Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №363/1658/26 — Вишгородський районний суд Київської області

30.07.26 363/1658/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Ставиченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вишгород, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №219/2 від 01.07.2025 про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

13.03.2026 до Вишгородського районного суду Київської області, засобами поштового зв`язку, надійшов вказаний адміністративний позов (датований 10.03.2026), у якому позивач просить скасувати постанову №219/2 від 01.07.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а також у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 зазначив, що перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 . Під час оновлення військово-облікових даних у мобільному застосунку «Резерв+» він виявив відомості про наявність порушення правил військового обліку. Водночас жодної повістки про необхідність прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки він не отримував, про дату, час і мету виклику обізнаний не був, а тому не мав можливості виконати вимогу, про існування якої не знав. Про існування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності він фактично дізнався після блокування банківських рахунків у межах виконавчого провадження. Для з`ясування підстав відкриття такого провадження адвокатом було направлено запит до Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області. У відповідь на запит було надано копію постанови про відкриття виконавчого провадження та повідомлено реквізити виконавчого документа, після чого позивач отримав копію постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 № 219/2. Зі змісту оскаржуваної постанови позивачу стало відомо, що його визнано винним у тому, що він, будучи військовозобов`язаним, не з`явився 05.07.2025 о 14:00 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних та протягом трьох днів не повідомив про поважні причини неприбуття. За вказане правопорушення на нього накладено штраф у розмірі 25 500 грн. Позивач не погоджується з постановою та вважає її протиправною. Посилається на те, що відповідач не надав належних і допустимих доказів вручення йому повістки або його фактичної обізнаності про виклик. На думку позивача, сама лише вказівка в постанові на направлення поштового відправлення та його повернення з відміткою про відсутність адресата, не доводить додержання встановленого законом порядку оповіщення, зокрема здійснення передбаченого поштовими правилами інформування адресата та дотримання строку зберігання такого відправлення. Крім того, позивач зазначає, що його не повідомляли про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Справу розглянуто без його участі, внаслідок чого він був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами, надати пояснення і докази, заявити клопотання, скористатися правничою допомогою та реалізувати інші права, гарантовані статтею 268 КУпАП. Окремо позивач зазначив, що на час судового розгляду сплив передбачений статтею 38 КУпАП граничний строк накладення адміністративного стягнення, що виключає можливість нового розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 25.03.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, зазначених у вказаному судовому рішенні, протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

Залишення позову без руху було зумовлено відсутністю заяви та обґрунтування поважності причин пропуску строку для оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_5 №219/2 від 01.07.2025.

14.04.2026, до суду, засобами поштового зв`язку та на виконання вимог ухвали суду від 25.03.2026, надійшло клопотання позивача клопотання про поновлення строків.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 24.04.2026 задоволено клопотання позивача та поновлено строк на оскарження постанови №219/2 від 01.07.2025 у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, з підстав та мотивів, зазначених у вказаному судовому рішенні. Відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання на 10:30 02.06.2026, про що учасників провадження повідомлено у порядку, встановленому КАС України.

06.05.2026 до суду, через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом 07.05.2026), представником відповідача подано відзив на позовну заяву, з додатками, у якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .. Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на статті 19 і 65 Конституції України, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, та Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560. Відповідач вказує, що військовозобов`язані зобов`язані перебувати на військовому обліку за задекларованим або зареєстрованим місцем проживання, уточнювати персональні дані, виконувати правила військового обліку та прибувати за викликом територіального центру у строк і місце, зазначені в повістці. Через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів на ім`я ОСОБА_1 сформовано повістку № 4191210 від 25.06.2025 про необхідність прибути 05.05.2025 о 14:00 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних. Повістку направлено рекомендованим листом з описом вкладення і позначкою «Повістка ТЦК» на адресу, яка, за твердженням відповідача, була зареєстрованим місцем проживання позивача: АДРЕСА_2 . За доводами відповідача, поштове відправлення було повернуто з відміткою форми № 20 «адресат відсутній за вказаною адресою». Така відмітка відповідно до пункту 41 Порядку № 560 є належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного, якщо він не повідомив територіальному центру іншої адреси місця проживання. Відповідач стверджує, що повістка містила всі передбачені законом реквізити, а позивач не надав доказів існування поважних причин неприбуття, не повідомив про причини неявки протягом трьох діб та надалі самостійно до територіального центру не прибув. Тому, на думку відповідача, у діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. У відзиві також зазначено, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , а адресою його зареєстрованого місця проживання значилося АДРЕСА_2 . Натомість адресу в місті Києві та дату уточнення даних 24.11.2025 позивач указав уже після направлення спірної повістки. Відповідач посилається на обов`язок військовозобов`язаного протягом семи днів після прибуття до нового місця проживання стати на військовий облік за новим місцем та вважає, що саме бездіяльність позивача спричинила направлення кореспонденції на адресу в місті Славутичі. Відповідач вважає, що постанова № 219/2 відповідає вимогам статті 283 КУпАП, винесена уповноваженою посадовою особою у межах компетенції, стягнення накладено в межах санкції частини третьої статті 210-1 КУпАП та з дотриманням установлених строків. Відзив також містить твердження про те, що позивач мав можливість оформити бронювання або відстрочку, однак не зробив цього.

