Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №363/3404/26 — Вишгородський районний суд Київської області

31.07.26 363/3404/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Ставиченка О.В.,

представника позивача – Котляр Ю.О. (у режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вишгород, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №762 від 09.04.2026 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

01.06.2026 до Вишгородського районного суду Київської області, через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом 02.06.2026), представником позивача – адвокатом Котляр Ю.О. подано вказаний адміністративний позов, у якому просить: поновити строк на оскарження постанови №762 від 09.04.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частини третьої статті 210-1 КУпАП як пропущений з поважних причин; скасувати постанову №762 від 09.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 ; провадження по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою

статті 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки позивач не отримував повістку №5808482 від 14.12.2025 ані особисто, ані засобами поштового зв`язку, не був обізнаний про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 20.01.2026 та не ухилявся від отримання повістки. На думку сторони позивача, притягнення до відповідальності за неприбуття за викликом можливе лише за умови доведення належного вручення повістки або свідомого, винного ухилення особи від її отримання, чого у цій справі не встановлено. 26.01.2023 на законних підставах позивач виїхав за межі України через пункт пропуску «Крастієнко» та відтоді постійно проживає у Республіці Польща. 10.06.2024 через представника він продав квартиру

АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом за реєстровим № 525, а 19.07.2024 був офіційно знятий з реєстрації місця проживання за цією адресою. Іншого житла, нерухомого майна чи зареєстрованого місця проживання в Україні, за твердженням позивача, він не має.Тому направлення у грудні

2025 року повістки за адресою квартири, яка вже була відчужена та за якою позивач понад рік не був зареєстрований, він вважає порушенням порядку оповіщення, визначеного постановами Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 та № 560 від 16.05.2024. Повернення такого відправлення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», на його думку, не підтверджує належного повідомлення. Оскільки позивач фізично не знав і не міг знати про виклик, у його діях відсутні умисел або необережність, а отже й склад адміністративного правопорушення. Крім того, позивач зазначає, що копію постанови № 762 від 09.04.2026 йому не вручали. Про існування постанови та накладення адміністративного стягнення він дізнався лише 21.05.2026 після відкриття старшим державним виконавцем Вишгородського відділу державної виконавчої служби виконавчого провадження № 81038449 постановою від 18.05.2026. Також сторона позивача посилається на порушення прав позивача, гарантованих статтею 268 КУпАП, оскільки справу розглянуто без його участі та без належного повідомлення про дату, час і місце розгляду. Унаслідок цього він не мав можливості ознайомитися з матеріалами справи, надати пояснення і докази щодо продажу квартири, зняття з реєстрації та перебування за кордоном, заявити клопотання, висловити заперечення і скористатися правничою допомогою.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.06.2026 відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання на 11:30 14.07.2026, про що учасників провадження повідомлено у порядку, встановленому КАС України. Крім цього, в ухвалі суду зазначено, що на підставі аналізу наданих стороною позивача документи, беручи до уваги, що зі змістом оскаржуваної постанови позивач ознайомився 21.05.2026, після відкриття 18.05.2026 виконавчого провадження №81038449 щодо примусового виконання постанови №762 від 09.04.2026 при цьому, позов надіслано до суду 01.06.2026 через систему «Електронний Суд», на думку суду, відсутні підстави вважати, що адміністративний позов про скасування постанови №762 від 09.04.2026 про адміністративне правопорушення, подано поза межами строку, встановленого статтями 286, 289 КАС України.

