Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №479/405/26 — Миколаївський апеляційний суд

31.07.26

33/812/318/26

Справа №479/405/26

Провадження № 33/812/318/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31 липня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Базовкіної Т.М.,

із секретарем судового засідання Повертайленко Ю.В.,

за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Бездітного В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Бездітного Віктора Аркадійовича на постанову, яку ухвалив суддя Кривоозерського районного суду Миколаївської області Репушевська О.В. у приміщенні цього ж суду 22 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працює: старший інспектор-черговий ВП №4 МРУП у Миколаївській області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік,

у с т а н о в и в :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №637399 від 10 квітня 2026 року, водій ОСОБА_1 10 квітня 2026 р. о 20:58 год. в селище Криве Озеро по вул.Центральна,121, керував транспортним засобом ВАЗ 2101, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Драгер, результат якого становив 1,68 проміле, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор №4. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9-А Правил дорожнього руху.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Вказаний протокол разом з іншими документами був скерований органами поліції на розгляд до Кривоозерського районного суду Миколаївської області.

Постановою судді Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 червня 2026 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Також стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665 грн. 60 коп.

Не погоджуючись із постановою суду, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвокат Бездітний В.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи ОСОБА_1 було подано письмове клопотання про закриття провадження у справі, у якому зазначалось про істотні порушення під час оформлення адміністративних матеріалів, відсутність належних доказів факту керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, неповноту та недотримання принципу безперервності відеофіксації, недоліки протоколу, недопустимість окремих доказів, а також порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння. Однак, у постанові суд обмежився загальним посиланням на те, що вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом, відеозаписом, актом огляду, направленням на огляд, тестом приладу Drager та довідкою поліції. При цьому суд не навів мотивів, з яких відхилив конкретні доводи захисту, не проаналізував виявлені суперечності та не пояснив, чому наявні у справі докази, попри зазначені захисником порушення, можуть вважатися належними, допустимими, достовірними та достатніми. Так, сам факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння на момент спілкування з працівниками поліції не доводить, що він саме керував транспортним засобом у такому стані. Суд першої інстанції не з`ясував, з якого саме моменту ОСОБА_1 керував автомобілем у стані сп`яніння, якими доказами підтверджується саме рух автомобіля до прибуття поліції та чи виключається версія про вживання алкоголю вже після припинення руху автомобіля. Крім того, адвокат вказує, що долучені до матеріалів справи відеофайли не забезпечують зміст повної, безперервної та об`єктивної фіксації подій, відеозапис яких відбувається з тривалими незафіксованими проміжками, що не дає можливості встановити повну хронологію події, зміст усіх розмов, дії працівників поліції, обставини складання матеріалів та обставини подальшого руху автомобіля. До того ж , ОСОБА_2 у складеному протоколі відсутні точні відомості відносно приладу, за допомогою якого відбувалася відеофіксація. Захисник Новіцького І.А. стверджує, що наявні у матеріалах справи пояснення від імені останнього, в дійсності ним не складалися та не підписувалися, відповідно вони не можуть визнаватися належними доказами, як і рапорт поліцейського, оскільки він є внутрішнім службовим документом, складеним особою, яка брала участь в оформленні матеріалів, та містить суб`єктивний виклад обставин.

У судове засідання суду апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник адвокат Бездітний В.А. не з`явилися, останній через систему «Електронний суд» 30 липня 2026 року подав заяву про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та захисника, посилаючись на значну територіальну віддаленість апеляційного суду від їхнього місця проживання та перебування захисника на лікуванні.

Враховуючи належне повідомлення учасників провадження про день, час та місце судового засідання відповідно до правил, передбачених статтею 277-2 КУпАП, зміст заяви захисника, з урахуванням положень частини 1 статті 268, частин 5, 6 статті 294 КУпАП, достатність у справі матеріалів для її розгляду, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність учасників провадження.

Вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що він ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин адміністративної справи, а також вимогах закону.

Згідно пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі – Правила), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є, зокрема, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП).

Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно частин 1-3 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Порядок огляду особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, врегульований також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 (далі – Порядок).

Так, відповідно до пунктів 2, 4 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Аналогічні положення викладені у п. 2 Порядку.

