Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №444/2264/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 444/2264/26 Головуючий у 1 інстанції: Оприск З.Л.

Провадження № 33/811/1261/26 Доповідач: Березюк О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року. Львівський апеляційний суд у складі: судді судової палати у кримінальних справах Березюка О.Г., розглянувши у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жовківського районного суду Львівської області від 07 липня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,

встановив:

Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 07.07.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

Згідно постанови суду ОСОБА_1 05.05.2026 року близько 08:15 год. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме висловлювався нецензурно в її сторону, чим могло бути завдано шкоду її психологічному здоров`ю.

На дану постанову ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

При цьому апелянт зазначає, що судом першої інстанції справа розглянута не повно та необ`єктивно, зокрема судом не врахованого того, що докази наявні в матеріалах справи слід визнати неналежними та недопустимими доказами, зокрема протокол про адміністративне правопорушення, в якому належним чином не викладено суті обвинувачення та зазначено, що шкода не заподіяна, а могла бути заподіяна, тобто таке ґрунтується на припущеннях. Також апелянт зазначає, що судом необґрунтовано взято до уваги того, що між ним та ОСОБА_2 існують постійні конфліктні ситуації з приводу майна, в тому числі подія 05.05.2026 року була пов`язана щодо цього. Також апелянт зазначає, що ОСОБА_2 заподіяла йому тілесні ушкодження та з приводу цього висловлювався в тому числі нецензурною лайкою.

На апеляційний розгляд ОСОБА_1 не прибув та про причини неявки не повідомив, хоча про дату та час розгляду справи він був повідомлений належним чином, а отже у відповідності до ч.6 ст.294 КУпАП його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи № 444/2264/26 та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Як на докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП суд першої інстанції покликався у судовому рішенні на протокол про адміністративне правопорушення ВАВ №955867 від 05.05.2026 року, рапорт працівника поліції, форму оцінки ризиків та відеозапис.

Проаналізувавши у сукупності письмові докази, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд доходить висновку, що матеріали справи не містять достатніх належних та допустимих доказів, які б доводили поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції частини 1 статті 173-2 КУпАП, які б підпадали під ознаки дій психологічного характеру щодо ОСОБА_2 за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Встановлені апеляційним судом обставини, зокрема на підставі дослідження доказів у справі, свідчать про те, що між ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_2 виникла конфліктна ситуація (а саме сварка між обома особами) з приводу побутових питань, що не свідчать про наявність у ОСОБА_1 ознак кривдника чи його явної фізичної або психологічної переваги над постраждалою, зважаючи на його характеризуючи данні, а саме ОСОБА_1 , 1941 року народження, тобто є особою похилого віку (85 років) та є інвалідом ІІ групи.

Крім того, при з`ясуванні обставин вчинення правопорушення та встановленні наявності або відсутності в діях особи ознак фізичного чи психічного домашнього насильства, важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Сварку можна визначити як суперечку, емоційно неконтрольоване негативне спілкування, предметом якого найчастіше є неузгодження щодо дрібних побутових питань, яке полягає у доведенні кожною стороною власної правоти, із вживанням сторонами взаємних образ та звинувачень.

Конфліктом є особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони.

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже наявна одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Отже, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації (побутової сварки) із використанням образливих слів не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність визначених ст.251 КУпАП достатніх і належних доказів, обов`язок щодо збирання яких покладається на особу, уповноважену на складання протоколу про адміністративне правопорушення, на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

При цьому, апеляційний суд наголошує, що суд першої інстанції не мав права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

При цьому, як свідчить зміст протоколу серії ВАВ № 955867 від 05.05.2026 року, викладена у ньому суть адміністративного правопорушення не відповідає юридичному формулюванню та ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол, оскільки такий ґрунтується на припущеннях щодо можливої заподіяної шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 , при цьому суд першої інстанції формулюючи доведене звинувачення відносно ОСОБА_1 також виклав його у формі припущення, оскільки доведенню поза розумним сумнівом підлягає не лише факт вчинення дій, що містять ознаки насильства, а також заподіяння такими діями шкоди потерпілому.

Отже, суть правопорушення, викладена в протоколі ВАВ № 955867 від 05.05.2026 року та в постанові суду першої інстанції, не відповідає правовій кваліфікації складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Таким чином апеляційний суду вважає, що висновки суду першої інстанції з цього приводу не відповідають фактичним обставин справи.

Згідно з ч.2 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі Кобець проти України (з урахуванням первісного визначення принципу поза розумним сумнівом у справі Авшар проти Туреччини) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже, постанова суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП підлягає скасуванню як незаконна, а провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Постанову Жовківського районного суду Львівської області від 07 липня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, скасувати та провадження у справі №444/2264/26 відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського

апеляційного суду Березюк О.Г.