Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №229/8748/24 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Дата: 30 липня 2026 р.

Справа: №229/8748/24

Суддя: Сєвєрова Є. С.

Номер провадження: 22-ц/813/4070/26

Справа № 229/8748/24

Головуючий у першій інстанції Лемець С. П.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є.С. (суддя-доповідач),

суддів: - Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,

учасники справи:

позивач – Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру перерахованих (виплачених) коштів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам,за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Південного міського суду Одеської області від 28 листопада 2025, ухвалене у складі судді Лемця С.П.,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В грудні 2024 року Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останньої суму надміру виплачених коштів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з 01.09.2024 по 31.10.2024, в розмірі 16000 грн.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Дружківської міської ради як внутрішньо переміщена особа з 18.04.2024 та їй призначена допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам.

18.04.2024 ОСОБА_1 звернулась до управління із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, в якій зазначено склад її сім`ї: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - заявник; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - чоловік заявниці; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - син заявниці, дитина до 18 років.

В травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до управління із заявою від 21.05.2024 щодо перерахунку допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з березня 2024 на дитину ОСОБА_3 та чоловіка ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що за попереднім фактичним місцем проживання (УСЗН Полтавської РДА, код району 51619) виплата допомоги продовжена на другий шестимісячний період автоматично тільки відповідачу як особі з інвалідністю другої групи.

Згідно рішення про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 21.05.2024 ОСОБА_1 призначено допомогу з 01.03.2024 по 31.08.2024 у розмірі 8000,00 грн щомісячно (3000,00 грн + 2000,00 грн + 3000,00 х 1 дитину).

З 01.09.2024 виплата допомоги ОСОБА_1 продовжена автоматично на наступний шестимісячний період без додаткового звернення заявниці згідно п. 13 Порядку № 332.

За інформацією, наданою Мінфіном, щодо виявлених випадків невідповідності інформації, на підставі якої нараховані державні виплати за серпень 2024 року, ОСОБА_1 здійснено операцію з купівлі іноземної валюти 11.08.2024.

За результатами верифікації з листопада 2024 року виплата допомоги ОСОБА_1 призупинена, оскільки, вона, під час отримання допомоги здійснила операції з купівлі безготівкової та/або готівкової іноземної валюти, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень (за даними банків) та сформовано рішення про утримання надміру виплачених сум допомоги від 07.11.2024 № 1463404453 в якому визначено період та суму надмірно виплачених коштів.

Переплата утворилась за період з 01.09.2024 по 31.10.2024 в сумі 16000,00 грн.

21.11.2024 управлінням на адресу ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про призупинення виплати допомоги з проханням звернутися до управління та надати підтверджуючи документи, або спростувати надану інформацію. Але ОСОБА_1 до управління не звернулася та не надала докази, що на придбану нею валюту здійснена оплата медичних (у тому числі реабілітаційних, протезування) послуг саме у валюті, як це вимагає Порядок № 332.

Позиція відповідача в суді першої інстанції

ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву просила в її задоволенні відмовити.

Заперечення проти позову обґрунтовувала тим, що у зв`язку з нестабільністю курсу гривні, валюта була придбана для постійного поступового придбання їй та чоловіку вартісних ліків, який також потребує довготривалого прийому ліків та проведення двох хірургічних операції по видаленню вен на обох ногах, через варикозну хворобу III ступеня. Також чоловік має хронічні захворювання, які потребують щорічного обстеження, а саме необхідності робити МРТ та проходити інші обстеження.

Крім того, гроші за які придбавалась валюта, це гроші від продажу особистого майна, оскільки місто знаходиться в зоні активних бойових дій і відповідач змушена все розпродавати, та гроші отримані як допомога від міжнародних фондів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та мотивування його висновків

Рішенням Південного міського суду Одеської області від 28 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради суму надміру виплачених коштів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з 01.09.2024 по 31.10.2024 в розмірі 7000 (сім тисяч) грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради витрати на сплату судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачка не повідомила позивача про факт придбання членом її родини іноземної валюти у сумі, що перевищувала 100 000,00 грн, що також не заперечується ОСОБА_1 .

При цьому відповідачем суду не надано належних, достовірних та достатніх доказів про те, що вищевказана операція з купівлі іноземної валюти була здійснена для оплати медичних. Також судом не встановлено підстав передбачених п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України, оскільки в даному випадку має місце недобросовісність з боку набувача коштів.

