Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №750/5662/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

30 липня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/5662/25

Головуючий у першій інстанції – Рахманкулова І.П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/376/26

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.

секретар: Зіньковець О.О.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Рахманкулової І.П. від 16 жовтня 2025 року, місце ухвалення рішення - м. Чернігів, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, в якому просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього згідно судового наказу Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.07.2023 року на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку, до 1/6 частини заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 вказував, що судовим наказом Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.07.2023 року у справі №750/10111/23 стягнуто з нього, ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 07.07.2023 року та до досягнення дитиною повноліття. За доводами позивача, із 2023 року його сімейне та матеріальне становище змінилося, оскільки він одружився, і у новій сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього народилася дочка - ОСОБА_5 , яка перебуває на його утриманні. Позивач зазначав, що на його утриманні також перебуває неповнолітній син дружини від попереднього шлюбу. Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до суду з даним позовом про зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - до 1/6 частини заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.10.2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, задоволено. Судом зменшено розмір аліментів, стягнутих згідно судового наказу Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.07.2023 року у справі №750/10111/23 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/6 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 211 грн. 20 коп., у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 16.10.2025 року у справі №750/5662/25, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 16.10.2025 року не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що у свою чергу призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам справи, які фактично лягли в обґрунтування позовних вимог та заперечень на них. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 стверджує, що заявлені позивачем підстави для зменшення розміру аліментів не відповідають вимогам закону. Апелянт зауважує, що суд першої інстанції врахував народження іншої дитини в новому шлюбі позивача по справі, як самостійну підставу для зміни розміру аліментів, однак апелянт з даною позицією суду не погоджується. У постанові Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №565/2071/19 зазначається, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, адже позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку із народженням дитини від іншого шлюбу. За доводами апелянта, ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами погіршення свого майнового стану, у зв`язку із народженням його дочки ОСОБА_5 , крім цього, із доказів, які були подані стороною позивача - довідок про грошове забезпечення позивача, відомостей про купівлю автомобіля, вбачається покращення майнового стану ОСОБА_1 , що в свою чергу, разом із народженням дитини, не ставить його в гірше матеріальне становище, ніж було до зміни сімейного стану. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на відсутність доказів, які б свідчили про виконанням позивачем своїх батьківських обов`язків щодо утримання ОСОБА_5 , а саме, судового наказу про стягнення аліментів, договору про утримання дитини, відкритого виконавчого провадження щодо стягнення аліментів, рішення суду про стягнення аліментів на дружину до досягнення дитиною трирічного віку тощо. Тобто, факт народження дитини, укладення іншого шлюбу, не є належними доказами щодо утримання батьком такої дитини. ОСОБА_2 також зазначає, що вона надала суду медичні документи, які підтверджують погіршення стану здоров`я спільної із позивачем дитини. Погіршення стану здоров`я спільної дитини сторін по справі також тягне за собою понесення додаткових витрат на лікування, реабілітацію та профілактику певних захворювань. Відповідно до вимог Сімейного кодексу України, погіршення стану здоров`я дитини теж має враховуватись судом при ухваленні рішення про розмір аліментів. Однак, Деснянським районним судом м. Чернігова дана обставина справи взагалі не прийнята до уваги та судом не було надано оцінку цьому факту при ухваленні рішення про зменшенні розміру аліментів.

Відповідно до положень ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.10.2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Як вбачається із матеріалів справи (а.с.167-169), сторони даного спору обізнані про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 12.06.2026 року було продовжено строк розгляду даної справи, в порядку приписів ч.2 статті 371 ЦПК України.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що сторони даного спору з 07.02.2009 року перебували у шлюбі, який рішенням Деснянського районного суду м. Чернігові від 01.03.2023 року у справі №750/8708/22 було розірвано (а.с.11).

Від даного шлюбу народилася дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).

Судовим наказом Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.07.2023 року у справі №750/10111/23 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.07.2023 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с.13).

30.08.2023 року ОСОБА_1 одружився із ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.17).