У зв`язку із неявкою учасників провадження у судове засідання, призначене на 02.07.2026, а також зважаючи на оголошення повітряної тривоги на території Київської області та масованою атакою її території, розгляд справи було відкладено на 09.07.2026 о 10:30, про що повідомлено учасників провадження.

23.06.2026 до суду, через систему «Електронний суд», позивачем подано клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, у зв`язку уз неможливістю прибути до суду через проходженням ним військової служби у Збройних Силах України, долучивши до клопотання довідку військової частини НОМЕР_1 від 20.06.2026 № 5338/607, згідно з якою старший лейтенант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

Так, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 30.06.2026 задоволено клопотання позивача та постановлено судове засідання, призначене на 09.07.2026 о 10:30, проводити за його участі у режимі відеоконференції.

Судове засідання, призначене на 09.07.2026, не відбулося, у зв`язку із зайнятістю головуючого судді, як слідчий суддя під час розгляду клопотань в поряду КПК України. Наступну дату судового засідання визначено – 30.07.2026 на 17:00, про що повідомлено учасників провадження.

У судове засідання, учасники провадження, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, не з`явилися, поважності причин неявки – не повідомили.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутності учасників провадження, суд врахував відсутність їх заяв про неможливість розгляду справи без їх участі та відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, судом враховано таке.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, судом враховано таке.

Відповідно до права, визначеного у частині першій статті 5 КАС України, кожна особа може в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до статті 19 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що Військово-обліковий документ з мобільного застосунку «Резерв+», сформований 26.11.2025, містить відомості про те, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, має військове звання старшого лейтенанта та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 у АДРЕСА_1 .

У цьому документі зазначено адресу проживання позивача: АДРЕСА_3 , а датою уточнення даних – 24.11.2025. Документ також містить позначку «Порушення правил військового обліку», запис у графі «Причина звернення до Нацполіції» - «не прибули за повісткою до ТЦК та СП» та дату звернення – 06.03.2025.

З постанови головного державного виконавця від 20.11.2025 встановлено, що відкрито виконавче провадження №79647868 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 №219/2, виданої 01.07.2025, про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в подвійному розмірі - 51 000 грн.

Позивачем також надано копію оскаржуваної постанови №219/2, яка датована 01.07.2025 та винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 .

У вступній частині цієї постанови задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_4 .

У мотивувальній частині постанови №219/2 зазначено, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, не з`явився 05.07.2025 о 14:00 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних та протягом трьох днів не повідомив про поважні причини неприбуття.

Як підставу для висновку про належне оповіщення позивача у постанові зазначено направлення повістки №4191210 засобами поштового зв`язку та повернення поштового відправлення з відміткою про відсутність адресата за адресою задекларованого або зареєстрованого місця проживання.

Резолютивною частиною постанови №219/2 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500 грн. У постанові також зазначено дату набрання нею чинності – 10.07.2025 та строк пред`явлення її до виконання – 01.09.2025.

Крім того, позивачем у ході судового розгляду подано довідку військової частини НОМЕР_1 від 20.06.2026 №5338/607, згідно з якою старший лейтенант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 . Відомостей про дату початку проходження ОСОБА_1 військової служби вказана довідка не містить, а тому підтверджує його статус військовослужбовця на час її видачі, проте не дає можливості встановити його статус станом на 01.07.2025.

На підтвердження заперечень проти позову відповідачем подано такі докази.

Послужна картка на ім`я ОСОБА_1 містить відомості про його дату народження, військове звання старшого лейтенанта, військово-облікову спеціальність, перебування на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 у АДРЕСА_1 та домашню адресу: АДРЕСА_2 . Водночас дата формування послужної картки та дата, станом на яку в ній відображено зазначену домашню адресу, у наданій відповідачем копії не вказані.

Копія повістки №4191210 свідчить, що її сформовано 25.06.2025 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , із зазначенням адреси: АДРЕСА_2 .