Разом з цим, як вбачається із листа Управління соціальної політики Південнівської міської ради Одеського району Одеської області № 18-08/2099 від 14.11.2025 управлінням 08.04.2025 отримано електронну особову справу з діючим рішенням про переплату, прийнятим Управлінням соціального захисту населення Дружківської міської ради, у розмірі 16000,00 грн. за період з 01.09.2024 по 01.10.2024. Таким чином, після призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з березня 2025 року та по теперішній час з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , утримуються надміру виплачені кошти. Станом на 14.11.2025 року утримано 9000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення Південного міського суду Одеської області від 28 листопада 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, судом першої інстанції не було проаналізовано вимоги встановлені ст. 1215 ЦК України, якою передбачені винятки з правила, закріпленого в ст. 1212 ЦК України, та не взяв до уваги висновки зроблені ВП ВС від 16.01.2019 у справі №753/15556/15. Позивачем не було припинено виплату вчасно, хоча останній мав таку можливість, тому не може ставитись у вину відповідачу, оскільки позивач діяв в даному випадку безвідповідально та без належного своєчасного контролю. Нараховану позивачем кошти у розмірі 16000 грн. є допомогою на проживання внутрішньо переміщеним особам, тому при вирішенні питання повернення вказаних коштів застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України. Крім того, судом не було враховано неможливість стягнення допомоги на дитину. Діти є самостійними суб`єктами даних правовідносин та мають спеціальний статус – внутрішньо переміщена особа, а їх права, пов`язані з цим статусом та не залежать від виникнення, зміни та/або припинення таких прав у їхніх батьків. Рішення суду про стягнення з неповнолітньої дитини допомоги є протиправним та в свою чергу порушує інтереси дітей згідно із п.п. 3 п. 2 Постанови КМУ від 11.07.2023 №709. Також, апелянт зазначав, що судом не було враховано неможливість стягнення з відповідачки судового збору, оскільки остання звільнена від його сплати відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

Позиція відповідача в апеляційному суді

Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради у відзиві на апеляційну скаргу просила в її задоволенні відмовити.

Відзив обґрунтовували тим, що доводи апеляційної скарги про те, що суд не проаналізував вимоги встановлені ст. 1215 ЦК України Позивач вважає безпідставними та як такі, що не заслуговують на увагу, оскільки судом встановлено і зазначено в рішенні, що в даному випадку має місце недобросовісність з боку набувача коштів, тобто відповідач не надав суду належних, достовірних та достатніх доказів про те, що вищевказана операція з купівлі іноземної валюти була здійснена для оплати медичних послуг, як це передбачено п. 7-1 Порядку № 332.

Посилання Відповідача в своїй апеляційній скарзі на те, що Мінфіном верифікацію було проведено 13.09.2024, тому Позивач зобов`язаний був припинити виплати, відразу, тобто з 01.09.2024, також не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до п. 22 Порядку № 332 верифікація здійснюється шляхом перевірки інформації, наданої уповноваженою особою, з урахуванням даних, що обробляються стосовно них в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, на відповідність вимогам, визначеним у Порядку № 332, тобто Мінсоцполітики передає Мінфіну відповідну інформацію для здійснення верифікації відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат». За результатами верифікації Мінфіну інформації щодо осіб Мінфіном передаються рекомендації Мінсоцполітики для подальшого завантаження до електронних систем Мінсоцполітики.

Отже, в порушення п. 9 Порядку № 332 ОСОБА_1 не повідомила управління про купівлю іноземної валюти, що є обставиною, яка впливає на визначення права на отримання допомоги.

У заяві на призначення допомоги Відповідач взяла на себе зобов`язання повідомляти про всі обставини, що впливають на призначення допомоги, ставила свій підпис і усвідомлювала, що не надання такої інформації тягне за собою відповідальність за законодавством України.

Оскільки, ОСОБА_1 є уповноваженої особою своєї сім`ї і до складу її сім`ї входить син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , допомога ВПО призначалася на всіх членів сім`ї.

У зв`язку з тим, що син ОСОБА_1 на дату звернення за призначенням допомоги входив до складу сім`ї, то згідно Порядку № 332 не може отримувати допомогу ВПО самостійно за віком, оскільки, відповідно до п. 71 Порядку № 332, ОСОБА_1 – уповноважена особа сім`ї здійснила операції з купівлі безготівкової та/або готівкової іноземної валюти на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Малозначними справами є справи, у у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1, 5 цієї частини.

Дана справа за ціною позову (16000 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику його учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Дружківської міської ради як внутрішньо переміщена особа з 18.04.2024 (довідка від 18.04.2024 № 1423-5003243230) та їй було призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам.

ОСОБА_1 , як уповноваженій особі родини, призначено допомогу з жовтня 2024 року в розмірі 8000 грн. щомісяця.

Переплата утворилась за період з 01.09.2024 по 31.10.2024 в сумі 16000,00 грн.

21.11.20204 управлінням на адресу ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про призупинення виплати допомоги з проханням звернутися до управління та надати підтверджуючи документи, або спростувати надану інформацію. Але ОСОБА_1 до управління не звернулася та не надала докази, що на придбану нею валюту здійснена оплата медичних (у тому числі реабілітаційних, протезування) послуг саме у валюті, як це вимагає Порядок № 332.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції.