Від даного шлюбу у подружжя народилася дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.18).

Відповідно до копії довідки про доходи, загальна сума доходу позивача за період з березня 2024 року по лютий 2025 року, без урахування аліментів, становить 728 609 грн. 29 коп. (а.с.14).

Як вбачається із довідки військової частини НОМЕР_1 від 19.03.2025 року, майор ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом осіб офіцерського складу в військовій частині НОМЕР_1 (а.с.16).

Згідно із довідкою військової частини НОМЕР_1 від 19.03.2025 року, яка видана майору ОСОБА_1 , на його утриманні дійсно знаходиться сім`я у складі: дружина ОСОБА_7 , 1987 року народження, син дружини ОСОБА_8 , 2008 року народження, дочка ОСОБА_5 , 2024 року народження (а.с.15).

Як вбачається із довідки ТОВ ”АТБ-маркет” Вих. №32-ОК від 17.03.2025 року, ОСОБА_2 працює в ТОВ ”АТБ-маркет” на посаді керуючого магазином з 15.01.2024 року. З 17.01.2025 року по 26.10.2027 року перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с.21).

Виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого підтверджується, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під постійним наглядом лікарів у зв`язку зі станом здоров`я (а.с.81-94).

Як вбачається із рішення суду першої інстанції від 16.10.2025 року, задовольняючи вимоги заявленого ОСОБА_1 позову, суд першої інстанції керувався положеннями статей: 180, 182, 192 Сімейного кодексу України, та прийняв до уваги, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану, як самостійні підстави для зменшення або збільшення розміру аліментів; при цьому, такі положення Закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною підставою, яка не залежить від зміни матеріального стану, для зміни розміру аліментів. Суд першої інстанції встановив, що після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів із позивача на користь ОСОБА_2 , сімейний стан позивача змінився. А саме, позивачем було укладено шлюб із ОСОБА_6 , в якому народилася його друга дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яку за законом позивач має обов`язок утримувати. Дослідивши у сукупності фактичні обставини даної справи, які є документально підтвердженими, та виходячи із норм права, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , та вважав за можливе зменшити розмір стягнутих із позивача на користь відповідача ОСОБА_2 аліментів, з 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно до 1/6 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, з метою якнайкращого забезпечення інтересів дітей. При цьому, суд першої інстанції відхилив доводи сторони відповідача про те, що у позивача відсутні підстави для зменшення розміру аліментів, як такі, що спростовуються матеріалами справи.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 відносно того, що: - оскаржуване рішення суду першої інстанції від 16.10.2025 року не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, оскільки висновки суду першої інстанції не узгоджуються із обставинам справи, що у свою чергу, призвело до неправильного застосування норм матеріального права; - суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам справи, які фактично лягли в обґрунтування позовних вимог та заперечень на них, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 16.10.2025 року, оскільки вказані доводи не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 стверджує, що заявлені позивачем підстави для зменшення розміру аліментів не відповідають вимогам закону. Апелянт зауважує, що суд першої інстанції врахував народження іншої дитини в новому шлюбі позивача по справі, як самостійну підставу для зміни розміру аліментів, однак апелянт з даною позицією суду не погоджується. У постанові Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №565/2071/19 зазначається, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, адже позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку із народженням дитини від іншого шлюбу. За доводами апелянта, ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами погіршення свого майнового стану, у зв`язку із народженням його дочки ОСОБА_5 , крім цього, із доказів, які були подані стороною позивача - довідок про грошове забезпечення позивача, відомостей про купівлю автомобіля, вбачається покращення майнового стану ОСОБА_1 , що в свою чергу, разом із народженням дитини, не ставить його в гірше матеріальне становище, ніж було до зміни сімейного стану. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на відсутність доказів, які б свідчили про виконанням позивачем своїх батьківських обов`язків щодо утримання ОСОБА_5 , а саме, судового наказу про стягнення аліментів, договору про утримання дитини, відкритого виконавчого провадження щодо стягнення аліментів, рішення суду про стягнення аліментів на дружину до досягнення дитиною трирічного віку тощо. Тобто, факт народження дитини, укладення іншого шлюбу, не є належними доказами щодо утримання батьком такої дитини. ОСОБА_2 також зазначає, що вона надала суду медичні документи, які підтверджують погіршення стану здоров`я спільної із позивачем дитини. Погіршення стану здоров`я спільної дитини сторін по справі також тягне за собою понесення додаткових витрат на лікування, реабілітацію та профілактику певних захворювань. Відповідно до вимог Сімейного кодексу України, погіршення стану здоров`я дитини теж має враховуватись судом при ухваленні рішення про розмір аліментів. Однак, Деснянським районним судом м. Чернігова дана обставина справи взагалі не прийнята до уваги та судом не було надано оцінку цьому факту при ухваленні рішення про зменшенні розміру аліментів.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до п.1, п.2 статті 3 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтями: 18, 27 Конвенції про права дитини визначено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

Частинами 2,3 статті 11 Закону України ”Про охорону дитинства” визначено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

У п.54 рішення Європейського Суду з прав людини від 07.12.2006 року №31111/04 у справі ”Хант проти України” суд констатує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі ”Олссон проти Швеції” (№2) від 27.11.1992 року, Серія А, № 250, статті 35-36, п.90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 статті 150, статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із положеннями ч.3 статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до приписів статті 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Частиною першою статті 192 Сімейного кодексу України, яка регламентує зміну розміру аліментів, встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 ”Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів”, судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей: 181, 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 09.09.2021 року у справі № 554/3355/20, від 14.12.2022 року у справі №727/1599/22.

Звертаючись до суду із позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 вказував, що судовим наказом Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.07.2023 року у справі №750/10111/23 стягнуто з нього, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.07.2023 року та до досягнення дитиною повноліття. Позивач зазначав, що із 2023 року його сімейне та матеріальне становище змінилося, оскільки він одружився, і у новій сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього народилася дочка - ОСОБА_5 , яка перебуває на його утриманні. За доводами позивача, на його утриманні перебуває неповнолітній син дружини від попереднього шлюбу. Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до суду з даним позовом про зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/6 частини заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Приписами ч.1 статті 192 Сімейного кодексу України, яка регламентує зміну розміру аліментів, встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Правовий аналіз вказаної вище норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану, як самостійні підстави для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому, дані положення Закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною підставою, яка не залежить від зміни матеріального стану, для зміни розміру аліментів.

Зазначені вище висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2024 року у справі №686/22677/23.

Відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ч.1, ч.2, ч.3 статті 89 ЦПК України, яка регламентує оцінку доказів, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається із матеріалів справи, судовим наказом Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.07.2023 року у справі №750/10111/23 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.07.2023 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с.13).

30.08.2023 року ОСОБА_1 одружився із ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.17).

Від даного шлюбу у подружжя народилася дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.18).

Відповідно до копії довідки про доходи, загальна сума доходу позивача за період з березня 2024 року по лютий 2025 року, без урахування аліментів, становить 728 609 грн. 29 коп. (а.с.14).

Як вбачається із довідки військової частини НОМЕР_1 від 19.03.2025 року, майор ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом осіб офіцерського складу в військовій частині НОМЕР_1 (а.с.16).

Згідно із довідкою військової частини НОМЕР_1 від 19.03.2025 року, яка видана майору ОСОБА_1 , на його утриманні дійсно знаходиться сім`я у складі: дружина ОСОБА_7 , 1987 року народження, син дружини ОСОБА_8 , 2008 року народження, дочка ОСОБА_5 , 2024 року народження (а.с.15).

Як вбачається із довідки ТОВ ”АТБ-маркет” Вих. №32-ОК від 17.03.2025 року, ОСОБА_2 працює в ТОВ ”АТБ-маркет” на посаді керуючого магазином з 15.01.2024 року. З 17.01.2025 року по 26.10.2027 року перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с.21).

Виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого підтверджується, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під постійним наглядом лікарів у зв`язку зі станом здоров`я (а.с.81-94).

Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції врахував народження іншої дитини в новому шлюбі позивача по справі, як самостійну підставу для зміни розміру аліментів, однак апелянт з даною позицією суду не погоджується. За доводами апеляційної скарги, у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №565/2071/19 зазначається, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, адже позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку із народженням дитини від іншого шлюбу.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що правовий аналіз приписів статті 192 Сімейного кодексу України, яка регламентує зміну розміру аліментів, дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану, як самостійні підстави для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому, дані положення Закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Проте, зміна сімейного стану є самостійною підставою, яка не залежить від зміни матеріального стану, для зміни розміру аліментів.

Зазначені вище висновки узгоджуються із актуальною судовою практикою Верховного Суду, зокрема, із висновками постанови Верховного Суду від 19.06.2024 року у справі № 686/22677/23.

Посилання апелянта ОСОБА_2 у апеляційній скарзі на відсутність доказів, які б свідчили про виконання позивачем своїх батьківських обов`язків щодо утримання дочки ОСОБА_5 - судового наказу про стягнення аліментів, договору про утримання дитини, відкритого виконавчого провадження щодо стягнення аліментів, рішення суду про стягнення аліментів на дружину до досягнення дитиною трирічного віку тощо, спростовуються матеріалами справи. А саме, довідкою військової частини НОМЕР_1 від 19.03.2025 року, яка видана майору ОСОБА_1 , і у якій зазначено, що утриманні ОСОБА_1 дійсно знаходиться сім`я у складі: дружина ОСОБА_7 , 1987 року народження, син дружини - ОСОБА_8 , 2008 року народження, дочка ОСОБА_5 , 2024 року народження (а.с.15).

При цьому, обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття законодавчо визначений приписами статті 180 Сімейного кодексу України.

Відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Натомість, жодних належних та достатніх, у розумінні статей: 77, 80 ЦПК України, доказів відносно невиконання позивачем своїх батьківських обов`язків щодо утримання малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , апелянтом суду не надано.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що вона надала суду медичні документи, які підтверджують погіршення стану здоров`я спільної із позивачем дитини. Погіршення стану здоров`я дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за доводами апелянта, тягне за собою понесення додаткових витрат на лікування, реабілітацію та профілактику певних захворювань. Проте, як вказує апелянт, при ухваленні оскаржуваного рішення від 16.10.2025 року судом першої інстанції дана обставина не була прийнята до уваги, і суд не надав їй відповідної оцінки при ухваленні рішення про зменшення розміру аліментів.

Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 16.10.2025 року, виходячи із наступного. Аліменти - це кошти на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити базові матеріальні умови для життя дитини: оплату харчування, одягу, предметів гігієни, шкільного приладдя, спожитих дітьми комунальних послуг, лікування нескладних захворювань, тощо. Натомість, витрати на лікування, реабілітацію та профілактику певних захворювань, викликані погіршенням здоров`я спільної дитини сторін по справі, не включаються до складу аліментів. Вони є додатковими витратами на дитину, які регламентовані приписами статті 185 Сімейного кодексу України.

Приймаючи до уваги викладене вище, а також надаючи відповідну оцінку наданих позивачем доказам щодо зміни його сімейного стану, що є самостійною підставою, яка не залежить від наявності або відсутності зміни матеріального стану платника аліментів, для зміни розміру аліментів, апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції про задоволення вимог заявленого ОСОБА_1 позову таким, що узгоджується із приписами чинного Законодавства, яке регламентує спірні правовідносини, а також із фактичними документально підтвердженими обставинами у даній справі.

За наведених вище обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.10.2025 року, залишити без змін.

Керуючись статтями: 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 жовтня 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 30.07.2026 року.

Головуючий: Судді: