Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №677/1701/25 — Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/1701/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.07.2026 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Вознюка Р.В.,

за участі секретаря судового засідання Фартушок А.Р.,

справа № 677/1701/25,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа – приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Грибчик Анатолій Мусійович,

предмет позову – про встановлення факту родинних відносин та визнання недійсним заповіту,

представник позивача адвокат Сидорук Д.В.,

представник відповідача адвокат Головатюк Л.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду справу, за правилами загального позовного провадження.

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

16.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до Красилівського районного суду Хмельницької області із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, визнання заповіту недійсним.

Позов обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько ОСОБА_3 , який на час смерті одиноко проживав у належній для дядька квартирі під АДРЕСА_1 .

До складу спадщини ОСОБА_3 входять вищезазначена квартира та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Чепелівського старостинського округу Красилівської міської ради.

Позивач є спадкоємцем другої черги за правом представлення як син померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , яка була сестрою ОСОБА_3 , та прийняв спадщину, подавши заяву про її прийняття приватному нотаріусу Хмельницького районного нотаріального округу Грибчику А. М.

Від нотаріуса позивач дізнався про наявність посвідченого приватним нотаріусом Грибчиком А. М. заповіту ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , відповідно до якого спадкодавець заповів усе своє майно відповідачу.

Позивач незгідний із даним заповітом та вважає його недійсним, так як він не відповідає дійсній волі ОСОБА_3 , складений та посвідчений з грубим порушенням вимог закону.

Стверджує, що у зв`язку із захворюванням очей ОСОБА_3 мав дуже поганий зір, переніс операцію на очах, практично осліп та був незрячим, не міг читати та писати, у зв`язку із чим при складені та посвідчення будь-яких офіційних документів від імені ОСОБА_3 їх текст зачитувався йому та підписувався за нього іншими особами.

За таких обставин, у відповідності до вимог п. 2 та п. 6 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус Грибчик А. М. зобов`язаний був забезпечити ознайомлення ОСОБА_3 із змістом даного документа та прочитати вголос ОСОБА_3 його текст, на підтвердження чого зробити на ньому відповідну відмітку.

Однак, нотаріус Грибчик А. М. не забезпечив ознайомлення ОСОБА_3 із змістом оспорюваного заповіту та не зачитував ОСОБА_3 його тексту, доказом чого серед іншого є відсутність на ньому відповідного запису про це.

Зазначені порушення вимог щодо прядку посвідчення правочинів призвели до того, що ОСОБА_3 не ознайомившись із текстом оспорюваного заповіту самостійно та не будучи ознайомлений із ним нотаріусом не знав та не міг знати його дійсного змісту, у зв`язку із чим заповіт не відповідає його волі, складений та посвідчений з порушенням встановленого для цього порядку.

Крім того, в архівах органів РАЦС не зберігається та на даний час відсутній актовий запис про народження матері позивача ОСОБА_5 , 1926 року народження, у зв`язку із чим на даний час він не має можливості документально підтвердити свої родинні відносини із дядьком ОСОБА_3 , а тому вимушений звертатися до суду про встановлення юридичного факту.

Встановлення факту родинних відносин необхідно позивачу для реалізації його спадкових прав.

Зважаючи на вказане позивач просив позов задовольнити, встановити факт, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним братом ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його дядьком та визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_3 складеного на ім`я ОСОБА_2 посвідчений 23.03.2023 року приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Грибчиком А.М., зареєстрований у реєстрі під № 428.

Представник відповідача ОСОБА_6 подала до суду відзив, у якому щодо задоволення позовних вимог заперечила, вказала, що відповідач спільно проживала з ОСОБА_3 з вересня 2014 року у її будинку до дня смерті ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 . Вели спільне господарство, мали спільний бюджет. ОСОБА_3 склав заповіт добровільно.

ОСОБА_3 міг читати та писати, особисто ознайомлювався та підписував офіційні документи, зокрема ОСОБА_3 особисто укладав та підписував додаткові договори до Договору оренди землі від 06.07.2021 року та від 30.04.2024 року, особисто отримував пенсію в відділенні АТ «ОЩАДБАНК», де у відповідних документах ставив свій підпис.

В ході судового розгляду позивач та його представник вимоги позову підтримали, просили задовольнити.

Відповідач та її представник, в ході судового розгляду, вимог позову не визнали, в задоволенні просили відмовити у зв`язку з його недоведеністю.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

17.10.2025 представник відповідача ОСОБА_6 надіслала до суду відзив.

18.11.2025 представник відповідача ОСОБА_6 надіслала до суду клопотання про витребування доказів та виклик свідків.

18.11.2025 позивач надіслав до суду клопотання про витребування доказів та виклик свідків.

14.01.2026 позивач надіслав до суду клопотання про витребування доказів та виклик свідків.

10.03.2026 представник відповідача ОСОБА_6 надіслала до суду заяву про допит відповідача ОСОБА_2 як свідка.

24.07.2026 позивач надіслав до суду клопотання про допит свідка.

24.07.2026 протокольною ухвалою суду оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомлено, що рішення буде ухвалено та проголошено 31.07.2026.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

23.09.2025 відкрито провадження у справі.

18.11.2025 ухвалою суду задоволено клопотання представників сторін, витребувано заявлені докази, викликано в судове засідання свідків.

14.01.2026 ухвалою суду задоволено клопотання позивача, витребувано заявлені докази, викликано в судове засідання свідків.

10.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду, задоволено клопотання представника відповідача про допит ОСОБА_2 , як свідка.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено актовий запис №104.

Після його смерті відкрилася спадщина до складу якої входить квартира за адресою АДРЕСА_3 , та земельні ділянки з кадастровим номером 6822789100:02:004:0015 площею 1,5675 га, цільове призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельні ділянки з кадастровим номером 6822789100:04:005:0151 площею 0,4466 га, цільове призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №23-2025, відкритої до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , із заявами про прийняття спадщини звернулися відповідач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1

ОСОБА_3 20.12.2018 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Красилівського районного нотаріального округу Шлейник М.С., зареєстрований у реєстрі під № 1823, згідно з яким ОСОБА_3 заповів належну йому квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 . У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 через хворобу очей не може підписати заповіт, за його дорученням, у його та у присутності нотаріуса, текст заповіту підписано ОСОБА_8

ОСОБА_3 23.03.2023 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Грибчиком А.М., зареєстрований у реєстрі під № 428, згідно з яким ОСОБА_3 заповів усе належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось, і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право, відповідачу ОСОБА_2 . Заповіт підписано ОСОБА_3 власноручно.

30.06.2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 було укладено Договір дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Шлейник М.С. У зв`язку з хворобою ОСОБА_3 за його дорученням, у його та у присутності нотаріуса, текст договору підписано ОСОБА_9 .

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 22.12.2022 у справі №677/854/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 , третя особа приватний нотаріус Красилівського районного нотаріального округу Шлейник М.С., про визнання недійсним договору дарування, позов ОСОБА_3 задоволено, визнано недійсним договір дарування від 30.06.2020 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Красилівського районного нотаріального округу Шлейник М.С. та зареєстрований в реєстрі за № 715.

Мотивуючи рішення, суд зазначив, що ОСОБА_3 через вади зору не мав об`єктивної можливості особисто прочитати текст договору дарування, а вголос текст йому не зачитувався, що свідчить про те, що позивач не усвідомлював змісту правочину, а його волевиявлення не відповідало внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених оспорюваним договором дарування. Оскільки під час укладення правочину позивач помилявся щодо його правової природи (вважав, що складає заповіт), суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Крім того, з матеріалів цивільної справи №677/854/21, зокрема ордера серії ХМ №027993, представником позивача ОСОБА_3 у справі №677/854/21 виступав адвокат Сидорук Д.В.

Згідно з копіями платіжних інструкцій (а. с. 36–60), витрати на оплату комунальних послуг за квартирою за адресою: АДРЕСА_3 (особовий рахунок НОМЕР_2 ), здійснювала ОСОБА_10 .

