Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №359/3171/26 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2/359/3950/2026

Справа №359/3171/26

РІШЕННЯ

Іменем України

24 липня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст пред`явленого позову.

Наприкінці березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтував тим, що 07 листопада 2009 року він уклав шлюб з ОСОБА_2 . За час перебування у шлюбі та за спільні кошти ними був придбаний автомобіль марки «Toyota», модель – RAV4, 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 . Зважаючи на те, що сторони по справі проживають окремо, а також погіршення відносин між ними, ОСОБА_2 забрала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, внаслідок чого позивач позбавлений можливості користуватись автомобілем у власних інтересах та в інтересах сім`ї, оскільки на його утриманні перебуває спільний неповнолітній син. Тому ОСОБА_1 просить визнати за ним право власності на частину автомобіля марки «Toyota», модель – RAV4, 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

2. Процесуальні дії у цивільній справі.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2026 року було відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

3. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 підтримав пред`явлений позов та наполягав на його задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 надав до суду відзив на позовну заяву, яким вказав, що відповідачем не заперечується, що спірний автомобіль був придбаний сторонами під час шлюбу, за спільні кошти, тому частки сторін у автомобілі є рівними. Разом з цим, позивачем обраний неефективний спосіб захисту свої прав, оскільки у разі задоволення позовних вимог автомобіль залишиться у спільній власності, що не припинить існування конфлікту між сторонами та не вирішить питання щодо користування автомобілем. Тому представник відповідача ОСОБА_3 просив суд відмовити в задоволенні пред`явленого позову.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що 07 листопада 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Бориспільського МУЮ Київської області, актовий запис №530 (а.с.5).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син ОСОБА_4 (а.с.6).

12 травня 2023 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на автомобіль марки «Toyota», модель – RAV4, 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с.35-36).

Спірні правовідносини регулюються гл.8 «Право спільної сумісної власності подружжя» розділу ІІ «Шлюб. Права та обов`язки подружжя» СК України.

5. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження №14-325цс18) зроблено висновок, що у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За правилами ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

Встановлено, що за час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі ними був придбаний автомобіль марки «Toyota», модель – RAV4, 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

Тому вказаний автомобіль є об`єктом спільної сумісної власності сторін по справі, що у повній мірі узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження №14-325цс18). Крім цього, вказана обставина у повній мірі визнається та не заперечується відповідачем та її представником ОСОБА_3 .

З огляду на викладене суд, вважає, що за ОСОБА_1 належить визнати право власності на частку в спірному автомобілі. Інша 1/2 частка в цьому автомобілі залишається у власності відповідача.

До вказаного висновку суд приходить також виходячи з критичної оцінки доводів представника відповідача ОСОБА_3 щодо обрання позивачем неефективного способу захисту свої прав. Оскільки, поділ спірного автомобіля шляхом визнання за сторонам по справі по частині не вирішує наявний спір, автомобіль залишається у спірному користуванні.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

За змістом постанов Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі №143/591/20 право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення і спричиненим цими діяннями наслідкам.

Враховуючи, що спірний автомобіль належить на праві спільної сумісної власності сторін по справі, зокрема в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу відсутня відмітка про позивача як співвласника цього транспортного засобу, що обмежує його можливість в користуванні автомобілем. Тому, керуючись принципами рівності прав співвласників щодо майна, розумності та справедливості, суд вважає, що відсутні правові підстави для відмови в задоволенні позовних вимог виключно з тієї підстави, що на переконання відповідача та її представника у такий спосіб спір між сторонами по справі залишиться не вирішеним.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При пред`явленні позову ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 5282 гривень (а.с.1). Пред`явлений ним позов задоволений. З огляду на це, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 5282 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.60, ч.1 ст.70 СК України, ч.1, ч.6 ст.81, ч.1 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку автомобіля марки «TOYOTA RAV 4», 2019 року випуску, білого кольору, д.н.з НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 5282 грн.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду – 29 липня 2026 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський