Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №492/1455/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1836/26

Справа № 492/1455/23

Головуючий у першій інстанції Гусєва Н. Д.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є.С. (суддя - доповідач),

Вадовської Л.М., Сегеди С.М.,

учасники справи:

позивач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АКЦЕНТ-БАНК»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 07 травня 2025 року у складі судді Гусєвої Н.Д.,

встановив:

2. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АКЦЕНТ-БАНК» (далі за текстом - АТ «А-БАНК») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 22238,74 грн., а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між АТ «А-БАНК» і ОСОБА_1 01.10.2019 був укладений кредитний договір б/н шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідно до умов якого позивач надав, а відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 44,4 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. АТ «А-БАНК» повністю та в строки виконало свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, однак відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, внаслідок чого станом на 22.10.2023 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за тілом кредиту та відсотками, яка склала загальну суму 22238,74 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, оскільки останній ухилився від добровільного погашення заборгованості по вищевказаному договору, що є порушенням прав позивача.

Позиція відповідача в суді першої інстанції

У відзиві на позов, ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, яка підписана відповідачем, не містить даних щодо умов кредитування, суми позики, строку позики та обов`язку повернення коштів, розміру нарахування процентів та штрафів. Наданий суду паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» не є складовою договору, оскільки Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 01 жовтня 2019 року не містить в собі посилання на паспорт споживчого кредиту, як частину договору. Також, наданий позивачем витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не містять підпису відповідача, тому не може свідчити про прийняття позивальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору та відсутні докази, що відповідач підписуючи заяву ознайомився та погодився з ними. Крім того, представник відповідача послався на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20-ц, у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 573/2495/16-ц.

У відповіді на відзив, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги, вважав обставини, на які послався представник відповідача, такими, що не відповідають дійсності, посилаючись на те, що відповідач в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Розрахунком заборгованості підтверджено, що відповідач користувався кредитом, що свідчить про його ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг в А-Банку та про його згоду з ними, оскільки вказаний кредитний договір є договором ОФЕРТИ. Своїм підписом відповідач підтвердив факт виконання банком усіх переддоговірних формальностей, щодо яких є застереження у чинному на той час законодавстві, і саме це є доказом обізнаності позичальника з усіма умовами кредитування на момент підписання кредитного договору. Таким чином, відповідач сам погодився як з Умовами та Правилами надання банківських послуг так і з необхідністю самостійного ознайомлення на сайті банку з їх оновленими версіями. Крім того, представник позивача послався на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 09 липня 2018 року у справі № 202/19403/13-ц, у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 705/6051/15-ц, у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 265/7652/15-ц, у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20, у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 07 травня 2025 року позов АТ «АКЦЕНТ-БАНК» задоволено повністю: стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 01.10.2019, а саме: заборгованість за кредитом - 12824, гривні 69 копійок; заборгованість по відсоткам - 9414 гривень 05 копійок, а всього 22238 гривень 74 копійки та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 гривні 00 копійок.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не надав належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог, обмежившись поданням відзиву, доводи якого не підтверджені відповідними доказами. Оцінивши подані сторонами докази відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем доведено обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, тоді як відповідачем їх не спростовано. У зв`язку з цим суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Арцизького районного суду Одеської області від 07 травня 2025 року про стягнення з нього боргу за кредитним договором в розмірі 22238,74 грн, в частині стягнення з нього відсотків в розмірі 9414,74 грн.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» не є складовою договору, оскільки Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» від 01.10.2019 не містить в собі посилання на паспорт споживчого кредиту, як частину договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Аналогічний правовий висновок висловлено в постанові Верховного Суду від 23.05.2022 у справі №393/126/20.

Зазначає, що Паспорт споживчого кредиту містить лише узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, умови якого залежать від проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Сам термін «Паспорт споживчого кредиту» випливає зі змісту Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, які відповідачем не підписані, а тому не можуть свідчити про узгодження цих умов кредитного договору між сторонами, що вимагає положення статей 3, 627 ЦК України. З цього приводу наданий правовий висновок Верховним Судом у постанові від 18.11.2020 у справі №313/346/20-ц, провадження № 61-14573св20.

Доводи скарги також мотивовані тим, що наданий позивачем витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» також не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не містять підпису відповідача, а отже не можуть свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Позивачем не надано доказів, що саме ці Тарифи та Умови та правила надання банківських послуг в Акцент-Банку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву. Анкета-заява, підписана відповідачем, проте у ній відсутні дані щодо умов кредитування, процентів за користування кредитом та строку повернення кредиту. З врахуванням викладеного, відповідач вважає, що суд дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача відсотків в розмірі 9414 грн. 74 коп.