16.06.2026 до суду, через систему «Електронний суд», представником відповідача подано відзив на позовну заяву, з додатками, у якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , вказуючи, що позов є надуманим та спрямованим на уникнення позивачем відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Зокрема, у відзиві зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 було сформовано повістку № 5808482 про необхідність ОСОБА_1 прибути 20.01.2026 о 09:00 для уточнення даних та 16.12.2025 направлено її рекомендованим поштовим відправленням №R067054916300 з позначкою «Повістка ТЦК» за адресою: АДРЕСА_2 . Цю адресу, за твердженням відповідача, обрано з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а іншої адреси позивач у встановленому порядку ІНФОРМАЦІЯ_5 не повідомляв. Поштове відправлення повернулося з відміткою «адресат відсутній». Відповідач вважає, що порядок його вручення було дотримано, оскільки відповідно до пункту 82 Правил надання послуг поштового зв`язку працівник поштового відділення після інформування адресата та спливу трьох робочих днів проставляє таку відмітку, а пункт 41 Порядку № 560 прирівнює її до належного оповіщення. Також відповідач посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, за яким направлення рекомендованої кореспонденції на дійсну адресу є достатнім для належного повідомлення, тоді як її фактичне отримання перебуває поза контролем відправника. Крім того, відповідач зазначає, що повідомлення № 05/1803 про розгляд справи про адміністративне правопорушення було направлено позивачу 19.03.2026 рекомендованим відправленням №R067124738005 та повернулося у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання, а копію постанови №762 направлено 13.04.2026 рекомендованим відправленням №R067145418981, яке позивач також не отримав. Таку поведінку відповідач розцінює як ігнорування кореспонденції та невиконання військовозобов`язаним своїх обов`язків.На думку відповідача, постанова № 762 прийнята уповноваженою посадовою особою, відповідає вимогам статті 283 КУпАП, а факт правопорушення і склад, передбачений частиною третьою статті 210-1 КУпАП, є доведеними. Разом із відзивом відповідач долучив матеріали адміністративної справи, які стосуються іншої особи – ОСОБА_3 , іншої повістки та іншої постанови про адміністративне правопорушення.

13.07.2026 до суду, через систему «Електронний суд», представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи, у якому вказано на необхідність долучення доказів, однак не зазначено, яких саме, з якою метою та з яких причин вони не були подані разом із відзивом.

14.07.2026 до суду, через систему «Електронний суд», представником відповідача подано клопотання про долучення доказів до якого долучено копії матеріалів адміністративної справи щодо ОСОБА_1 . У клопотанні зазначено лише, що документи подаються з метою повного, об`єктивного та неупередженого розгляду справи.

Так, у судовому засідання, призначеному на 14.07.2026, на підставі раніше поданого представником позивача та згідно ухвали суду від 10.07.20-26, представник позивача взяв участь у режимі відеоконференції, а представник відповідача – Лещенко Ю.В. був присутній безпосередньо в залі суду.

У зв`язку із поданням перед самим судовим засіданням представником відповідача клопотання про долучення доказі з додатками, за клопотанням представника позивача, розгляд справи було відкладено на 30.07.2026 на 10:30, забезпечивши йому можливість ознайомитися із вказаним клопотанням та доказами і скористатися своїм процесуальним правом щодо його вирішення.

23.07.2026 до суду, через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом 24.07.2026), представником позивача подано відповідь на відзив, виклавши також свої заперечення щодо долучення доказів.

Так, у відповіді на відзив представник позивача зазначає, що відповідач був зобов`язаний подати всі наявні матеріали, на яких ґрунтується оскаржувана постанова, разом із відзивом, однак 16.06.2026 долучив документи щодо сторонньої особи, а належні матеріали щодо ОСОБА_1 подав лише 14.07.2026, майже через місяць. При цьому відповідач не заявив клопотання про поновлення процесуального строку, не навів поважних причин несвоєчасного подання та не довів, що такі причини не залежали від нього. У зв`язку із цим позивач просить застосувати наслідки, передбачені статтею 79 КАС України, та відмовити у прийнятті цих доказів. По суті долучених матеріалів представник позивача наголосив, що вони не підтверджують правомірності постанови №762, оскільки всі відправлення були направлені за адресою квартири, яку позивач продав 10.06.2024 та з якої був офіційно знятий з реєстрації 19.07.2024. Пункт 41 Порядку №560, на його думку, дозволяє вважати відмітку про відсутність адресата належним оповіщенням лише у разі направлення повістки за адресою, повідомленою особою під час уточнення облікових даних, або за чинною адресою її задекларованого чи зареєстрованого місця проживання. Також представник позивача повторно зазначив, що з 26.01.2023 ОСОБА_1 постійно проживає у Республіці Польща, фізично не перебував в Україні та не міг знати про направлені ТЦК та СП листи. Тому у його діях відсутні умисел або необережність, а позов підлягає задоволенню із скасуванням постанови № 762 та закриттям справи про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні, призначеному на 30.07.2026, у режимі відеоконференції взяв участь представник позивача. Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, не з`явився, поважності причин неявки не повідомив.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача, суд врахував відсутність заперечень у представника позивача проти цього, неявку представника відповідача за відсутності поважності причин та клопотань про неможливість розгляду справи у його відсутності.

