Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №750/2327/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/2327/26

Провадження № 2/750/1866/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді – Слісаря А.В.,

за участю секретаря – Примак Т.В.,

представника відповідача – Семенюк М.О.,

розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

у лютому 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8932492 в сумі 99900 грн. 00 коп. та судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Обґрунтовано позов, тим, що 06.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 8932492, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 37000 грн зі сплатою процентів за користування ним відповідно до умов договору. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти. У свою чергу, відповідач не виконував умови кредитного договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 99900 грн 00 коп. 24.12.2025 року між ТОВ «Авентус Україна » та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 24122025/3. На даний час право вимоги до відповідача за кредитним договором № 8932492 від 06.04.2025 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено для розгляду по суті.

09.06.2026 представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву в якому позов визнав частково в сумі 27190 грн. В обґрунтування відзиву зазначив, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Відповідно до довідки № 642/70/3703 від 07.07.2025р., довідки № 2651/7713 від 22.04.2026р. та довідки № УВК/1303 від 13.05.2026р. Відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом та брав у 2022, 2023, 2025 роках і бере у 2026 році безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України. Згідно із позовною заявою та розрахунком заборгованості Позивач просить стягнути із Відповідача заборгованість по відсотках у розмірі 44 400 грн., які нараховані за період із 06.04.2025р. по 03.09.2025року. та штраф у розмірі 18500 грн., який нараховано за період 09.06.2025р. по 01.07.2025р., тобто в період дії правового режиму воєнного стану, що є складовою особливого періоду. Отже, Відповідач як військовослужбовець має право на користування пільгою, яка полягає у несплаті ним відсотків за користування кредитом, штрафу, які виникли на підставі договору про надання споживчого кредиту №8932492 від 06.04.2025 р. за період із 06.04.2025р. по 03.09.2025 року. Таким чином, вимога Позивача про стягнення заборгованості по відсотках у розмірі 44 400,00 грн. та штрафу у розмірі 18 500 грн. не підлягає до задоволення. Крім того, вимога про стягнення штрафу не підлягай задоволені ще й на тій підставі, що штраф у розмірі 18500 грн. нараховано за період дії правового режиму воєнного стану, а відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного стану у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

15.06.2026 представником позивача подано письмову відповідь на відзив, в якій представник просив позов задовольнити з підстав викладених у позові.

У судове засідання, представник позивача не з`явився, у позові дав згоду на заочний розгляд справи, просив задовольнити позов, а справу слухати за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково в розмірі 27190 грн. з підстав наведених у відзиві на позов. Визнала, що відповідач отримав кошти у кредит у сумі 37000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 8932492, який підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Згідно з п.1.3 договору товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 35000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 1.4 договору кредит надано строком на 360 днів. Кінцева дата погашення кредиту 31.03.2025.

16.04.2025 між сторонами було укладено додаткову угоду до Договору № 8932492 про надання споживчого кредиту від 06.04.2025, якою сторони домовились збільшити суму кредиту на 2000 грн.

24.12.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 24122025/3 (далі – Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (копія витягу з Договору факторингу додається).

Згідно п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників – підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до Реєстру боржників від 24.12.2025 до Договору факторингу № 24122025/3 від 24.12.2025 (витяг з Реєстру боржників додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 99900,00 грн., з яких:

- 37 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 44 400,00 грн. – сума заборгованості за відсотками;

- 18 500,00 грн. – сума заборгованості за пенею, штрафами.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено позивачем, відповідач свої зобов`язання за кредитним зобов`язаннями належним чином не виконував, у зв`язку з чим за кредитним договором № 8932492 від 06.04.2025 утворилась заборгованість в розмірі 99900 грн, з яких: 37000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 44400 грн. - сума заборгованості за відсотками; 18500 грн. – сума заборгованості за пенею, штрафом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України.

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Враховуючи вищенаведене та приписи частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки відповідач приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України та під час дії особливого періоду, проценти за користування кредитом відповідачу не нараховуються.

Враховуючи наведені норма закону вимога про стягнення з відповідача відсотків в розмірі 44400 грн задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобовязання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обовязку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України 2102-IX від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану`введено воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Отже, стягнення заборгованості за штрафом в розмірі 18500 грн. за кредитним договором від 06.04.2025 року в період дії воєнного стану не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Як вбачається із Розрахунку заборгованості Відповідач заплатив на користь Позивача 06.05.2025р. з метою погашення кредиту кошти у сумі 9810 грн., які останній зарахував як погашення відсотків, тому заборгованість по тілу кредиту становить 37000 грн – 9810 грн = 27 190 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заборгованість ОСОБА_1 за договором від 06.04.2025 року, яка підлягає стягненню на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» становить 27190 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов (27,22 %), стягненню з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 724 грн. 71 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 (останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 8932492 в розмірі 27190 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 724 грн 71 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. СЛІСАР