Позиція позивача в суді апеляційної інстанції

У відзиві на апеляційну скаргу, АТ «А-БАНК», посилаючись на її необґрунтованість, просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Арцизького районного суду Одеської області від 07 травня 2025 року залишити без змін, оскільки відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (яка разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами складають кредитний договір № Б/Н від 01.10.2019) в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом, значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти. Посилання на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів жодним чином не обґрунтовано, оскільки в справі №342/180/17 розглядався випадок, коли Тарифи Банку не було підписано боржником. В даному ж випадку до матеріалів справи додано Паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка", в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого. Договір підписано за допомогою електронного підпису, який є аналогом власноручного підпису. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року по справі №524/5556/19 (стосовно підпису), дана судова практика у цій категорії справ є незмінною. В даному випадку потрібно використовувати не постанову Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, а іншу судову практику (яка наявна по справах, де присутній Паспорт споживчого кредиту, якого не було у справі №342/180/17), а саме постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року по справі №284/157/20.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без виклику учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 368, ч.1 369 ЦПК України).

3. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Оскільки рішення Арцизького районного суду Одеської області від 07 травня 2025 року оскаржується ОСОБА_1 лише в частині стягнення з нього відсотків у розмірі 9414,74 грн., тому в іншій його частині у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України та роз`яснень п.15 Постанови Пленуму ВСУ №12 від 24.10.2008 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» колегією суддів не перевіряється.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Встановлено, що між АТ «А-БАНК» та ОСОБА_1 , відповідно до Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку 01 жовтня 2019 року був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу кредит у сумі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, розмір якого у подальшому був змінений до 12900,00 грн., а ОСОБА_1 відповідач у справі, отримав кредитні кошти та зобов`язався повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 44,4 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до зазначеної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між сторонами договір по надання банківських послуг. Відповідач ознайомився з договором по надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами та погодився примірних договору отримати через банківський веб-сайт.

До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».

Відповідно до пунктів 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А-БАНК» (далі за текстом - Умови та Правила), відповідач дав свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і відповідач дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком. Зобов`язання банку з надання кредитного ліміту відповідно до Заяви виникло з моменту надання платіжною системою операції до списання з відповідного Картрахунку в рахунок кредитного ліміту (пункт 2.1.1.3.4. Умов та Правил). Відповідно до пункту 2.1.1.5.5. Умов та Правил відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрату платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених вказаним договором. Згідно з пунктом 2.1.1.5.6. Умов та Правил у разі невиконання зобов`язань за договором на вимогу позивача відповідач зобов`язався виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі Простроченого кредиту та Овердрафта), оплатити винагороду Банку.

Відповідно до пункту 3 Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» «Зелена» сторони погодили основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, а саме тип кредиту - поновлювальна кредитна лінія (ліміт) з пільговим періодом використання; сума (ліміт кредиту) до 200 000,00 грн.; строк кредитування - 240 місяців; мета отримання кредиту - на споживчі цілі; спосіб та строк надання кредиту - кредитні кошти надаються клієнту у вигляді встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Строк надання кредиту протягом одного дня.

У пункті 4 Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» міститься інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача: пільгова процентна ставка - 0,000001 відсотка на місяць, базова процентна ставка - 3,7 % в місяць (44,4 % річних); тип процентної ставки - фіксована (може бути змінена за згодою кредитодавця та споживача шляхом укладання додаткової угоди до договору про споживчий кредит); вартість оформлення картки - безкоштовно. Споживачу доведено інформацію про загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом.

Відповідно до пункту 5 Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» сторони погодили порядок повернення кредиту, а саме щомісяця до 25 числа поточного місяця 5 % від заборгованості не менше 100,00 грн., не менше суми нарахованих процентів, але не більше залишку заборгованості.

Судом встановлено, що відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи із обраних умов кредитування, а також отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для відповідача, в тому числі у разі невиконання зобов`язань за таким договором, про що міститься відповідний підпис відповідача у Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.

В порушення умов зазначеного кредитного договору відповідач взяті на себе зобов`язання не виконував, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка, згідно з розрахунком, наданим позивачем, станом на 22 жовтня 2023 року, з урахуванням заборгованості за кредитом, відсотками склала загальну суму 22238,74 грн. (а. с. 6-8).