Повісткою визначено обов`язок ОСОБА_1 з`явитися 05.07.2025 о 14:00 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних. Відривна розписка про отримання повістки не заповнена та підпису позивача про її отримання не містить.

Опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення №0610264411532 підтверджує, що 25.06.2025 до поштового відправлення, адресованого ОСОБА_1 у АДРЕСА_2 , вкладено один аркуш - повістку № НОМЕР_2 від 25.06.2025.

Поштовий документ щодо відправлення №0610264411532 містить відомості про його прийняття 25.06.2025 о 16:15, ім`я адресата, адресу «Таллінський 6, 19, ІНФОРМАЦІЯ_7 » та зазначення ІНФОРМАЦІЯ_4 як відправника.

У частині цього документа, призначеній для фіксації вручення поштового відправлення, відсутні дата вручення, підпис одержувача та відмітка про особисте отримання відправлення. Водночас у документі зазначено, що поштове відправлення підлягає поверненню відправнику.

На наданій відповідачем копії довідки форми №20 проставлено відмітки «Повертається «Судова повістка» «Повістка ТЦК» та «Адресат відсутній за вказаною адресою», а також містяться підпис працівника поштового зв`язку і відбиток поштового штемпеля.

Разом із тим на наданій копії довідки форми №20 не зазначено дату проставлення відмітки про відсутність адресата, дату першої спроби вручення поштового відправлення, спосіб і дату інформування адресата про надходження листа, дату спливу строку для його отримання та дату фактичного повернення відправлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Серед документів, долучених відповідачем до відзиву, відсутні окреме повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, докази направлення або вручення йому такого повідомлення, заява позивача про згоду на розгляд справи за його відсутності, а також інші матеріали адміністративної справи, з яких можна було б установити дату фактичного отримання відповідачем повернутого поштового відправлення та дату розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Порівнюючи досліджені письмові докази, суд установив, що вони містять різні відомості про адресу позивача.

Так, у постанові №219/2 та постанові про відкриття виконавчого провадження адресою ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_4 . Натомість у послужній картці, повістці №4191210, описі вкладення та поштовому документі зазначено іншу адресу: АДРЕСА_2 .

У військово-обліковому документі з мобільного застосунку «Резерв+», сформованому 26.11.2025, адресою проживання позивача зазначено АДРЕСА_3 .

Також із досліджених документів установлено, що постанова №219/2 датована 01.07.2025, тоді як повісткою №4191210 позивачу визначено дату явки 05.07.2025 о 14:00, а в самій постанові йому поставлено у вину неявку саме 05.07.2025 та неповідомлення про причини неприбуття протягом наступних трьох днів.

Отже, дослідженими доказами підтверджено факт формування 25.06.2025 повістки №4191210 про явку ОСОБА_1 05.07.2025 о 14:00, вкладення цієї повістки до рекомендованого поштового відправлення та направлення такого відправлення на адресу: АДРЕСА_2 .

Водночас матеріалами справи не підтверджено особистого отримання ОСОБА_1 повістки №4191210, дату завершення процедури його поштового оповіщення, фактичну обізнаність позивача про виклик до винесення оскаржуваної постанови, належне повідомлення його про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також наявність станом на 01.07.2025 події неявки, призначеної повісткою на 05.07.2025.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою воно надано; обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Статтями 7 і 9 КУпАП установлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом, а адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 210-1 КУпАП. Отже, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 був наділений предметною компетенцією розглядати відповідну категорію справ, однак реалізація цієї компетенції мала відбуватися з неухильним дотриманням установленої законом процедури та за наявності доведених фактичних підстав.

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення в особливий період порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Для притягнення особи до відповідальності за цією нормою необхідним є встановлення конкретного порушеного обов`язку, факту його невиконання, вини особи, а також усіх обставин, що мають значення для справи.

Абзацом першим частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено обов`язок громадян з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці. Частина третя цієї статті визначає поважні причини неприбуття та обов`язок повідомити про такі причини у встановлений строк.

Пунктами 27 і 28 Порядку № 560 передбачено виклик громадян до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, зокрема для уточнення персональних даних, шляхом вручення або надсилання повістки. За пунктом 34 цього Порядку у разі неуточнення військовозобов`язаним адреси місця проживання повістка може бути надіслана на адресу його задекларованого або зареєстрованого місця проживання.

Відповідно до підпункту 2 пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є день отримання поштового відправлення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати відправлення; або день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою нею територіальному центру під час уточнення облікових даних, а якщо іншої адреси не повідомлено — за адресою задекларованого чи зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.