У судовому засіданні представник позивач заперечував щодо клопотання представника відповідача про долучення доказі, з підстав, викладених у відзиві, стверджуючи, що відповідач не надав їх разом із відзивом, не просив поновити строк для подання доказів і не навів причин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному поданню.

Вирішуючи питання щодо клопотання представника відповідача про долучення доказів, які додано до нього, суд враховує заперечення представника відповідача, а також те, що абзацом другим частини другої статті 77 КАС України у справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень відповідач зобов`язаний подати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Частина третя статті 79 КАС України зобов`язує відповідача подати докази разом із відзивом. Якщо доказ не може бути подано у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи відповідно до частини четвертої статті 79 КАС України повинен письмово повідомити суд, зазначити доказ, причини неможливості його подання та надати підтвердження вчинення всіх залежних від нього дій для отримання такого доказу. Згідно з частиною восьмою цієї статті докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа обґрунтувала неможливість своєчасного подання з причин, що не залежали від неї.

Матеріали адміністративної справи щодо ОСОБА_1 перебували у володінні відповідача та були безпосередньою підставою для винесення оскаржуваної постанови. У відзиві від 16.06.2026 відповідач посилався саме на ці матеріали, однак фактично додав документи щодо іншої особи. Правильний комплект подано лише 14.07.2026. Клопотання не містить прохання про поновлення процесуального строку, не пояснює причин первісного подання сторонніх документів і не доводить наявності обставин, що не залежали від відповідача. Тому заперечення представника позивача є обґрунтованими, а докази, додані до клопотання від 14.07.2026, не підлягають прийняттю до розгляду.

Щодо позовних вимог, представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та стверджуючи, що позивач не проживає за адресою, на яку йому відповідачем надсилалися повістки про виклик, оскільки відчужив будинок та у ньому не проживає з 2024 року та перебуває за межами території України, а тому не міг знати про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 , просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, надані у встановлений процесуальний строк, та оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд установив такі обставини.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 №762 від 09.04.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

За змістом постанови, позивачу поставлено у вину те, що він не прибув 20.01.2026 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних за повісткою № 5808482, чим порушив частину першу статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Посадова особа визнала позивача належним чином оповіщеним, оскільки повістку направлено поштою за адресою: АДРЕСА_2 , а відправлення повернулося з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». У постанові зазначено, що ця адреса містилася в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а іншої адреси позивач відповідачу не повідомив.

Справа про адміністративне правопорушення була розглянута 09.04.2026 за відсутності ОСОБА_1 . У постанові зазначено, що повідомлення про дату, час і місце розгляду справи направлялося йому рекомендованим листом, однак позивач у призначений час не прибув. Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не складався.

Із витягу з реєстру територіальної громади №2026/008053245, сформованого 18.05.2026, вбачається, що ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 30.03.2006, а 19.07.2024 його знято з реєстрації за цією адресою.

Отже, на час формування і направлення повістки у грудні 2025 року, а також на час розгляду адміністративної справи 09.04.2026 зазначена адреса не була задекларованим чи зареєстрованим місцем проживання позивача в установленому законом порядку.

Із резолютивної частини постанови № 762 вбачається, що первісно накладено штраф у розмірі 17 000 грн, а 34 000 грн визначено як подвійний розмір штрафу, який підлягає стягненню у разі примусового виконання постанови.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

За статтями 7 і 9 КУпАП особа може бути піддана заходу адміністративного впливу лише на підставах і в порядку, встановлених законом, а адміністративним правопорушенням є протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина перша статті 210-1 КУпАП установлює відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частина третя цієї статті – за вчинення такого порушення в особливий період.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Пунктами 27 і 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, передбачено виклик громадян до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, зокрема для уточнення персональних даних, шляхом вручення або надсилання повістки.

За пунктом 34 Порядку №560 у разі неуточнення резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на адресу його задекларованого чи зареєстрованого місця проживання.

Згідно з підпунктом 2 пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є день отримання поштового відправлення; день проставлення відмітки про відмову від його отримання або про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою цією особою територіальному центру під час уточнення облікових даних; а якщо іншої адреси не повідомлено – день проставлення такої відмітки за адресою задекларованого або зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.

Місце проживання та місце перебування належать до персональних даних військовозобов`язаного, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Актуалізація бази даних цього Реєстру здійснюється як органами його ведення, до яких належать територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, так і шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними інформаційними ресурсами.