06.07.2021 між ОСОБА_3 та ТОВ «МРІЯ ФАРМІНГ ПОЛІССЯ» було укладено Додатковий договір до Договору оренди землі від 23.09.2016 року щодо земельної ділянки площею 0,4466 га з кадастровим номером 6822789100:04:005:0151. Вказаний додатковий договір підписаний Орендодавцем ОСОБА_3 власноручним підписом.

30.04.2024 між ОСОБА_3 та ТОВ «МРІЯ ФАРМІНГ ПОЛІССЯ» було укладено Додатковий договір до Договору оренди землі від 23.09.2016 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822789100:04:005:0151. Вказаний додатковий договір підписаний Орендодавцем ОСОБА_3 власноручним підписом.

Згідно з листом АТ «Ощадбанк» від 11.12.2025 ОСОБА_3 з січня 2023 року по листопад 2023 року пенсію отримував на вкладний рахунок № НОМЕР_3 та щомісяця отримував кошти в ТВБВ №10022/081 філії - Хмельницького обласного управління АТ «Ощадбанк». З грудня 2023 року пенсія надходила на картковий рахунок № НОМЕР_4 , яку останній отримував через АТМ (банкомат).

У наданих АТ «Ощадбанк» платіжних інструкціях на видачу готівки в графі «підпис отримувача» містяться підписи ОСОБА_3 про отримання ним грошових коштів у ТВБВ № 10022/081 філії — Хмельницького обласного управління АТ «Ощадбанк», а саме: 14.01.2023 на суму 5340 грн; 14.02.2023 на суму 5350 грн; 14.03.2023 на суму 6150 грн; 14.04.2023 на суму 6156 грн; 13.05.2023 на суму 5950 грн; 14.06.2023 на суму 5950 грн; 14.07.2023 на суму 5950 грн; 12.08.2023 на суму 5990 грн; 14.09.2023 на суму 5960 грн; 14.10.2023 на суму 5970 грн; 14.11.2023 на суму 5962 грн.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомила, що ОСОБА_3 є дядьком позивача. Мати позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були рідними братом та сестрою. В 2023 році бачилася з ОСОБА_3 . Їй не відомо про малограмотність чи проблеми з зором ОСОБА_3 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомила, що знала ОСОБА_3 . Позивач є його племінником. ОСОБА_3 бачив добре, але не вмів читати та писати. Мав катаракту, операцію робив в 2024 році.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 вказав, що ОСОБА_3 є його та позивача дядьком по лінії матері. ОСОБА_3 ніколи не ходив до школи, не читав через неграмотність. З 2006 по 2008 рік мав катаракту почергово на обох очах. ОСОБА_3 бачив, можливо, на 20-30 відсотків.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 повідомив, що є троюрідним братом позивача. Мати позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були рідними братом та сестрою. Про проблеми з зором свідку не відомо, однак знає, що ОСОБА_3 керував автомобілем та мотоциклом.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 повідомив, що ОСОБА_3 є дядьком позивача. Мати позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були рідними братом та сестрою. В 2024 році чув від ОСОБА_3 , що він скаржився на зір. Про операцію ОСОБА_3 нічого не чув.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 повідомила, що проживала по сусідству з ОСОБА_2 . Відповідач та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю. Про малограмотність чи проблеми з здоров`ям ОСОБА_3 їй не відомо. ОСОБА_3 читав у її присутності.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 повідомила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 жили однією сім`єю. Позивача побачила лише на похороні ОСОБА_3 . Позивач сварився з ОСОБА_2 , шарпав її.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 повідомила, що ОСОБА_2 є її тіткою. З вересня 2014 року ОСОБА_2 почала жити з ОСОБА_3 однією сім`єю. Про хворобу очей ОСОБА_3 свідку не відомо. ОСОБА_3 читав газети, на зір не скаржився, був грамотним, писав записи.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 повідомила, що з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 познайомилась в 2014 році, вони жили як подружжя до смерті ОСОБА_3 . Заперечила наявність у ОСОБА_3 проблем із зором, вказала, що бачила його за читанням газет та журналів.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 повідомила, що є давньою знайомою ОСОБА_2 . Її чоловік ОСОБА_3 був грамотним, говорив про політику, користувався телефоном, не раз читав газети без окулярів.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_1 повідомив, що знав ОСОБА_3 з 2019 року, вони були хорошими сусідами. У ОСОБА_3 був чудовий зір. На зір ОСОБА_3 не скаржився.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 повідомила, що є племінницею ОСОБА_2 . ОСОБА_3 та ОСОБА_2 жили разом з 2014 року. ОСОБА_3 на зір не скаржився, сам читав інструкції до ліків та SMS на телефоні.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 повідомила, що є сусідкою ОСОБА_2 . Знала ОСОБА_3 з 2010 року, часто спілкувалась з ним. ОСОБА_3 не скаржився на поганий зір. Проте, що в нього були проблеми з зором вона не помічала.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 повідомив, що він зі згоди власника квартири проживає в квартирі ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , сплачує комунальні платежі за неї. У ОСОБА_3 не було проблем із зором, за пів року до своєї смерті ОСОБА_3 читав свідку газету.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 повідомив, що з дитинства жив по сусідству з ОСОБА_3 . ОСОБА_3 жив в с. Чепелівка, а потім переїхав в Красилів, хоча часто навідувався в село до сестри. Чи був ОСОБА_3 малограмотним йому не відомо. ОСОБА_3 погано бачив. Свідок робив за сестру ОСОБА_3 платіжки за комунальні послуги. Причини цього йому не пояснювали. Припускає, що ОСОБА_3 приїзжав вже після того, як треба було їх подати, а тому не міг це робити самостійно.