Отже водій транспортного засобу, у якого поліцейським виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, повинен пройти огляд на таке сп`яніння.

Як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не визнав свою провину у вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Натомість висновок суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме – керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, підтверджений сукупністю проаналізованих судом першої інстанції зібраних органом поліції доказів, які є взаємопов`язаними та узгоджуються між собою:

- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №637399 від 10 квітня 2026 року, в якому зазначено, що водій ОСОБА_1 10 квітня 2026 р. о 20:58 год. в селище Криве Озеро по вул.Центральна,121, керував транспортним засобом ВАЗ 2101, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія, проводився із застосуванням приладу Драгер, результат якого становив 1,68 проміле, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор №4. Протокол підписаний ОСОБА_1 без зауважень та застережень. У графі «пояснення» вказано «на окремому аркуші»;

- роздруківкою результату проходження ОСОБА_1 алкотеста на місці зупинки транспортного засобу, який проведений поліцейським 10 квітня 2026 р. за допомогою газоаналізатору ALCOTEST 6810, результат якого становить 1,68 ‰, в якому зазначені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Роздруківка результату тесту підписана ОСОБА_3 , що свідчить про його згоду з викладеним в ній результатом тесту;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 , де зафіксований його результат, що становить 1,68‰ та також зазначені ознаки алкогольного сп`яніння. Акт не містить особистого підпису ОСОБА_1 ;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння під впливом лікарських препаратів, що понижують увагу та швидкість реакції від 10 квітня 2026 р., в якому також зазначені ознаки алкогольного сп`яніння та відсутній особистий підпис ОСОБА_1 ;

- рапортом поліцейського, в якому крім результату огляду вказано про відсторонення водія від керування транспортним засобом;

- поясненнями ОСОБА_1 від 10 квітня 2026 р., в яких він вказав «по суті даної події можу пояснити, що сьогодні 10.04.26 р. весь день перебував на кладовищі. Де проводив встановлення пам`ятника для своїх батьків разом зі своїми друзями, після чого ми разом випили трішки алкогольних напоїв, після чого я завіз їх додому та сам вирушив також до свого домоволодіння, та близько о 21:00 мене зупинили працівники поліції». Вказані пояснення містять особистий підпис ОСОБА_1

- відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовано як поліцейські переслідують та потім зупиняють автомобіль ВАЗ 2101, номерний знак НОМЕР_1 , оголошують водію про причини зупинки, а саме про непрацюючий задній правий габарит та недостатньо освітлені задні номери автомобілю. На вимогу поліцейського водій ОСОБА_1 надає посвідчення водія та документи на машину. При перевірці документів було виявлено відсутність техпаспорту на автомобіль та страхового полісу. Під час спілкування поліцейським у водія виявлені також ознаки алкогольного сп`яніння. На запитання чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої, наркотичні речовини та інше, відповів «Ні». Далі поліцейський пропонує водію пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки або у медичному закладі, а також роз`яснює, що водій має право відмовитись віт огляду та наслідки такої відмови. Водій погоджується пройти огляд на місці зупинки, пояснюючи при цьому, що він «випивший», «з кладбища». Далі ОСОБА_1 проходить тест та в очікуванні результату Драгера, проговорює, що «є вже, 100% є». Потім поліцейський повідомляє водію про результат тесту 1,68 проміле, а також про те, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення та про відсторонення його від керування транспортним засобом, вилучення посвідчення водія, а також оголошено його права та обов`язки, зокрема щодо надання ним пояснень. Надати пояснення ОСОБА_1 погодився. Під час складання протоколу водій намагався домовитись з поліцейським, щоб не складав протокол шляхом вмовляння, оскільки у нього не має коштів та він залишиться без прав. Після чого поліцейські оформлюють протоколи про адміністративні правопорушення (за ч.1 ст.130, ч.1 ст.126 та ч.1 ст. 121-3 КУпАП) за участю ОСОБА_1 та ознайомлюють з їх змістом останнього. ОСОБА_4 ніяких заперечень та зауважень до протоколів не надавав.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.

За такого ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.

Висновок суду першої інстанції про доведеність його вини у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованим, оскільки підтверджений наявними у справі.

Встановлені судом фактичні обставини щодо вчинення правопорушення не спростовані апелянтом, а тому доводи апеляційної скарги відхиляються.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, оскільки поліцейські підійшли до нього, коли він не рухався, то вони не заслуговують на уваги, оскільки з відеозапису (відеофайл signal 04-10-214744) чітко вбачається, що поліцейські на службовому автомобілі переслідували автомобіль ВАЗ 2101, номерний знак НОМЕР_1 , після зупинки якого, водію було оголошено причину зупинки та виявлено ознаки алкогольного сп`яніння.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що відеозапис, долучений поліцейським до протоколу, не є безперервним.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст.40 Закону України «Про національну поліцію» №580-VIII від 02 липня 2015 року поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою виявлення або фіксування правопорушення.

Норми законодавства про адміністративні правопорушення (КУпАП) не містять вимог щодо порядку фіксації факту керування порушником транспортними засобами або наслідків відхилення від вимог внутрішньовідомчих інструкцій, а тому ця обставина має доводитись за загальними вимогами щодо доказів (стаття 251 КУпАП).

Відеозапис, який приєднаний до протоколу про адміністративне правопорушення у справі, сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації, тому відеозапис є належним та допустимим доказом.

Не приймаються апеляційним судом посилання апелянта на відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №637399 від 10 квітня 2026 року відомостей про долучені до нього відеозаписів, оскільки в ньому є позначка про застосування нагрудного реєстратора № 4, а при направленні до суду долучений диск зі відеозаписами, на яких зафіксовано порядок проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння та оформлення поліцейськими адмінматеріалів.

Не є слушними посилання захисника на те, що ОСОБА_1 пояснень поліцейському не надавав, оскільки до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №637399 від 10 квітня 2026 року долучені пояснення, як написані зі слів останнього і ним підписані, наявна відповідна відмітка у протоколі про долучення пояснень і протокол підписаний водієм.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на відсутність у протоколі повних даних про прилад, яким проводився огляд ОСОБА_1 , надання останньому розпакованого мундштука та, як вважає захисник, незаконність проведення огляду, то вони не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Так, зазначення повних відомостей про прилад, яким проводився огляд водія на стан сп`яніння у протоколі про адміністративне правопорушення не передбачений нормативними актами, що регулюють порядок такого огляду. Натомість відомості про використаний при огляді ОСОБА_1 технічний прилад відображені у роздруківці тестування та акті огляду.

Інструкцією №1452/735 передбачено, що поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, та які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (пункт 1 Розділу ІІ).

Відповідно до пункту 5 Розділу ІІ Інструкції №1452/735 перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що ні до проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, ні після отримання його результатів ОСОБА_1 не вимагав надання йому документів щодо приладу вимірювальної техніки, не ставив під сумнів його відповідність встановленим нормам та не висував вимог щодо незгоди із результатами тестування.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до діючого законодавства водій самостійно вирішує, чи погоджується він з результатом, який отримано при проведенні огляду щодо стану сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного приладу, або не погоджується з отриманим результатом.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що в направленні на медичний огляд назва медичного закладу зазначені не повно, то таке не має значення, оскільки у цій справі огляд водія проведений на місці зупинки транспортного засобу.

Істотних порушень вимог закону в діях поліцейських, що можуть мати наслідком недопустимість зібраних доказів, судом також не встановлено.

Так, огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння здійснений за його згодою поліцейським з використанням спеціального технічного засобу - газоаналізатору DRAGER «ALKOTEST» №6810, роздруківка результату огляду, складений відносно нього протокол та пояснення з його слів, містять особистий підпис ОСОБА_1 , що свідчить про згоду з показниками приладу огляду. Під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейськими застосовано технічні засоби відеозапису, що відповідає вимогам частини 2 ст. 266 КУпАП.

Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Апеляційний суд наголошує, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Тобто належними та допустимими доказами доведено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №637399.

Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. Між тим, у справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, який підтверджений правомірно проведеним оглядом на стан сп`яніння.

Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов законного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстав для скасування постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не знаходить, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

При цьому, апеляційний суд також враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Бездітного Віктора Аркадійовича залишити без задоволення, постанову судді Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М. Базовкіна