Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №461/9315/23 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 461/9315/23

Головуючий у першій інстанції - Ченцова С. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1670/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Супруна О.П.,

суддів: Мамонової О.Є., Разгуляєвої О.В.,

секретар: Герасименко Ю.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова у складі Ченцової С.М. від 21.05.2026 у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживача,

У С Т А Н О В И В :

01.11.2023 АТ «Ідея Банк» засобами поштового зв`язку звернулося до Галицького районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором кредиту та страхування № М02.00606.008279284 від 02.07.2021 у розмірі 145 434,19 грн, а також сплаченого судового збору в сумі 2 684,00 грн.

Позовна заява вмотивована тим, що 02.07.2021 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту та страхування № М02.00606.008279284, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 112 000,00 грн зі сплатою 16,99 % річних, а відповідач зобов`язалася своєчасно повернути кредитні кошти, сплачувати проценти та інші передбачені договором платежі.

Позивач зазначав, що свої зобов`язання виконав у повному обсязі, тоді як відповідач належним чином умови кредитного договору не виконала. При цьому останню сплату за кредитним договором відповідач здійснила 05.09.2022, після чого виконання зобов`язань припинила. Унаслідок цього станом на 21.09.2023 утворилася заборгованість у загальному розмірі 145 434,19 грн, із яких: 89 484,92 грн - прострочений основний борг, 22 685,27 грн - прострочені проценти та 33 264,00 грн - прострочена плата за обслуговування кредиту.

Позивач також указував, що направив відповідачу вимогу про усунення порушень та дострокове погашення заборгованості, однак вона залишилася без виконання. Посилаючись на порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору та положення статей 525, 526, 530, 536, 610-612, 623, 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 145 434,19 грн та судові витрати.

Суддя Галицького районного суду м. Львова Кітов О.В. ухвалою від 03.11.2023 справу передав за підсудністю на розгляд Новозаводському районному суду м. Чернігова.

Суддя Новозаводського районного суду м. Чернігова Ченцова С.М. ухвалою від 06.02.2024 відкрила провадження у справі, розгляд справи постановила проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою від 13.03.2024 Новозаводський районний суд м. Чернігова відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача, адвоката Тарана В.А., про розгляд справи за правилами загального провадження.

21.03.2024 ОСОБА_1 через свого представника звернулася до Новозаводського районного суду м. Чернігова із зустрічною позовною заявою до АТ «Ідея Банк» про захист прав споживачів, у якій просила визнати недійсним пункт 1.2 Договору кредиту та страхування № М02.00606.008279284 укладеного 02.07.2021 між сторонами в частині суми кредиту 112 000,00 грн та зобов`язати АТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок платежів здійснених ОСОБА_1 за вказаним договором кредиту та страхування, відповідно до статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» та умов договору.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що 02.07.2021 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладений договір кредиту та страхування №М02.00606.008279284. Згідно умов кредитного договору позичальник отримала кредит у розмірі 112 000,00 грн зі сплатою 16,99 % річних, строком на 30 місяців до 02.01.2024. Відповідно до пункту 1.9 кредитного договору банк надає кредит позичальнику для власних потреб, шляхом переказу коштів у розмірі 108 737,86 грн, а клієнт доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 3 262,14 грн, згідно з умовами договору добровільного страхування життя. Таким чином, банком не було перераховано узгоджені кредитні кошти в сумі 112 000,00 грн, а фактично надано кредитні кошти у сумі 108 737,86 грн.

Пунктом 4 Паспорта споживчого кредиту додатку № 1 до Договору кредиту та страхування № М02.00606.008279284 від 02.07.2021 установлена плата за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,65 % щомісячно від початкової суми кредиту, згідно графіка в пункті 5.

Згідно колонки 7.4 таблиці пункту 5 додатку № 1 загальний розмір плати за обслуговування кредитної заборгованості складає 55 440,00 грн, що згідно з пунктом 1.6 кредитного договору та додатку № 1 відповідач повинен сплачувати рівними платежами по 1 848,00 грн щомісячно, у період із 02.08.2021 по 02.01.2024, 30 щомісячними внесками по 02 число кожного місяця, згідно графіка платежів.