Мотиви часткового прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20 жовтня 2014 року (в редакції на момент виникнення обставин) визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам визначений Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332 (в редакції на час виникнення обставин).

Згідно з п. 3 Порядку № 332 з 1 листопада 2023 р. допомога призначається на шість місяців на сім`ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім`ї у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога призначається на кожного члена сім`ї, відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Склад сім`ї уповноваженої особи визначається на дату звернення за призначенням допомоги.

Відповідно до п. 9 Порядку № 332 уповноважена особа зобов`язана протягом 14 календарних днів після виникнення змін, які впливають на визначення права на отримання допомоги, поінформувати про це засобами поштового/електронного зв`язку (за технічної можливості з накладенням електронного підпису або використанням засобів електронної ідентифікації з високим або середнім рівнем довіри відповідно до вимог Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”) орган соціального захисту населення, уповноважену особу виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центр надання адміністративних послуг.

Якщо у отримувачів, яким призначено допомогу, відбулися зміни, які впливають на право на отримання допомоги, розмір допомоги перераховується з місяця, що настає за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженої особи або згідно з інформацією, наданою компетентним органом, та/або за результатами проведеної додаткової перевірки рекомендацій, наданих Мінфіном, відповідно до Закону України “Про верифікацію та моніторинг державних виплат”. Таку заяву уповноважена особа має право надіслати з використанням поштового або електронного зв`язку органу соціального захисту населення, уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг.

Як вірно було зазначено судом першої інстанції, ОСОБА_1 не повідомила управління про купівлю іноземної валюти, що є обставиною, яка впливає на визначення права на отримання допомоги.

Відповідно до п. 7-1 Порядку № 332 із 1 грудня 2023 р. допомога не призначається/не виплачується на сім`ю, яка вперше звертається за її призначенням, якщо протягом трьох місяців перед зверненням або під час її отримання:

- особа з числа членів сім`ї здійснила операції з купівлі безготівкової та/або готівкової іноземної валюти (крім валюти, отриманої від благодійних організацій або придбаної для оплати медичних (у тому числі реабілітаційних, протезування), соціальних та/або освітніх послуг), а також банківських металів на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень.

Порядком № 332 визначена чітка вимога, яка дає підстави для відмови у призначені допомоги на проживання, а саме купівля безготівкової та/або готівкової іноземної валюти, що перевищує 100000 грн. Тобто, визначальним фактором є саме купівля вказаної іноземної валюти, під час отримання допомоги на проживання.

Факт купівлі валюти Відповідач не заперечує та не спростовує.

Обов`язок щодо надання достовірної інформації про купівля безготівкової та/або готівкової іноземної валюти, що перевищує 100000 грн., з метою отримання такої допомоги у відповідності до Порядку № 332 покладено на отримувача такої допомоги.

Відповідно до п. 29 Порядку № 332 у разі неправомірної або повторної виплати отримувачу допомоги за певний період суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення.

Орган соціального захисту населення з моменту виявлення факту надміру перерахованої (виплаченої) допомоги визначає обсяг неправомірно або повторно отриманих коштів та протягом 30 робочих днів повідомляє про це уповноваженій особі або отримувачу шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/ електронного зв`язку (із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи (за технічної можливості)/засобами мобільного зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Орган соціального захисту населення має право здійснити перерахунок надміру виплачених коштів допомоги отримувачу за рахунок наступних виплат.

У разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки орган соціального захисту населення вирішує питання про їх стягнення в судовому порядку.

За приписами частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, зокрема, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Виходячи із аналізу ст. 1215 ЦК України обов`язок довести наявність рахункової помилки або недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, що відповідачка не повідомила позивача про факт придбання членом її родини іноземної валюти у сумі, що перевищувала 100 000,00 грн, що також не заперечується ОСОБА_1 .

Колегія суддів звертає увагу, що у заяві про призначення допомоги ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена з умовами надання допомоги, що підтверджується її власним підписом.

Отже, відповідач знала про обставини, що можуть вплинути на отримання щомісячної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та не повідомила позивача про них, що є зловживанням з її боку.

Таким чином, поведінка відповідача характеризується як недобросовісна під час виконання своїх юридичних обов`язків, а тому колегія суддів доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 надмірно виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, є обґрунтованими.

Колегією суддів, не встановлено підстав передбачених п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України, оскільки в даному випадку має місце недобросовісність з боку набувача коштів.

Відповідно до ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Посилання скаржниці на статтю 1215 ЦК України є необґрунтованим, оскільки в даному випадку наявна недобросовісна поведінка набувача, що полягає у неподанні відомостей про обставини, які виключають право на отримання допомоги. За таких умов виплачені кошти підлягають поверненню.