Допитана в якості свідка відповідач ОСОБА_2 повідомила, що з 2014 року по день смерті ОСОБА_3 проживала з ним однією сім`єю. ОСОБА_3 не мав проблем з зором, ніколи до лікарів щодо зору не звертався. Документи підписував самостійно. Саме ОСОБА_25 , який є представником позивача у цій справі, та в 2022 році здійснював представництво інтересів ОСОБА_3 у справі про оскарження договору дарування, радив оспорювати договір з підстав проблем з зором, для чого пропонував отримати довідку в лікарні. В суді в тій справі свідчила за вказівкою адвоката, оскільки це було необхідно для справи. Після закінчення розгляду справи про оспорювання договору дарування ОСОБА_3 сказав їй, що діло йде до старості, і що хоче заповісти все майно їй. Заповіт посвідчив в приватного нотаріуса ОСОБА_26 та приніс їй показати.

З позивачем ОСОБА_3 не спілкувався. Після смерті ОСОБА_3 вона зателефонувала ОСОБА_1 щоб повідомити про це, на що той відповів « ОСОБА_27 вмирає, він був поганим дядьком».

Показання свідка ОСОБА_28 не містять інформації, яка б підтверджувала чи спростовувала обставини, які мають значення для розгляду цієї справи, а тому є неналежним доказом.

V. Оцінка суду

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У другу чергу, відповідно до ст.1262 ЦК України, право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Згідно ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої цієї статті племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Згідно чинного на час відкриття спадщини законодавства, спадкоємцем, що прийняв спадщину, вважається особа, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, ця особа не заявила про відмову від спадщини, а також спадкоємцем, що прийняв спадщину, є особа, яка на час відкриття спадщини не проживала постійно із спадкодавцем, однак у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.3 ст.1268, ч.1 ст.1269 ЦК України).

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно з ч. 1, ч 2 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.06.2022 року в справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).

За змістом ч.ч.1-2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить визнати недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 , посвідчений 23.03.2023 року приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Грибчиком А.М. та зареєстрований у реєстрі за № 428, посилаючись на порушення нотаріусом Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при посвідченні оспорюваного заповіту, у зв`язку з чим заповіт не відповідає волі спадкодавця.

В свою чергу, заперечуючи проти позову, сторона відповідача у відзиві вказувала, що ОСОБА_29 не мав вад зору, а оспорюваний заповіт відповідав його волі.

У ході судового розгляду представник позивача ОСОБА_25 вказав саме на недотримання форми заповіту, як на підставу для визнання його недійсним. Свою позицію він обґрунтував тим, що нотаріус на порушення пунктів 3, 6 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не прочитав текст заповіту вголос ОСОБА_3 , який мав вади зору, у зв`язку з чим заповіт складений з недотриманням його форми, оскільки у ньому відсутній запис про те, що нотаріусом було прочитано текст заповіту ОСОБА_3 вголос, і, як наслідок, цього, неможливо встановити дійсну волю спадкодавця.

Суд зауважує, що приписи ч.1 та ч. 2 ст. 1257 ЦК України розмежовують підстави недійсності заповіту залежно від характеру виявленого дефекту, що тягне за собою відмінні юридичні наслідки.

Так, ч. 1 ст. 1257 ЦК України встановлює абсолютну недійсність (нікчемність) заповіту в силу прямої вказівки закону, яка є наслідком недотримання імперативних вимог щодо його форми та порядку посвідчення (процедурний дефект). Натомість частина друга цієї статті визначає підстави для визнання заповіту недійсним, - встановлення обставини того, що волевиявлення не було вільним і не відповідало справжній волі спадкодавця (дефект волі).

Посилання представника позивача на «неможливість встановлення дійсної волі ОСОБА_3 у зв`язку з порушенням форми заповіту» не є твердженням про те, що воля заповідача була іншою, ніж викладена в заповіті, і є лише висловлюванням сумніву у волі спадкодавця, а тому така позиція представника позивача не є доведенням невідповідності волі заповідача, викладеної у заповіті.

Позивач у позові та під час судового розгляду не посилався на те, що ОСОБА_3 мав іншу волю (на кшталт намір укласти договір довічного утримання або скласти заповіт на іншу особу), ніж викладену в заповіті.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанови Верховного Суду від 08.11.2023 року у справі № 761/42030/21 та від 11.12.2023 року в справі № 607/20787/19).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу про захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) наголошено, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Особа, яка вважає свої права порушеними, може пред`явити позов про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом виключення із Спадкового реєстру відомостей про реєстрацію заповіту, який є ефективним способом захисту (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 року у справі № 472/566/19 та від 30.04.2025 у справі №752/4458/23).

Фактично позивач намагається довести в суді існування дефектів форми заповіту.

При цьому, наслідком доведення дефектів форми заповіту є його нікчемність, відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України.

Разом з тим, позивач вимог про застосування наслідків нікчемності заповіту не заявляв, а відтак суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту.

Щодо вимог позову про встановлення факту родинних відносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Пунктом 7 вищезгаданої постанови встановлено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

У позовній заяві позивач просив встановити факт родинних відносин, що ОСОБА_3 є рідним братом ОСОБА_4 та дядьком позивача, обґрунтовуючи це тим, що встановлення такого юридичного факту необхідне йому для реалізації спадкових прав після смерті ОСОБА_3 .

Як встановлено судом 23.03.2023 ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів усе належне йому майно відповідачу ОСОБА_2 .

Частинами першою, другою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у визнанні недійсним заповіту ОСОБА_3 , складеного на ім`я ОСОБА_2 , і обставини його нікчемності позивачем не доводилися, спадкування майна ОСОБА_3 має здійснюватися за заповітом, а спадкоємці за законом до спадкування не закликаються.

Таким чином, оскільки встановлення даного факту не породжує для заявника юридичних наслідків у вигляді виникнення права на спадщину як спадкоємця другої черги за правом представлення, у задоволенні вимог про встановлення факту родинних відносин слід також відмовити.

VI. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В задоволенні позову відмовлено, а тому судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 1216-1218, 1222, 1223, 1233, 1236, 1257, 1258, 1262, 1266, 1268 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 141, 264-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Грибчик Анатолій Мусійович, про встановлення факту родинних відносин та визнання недійсним заповіту - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Третя особа – приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Грибчик Анатолій Мусійович, місцезнаходження: 31000, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Красилів, вул. Булаєнка, 13.

Суддя Р. В. Вознюк