсутності таких доказів суд позбавлений можливості на підставі наданих адміністративних матеріалів достовірно встановити відповідну ознаку складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

При цьому, додані до зазначених протоколів матеріали не містять доказів вчинення правопорушень зазначених у протоколах.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

А відтак, недоліки адміністративного матеріалу позбавляють суд можливості здійснити повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи, а отже досягти завдань провадження в справі про адміністративне правопорушення.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Також, в справі «Пол іОдрі Едвардспроти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить, зокрема, постанову про закриття справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За вказаних обставин вважаю, що складення протоколів та оформлення матеріалів справ про адміністративні правопорушення виконано не належним чином, а зазначені вище недоліки та неповнота не можуть бути усунені при розгляді об`єднаної справи про адміністративне правопорушення. Відтак доходжу висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку з чим об`єднана справа про адміністративні правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 247, 251, 252, 284, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у об`єднаній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП - закрити, у зв`язку із відсутністю складу адміністративних правопорушень.

Вказати керівнику батальйону № 2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Національної поліції в Київській області на неприпустимість складання та направлення до суду адміністративних матеріалів без дотримання вимог КУпАП, що тягне за собою закриття провадження у справі. Про вжиті заходи повідомити суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови суду.

Копію постанови направити до батальйону № 2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Національної поліції в Київській області (09401, селище Ставище, вул. Сергія Цимбала, 44) – для відома та виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Г. Л. Моргун

Постанова набрала законної сили з "_____" __________20__ року.

Строк предявлення постанови до виконання три місяці.