Щодо посилання апелянта про те, що судом не було враховано, неможливість стягнення з неповнолітньої дитини допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 Порядку № 332, з 1 листопада 2023 допомога призначається на шість місяців на сім`ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім`ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога призначається на кожного члена сім`ї (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.

До складу сім`ї уповноваженої особи включаються (незалежно від наявності відомостей щодо включення їх до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб) чоловік, дружина, діти, прийомні діти, діти, які виховуються батьками-вихователями в дитячих будинках сімейного типу, усиновлені діти, діти, над якими встановлено опіку або піклування; діти з інвалідністю після досягнення ними 18-річного віку до визнання їх особами з інвалідністю з дитинства I та II групи; повнолітні діти, які не перебувають в шлюбі, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю і мають спільних дітей, та/або особи, які встановили у судовому порядку факт проживання однією сім`єю. Членом сім`ї може вважатися одинока особа, а також неповнолітня дитина, якщо така особа не входить до складу сім`ї.

Діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах професійної, фахової передвищої, вищої освіти, мають право звертатися за призначенням допомоги особисто, якщо вони мають фактичне місце проживання (перебування) інше, ніж в уповноваженої особи.

Склад сім`ї уповноваженої особи визначається на дату звернення за призначенням допомоги.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 є уповноваженої особою своєї сім`ї і до складу її сім`ї входить син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , допомога внутрішньо переміщеним особам призначалася на всіх членів сім`ї.

Відповідно до п. 7 Порядку № 332 із 1 грудня 2023 допомога не призначається/не виплачується на сім`ю, яка вперше звертається за її призначенням, якщо протягом трьох місяців перед зверненням або під час її отримання: особа з числа членів сім`ї здійснила операції з купівлі безготівкової та/або готівкової іноземної валюти (крім валюти, отриманої від благодійних організацій або придбаної для оплати медичних (у тому числі реабілітаційних, протезування), соціальних та/або освітніх послуг), а також банківських металів на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень.

За таких обставин, у зв`язку з тим, що син ОСОБА_1 на дату звернення за призначенням допомоги входив до складу сім`ї, то згідно Порядку № 332 не може отримувати допомогу ВПО самостійно за віком, оскільки, відповідно до п. 7 Порядку № 332, ОСОБА_1 – уповноважена особа сім`ї здійснила операції з купівлі безготівкової та/або готівкової іноземної валюти на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.

Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції також враховано, що після призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з березня 2025 року та по теперішній час з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , утримуються надміру виплачені кошти. Станом на 14.11.2025 року утримано 9000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради суму надміру виплачених коштів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з 01.09.2024 по 31.10.2024, в розмірі 7000 (16000,00 – 9000,00) грн 00 коп. та сплаченого позивачем судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Крім того, доводи скарги також мотивовані тим, що скаржник є інвалідом 2 групи, що підтверджується довідкою від 05.05.2023 №542059, тому районний суд не мав права стягувати з неї судовий збір.

Відповідно до пункту 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (постанова від 17 жовтня 2014 року №10) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Як свідчать матеріали справи, відповідач є особою з інвалідністю 2 групи й звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачем було визначена ціна позову 16000 грн., судом першої інстанції з висновком якого погодився апеляційний суд задоволено позовні вимоги частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 7000 грн., що складає 43,75% від заявленої суми (16000 грн.).

Позивач за звернення з вказаною позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 3028 грн.

Рішенням Південного міського суду Одеської області від 28 листопада 2025 року стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3028 грн.

Проте, суд першої інстанції не враховано положення ст. 141 ЦПК України, щодо пропорційності розподілу витрат розміру задоволених вимог.

Відповідно до пп. «б,в» п.4 ч.1 ст..382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції у випадку скасування або зміні судового рішення зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, з урахування часткового задоволення позову на користь позивача підлягають стягненню судовий збір сплачений в суді першої інстанції пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 1324,75 (3028*43,75%).

Отже, рішення суду в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача 3028 грн. судового збору слід скасувати та компенсувати Управлінню соціального захисту населення Дружківської міської ради за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені ним витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 1324,75 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є частково обґрунтованою, а тому підлягає частковому задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції в частині стягнення судового збору не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення судового збору з ухваленням нового судового рішення, за вищевказаного обґрунтування.

В решті рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому не підлягає зміні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Південного міського суду Одеської області від 28 листопада 2025 року в частині розподілу судових витрат скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Компенсувати за рахунок держави понесені Управлінням соціального захисту населення Дружківської міської ради витрати зі сплати судового збору у розмірі 1324,75 гривень.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя: Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

С.О. Погорєлова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua