Вирок від 30 липня 2026 р. у справі №509/5005/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/5005/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження №12026163380000088 від 14.07.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Дівоче Олександрійського району Кіровоградської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого Овідіопольським районним судом Одеської області від 29.06.2026 року за ст.390-1 КК України до покарання у виді об меження волі на строк 2 року, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробування з іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_3 протягом останніх трьох років проживає однією сім`єю зі своїм вітчимом - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , де останні ведуть спільне господарство, пов`язані взаємними правами та обов`язками, характерними для сімейних відносин.

Згідно з рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 28.05.2026 року у справі №509/3298/26, ОСОБА_3 виданий обмежувальний припис на строк 6 місяців із забороною спілкуватися, вести телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_6 або контактувати з ним через інші засоби зв?язку особисто і через третіх осіб.

03 червня 2026 року обвинувачений ОСОБА_3 був належним чином ознайомлений із зазначеним вище рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області, з умовами обмеження та з юридичними наслідками у разі їх порушення.

12.07.2026 року приблизно о 21:00 годині обвинувачений ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою з`ясування міжособистісних стосунків, з мотивів неповаги до встановлених судом обмежень, нехтуючи обов`язковими приписами та обмеженнями суду, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , за спільним місцем проживання з ОСОБА_6 , де почав вчиняти конфліктну ситуацію та ображати останнього нецензурною лайкою, тим самим не виконав обмежувальну заборону, встановлену рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 28.05.2026 у справі №509/3298/26.

Крім того, продовжуючи систематично вчиняти дії, спрямовані на невиконання обмежувального припису, обвинувачений ОСОБА_3 13.07.2026 року приблизно о 20:30 год., діючи умисно з метою з`ясування міжособистісних стосунків, з мотивів неповаги до встановлених судом обмежень, нехтуючи обов`язковими приписами та обмеженнями суду, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , за спільним місцем проживання з ОСОБА_6 , де почав вчиняти конфліктну ситуацію та ображати останнього нецензурною лайкою, тим самим не виконав обмежувальну заборону, встановлену рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 28.05.2026 у справі №509/3298/26.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ст.190-1 КК України як умисне невиконання обмежувального припису.

Частиною 2 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

В обвинувальному акті прокурор Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_7 вважає за доцільне та просить суд, у відповідності до положень ч.1 ст.302 КПК України, враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, з роз`ясненням змісту встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також наслідки надання підозрюваним згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку, розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_3 надав письмову заяву, в якій зазначає, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення він беззастережно визнає, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами.

Також, у вказаній заяві зазначив, що йому роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Крім того, в заяві обвинувачений ОСОБА_3 вказав, що його згода на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без його участі є добровільною.

Добровільність беззаперечного визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_3 , його згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності підтвердила захисник обвинуваченого ОСОБА_8 , засвідчивши своїм підписом у вказаній заяві.

Потерпілий ОСОБА_6 надав письмову заяву, в якій просить суд розглядати кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, вважає, що досудовим розслідуванням обставини вчинення кримінального правопорушення встановлені в повному обсязі та їх не оспорює.

Також, у вказаній заяві потерпілий зазначив, що йому роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Враховуючи викладене, та те, що обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, його заяву, в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням заяви потерпілого та клопотання прокурора, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

При цьому, у відповідності до частини 4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали справи, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.390-1 КК України, а саме вчинив умисне невиконання обмежувального припису.

У відповідності до частини 2 ст.382 КПК України у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, які підтверджують обставини, встановлені судом.

ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззастережно визнає, його позиція є добровільною.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ст.390-1 КК України.

Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Частиною 1 статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком, особу винного, який не працює, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше судимий Овідіопольським районним судом Одеської області від 29.06.2026 року за ст.390-1 КК України до покарання у виді об меження волі на строк 2 року, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробування з іспитовим строком 1 рік.

Обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого є щире каяття.

Судом встановлено обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого, - вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою перебуває у сімейних обставинах.

Враховуючи сукупність наведених обставин справи, та дотримуючись принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку про доцільність призначення ОСОБА_3 за вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України покарання у виді обмеження волі в межах санкції даної статті.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Як убачається з роз`яснень п.п. 25, 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7за сукупністю вироків (ст. 71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили. При застосуванні правил ст.71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Судом встановлено, що вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 29.06.2026 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення або кримінального проступку і у відповідності до п.п. 1,2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України виконає покладені на нього обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, застосувано до засудженого Рубана обмежувальні заходи у виді направлення його для проходження програм для кривдників, строком на 1 (один) місяць, поклавши на нього обов?язок пройти цю програму. Організацію та забезпечення проходження Рубаном виконання програми для кривдників – покладено на Великодолинську селищну раду Одеського району Одеської області.

Роз?яснено Рубану, що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої, такі заходи застосовані судом – є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.

Вказаний вирок суду було отримано ОСОБА_3 30.06.2026 року, про що свідчить копія відповідної розписки ОСОБА_3 , долучена прокурором.

Вирок набрав законної сили 30.07.2026 року.

Оскільки дане кримінальне правопорушення, вчинено ОСОБА_3 в період іспитового строку після ухвалення попереднього вироку, то обвинуваченому слід призначити остаточне покарання за правилами ст.71 КК України за сукупністю вироків у виді обмеження волі, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, невідбутого покарання за попереднім вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 29.06.2026 року.

Згідно ч.2 ст.71 КК України при складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.58 КВК України, строк покарання обчислюється з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Процесуальні витрати на залучення експертів відсутні.

Речові докази відсутні.

Керуючись ст. 374, 381-382, 394, 424, 473, 475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України і призначити йому покарання за ч.1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 29.06.2026 року, та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки 1 (один) місяць.

Строк покарання обчислювати з дня прибуття і постановки засудженого ОСОБА_3 на облік у виправному центрі.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий: ОСОБА_1