Згідно з випискою банку по кредитному договору за період із 02.08.2021 по 05.09.2022 позичальником сплачено 10 платежів по кредиту, на загальну 45 848,56 грн, із яких 12 936,00 грн банк зарахував у рахунок погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 викладено правову позицію, відповідно до якої положення пунктів кредитного договору, укладеного між позичальником та АТ «Ідея Банк», щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Таким чином, банк повинен здійснити перерахунок надмірно отриманих коштів за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 12 936,00 грн та зарахувати їх у рахунок погашення основного зобов`язання. Банк свідомо та систематично порушує майнові права споживача на виконання кредитних зобов`язань, права на своєчасне отримання об`єктивної інформації про споживчий кредит із метою стягнення додаткових платежів за користування кредитом, пені та штрафів за прострочення виконання кредитних зобов`язань.

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 29.04.2024 прийняв зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк» про захист прав споживача до спільного розгляду та об`єднав у одне провадження з первісним позовом, а також перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

12.11.2024 представник відповідача за первісним позовом, адвокат Таран В.А., подав до суду заяву про зміну предмета зустрічного позову, відповідно до якої просив зобов`язати АТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок платежів, здійснених ОСОБА_1 за Договором кредиту та страхування № М02.00606.008279284 від 02.07.2021, із огляду на нікчемність пунктів 1.6, 1.7, 5 Договору та підпункту 9.8.2 пункту 9.8 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» та умов договору.

Новозаводський районний суд м. Чернігова своїм рішенням від 21.05.2026 (повний текст рішення складено 01.06.2026) задовольнив частково позов АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнувши з відповідача на користь банку заборгованість за Договором кредиту та страхування № М02.00606.008279284 від 02.07.2021 у розмірі 112 170,19 грн, а також судовий збір у розмірі 2 070,11 грн. Відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк» про захист прав споживача.

17.06.2026 до Чернігівського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга від представника ОСОБА_1 , адвоката Тарана В.А., у якій апелянт просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21.05.2026 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог АТ «Ідея Банк».

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та не надав належної оцінки доказам, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. На думку апелянта, суд не перевірив фактичний розмір наданого кредиту, правильність визначення банком суми заборгованості та законність нарахування процентів.

Апелянт зазначає, що фактично отримані кредитні кошти в сумі 108 737,86 грн, тоді як 3 262,14 грн були перераховані банком страховій компанії як страховий платіж, а тому не можуть уважатися тілом кредиту, оскільки не були передані позичальнику для власного використання. На переконання сторони апелянта, зазначена сума є витратами на оплату послуг третьої особи, які відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» не входять до загального розміру кредиту.

Крім того, апелянт уважає, що суд безпідставно погодився з розрахунком заборгованості, поданим банком, оскільки останній неправомірно об`єднав строкові та прострочені проценти в одну складову заборгованості, хоча вони мають різну правову природу, різні підстави та періоди нарахування. При цьому банк, направивши 03.08.2023 вимогу про дострокове повернення кредиту, реалізував право, передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України, чим змінив строк виконання основного зобов`язання та, відповідно до практики Верховного Суду, утратив право на подальше нарахування договірних процентів за користування кредитом. У зв`язку з цим, на думку апелянта, після пред`явлення такої вимоги банк міг вимагати лише повернення основної суми боргу та прострочених процентів, нарахованих станом на день направлення вимоги, тоді як усі подальші нарахування процентів є незаконними.

Також апелянт стверджує, що передбачені пунктом 1.6 кредитного договору 16,99 % річних від простроченої суми є не платою за користування кредитом, а мірою цивільно-правової відповідальності, аналогічною відповідальності, установленій статтею 625 ЦК України. Оскільки такі проценти були нараховані у період дії воєнного стану, їх стягнення, на думку апелянта, суперечить пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким позичальників звільнено від такої відповідальності, та від інших платежів за прострочення виконання грошових зобов`язань. Крім того, банк безпідставно здійснив подвійне нарахування процентів, одночасно нарахувавши проценти за користування кредитом і проценти на прострочену заборгованість.

Окремо апелянт зазначає, що укладений між сторонами кредитний договір не містить положень, які б надавали банку право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, а публічна пропозиція банку, на яку посилається позивач, не є складовою договору, оскільки не підписана позичальником. Апелянт уважає, що в банка не було правових підстав для пред`явлення вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту, а тому стягненню могли підлягати лише ті платежі, строк сплати яких настав на момент звернення до суду.

Рішення в частині відмови в стягненні плати за обслуговування заборгованості в розмірі 33 264,00 грн та відмови в зустрічному позові сторонами не оскаржується.

У судове засідання учасники справи, повідомлені належним чином про час і місце його проведення, не з`явилися.

Представник відповідача, адвокат Таран В.А., 29.07.2026 через систему «Електронний суд» подав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на необхідність участі в судовому засіданні по справі № 643/6794/26 у Тячівському районному суді Закарпатської області 30.07.2026 о 10.30 год.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення клопотання без задоволення, оскільки представник відповідача не надав доказів його участі в судовому засіданні по вказаній справі. Також за результатом перевірки судових справ, призначених до розгляду в Тячівському районному суді Закарпатської області на веб сайті «Судова влада України» (https://tc.zk.court.gov.ua/sud0711/gromadyanam/csz/), установлено, що адвокат Таран В.А. не бере участь у розгляді справи 643/6794/26.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з доводів апеляційної скарги предметом перегляду судом апеляційної інстанції в даній справі є правомірність нарахування заборгованості за кредитним договором у частині тіла кредиту та відсотків.

Частково задовольнивши первісний позов суд першої інстанції стягнув із відповідача на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № М02.00606.008279284 від 02.07.2021 року у розмірі 112 170,19 грн, із яких заборгованість за основним боргом - 89 484,92 грн, заборгованість за відсотками - 22 685,27 грн. Суд виходив із того, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, за якими АТ «Ідея Банк» належним чином виконало свій обов`язок щодо надання кредитних коштів, тоді як ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконала, унаслідок чого утворилася заборгованість. Також зробив висновок, що вимога по сплату 16.99% річних від простроченої суми передбачена як неустойка за невиконання/несвоєчасне виконання умов договору, що не суперечить нормам цивільного законодавства. Звернув увагу, що АТ «Ідея Банк» звернулося до позичальника 03.08.2023 із вимогою про дострокове погашення заборгованості, тобто вчинило дії, спрямовані на користь ОСОБА_1 , оскільки припинило нарахування платежів, установлених у графіку. Щодо звільнення від обов`язку позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, суд зазначив, що цивільним законодавством не передбачено звільнення позичальника від обов`язку сплачувати кредит та проценти за його користування.

Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Суд установив, що 02.07.2021 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту та страхування № М02.00606.008279284 (а.с. 14-16), за умовами якого банк відкриває клієнту банківський рахунок та надає кредит, а клієнт отримує його на наступних умовах: тип кредиту - Ідеальний Мікрокредит; сума кредиту - 112 000,00 грн; процентна ставка та тип - 16.99 % річних - змінювана; строк кредиту - 30 місяців (пункти 1.1-1.4 Договору).

Згідно з пунктом 1.5 Договору строк дії договору - до 02.01.2024.

Пунктом 1.6 Договору передбачено, що позичальник, який прострочує виконання грошового зобов`язання після закінчення строку дії договору, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму заборгованості, а також 16.99 процентів річних від простроченої суми.

Пунктом 1.8 Договору визначено, що дата повернення кредиту - 02.01.2024. Повернення заборгованості за Договором здійснюється через рахунок НОМЕР_1 , відкритий у Банку, відповідно до Графіку щомісячних платежів за цим Договором (Додаток № 1 до Договору).

Згідно з пунктом 1.9 Договору банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів у розмірі 108 737,86 грн на рахунок НОМЕР_2 позичальника, який відкритий в АТ «Ідея Банк», а також клієнт доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 3 262,14 грн на умовах Договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до пункту 2 Договору. Спосіб оплати - переказ коштів на рахунок ТДВ «СК «АРКС ЛАЙФ» в АТ «Ідея Банк».

Пунктом 1.10 Договору встановлено, що змінювана процентна ставка визначається як змінна частина ставки в розмірі 9,5 % збільшена на маржу банку в розмірі 7,49%. Станом на день укладення Договору встановлена кредитодавцем змінна частина ставки вказана в пункті 1.3. Договору. Максимальний розмір змінюваної процентної ставки не може становити більше 90 % річних. Змінна частина процентної ставки дорівнює потрійному значенню UIRD (Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб) (далі - Індекс) за 3 місячними депозитами на останній день попереднього місяця, надалі - «Індекс». Індекс використовується як база для визначення процентної ставки. Змінна частина процентної ставки переглядається та може змінюватись кредитодавцем щомісячно. Статистичні дані Національного банку України, які містять Індекс, розміщуються на офіційному сайті Національного банку України за адресою: http://www.bank.gov.ua.

Пунктом 1.10 також урегульовано порядок зміни Індексу та процентної ставки, повідомлення позичальника про такі зміни, наслідки його згоди чи незгоди, а також порядок дій сторін у разі припинення публікації або втрати чинності Індексу. Зокрема, Договором передбачено, що кредитодавець може в будь-який момент, зважаючи на зміни ключових ринкових показників, визначити змінну частину процентної ставки нижчою, ніж ставка, яка розрахована відповідно до цього пункту Договору. Кредитодавець повідомляє Позичальника про зміну розміру процентної ставки та надсилає Клієнту новий Графік щомісячних платежів за Договором (без внесення змін (доповнень) до Договору) не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої почне діяти нова ставка. Крім того, пунктом 1.10 Договору визначено, що у разі незгоди Позичальника з новим розміром процентної ставки Клієнт зобов`язаний письмово повідомити про це Кредитодавця протягом 10 календарних днів з моменту направлення Кредитодавцем повідомлення про зміну процентної ставки. Неотримання Кредитодавцем повідомлення про незгоду з новим розміром процентної ставки протягом 10 календарних днів з моменту направлення такого повідомлення вважається згодою Позичальника з новим розміром процентної ставки.

Також умовами Договору передбачено укладення Договору добровільного страхування життя. Страховиком визначено ПрАТ «СК «АРКС ЛАЙФ», страховим агентом є АТ «Ідея Банк» (пункт 2 Договору).

Пунктом 2.1 визначено основні умови Договору добровільного страхування життя: страховий внесок за договором страхування становить 3 262,14 грн, страховий тариф - 3,00 %, а страховий внесок сплачується при укладенні договору страхування; страховими випадками визначено смерть та смерть у результаті нещасного випадку; страхова сума за ризиком смерті у результаті нещасного випадку становить 108 737,86 грн; строк дії договору страхування визначено з 02.07.2021 до 02.07.2022, при цьому датою початку дії договору страхування є дата зарахування страхового внеску на рахунок страховика.

Згідно з пунктом 2.2 Договору договір страхування укладається відповідно до чинних Правил добровільного страхування життя, які розміщені на сайті страховика: https://arx.com.ua/life/.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що нанесенням власноручного підпису під цим Договором клієнт надає кредитодавцю Публічну пропозицію про приєднання до ДКБО та Публічну оферту на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку, які зберігаються на офіційному вебсайті банку https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts, підтверджує, що в день укладення цього Договору відповідні документи були надані банком як кредитором, а за його вибором йому надано ДКБО та тарифи, умови яких є зрозумілими та не потребують додаткового тлумачення.

Клієнт підтверджує, що ознайомився з інформацією, необхідною для отримання споживчого кредиту, з наявними та можливими видами кредитування у банку для прийняття усвідомленого рішення, а також самостійно обрав страхову компанію (пункт 3.13 Договору).

Також відповідно до пункту 3.14 Договору клієнт просить відкрити поточний рахунок у Банку № НОМЕР_3 у валюті - гривня, на своє ім`я, відповідно до тарифів банку, зазначених на офіційному вебсайті банку. Клієнту відомо, що зазначений поточний рахунок забороняється використовувати для проведення операцій, пов`язаних зі здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. Письмові розпорядження підписуватимуться ним або уповноваженою ним особою за довіреністю, а у разі зміни повноважень такої особи клієнт зобов`язується негайно письмово повідомити про це банк.

Крім цього, пунктом 3.24 Договору передбачено, що номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим номером клієнта, встановленим відповідно до ДКБО, та клієнт підтверджує використання зазначеного фінансового номера.

Пунктом 6 Договору надано клієнту право в будь-який момент відмовитись від Договору або розірвати чи припинити його шляхом подання заяви до банку за умови погашення будь-якої заборгованості за Договором.

Договір підписаний сторонами власноруч, що підтверджується наявними в ньому підписами представника банку, страхового агента та позичальника (а.с. 16 зворот).

