Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №355/1981/25 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1981/25

Провадження № 3/355/13/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чальцевої Т.В.,

за участю секретаря Верби Ю.О.,

особи, у відношенні якої складено протоколи про адміністративне правопорушення, - ОСОБА_1 ,

представника особи, у відношенні якої складено протоколи про адміністративне правопорушення, - адвоката Чередніченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в селищі Баришівка Київської області адміністративний матеріал, що надійшов з відділення поліції № 1 Броварського РУП ГУНП у Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ч.1 ст. 122-2 КУпАП, -

УСТАНОВИВ:

07.09. 2025 року до Баришівського районного суду Київської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 445556, складений 06.09.2025 року, згідно якого « 06.09.2025 року близько 17:20 в селі Лук`янівка по вулиці Д. Кириченка водій ОСОБА_1 керував автомобілем Nissan X Trail, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, різкий запах з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п.2.5. ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП».

07.09. 2025 року до Баришівського районного суду Київської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 445593, складений 06.09.2025 року, згідно якого «06.09.2025 року близько 17:20 в селі Лук`янівка по вулиці Д. Кириченка водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Nissan X Trail, д.н.з. НОМЕР_1 на вимогу поліцейських про зупинку ТЗ, завчано подану за допомогою проблискових маячків синього і червоного кольору та гучномовця, не зупинився. Був зупинений шляхом переслідування на патрульному авто біля Пежо 301, н.з. НОМЕР_2 на синьому фоні шляхом утворення штучного затору, чим порушив п. 2.4. ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.122-2 КУпАП».

Постановою Баришівського районного суду від 09.12.2025, об`єднано в одне провадження справу №355/1981/25 (провадження №3/355/645/25) та справу №355/1980/25 (провадження №3/355/644/25) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Присвєно об`єднаній справі Єдиний унікальний номер судової справи: №355/1981/25 (провадження №3/355/645/25).

В судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав свою провину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 130 ч.1, 122 ч.1 КУпАП. ОСОБА_1 зазначив, що 06.09.2025р. спиртні напої він не вживав, займався дрібним ремонтом у своєму будинку. Для ремонту йому знадобилась болгарка. Оскільки у нього не було болгарки, він вирішив попросити її у свого знайомого ОСОБА_2 , який жив неподалік. Він сів за кермо своєї автівки та поїхав до ОСОБА_2 . Коли він приїхав, ОСОБА_2 з другом смажили шашлики у дворі будинку. Він взяв болгарку та перфоратор та збирався повертатись додому. В ході спілкування він сказав ОСОБА_2 , що напередодні в нього народилась дитина. ОСОБА_2 сказав, що таку подію треба відсвяткувати. Він відігнав свою автівку на протилежну сторону дороги трохи подалі від будинку, оскільки біля будинку ОСОБА_2 не було де припаркувати авто. Потім він повернувся до будинку ОСОБА_2 , взявши пляшку з водою та з алкогольними напоями, та вони почали святкувати народження його дитини, вживаючи ці спиртні напої. Через деякий час він вирішив піти до свого автомобіля та принести ще кілька пляшок із напоями. Коли він відчинив автівку, до нього під`їхали працівники поліції та склали на нього протокол за ст. 130 КУпАП. Оскільки він на той момент перебував у стані алкогольного сп`яніння, він зателефонував своєму батьку ОСОБА_1 , щоб він приїхав, сів за кермо його автівки та відвіз його додому.

Свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 у судовому засіданні надали пояснення, аналогічні поясненням ОСОБА_1 , зазначивши, що ОСОБА_1 не перебував за кермом у стані алкогольного сп`яніння, спиртні напої він почав вживати після того, як припаркував свій автомобіль неподалік від будинку свого знайомого ОСОБА_2 . Після вживання спиртних напоїв, ОСОБА_1 за кермо не сідав, він зателефонував своєму батьку ОСОБА_4 і саме батько відвіз його додому на його автівці.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що 06.09.2025р. до поліції надійшов виклик , що в селі Лук`янівка за кермом автомобіля їздить чоловік у стані алкогольного сп`яніння. Вони виїхали на виклик, однак нікого не знайшли. Коли їхали назад, виявили транспортний засіб, який рухався, не реагуючи на вимогу про зупинку. Вони поїхали за цим автомобілем, через 2 км зупинили його. Водій, який їхав за кермом, був з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Цим водієм був ОСОБА_1 . Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння останній відмовився, намагався дати хабаря, щоб на нього не складали протокол. Всі події, а також рух транспортного засобу до зупинки, фіксувались на боді-камеру. Чому на відеозапису, який долучено до матеріалів справи, відсутній запис автомобіля, за кермом якого ніби то рухався ОСОБА_1 , а також зазначена інша дата події, пояснити не може, можливо, через технічну помилку.

