Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №522/25523/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6060/26

Справа № 522/25523/25

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є.С. (суддя – доповідач),

Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 06 березня 2026 року у складі судді Домусчі Л.В.,

встановив:

2. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2025 року, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 у якому з урахуванням уточненого позову, просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 5000,00 грн. щомісяця, починаючи з дня подачі позову до суду і до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку, за умови продовження навчання (а.с. 1-4, 28-30).

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є матір`ю повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з 18 річного віку продовжує навчання у закладах освіти, а саме: Одеський національний університет, є здобувачем 3 курсу денної форми навчання ОНТУ - наукового інституту харчових технологій імені М.О.Грішина СВО Бакалавр, форма навчання - державне замовлення, термін навчання з 01.09.2023 року по 30.06.2027 року; Військова академія м. Одеса кафедра військової підготовки після дипломної освіти за програмою підготовки офіцера запасу за рахунок коштів фізичних осіб за послуги, пов`язані з цією підготовкою. Відповідно до контракту від 25.09.2025 ОСОБА_4 навчається на платній основі, вартість року навчання складає 20 000 грн., термін навчання до 31.08.2027. Станом на подання позову ОСОБА_4 навчається на денній формі, не має доходу та потребує коштів на проживання, проїзд, харчування, придбання одягу, оплату за навчання, навчальні матеріали та інші витрати. Також крім навчання ОСОБА_4 потрібно слідкувати за своїм здоров`ям, а саме в період респіраторних захворювань на грип та інше, потрібні ліки, які також потрібно придбати, крім цього він відвідує стоматолога, що також є затратним. Затрати також відбуваються у придбанні одягу, як спеціально для навчання, так і посезонного повсякденного. Позивач не має можливості самостійно повністю забезпечувати та покривати всі витрати. Відповідач матеріальної допомоги сину добровільно не надає, домовленості щодо розміру утримання немає. Відповідно до рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 січня 2021 року позов ОСОБА_5 до відповідача про збільшення розміру аліментів на утримання сина було збільшено, тобто задоволено в повному обсязі. Дана обставина свідчить, що відповідач добровільно не бажає сплачувати аліменти та не бажає допомагати своєму сину в навіть у навчанні.

Позиція відповідача в суді першої інстанції

Письмовий відзив на позовну заяву в матеріалах справи відсутній. Натомість як зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, відповідач ОСОБА_2 та його представник – адвокат Ковальчук О.О., у задоволенні позову просили відмовити та пояснили, що відповідач не відмовляється сплачувати аліменти на законних підставах, однак наразі він не може фінансово. Відповідач перебуває у шлюбі, від якого має двох малолітніх дітей. Позивач не обґрунтовує саме суму 5 000 грн. ОСОБА_2 пояснив, що він на даний момент не може сплачувати аліменти, з 2025 року він перебуває у іншому шлюбі, на його утриманні перебуває дружина та дві малолітні дитини. З сином ОСОБА_6 він не має тісних стосунків, надав згоду на зміну прізвища сина. Наразі він не має особливо роботи, лише малий дохід.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 06 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000 гривень 00 копійок з урахуванням індексації щомісячно, починаючи з 24.11.2025 та до припинення навчання або до досягнення дитиною 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В іншій частині позовних вимог – відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів в межах платежу за один місяць у розмірі 3 000 гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1 211 гривень 20 копійок.

Рішення суду мотивоване тим, що при визначенні розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини суд першої інстанції враховує матеріальне становище сторін, зміну матеріального стану відповідача, перебування на його утриманні двох малолітніх дітей, а також наявні у справі докази щодо його доходів і витрат, пов`язаних із навчанням повнолітнього сина. З урахуванням установлених обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання повнолітнього сина у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн щомісячно, починаючи з 24.11.2025 до припинення навчання або до досягнення ним 23 років.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м.Одеси від 06 березня 2026 року та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачка фактично поклала всю відповідальність лише на батька та вимагає від нього кошти без належного внеску з власного боку.

Позиція позивача в суді апеляційної інстанції

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Як передбачено п.1 ч.4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

3. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають спільну дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 10.10.2010 Першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис 254 від 12.04.2006.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір`ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.09.2006 у справі № 2-5076, позов ОСОБА_7 задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 400 гривень щомісячно, починаючи з 04 серпня 2006 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28.01.2021 у справі № 2-5076/06, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного суду від 03.08.2022, позов ОСОБА_1 задоволено, змінено розмір стягуваних аліментів, присуджених рішеннями Київського районного суду м. Одеси від 28.09.2006: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2 500 гривень щомісяця, починаючи стягнення з дня набрання рішення законної сили до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір.

Встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є здобувачем 3 курсу денної форми навчання ОНТУ Навчально-наукового інституту харчових технологій імені М.О. Грішина СВО Бакалавр. Форма навчання: державне замовлення. Термін навчання з 01.09.2023 по 30.06.2027.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також проходить військову підготовку у Військовій Академії на контрактній основі за програмою підготовки офіцерів запасу у Військовій академії (м. Одеса) за військово-обліковою спеціальністю: Організація продовольчого забезпечення військ (експлуатація та ремонт технічних засобів продовольчої служби). Дія контракту до 31.08.2027 року. Загальна вартість військової підготовки – 40 000 грн, саме 1-й рік (І, ІІ семестри) – 20 000 грн. (10 000 грн. за семестр); 2-й рік (ІІІ, ІV семестри) – 20 000 грн. (10 000 грн. за семестр).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є повнолітньою особою, не має доходів, навчається на стаціонарі, проживає разом з матір`ю, тобто позивачем.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами 1-3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Положеннями ст.ст. 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов`язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).

Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Верховий Суд у постанові від 29.01.2018 року у справі № 622/373/16-ц роз`яснив, що на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).

У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Тому, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання).

Такий висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 року у справі № 521/4397/17.

Згідно ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Встановлено, що повнолітній син сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжує навчання за денною формою, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги. При цьому судом враховано, що він не має самостійного доходу, проживає разом із матір`ю, а також несе витрати, пов`язані з навчанням, зокрема на проходження військової підготовки, придбання навчальних матеріалів, проїзд та проживання. Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції також врахував матеріальне та сімейне становище відповідача, який є особою працездатного віку, перебуває на утриманні двох малолітніх дітей, а також дослідив надані сторонами докази щодо його доходів.

Оцінивши встановлені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 та визначив розмір аліментів на утримання повнолітнього сина у твердій грошовій сумі 3000 грн щомісячно, починаючи з 24.11.2025 до припинення навчання або до досягнення ним 23 років.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 фактично поклала весь обов`язок щодо утримання повнолітнього сина виключно на відповідача та вимагає від нього кошти без належної участі у його матеріальному забезпеченні зі свого боку, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Так, відповідно до статей 199, 200 СК України обов`язок щодо утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання та потребують матеріальної допомоги, покладається на обох батьків з урахуванням їх матеріального та сімейного стану, а також інших обставин, що мають істотне значення. При цьому визначення розміру аліментів належить до дискреційних повноважень суду, який вирішує це питання на підставі оцінки всіх доказів у їх сукупності.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів, врахував як потреби повнолітнього сина, пов`язані з продовженням навчання, так і матеріальне та сімейне становище відповідача, зокрема наявність на його утриманні двох малолітніх дітей, у зв`язку з чим дійшов висновку про часткове задоволення позову та визначив розмір аліментів у сумі, меншій за заявлену позивачкою. Отже, твердження апелянта про покладення на нього всього тягаря утримання дитини не відповідають змісту оскаржуваного рішення та встановленим судом обставинам справи.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 фактично зводяться до наведення положень Конституції України, Сімейного кодексу України та ЦПК України без зазначення, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість висновків суду першої інстанції, не містять посилань на неправильне встановлення фактичних обставин справи або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, а тому не спростовують правильності оскаржуваного рішення та не дають підстав для його скасування чи зміни.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.374, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 відсутні.

Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 06 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

С.О. Погорєлова