Матеріали справи також містять копії власноруч підписаних ОСОБА_1 . Паспорта споживчого кредиту, Згоди фізичної особи - суб`єкта кредитної історії та Додаток № 1 до Договору - Графік щомісячних платежів, які є невід`ємними документами, оформленими під час укладення Договору кредиту та страхування № М02.00606.008279284 від 02.07.2021 (а.с. 17-18, 18 зворот, 19).

Відповідно до підписаного відповідачем Графіка щомісячних платежів, загальна вартість кредиту становить 196 993,80 грн, із якою позичальник була ознайомлена під час укладення Договору.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за Договором АТ «Ідея Банк» надало меморіальні ордери, із яких убачається, що 02.07.2021 банком здійснено перерахування кредитних коштів на користь позичальника, а саме: за меморіальним ордером № 684198 - у сумі 45 592,98 грн та за меморіальним ордером № 684197 - у сумі 63 144,88 грн, із призначенням платежу: «Видача кредиту згідно кредитного договору № М02.00606.008279284 від 02.07.2021» (а.с. 20 зворот).

Крім того, відповідно до меморіального ордера № 684194 від 02.07.2021 АТ «Ідея Банк» за рахунок кредитних коштів сплачено страховий платіж у розмірі 3 262,14 грн на користь ТДВ «СК «АРКС ЛАЙФ» (а.с. 20).

На підтвердження розміру заявленої до стягнення заборгованості позивачем надано виписку з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором № М02.00606.008279284 за період із 01.01.2010 по 20.09.2023 та Довідку-розрахунок заборгованості, складену станом на 21.09.2023, у яких відображено рух коштів за кредитним рахунком, здійснені позичальником платежі, а також розмір непогашеної заборгованості в сумі 145 434,19 грн, із яких: 89 484,92 грн - прострочений борг, 22 685,27 грн - прострочені проценти, 33 264,00 грн - прострочена плата за обслуговування кредиту (а.с. 21-22, 23).

Як убачається з виписки з особового рахунку, протягом строку дії кредитного договору ОСОБА_1 здійснювала погашення кредитної заборгованості, однак належним чином взяті на себе зобов`язання не виконала. Останній платіж у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором був здійснений відповідачем 05.09.2022, після чого погашення кредитної заборгованості припинилося (а.с. 21-22).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору АТ «Ідея Банк» 03.08.2023 направило ОСОБА_1 письмову вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. У зазначеній вимозі, посилаючись на положення статті 1050 ЦК України, банк повідомив позичальника про необхідність дострокового повернення всієї заборгованості за Договором кредиту та страхування № М02.00606.008279284 від 02.07.2021, яка станом на дату направлення вимоги становила 145 455,77 грн (а.с .24).

Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За приписами статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За визначенням статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За визначенням пунктів 1-1, 3, 4 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом; загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц зазначила, що, визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.

Як убачається зі змісту Договору кредиту та страхування № М02.00606.008279284 від 02.07.2021, зокрема пункту 3.13, кредит виданий ОСОБА_1 на споживчі потреби.

Згідно з умовою пункту 1.2 Договору кредиту та страхування № М02.00606.008279284 від 02.07.2021, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , сума кредиту - 112 000,00 грн.

При цьому в пункті 1.9 цього Договору передбачено, що банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів у розмірі 108 737,86 грн на рахунок НОМЕР_2 позичальника, який відкритий в АТ «Ідея Банк», а також клієнт доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 3 262,14 грн на умовах Договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до пункту 2 Договору. Спосіб оплати - переказ коштів на рахунок ТДВ «СК «АРКС ЛАЙФ» в АТ «Ідея Банк».

Зміст викладених умов кредитного договору дає підстави для висновку, що загальна сума кредиту становить 112 000,00 грн, частиною яких (у сумі 3 262,14 грн) ОСОБА_1 доручила банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту. Із такими умовами договору, підписавши його, відповідач повністю погодилась, і ці витрати умовами договору не віднесені до витрат, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, а включені до суми кредиту.

Тому колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що сума страхового платежу в розмірі 3 262,14 грн не може вважатися кредитом у розумінні Закону України «Про споживче кредитування» та повинна бути віднесена до платежів за послуги третіх осіб.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 81-87 постанови від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України. Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Відповідно до абзацу 1 частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25.10.2025 у справі № 539/402/24 (провадження № 61-1509св25) зазначив наступне: «Із аналізу частини третьої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що за умови затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, законодавець надав право кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

У тому випадку, якщо умовами договору про споживчий кредит передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, останній зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, строку, протягом якого вони мають бути здійснені та усунути такі порушення у визначений кредитодавцем строк, з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Суд апеляційної інстанції конкретно в цій справі правильно встановив, що умовами даного конкретного кредитного договору не передбачено право кредитора на дострокове стягнення кредитних коштів, а Правила надання споживчого кредиту в АТ «Креді Агріколь Банк», пунктами 2.3.4-2.3.7 яких визначено право кредитора на дострокове стягнення кредиту, не є складовою кредитного договору від 28 жовтня 2021 року № 3/4097964, так як відсутній підпис позичальника про його ознайомлення з Правилами надання споживчого кредиту, що узгоджується з правовими висновки, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Отже, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що у даній справі відсутні правові підстави для дострокового стягнення споживчого кредиту за кредитним договором від 28 жовтня 2021 року № 3/4097964, строк виконання якого не настав».

Умовами Договору кредиту та страхування № М02.00606.008279284 від 02.07.2021 не передбачене право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.

Отже, ураховуючи, що підписаний сторонами Договір кредиту та страхування №М02.00606.008279284 від 02.07.2021 не містить умов щодо права банку вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі та долучена до матеріалів справи Публічна пропозиція АТ "Ідея Банк" про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО), затверджена протоколом засідання Правління № 03/17-07 від 17.03.2021, не містить підпису ОСОБА_1 , а тому в силу закону не є складовою частиною укладеного правочину та не може встановлювати додаткових прав для кредитора, позивач позбавлений матеріально-правових підстав вимагати стягнення всієї суми боргу одночасно, у тому числі дострокового стягнення сум, строк сплати яких за погодженим графіком не настав. У даному випадку правомірним стягненням в межах даного спору можуть бути виключно фактично прострочені платежі (тіло кредиту та проценти), строк сплати яких уже настав на момент направлення вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань - 03.08.2023.

Як убачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № М02.00606.008279284 (а.с. 126 тому 1), сума простроченої заборгованості відповідача станом на 03.08.2023 становила 69 411,69 грн, із яких 57 354,84 грн - сума простроченої заборгованості по кредиту, 12 056,85 грн - сума прострочених процентів.

При цьому додаткове нарахування банком процентів на прострочену заборгованість у сумі 5 444,66 грн за період із 02.06.202 по 02.08.2023, тобто в період дії кредитного договору, є безпідставним, оскільки за умовами пункту 1.6 Договору кредиту та страхування № М02.00606.008279284 від 02.07.2021 такі проценти могли бути нараховані лише після закінчення строку його дії.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та безпідставно стягнув у повному обсязі заборгованість за тілом кредиту та процентами за Договором кредиту та страхування № М02.00606.008279284 від 02.07.2021.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374, пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції, неправильно застосувавши норми матеріального права, дійшов помилкового висновку в частині підстав нарахування заборгованості за кредитом, що призвело до неправильного визначення її розміру, колегія суддів уважає, що рішення місцевого суду підлягає зміні з відповідним зменшенням суми стягнутої заборгованості до 69 411,69 грн.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

За правилами частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, із урахуванням зміни рішення суду першої інстанції в бік зменшення стягнутої суми заборгованості стягнуті ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 070,11 грн належить зменшити пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (48%) до 1 288,32 грн.

Відповідач за подачу апеляційної скарги сплатила 3 220,80 грн, які також належить компенсувати за рахунок позивача пропорційно до розміру задоволених вимог скарги в сумі 1 674,82 грн (52%).

Керуючись статтями 141, 367-369, 374, пунктом 4 частини першої статті 376, статтями 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Задовольнити частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Змінити рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21.05.2026, зменшивши розмір стягнутої заборгованості за Договором кредиту та страхування № М02.00606.008279284 від 02.07.2021 із 112 170,19 грн до 69 411,69 грн, судового збору - із 2070,11 грн до 1 288,32 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 674,82 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не оскаржується, крім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: О.П. Супрун

Судді: О.Є. Мамонова

О.В. Разгуляєва