Вирок від 28 липня 2026 р. у справі №741/716/26 — Носівський районний суд Чернігівської області

Номер провадження 1-кп/741/131/26

Єдиний унікальний номер 741/716/26

ВИРОК

іменем України

29 липня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Носівка кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №12026275530000017 від 07 квітня 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тур`я Щорського району Чернігівської області, громадянина України, неодруженого, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, раніше не судимого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 у лютому 2022 року неподалік залізничного переїзду у м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області по вул. Привокзальній біля території колишнього блокпосту, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у порушення вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, знайшов тридцять бойових патронів, що є боєприпасами з них: тринадцять патронів - 5,45 мм. (5,45х39), є бойовими проміжними патронами з кулями із сталевими сердечниками, два патрони - 5,45 (5,45х39) є бойовими проміжними патронами з кулями підвищеної пробивної здатності, десять патронів – 5,56х45 мм Nato з кулями зі сталевими сердечниками, один патрон – 7,62 мм (7,62х39) з кулею із сталевим сердечником, чотири патрони – 7,62х51 мм Nato є бойовими гвинтівочно-кулеметними патронами з кулею із свинцевим сердечником та з мотивів цікавості з метою можливого використання в якості брелків, забрав, обернувши їх у своє володіння та в подальшому зберігав вказані бойові припаси без передбаченого законом дозволу в приміщенні житлового будинку за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 до вилучення працівниками поліції під час проведення санкціонованого обшуку 23 квітня 2026 року.

Такі дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, тобто придбання та зберігання боєприпасів, без передбаченого законом дозволу.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів по справі, ураховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину в інкримінованому йому діянні, ніхто з учасників не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, зокрема, щодо часу, місця, способу його вчинення, кількості вишуканих бойових припасів, їх калібру, вірно розуміють зміст цих обставин, в суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників процесу, а тому відповідно до ч. 3 ст. 26, ч. 3 ст. 349 КПК України суд вважає за недоцільне проводити дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і клопотання про дослідження яких не було заявлене сторонами кримінального провадження, обмежившись лише показаннями обвинуваченого та матеріалами кримінального провадження, які характеризують його особу й стосуються процесуальних витрат та речових доказів.

Здійснюючи судовий розгляд кримінального провадження відповідно до наведених вище приписів кримінально-процесуального закону, суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Також суд роз`яснив положення щодо змагальності та диспозитивності судового розгляду кримінального провадження, з`ясувавши розуміння їх змісту учасниками судового провадження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю, не оспорював фактичні обставини справи та пояснив, що, дійсно, вчинив злочин, який йому інкриміновано. Підтвердив правильність, викладених в обвинувальному акті обставин, що кількості, виду та розміру калібру патронів, які він зберігав. Надавати додаткові свідчення щодо місця, часу, способу вчинення кримінального правопорушення та відповідати на запитання прокурора чи суду відмовився. У скоєному щиро каявся.

У суду не виникає будь-якого сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим ОСОБА_4 змісту обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Прокурор у судовому засіданні просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення та призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком на два роки.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали, та вважали недоцільним їх дослідження в судовому засіданні.

Отже, об`єктивно з`ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, суд уважає, що дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України як незаконне придбання, носіння, зберігання, бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2013 року № 7, ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують (обтяжують) покарання.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати у зв`язку з відстрочкою.

Так, суд ураховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Досліджені дані про особу ОСОБА_4 указують на те, що він на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває і раніше не перебував, раніше до кримінальної відповідальності не з притягувався, за місцем його проживання скарг до Носівської міської ради не надходило.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення, а також бере до уваги те, що обвинувачений до кримінальної відповідальності притягається вперше.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Так, суд, вирішивши питання, передбачені ст. 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст. 65 КК України, у тому числі встановлені судом обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до переконання, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції частини 1 статті 263 КК України за вказане кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі на мінімальний строк.

Згідно з приписами ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд ураховує, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, сталі соціальні зв`язки, однак офіційно не працевлаштований, за місцем проживання органом місцевого самоврядування негативно не характеризується, щиро розкаявся у вчиненому, повністю визнав свою вину, стверджував, що зробив для себе правильні висновки та запевнив суд, що подібного більше не вчинятиме. Суд також враховує позицію прокурора, який уважав, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбування покарання.

Зазначені обставини в своїй сукупності, на переконання суду, свідчать про можливість виправлення обвинуваченого без відбуття покарання та прийняття судом рішення про звільнення ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку з покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1,2, ч.1 ст.76 КК України, що найбільше відповідатиме меті призначення покарання відповідно до ст. 50 КК України, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Контроль над поведінкою, способом життя та роботи, протягом всього строку відбуття покарання із випробуванням, надає можливість органу пробації аналізувати інформацію з метою визначення рівня ресоціалізації (виправлення засудженого).

Разом із цим суд, діючи відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. ст. 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення мети покарання відповідно до ст. 50 КК України.

Щодо тривалості іспитового строку, то суд зауважує, що іспитовий строк містить у собі погрозу реального виконання покарання, якщо засуджений не буде виконувати умови випробування, і можливість остаточного звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов`язки. Встановлення іспитового строку полягає і в тому, що за засудженою особою здійснюється контроль з боку органів пробації. Крім того, іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

Встановлення в даному випадку судом іспитового строку терміном один рік є виправданим з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше не судимий, і достатнім для того, щоб засуджений довів своє виправлення без реального відбування основного покарання.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судової експертизи зброї у розмірі 11552 грн 64 коп. підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.

Запобіжний захід не застосовувався. Підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили судом не встановлено.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 349, 368, 371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.

На підставі п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 :

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати за проведення судової експертизи зброї у розмірі 11552 (одинадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) грн 64 коп.

Речові докази у кримінальному проваджені:

- чотири патрони калібру 7,62 х 51 мм Nato з кулею зі свинцевим сердечником, виробництва компанії CBC Global Ammunition, десять патронів калібру 5,56х45 мм Nato виробництва фірми « IVI» (Industries Valcartier Inc.) та один патрон калібру 7,62 мм (7,62 х 39), виробництва СРСР, які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів ВП № 4 (м. Носівка) Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області, - знищити.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Носівський районний суд Чернігівської області - протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_5