Пунктом 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, передбачено особисте вручення рекомендованих листів з позначкою «Повістка ТЦК». У разі відсутності адресата працівник поштового зв`язку інформує його за наявним номером телефону та/або вкладає повідомлення до абонентської поштової скриньки. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився для одержання листа, проставляється відмітка про його відсутність і відправлення повертається відправнику.

За частиною шостою статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру підтвердних документів про отримання особою виклику. У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, постанова може бути винесена лише після отримання відповідних підтвердних документів або заяви особи та повинна відповідати вимогам статті 283 КУпАП.

Статтею 268 КУпАП особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, гарантовано право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правничою допомогою та оскаржувати постанову. За відсутності особи справа може бути розглянута лише тоді, коли є дані про її своєчасне сповіщення про місце і час розгляду та від неї не надійшло клопотання про відкладення. Стаття 277-2 КУпАП передбачає завчасне вручення повістки особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, із зазначенням дати і місця розгляду справи.

За статтями 245, 251, 252 і 280 КУпАП посадова особа зобов`язана своєчасно, всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати всі обставини, встановити, чи було вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, дослідити обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, а також інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи. Висновки мають ґрунтуватися на належних, допустимих і достатніх доказах, оцінених у сукупності.

Стаття 283 КУпАП вимагає, щоб постанова містила, зокрема, дату розгляду справи, відомості про особу, опис обставин, установлених під час розгляду, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність, та прийняте рішення. За статтею 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати законність рішення доказами та обставинами, які не були покладені в його основу, крім випадку, коли доведе, що вжив усіх можливих заходів для їх отримання до прийняття рішення, але не отримав з незалежних від нього причин.

Оцінюючи оскаржувану постанову за наведеними критеріями, суд насамперед враховує очевидну та юридично значущу невідповідність між датою її винесення і датою події, поставленої позивачу у вину.

Постанова № 219/2 датована 01.07.2025. Водночас у ній установлено, що ОСОБА_1 не з`явився за викликом 05.07.2025 о 14:00 та протягом трьох днів після цієї дати не повідомив причин неприбуття. Отже, станом на 01.07.2025 строк явки за повісткою ще не настав, сама неявка об`єктивно не могла відбутися, а встановлений законом строк для повідомлення про причини неприбуття навіть не розпочався.

Таким чином, на дату винесення постанови не існувало події, яку посадова особа описала як завершене адміністративне правопорушення. Відповідач фактично зробив висновок про майбутню поведінку позивача та притягнув його до відповідальності до настання строку виконання відповідного обов`язку. Такий підхід несумісний із принципом законності, презумпцією невинуватості та вимогами статей 7, 9, 251 і 280 КУпАП.

Вже ця обставина є достатньою для висновку, що постанова прийнята без фактичної підстави та не відповідає критерію обґрунтованості, передбаченому частиною другою статті 2 КАС України.

Окрім того, надані відповідачем поштові документи не усувають сумнівів щодо належного оповіщення позивача. Опис вкладення та повідомлення про відправлення підтверджують лише факт прийняття оператором поштового зв`язку 25.06.2025 листа з повісткою, адресованого за адресою АДРЕСА_2 . Вони не підтверджують особистого вручення повістки.

Для застосування передбаченої пунктом 41 Порядку № 560 юридичної фікції оповіщення недостатньо самого факту повернення листа. Необхідно, щоб відмітка про відсутність адресата була проставлена за належною адресою та в порядку, встановленому Правилами надання послуг поштового зв`язку. Проте з наданої копії форми № 20 неможливо встановити послідовність і дати передбачених пунктом 82 Правил дій, зокрема інформування адресата, сплив триденного строку, проставлення відмітки та повернення листа. Відсутність цих відомостей унеможливлює перевірку того, чи була процедура завершена до дати, коли відповідач визнав особу повідомленою та виніс постанову.

Крім того, документи самого відповідача містять взаємовиключні відомості щодо адреси. У постанові № 219/2 офіційно зазначено, що задекларованим або зареєстрованим місцем проживання позивача є будинок АДРЕСА_4 , тоді як повістку направлено до будинку АДРЕСА_2 . Відповідач не пояснив цю розбіжність і не надав належного офіційного документа, який би безсумнівно підтверджував, що саме адреса будинку АДРЕСА_2 була задекларованою або зареєстрованою адресою позивача на 25.06.2025.