Користування відповідачем кредитними коштами підтверджується випискою по картці за період 01 жовтня 2019 року по 22 жовтня 2023 року (а.с. 11-21).

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в частині щодо стягнення з відповідача заборгованності за відсотками, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із частиною 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Як убачається зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_1 не оспорює факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, користування ними та наявність заборгованості за тілом кредиту. Предметом апеляційного перегляду є виключно правильність висновку суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 9 414,05 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач ОСОБА_1 зазначає, що Паспорт споживчого кредиту не є складовою кредитного договору, Анкета-заява не містить умов щодо процентної ставки, а витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не підписаний ним, у зв`язку з чим, на його думку, відсутні правові підстави для стягнення процентів.

Проте колегія суддів вважає вказані доводи необґрунтованими та безпідставними, з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що 01 жовтня 2019 року між АТ «А-БАНК» та ОСОБА_1 шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг було укладено кредитний договір, на підставі якого відповідачу встановлено кредитний ліміт на платіжну картку.

З матеріалів справи вбачається, що цього ж дня, 01 жовтня 2019 року о 11 год. 50 хв., відповідач ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» простим електронним підписом шляхом підтвердження одноразовим ідентифікатором (OTP-кодом), направленим на належний йому номер мобільного телефону ( НОМЕР_1 ), що відповідає порядку підписання документів, погодженому сторонами (а.с. 10, 120 зворот).

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій, у тому числі електронній, формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

За змістом статей 626, 628, 634, 638, 639 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення цивільних прав та обов`язків, зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а договір приєднання укладається шляхом приєднання однієї сторони до умов, визначених другою стороною. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а кожний примірник такого документа є його оригіналом. Відповідно до статті 12 зазначеного Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронний договір, підписаний одноразовим паролем-ідентифікатором (OTP), є належним чином укладеним у письмовій формі, а використання такого способу підписання підтверджує досягнення сторонами згоди щодо істотних умов правочину відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Верховний Суд також зазначив, що умови електронного договору можуть включати положення інших електронних документів шляхом відсилання до них, якщо особа мала можливість ознайомитися з їх змістом, а саме по собі таке відсилання не є підставою для визнання правочину неукладеним чи недійсним.

Отже, підписання відповідачем Паспорта споживчого кредиту шляхом використання одноразового ідентифікатора (OTP-коду) відповідає вимогам чинного законодавства щодо форми правочину та підтверджує його волевиявлення щодо ознайомлення із зазначеним документом.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення процентів ґрунтується не виключно на Паспорті споживчого кредиту, а на сукупності досліджених судом доказів.

Так, підписавши Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач підтвердив своє приєднання до запропонованих банком умов банківського обслуговування. Одночасно ним було підписано Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію про процентну ставку, порядок нарахування процентів, строк кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту та інші умови користування кредитом. Після укладення договору відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, що свідчить про фактичне виконання сторонами умов укладеного договору.

Відповідно до статей 526, 629, 1048, 1054 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у розмірі та порядку, визначених договором.

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 та від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 колегія суддів бере до уваги, однак не вбачає підстав для застосування наведених у них висновків як підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Правові висновки Верховного Суду підлягають застосуванню з урахуванням установлених судами фактичних обставин конкретної справи. У цій справі матеріали підтверджують не лише факт підписання відповідачем Анкети-заяви, а й підписання ним Паспорта споживчого кредиту простим електронним підписом у день укладення договору, подальше отримання та використання кредитних коштів, а також відсутність будь-яких доказів того, що відповідач не був ознайомлений з умовами кредитування або заперечував проти них.

Крім того, позивачем надано розрахунок заборгованості, згідно з яким станом на 22 жовтня 2023 року заборгованість за процентами становить 9 414,05 грн. Правильність зазначеного розрахунку перевірена судом першої інстанції. Водночас відповідач, всупереч вимогам статей 12, 81 ЦПК України, не надав жодних належних та допустимих доказів на його спростування, не подав альтернативного розрахунку та не навів обставин, які б свідчили про неправильність здійсненого банком нарахування процентів.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку поданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 9 414,05 грн. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, зводяться до власного тлумачення доказів та норм матеріального права і не містять підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України, для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.374, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.

Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» залишити без задоволення.

Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 07 травня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

С.М. Сегеда