Дослідивши матеріали, що додано до протоколу, заслухавши пояснення особи, у відношенні якої складено протоколи про адміністративне правопорушення – ОСОБА_1 , пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , суд вважає, що дана справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з наступних підстав.

В своєму рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 року ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом. Тобто, якщо за вчинення адміністративного правопорушення, передбачена, крім іншого, така санкція, як позбавлення права керувати транспортним засобом, таке інкриміноване діяння має характер кримінального, що в свою чергу, говорить про необхідність забезпечення і дотримання процедурних гарантій, визначених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод: забезпечення прав людини на захист, в тому числі: знати про можливості застосування адміністративної санкції і про факти, які ставляться йому в провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту, отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти нього.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події, складу адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, 06.09.2025 року близько 17:20 в селі Лук`янівка по вулиці Д. Кириченка водій ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння, різкий запах з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п.2.5. ПДР»

Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Факт порушення водієм Правил дорожнього руху України фіксується відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та повинен бути достатньо обґрунтованим належними та допустимими доказами, які б усували будь-які сумніви щодо наявності такого порушення.

Відповідно до ч.2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Доведення вини особи в законному порядку у правовій науці отримало назву "належної правової процедури", що охоплює собою як процедуру судового розгляду, так і процедуру досудового розслідування. І якщо було порушено належну правову процедуру, в органі публічної влади немає сенсу перевіряти змістову частину відповідного акту, оскільки він є нікчемним.

Європейський суд з прав людини підкреслив, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події, складу адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Диспозиція частини 1 статті 130КУпАП передбачає, зокрема «Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Відповідно до пункту 27 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», судам слід враховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. При цьому, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.»

Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шліхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чин швидкості транспортного засобу.

Тобто, процес доказування має бути спрямований на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного).

У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 № К/9901/21130/18 (справа № 404/4467/16-a) зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.»

Системний аналіз наведених нормативних актів дає підстави стверджувати, що в ході провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягають доведенню: факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак алкогольного сп`яніння, та законна пропозиція/вимога пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння,

Дії ОСОБА_1 не відповідають визначенню поняття «керував транспортним засобом», і в матеріалах справи відсутні докази такого керування, а сам ОСОБА_1 постійно наголошував у судовому засіданні на тому, що він не керував транспортним засобом.

Так, в постанові Київського апеляційного суду від 10.06.2024р. №368/1818/23 з аналогічного приводу зазначено: «... виходячи зі змісту положень ст. 130 КУпАП, слід зробити висновок, що об`єктивну сторону даного правопорушення складає саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Разом з тим, в матеріалах відсутні докази того, що ОСОБА 1 керував транспортним засобом та був зупинений співробітниками поліції. Не містить таких відомостей і запис із нагрудної камери співробітників поліції, що наявний в матеріалах справи. З відеозапису вбачається, що автомобіль ОСОБА 1 перебуває у нерухомому стані (припаркований) перпендикулярно до проїжджої частини вулиці, передньою віссю до паркану подвір`я».

Також в постанові Київського апеляційного суду від 11.04.2023р. №№ 758/921/23 з даного приводу йдеться про таке: «... матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА1 взагалі керував транспортним засобом, а відтак висновок місцевого суду про те, що автомобіль ОСОБА 1 був зупинений працівниками поліції не ґрунтується на матеріалах справи».

В іншій постанові Київського апеляційного суду від 28.09.2023р. № 755/5072/23 з даного приводу зазначено: «...як вбачається з відеозапису, долученого до протоколу, момент керування та зупинки транспортного засобу «Skoda A7», номерний знак НОМЕР 1 не зафіксовано, відсутні будь які докази про те, що ОСОБА 1 саме 01 квітня 2023 року о 01 годині 10 хвилин дійсно керував вказаним у протоколі транспортним засобом.

Таким чином, за відсутності доказів керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, транспортним засобом при обставинах, вказаних у протоколі, така особа у розумінні диспозиції ст. 130 КУпАП не є суб`єктом вчинення даного адміністративного правопорушення, так як відсутні докази керування ним транспортним засобом на момент зупинення автомобіля працівниками поліції, і як наслідок не може нести відповідальність.

Перебування особи в стані алкогольного сп`яніння не за кермом та у транспортному засобі, який не є у стані руху, а знаходиться в нерухомому стані, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП».

В постанові Київського апеляційного суду від 20.11.2023р. №369/13591/23 зазначено наступне : «...суд першої інстанції, виносячи оскаржувану постанову, фактично в основу рішення поклав згоду ОСОБА 1 із складеним відносно нього 06 серпня 2023 року протоколом та постановою. Однак, зважаючи на те, що при розгляді справи місцевим судом ОСОБА І змінив свої пояснення та категорично заперечив факт керування автомобілем, суду належало перевірити та дослідити дану обставину, оскільки ОСОБА 1 мав бути притягнутий до відповідальності виключно за умови доведеності факту керування ним автомобілем, як це передбачає диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, як зазначено вище, відеозапис, наявний у справі, не підтверджує факт керування ОСОБА_1 автомобілем, як не підтверджує це і зобов`язання ОСОБА 2 Наявні у справі Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння та роздруківка тесту підтверджують лише факт перебування ОСОБА 1 у стані алкогольного сп`яніння (1,16 проміле), однак жодним чином не підтверджують факт керування ним автомобілем у стані сп`яніння».

В постанові Київського апеляційного суду від 30.05.2022р. №753/25472/21 йдеться, зокрема, про таке: «...із огляду диску вбачається, що працівники поліції спілкуються із водієм ОСОБА 1 який сидить в автомобілі, під час відео зйомки не зафіксовано керування ним автомобілем, інших доказів керування також не встановлено. За таких обставин, суд вважає, що в діях ОСОБА І відсутній склад правопорушення, передбачений ст. 130 ч.1 КУпАП, так як ухилитися від проходження огляду на стан сп`яніння, може лише особа, яка керувала транспортним засобом, тобто в діях ОСОБА 1 відсутня об`єктивна сторона відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння».

Також в постанові Київського апеляційного суду від 16.05.2023р. № 755/3262/23 зазначено: «...як вбачається з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, вказаний відеозапис не містить доказів того, що ОСОБА 1 керував транспортним засобом. Натомість, з вказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА 1 постійно зазначає працівникам поліції, що він не керував транспортним засобом. Працівники поліції вказують на те, що вони бачили як ОСОБА 1 керував транспортним засобом, однак такі докази у них відсутні.

До аналогічних висновків дійшов Київський апеляційний суд в нещодавніх постановах №381/925/22 від 22.12.2023р., №757/22878/22-п від 23.11.2023р., №754/1719/23 від 21.06.2023р., 755/4715/23 від 03.11.2023p., № 755/3262/23 від 16.05.2023p., №752/3291/23 від 03.08.2023р., №366/935/23 від 30.10.2023p., №761/3848/23 від 13.09.2023p., №754/6945/23 від 30.10.2023р., №357/9595/23 від 04.12.2023p., №759/9707/23 від 22.12.2023р., №752/4158/23 від 03.11.2023р. №756/5801/23 від 01.12.2023p., № 357/8104/23 від 13.11.2023p., №369/7768/23 від 14.11.2023р., №756/8474/22 від 09.10.2023p., № 357/6454/23 від 09.10.2023р., № 369/1276/23 від 31.10.2023p., №357/7007/22 від 25.10.2023p., № 359/5877/23 від 05.10.2023р., №363/2897/22 від 06.12.2023р., № 757/24519/22-п від 22.11.2023р., №754/12516/21 від 24.06.2022р., від 05.10.2023р. №760/15246/22, №753/8620/22 від 26.01.2023p., №754/8951/22 від 07.03.2023p., № 758/921/23 від 11.04.2023р., №754/8951/22від 07.03.2023p., №367/7408/23 від 27.05.2024p., №752/1934/24 від 27.05.2024р., №361/4109/23 від 25.03.2024p., №№ 759/9351/24 від 05.09.2024p., №366/504/24 від 06.06.2024р., №752/1421/24 від 01.08.2024р. та ін.

Досліджений судом відеозапис, що наявний в матеріалах справи, не містить доказів керування та зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

З дослідженого відеозапису вбачається, що о 17:31 годині працівники поліції під`їхали до автомобіля, який був припаркований на узбіччі, та не рухався, після чого працівник поліції озвучує, що ним будуть складені відповідні матеріали. Отже, з даного відеозапису не вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема зі змісту відеозапису, який міститься в матеріалах справи, працівники поліції почали спілкування зі ОСОБА_1 , який стояв біля припаркованого автомобіля та повідомили, що на нього буде складений матеріал. В подальшому від працівника поліції звучить пропозиція пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу, на що ОСОБА_1 повідомив, що він автомобілем не керував. В подальшому будь-яких роз» ясень, зокрема - права проїхати в заклад охорони здоров`я, чи озвучування пропозиції проїхати в заклад охорони здоров`я, з боку працівника поліції не було. При цьому з відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 пропонувалось поїхати в заклад охорони здоров`я, та не вбачається що йому вручалось направлення до медичного закладу на проходження огляду на стан сп`яніння.

Так, Згідно п. 1 розділу 4 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376, розгляд справ про адміністративні правопорушення здійснюють уповноважені посадові особи органів поліції відповідно до статті 222 КУпАП.

Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

З дослідженого відеозапису вбачається, що Права та обов`язки, встановлені Законом, ОСОБА_1 не роз`яснювались, в матеріалах справи відсутні відповідні докази в цій частині.

Так, Київський апеляційний суд у своїй постанові від 07.11.2022р. №381/1039/22 зазначив, що «...на відеозаписі не зафіксовано, що ОСОБА 1 уповноваженою особою були роз`яснені його права, передбачені ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України, ст.268 КУпАП, наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, суть вчиненого правопорушення, та те, що ОСОБА 1, будучи обізнаним зі своїми правами та обов`язками, а також суттю вчиненого правопорушення відмовився від підпису в протоколі про адміністративне правопорушення та отримання його копії».

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП та положень Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, даний огляд проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції, а у разі незгоди водія на проведення такого огляд працівником поліції або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до ч.5 та 6 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Як вбачається з матеріалів відеофіксації, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд за допомогою спеціального технічного засобу. Після того, як ОСОБА_1 повідомив що він не керував автомобілем, йому не було запропоновано проходження такого огляду в закладі охорони здоров`я та не було роз`яснено право на проходження такого огляду в закладі охорони здоров`я. Таким чином, відеозапис не містить ані чіткої відмови від проходження огляду, ані пропозиції пройти огляд в закладі охорони здоров`я, а ні вручення самого направлення.

Отже, якщо водієві не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі шляхом вручення письмового направлення, то підстави для притягнення водія до відповідальності за статтею 130 КУпАП відсутні.

Так, у постанові Київського апеляційного суду від 22.03.2024р. № 757/36727/23-п з даного приводу зазначено, що «...за змістом ст. 266 КУпАП, пунктів 6 та 8 Порядку № 1103 поліцейські зобов`язані запропонувати водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу, у випадку відмови водія від проходження огляду у такому порядку, або незгоди з його результатами запропонувати пройти огляд у медичному закладі і лише у випадку відмови від проходження огляду у закладі охорони здоров`я скласти протокол про адміністративне правопорушення, передбачене відповідною частиною ст. 130 КУпАП.

На думку суду, не буде порушень вимог зазначених вище нормативних документів у діях поліцейських, які висувають альтернативну вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на вибір водія на місці за допомогою технічних засобів чи у закладі охорони здоров`я за умови можливості пройти такий огляд на місці з допомогою технічного засобу. Проте, водієві в обов`язковому порядку повинно бути запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці за допомогою технічного засобу, так і у закладі охорони здоров`я.

Право вибору порядку проходження огляду на стан сп`яніння у такому випадку належить виключно водієві. Поліцейські не мають права відмовити водію пройти огляд на стан сп`яніння у спосіб обраний ним особисто».

Таким чином, аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння на місці зупинення транспортного засобу або незгоди з його результатами відповідно до встановленого порядку с обов`язковим. Якщо після оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров`я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку, пункт 6 розділу ІХ Інструкції).

Отже, зазначені нормативні акти чітко передбачають, що у випадку відмови водія від огляду на місці зупинки чи незгоди водія із результатами огляду на місці зупинки, працівник поліції ще не має права скласти протокол за статтею 130 КУпАП. У такому випадку закон покладає обов`язок на працівника поліції запропонувати водієві пройти огляд в медичному закладі.

Проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров`я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення тощо.

Лише у разі, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду в тому числі і в закладі охорони здоров`я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП. Якщо ж водієві не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі шляхом вручення письмового направлення, то підстави для притягнення водія до відповідальності за статтею 130 КУпАП відсутні».

Крім того, суд зауважує, що згідно ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно з положеннями ч.1 ст.266 КУпАП, ОСОБА_1 мав бути відсторонений від керування транспортним засобом працівниками поліції. Суд звертає увагу, що доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та тимчасового затримання автомобіля матеріали справи не містять. В той же час, з матеріалів відеозапису вбачається, що працівник поліції підійшов до машини яка була припаркована на узбіччі та не рухалась.

В постанові Київського апеляційного суду від 07.02.2022р. № 760/11176/21 з даного приводу зазначено, що: «... відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування зими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами.

Проте, в протоколі про адміністративне правопорушення відповідний запис про відсторонення від керування автомобілем відсутній, як і відсутні в матеріалах справи протокол про відсторонення від керування автомобілем, або передачу його для керування іншій особі, що також ставить під сумнів обставини, викладені у протоколі щодо ОСОБА_1».

В іншій постанові Київського апеляційного суду від 15.08.2022р. 759/14435/21 зазначено наступне: «...в протоколі про адміністративне правопорушення відповідний запис про відсторонення від керування автомобілем відсутній, як і відсутні в матеріалах справи протокол про відсторонення від керування автомобілем, або передачу його для керування іншій особі, що також ставить під сумнів обставини, викладені у протоколі щодо ОСОБА_1.

Крім того, обставини зупинення транспортного засобу, повідомлення поліцейськими своїх прізвищ, посади, спеціального звання, роз`яснення процесуальних прав та обов`язків, вручення примірників протоколів про адміністративне правопорушення ДПР18 № 141786, ААБ № 220464, ААБ № 202510 ОСОБА 1 на наявному в матеріалах справи відеозаписі відсутні.

Таким чином аналіз вказаних доказів дає підстави стверджувати про недотримання поліцейськими вимог нормативних документів, які регламентують порядок виявлення та фіксації відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а також оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».

Ще в одній постанові Київського апеляційного суду від 15.11.2022р. №756/4981/22 зазначено, що: «...відповідно до вимог ч. 1 ст. 265-2, ч. 1 ст. 266 КПК України, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені, зокрема, частинами 1, 2, 3 і 4 статті 130 цього Кодексу, працівник відповідного підрозділу поліції МВС України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані, зокрема, наркотичного сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан такого сп`яніння.

Проте ніяких даних про тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення ОСОБА 1 від керування автомобілем, тобто належне виконання цих вимог закону, як протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №328660 від 20.04.2022 року /а. с. 1/, так і матеріали адміністративної справи не містять».

В іншій постанові Київського апеляційного суду від 20.01.2023р. №755/9338/22 зазначено, що: «... відповідно до вимог ст.ст. 265-2 та 266 КУпАП за наявності підстав вважати, що особа, яка керує транспортним засобом, перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівник уповноваженого підрозділу України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, зобов`язаний тимчасово затримати транспортний засіб та відсторонити водія від керуванням транспортним засобом.

3 матеріалів адміністративної справи вбачається, що працівники поліції, склавши відносно ОСОБА 1 протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, в порушення вимог ст.ст. 265-2 та 266 КУпАП не здійснили тимчасове затримання керованого ним транспортного засобу, не відсторонили його від керування цим транспортним засобом та дозволили йому продовжувати управляти автомобілем, підтвердивши цим необгрунтованість підозр щодо перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння та відсутність підстав для направлення його для медичного огляду. Отже, пояснення ОСОБА 1, послідовність дій працівників поліції, які не виконали весь комплекс заходів, які вони зобов`язані вжити щодо водія, який має ознаки наркотичного сп`яніння, спростовують наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння».

Вказана судова практика є поширеною в судах апеляційних інстанцій України.

Так, у відповідності до вимог ст.265-2 КУпАП при тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого визначена Порядком тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 рудня 2008 р. № 1102.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, ані запису про відсторонення ОСОБА_1 від Керування ТЗ.

Відповідно до ч.5 та 6 ст.266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Системний аналіз зазначених положень Конституції України та Законів дає підстави для висновку, що протокол - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.

Цей документ є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративне правопорушення, а також кінцевим процесуальним документом за результатами проведеної перевірки, яким закінчується формування справи про адміністративне правопорушення, в ньому зазначається, в тому числі суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність та який дає правові підстави для розгляду справи судом та визначення меж такого розгляду.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом його вчинення. Такий протокол по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду вже зафіксованого правопорушення.

Необхідно зауважити, що порядок збору та процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених законом. При цьому слід враховувати, що у справі цей протокол є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху на всій території України (ст. 254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов`язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).

Оскільки протокол про адміністративне правопорушення через недотримання процедури фіксування стану алкогольного сп`яніння є недійсним (недопустимим доказом), тому і усі інші похідні від нього докази, є недопустимими доказами (правова концепція «отруєного дерева» (або «ефект доміно»), яка знайшла своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ (справи «Гефген проти Німеччини» (Gafgen v. Germany), від 30.06.2008); «Яременко проти України» (Yaremenko v. Ukraine), від 30.04.2015), згідно якої визнання одного доказу недопустимим має наслідком невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на його підставі («отруєне дерево дає отруйні плоди»), тобто матеріали, отримані в результаті використання недопустимого матеріалу, самі с недопустимими як докази.

Суд звертає увагу, що текст протоколу в розділі додатки, не містить інформації про те, що до нього додається відеозапис, на якому зафіксовано якийсь рух, та вказаний відеозапис, датований 12.03.2019 роком. Крім того, з даного відеозапису не вбачається на який технічний пристрій, та з яким номером вівся даний фрагмент запису.

Так, як вбачається з матеріалів справи, наявна на диску відеозйомки, яку додано до матеріалів справи, складається з двох окремих файлів, один з яких датований 12.03.2029 роком.

Таким чином, дана відеозйомка не є безперервною, між фрагментами зйомок наявні прогалини в часі, що свідчить про недопустимість даного доказу.

Так, для попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні (п. 1 ч.1 ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію»).

Порядок використання спеціальних засобів фіксації регульовано Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджену Наказом МВС18 грудня 2018 року № 1026, пунктом 4,5 якої передбачено, що під час здійснення повноважень Поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).

При цьому, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 (провадження № КK/9901/15804/18).

В постанові Київського апеляційного суду від 19.05.2022р. №761/42143/21 зазначено наступне : «... відеозйомка обстановки та обставин подій даного правопорушення з моменту початку виконання службових обов`язків працівником поліції велася не безперервно, до її завершення переривалась, тобто здійснювалась епізодично, не зафіксована зупинка транспортного засобу, не задокументовано порушення ОСОБА 1 ПДР, що стало підставою для зупинки транспортного засобу тощо.

Статтею 62 Конституції України визначено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частина друга статті 251 КУпАП).