Відповідно до частини шостої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру підтвердних документів про отримання особою виклику.

Статтею 268 КУпАП особі, яку притягають до адміністративної відповідальності, гарантовано право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правничою допомогою та оскаржувати постанову. Справа може бути розглянута за відсутності цієї особи лише за наявності даних про її своєчасне сповіщення про місце і час розгляду та за відсутності клопотання про відкладення.

За статтями 251, 252 і 280 КУпАП посадова особа повинна на підставі належних доказів з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи є обставини, що виключають відповідальність, та інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що юридична фікція належного оповіщення, передбачена пунктом 41 Порядку № 560, застосовується не до будь-якої адреси, яка технічно зберігається у відомчій інформаційній системі, а лише до адреси, повідомленої самою особою під час уточнення облікових даних, або до чинної адреси її задекларованого чи зареєстрованого місця проживання.

Офіційний витяг із реєстру територіальної громади підтверджує, що ОСОБА_1 знято з реєстрації за адресою АДРЕСА_2 ще 19.07.2024. Відповідач не довів, що після цієї дати позивач повторно зареєструвався за вказаною адресою або повідомив її ІНФОРМАЦІЯ_5 як актуальне місце проживання під час уточнення облікових даних.

Саме лише збереження попередньої адреси в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів не спростовує офіційної реєстраційної дії та не перетворює колишню адресу на чинне зареєстроване місце проживання. Ризик неактуальності відомостей у державних інформаційних системах не може автоматично покладатися на особу у вигляді адміністративної відповідальності за неявку за викликом, про який вона не була належно оповіщена.

Та обставина, що позивач не повідомив відповідачу іншої адреси, також не відновлює припинену реєстрацію за попереднім місцем проживання. Формулювання пункту 41 Порядку № 560 «якщо ця особа не повідомила іншої адреси» застосовується лише у поєднанні з обов`язковою умовою направлення повістки за адресою, яка є задекларованою або зареєстрованою в установленому законом порядку на час її надсилання.

Відмітка поштового оператора «адресат відсутній за вказаною адресою» підтверджує лише результат доставки за адресою, зазначеною відправником, але не доводить, що ця адреса відповідала вимогам пунктів 34 і 41 Порядку № 560. Тому така відмітка за встановлених у цій справі обставин не може вважатися належним підтвердженням оповіщення ОСОБА_1 .

Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 суд відхиляє, оскільки наведений у ній висновок стосується направлення рекомендованої кореспонденції на дійсну адресу. У цій справі офіційним документом підтверджено, що адреса, використана відповідачем, на момент направлення повістки вже не була зареєстрованим місцем проживання позивача.

Отже, відповідач не довів належного оповіщення позивача про необхідність прибути 20.01.2026 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення також було направлено за тією самою нечинною адресою та фактично позивачу не вручено. Отже, посадова особа не мала належних даних про своєчасне сповіщення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи, а її розгляд за відсутності позивача порушив права, гарантовані статтею 268 КУпАП.

Це порушення має істотний характер, оскільки позивач був позбавлений можливості надати документ про зняття з реєстрації, пояснити обставини перебування за кордоном, спростувати актуальність адреси, заявити клопотання і скористатися правничою допомогою. Надсилання копії вже прийнятої постанови на ту саму адресу не усуває допущеного порушення.

Для притягнення до відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП у зв`язку з неприбуттям за викликом, недостатньо встановити лише фізичну відсутність особи у приміщенні територіального центру в зазначений день. Необхідно довести, що особа була належним чином оповіщена про конкретний виклик, знала або за встановленою законом процедурою повинна була знати про нього, не з`явилася без поважних причин та не повідомила про причину неприбуття.

Відповідач не надав належних доказів фактичної обізнаності ОСОБА_1 про повістку № 5808482 або його свідомого ухилення від її отримання. Тому не доведено ані об`єктивної, ані суб`єктивної сторони інкримінованого адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки належне оповіщення про конкретний виклик і вина позивача не доведені, наявні підстави для скасування постанови №762 та закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 2, 5, 7-9, 72-77, 90, 241, 242, 243, 246, 286 КАС України, статтями 7, 9, 210-1, 247, 251, 252, 258, 268, 278, 280, 283, 285, 293 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №762 від 09.04.2026 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, – задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 762 від 09.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити.

З урахуванням положень частини четвертої статті 286 КАС України, рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: адреса: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя О.П.Лукач