Посилання відповідача на те, що позивач уточнив київську адресу лише 24.11.2025 та не став на військовий облік за новим місцем проживання, не доводить правомірності саме постанови № 219/2. Можливе невиконання іншого обов`язку з військового обліку може бути предметом окремої правової оцінки у встановленій законом процедурі, але не може заднім числом замінити фактичну підставу оскаржуваної постанови або усунути відсутність події інкримінованої неявки на дату її винесення.

Матеріали справи також не містять доказів своєчасного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Повістка №4191210 була викликом для уточнення даних 05.07.2025, а не повідомленням про розгляд справи за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. З її змісту позивач не міг дізнатися, що стосовно нього розпочато провадження, коли і де воно розглядатиметься та які процесуальні права він має.

Спеціальна норма частини шостої статті 258 КУпАП звільняє уповноважену посадову особу від складання протоколу лише за сукупності прямо визначених умов — належного повідомлення про конкретний виклик, неприбуття без поважних причин або неповідомлення таких причин та наявності підтвердних документів про отримання виклику. Вона не надає права встановлювати правопорушення до настання строку явки та не скасовує обов`язку забезпечити права особи при розгляді справи. Заяви ОСОБА_1 про неоспорення порушення і згоду на розгляд справи за його відсутності, передбаченої статтею 279-9 КУпАП, матеріали справи не містять.

Розгляд справи без належного повідомлення позивача позбавив його можливості звернути увагу посадової особи на передчасність провадження, пояснити обставини щодо адреси, ознайомитися з поштовими документами, заявити заперечення та клопотання, надати докази й скористатися правничою допомогою. Таке порушення не є формальним, оскільки безпосередньо вплинуло на зміст прийнятого рішення.

Оскаржувана постанова не містить переліку та оцінки конкретних доказів, дати отримання відповідачем повернутого поштового відправлення, дати, з якої позивач вважався оповіщеним, відомостей про перевірку адреси, а також мотивів відхилення можливих обставин, що виключають відповідальність. Висновок про відсутність поважних причин неприбуття зроблено без отримання пояснень позивача та до настання строку, у який він узагалі мав прибути або повідомити такі причини.

Крім того, посадова особа застосувала максимальний передбачений санкцією частини третьої статті 210-1 КУпАП штраф у розмірі 25 500 грн, однак постанова не містить жодного мотивування вибору верхньої межі санкції, відомостей про особу позивача, ступінь вини, майновий стан, пом`якшуючі чи обтяжуючі обставини. Це є додатковим свідченням недодержання вимог статей 33, 280 і 283 КУпАП та критерію обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

За встановлених обставин відповідач не довів об`єктивної сторони правопорушення, оскільки постанова винесена до настання строку явки та до можливого завершення строку повідомлення про причини неприбуття. Не доведено й суб`єктивної сторони, оскільки відсутні достовірні дані про фактичну обізнаність позивача з конкретним викликом або належне завершення встановленої законом процедури оповіщення до винесення постанови. Сам факт відсутності особи у приміщенні ТЦК та СП без доведеного належного оповіщення і вини не утворює складу правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Усі неусунуті сумніви щодо доведеності вини та обставин адміністративного правопорушення тлумачаться на користь особи, яку притягнуто до відповідальності. Суд не вправі самостійно доповнювати фабулу постанови, змінювати дату її винесення або відшукувати нові фактичні підстави відповідальності замість суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. У цій справі відповідач не довів події та складу правопорушення, а зміст постанови свідчить, що на дату її винесення інкримінована подія ще не могла відбутися.

Крім того, пунктом 10 статті 247 КУпАП передбачено, що проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 КУпАП, є обставиною, яка виключає таке провадження. Довідкою військової частини НОМЕР_1 підтверджено, що на час судового розгляду ОСОБА_1 проходить військову службу.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене адміністративний позов підлягає задоволенню, постанова №219/2 від 01.07.2025 - скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закриттю.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 331,20 грн. За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, ставка судового збору за подання позовної заяви про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328 грн, тому належний до сплати судовий збір становив 665,60 грн.

За частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Тому на користь позивача підлягає стягненню 665,60 грн судового збору. Питання про повернення надміру сплаченої суми судового збору в розмірі 665,60 грн може бути вирішене за окремим клопотанням позивача в порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 5, 7-9, 72-77, 90, 241, 242, 243, 246, 286 КАС України, статтями 7, 9, 210-1, 247, 251, 252, 258, 268, 278, 280, 283, 285, 293 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №219/2 від 01.07.2025 про адміністративне правопорушення, – задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №219/2 від 01.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 25 000 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

З урахуванням положень частини четвертої статті 286 КАС України, рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: адреса: АДРЕСА_5 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_6 .

Суддя О.П.Лукач