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення та наявність у ньому посилання на перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, не може бути доказом вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1ст. 130 КУпАП. Уповноваженою особою на складання відповідного протоколу не надано суду інших належних та допустимих доказів, які могли б підтвердити або спростувати вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що отримані поліцейським під час складання протокол про адміністративне правопорушення докази та сам протокол не можуть бути прийняті судом у якості доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки отримані з численними порушеннями чинного законодавства та обмеженням останнього права на захист.

Підсумовуючі всевищевикладене, слід також зазначити, що в своїх рішеннях у справі «Малофєєва проти Росії» та справі «Карелін проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

В аспекті ст. 251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є одним із основних доказів і має відповідати всім вимогам закону щодо його складання.

Виходячи з викладеного, суд визнає недопустимим доказом протокол про адміністративне правопорушення серії ЕРП1№ 445556, складений 06.09.2025 року, у відношенні ОСОБА_1 .

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП суду не надано.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардз проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, оцінюючи надані докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАПпідлягає закриттю у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З приводу протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст . 122-2 КУпАП суд зазначає наступне:

В провадженні Баришівського районного суду Київської області перебувають матеріали справи про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Як вбачається з протоколу про адміністративні правопорушення від 06.09.2025 року, «06.09.2025 року близько 17:20 с. Лук`янівка вулиця Д. Кириченка водій керуючи транспортним засобом на вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, завчасно поданого за допомогою проблискових маячків синього і червоного кольору та гучномовець, не зупинився. Був зупинений шляхом переслідування на патрульному автомобілі на синьому фоні шляхом утворення штучного затору, чим порушив п.2.4 ПДР невиконання водієм вимог про зупинку».

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст. 245КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення с:своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах ісв порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів суворого додержання адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.

Так, як вбачається з матеріалів справи, в якості доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 КУпАП, суду надано протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ № 445593 від 06.09.2025 року, зі змісту якого вбачається, що свідки даної події відсутні, наявний відеозапис бодікамери 859658.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ № 445593 від 06.09.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у порушенні ним п. 2.4 ПДР України, тобто у невиконанні ним законної вимоги працівника поліції про зупинку Транспортного засобу, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП

В той же час, диспозиція ч. 1 ст. 122-2 КУпАП передбачає відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

За ст. 122-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.

Для виконання поліцейськими покладених на них обов`язків, їм надається право, відповідно до законодавства, зупиняти транспортні засоби.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив ПДР, якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.

Відповідно до п. 8.9. ПДР, вимога про зупинку транспортного засобу працівником міліції подається:

а) жезлом або рукою, що вказує на цей транспортний засіб;

6) за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу;

в) за допомогою гучномовного пристрою;

г) за допомогою спеціального табло, на якому зазначається вимога про зупинку транспортного засобу.

Пунктом 2.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. № 1306 (з наступними змінами), визначені обов`язки водія транспортного засобу для забезпечення безпеки дорожнього руху. Вказаний пункт ПДР зобов`язує водія зупинитися на вимогу працівника міліції, пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР, дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

В той же час, з матеріалів справи, в тому числі з долученого працівниками поліції відеозапису, що міститься на 2-х відеофайлах, доказу порушення ОСОБА_1 вимог закону, не зафіксовано. Крім того, один із фрагментів відеозапису датований 2019 роком.

Так, на відеофайлі, який датований 2019 роком зафіксовано невідомий рух невідомого транспортного засобу в невідомому напрямку, а зі змісту другого відеофайлу вбачається спілкування працівника поліції зі ОСОБА_1 , який стоїть біля припаркованого автомобіля.

Таким чином, дані відеофайли жодним чином не підтверджують порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, а саме - не зупинка водія на вимогу працівника поліції.

Також в матеріалах справи наявний Рапорт поліцейського від 06.09.2025 року, однак даний рапорт не є доказом по справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки він є документом службового користування, яким інспектор патрульної поліції доповідає своєму керівництву про хід сприйнятих ним обставин та виконаний завдань, а тому є неналежним та недопустимим доказом.

Не може бути визнаний беззаперечним доказом винності особи у вчиненні адміністративного правопорушення сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган ( посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Постанова суду, згідно ст. 283КУпАП, має грунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів в матеріалах справи на підтвердження обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя Баришівського районного суду Тетяна ЧАЛЬЦЕВА