Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №336/3583/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/3583/26

Провадження №: 2/336/3153/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

31 липня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя, у складі головуючого судді Дацюк О.І.

при секретарі Дорошенко К.В., за участі представника відповідача Бойка Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати,—

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя (далі КЕВ м. Запоріжжя), вказавши, що з 02.08.2023 року він працював в КЕВ м. Запоріжжя, 01.11.2023 року був переведений на посаду машиніста автовишки автогідропідіймача 5 розряду. 05.12.2024 року позивач був мобілізований, у зв`язку з чим направив до КЕВ м. Запоріжжя заяву про призупинення трудових відносин. 13.04.2026 року ОСОБА_1 отримав витяг з наказу № 22 о/с від 10.04.2026 року командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ про звільнення його з військової служби.

14.04.2026 року ОСОБА_1 прибув до КЕВ м. Запоріжжя, де намагався подати заяву про поновлення на роботі у зв`язку із демобілізацією, аналогічну заяву він направив і засобами поштового зв`язку.

16.04.2026 року ОСОБА_1 отримав відповідь про те, що його посада була скорочена, натомість жодних інших посад йому запропоновано не було.

По суті вимог позивач просив поновити його на посаді машиніста крану автомобільного 5 розряду КЕВ м. Запоріжжя з 14.04.2026 року, стягнути з КЕВ м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.04.2026 року по день фактичного відновлення на роботі.

Ухвалою суду від 28.04.2026 року позовну заяву було залишено без руху.

30.04.2026 року позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій позивач просив поновити його на посаді машиніста крану автомобільного 5 розряду КЕВ м. Запоріжжя з 14.04.2026 року, стягнути з КЕВ м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.04.2026 року по день фактичного відновлення на роботі в сумі 5400 гривень.

Ухвалою суду від 08.05.2026 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

11.05.2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому висловлені заперечення проти позову, які полягають у тому, що ОСОБА_1 після демобілізації не став на військовий облік та не надав до КЕВ м. Запоріжжя військово-обліковий документ. Крім того, відповідач вказував, що у зв`язку із скороченням посади ОСОБА_1 було введено нову посаду- водія автотранспортного засобу, яку було запропоновано ОСОБА_1 та на яку його може бути прийнято за умови надання військово-облікових документів.

22.05.2026 року позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач вказував, що при зверненні до КЕВ м. Запоріжжя 14.04.2026 року він не мав обов`язку надавати військово-обліковий документ, оскільки не мав статусу призовника, військовозобов`язаного або резервіста. Крім того, позивач вказував, що КЕВ м. Запоріжжя всупереч вимогам чинного законодавства не зберіг робоче місце за ОСОБА_1 , при цьому не надав доказів закріплення цієї посади за позивачем та того, що така посада позивачу була запропонована.

22.05.2026 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з КЕВ м. Запоріжжя на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.04.2026 року по день фактичного поновлення на роботі в розмірі 79846,74 гривень.

26.06.2026 року відповідачем направлені заперечення, в яких КЕВ м. Запоріжжя вказував, що 25.05.2026 року ОСОБА_1 подано докази постанови на військовий облік, після чого відповідачем були запропоновані ОСОБА_1 посади водія автотранспортного засобу та машиніста екскаватора, водночас ОСОБА_1 не висловив свого рішення та не відповів на вказану пропозицію.

21.07.2026 року позивач звернувся із заявою про розгляду справи за його відсутності, вказуючи, що запропоновані КЕВ м. Запоріжжя посади є такими, що нижчі за розрядом та оплатою праці або потребують додаткових спеціальних знань.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказуючи, що ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням його посади були запропоновані усі вакантні посади, які відповідали його освіті та кваліфікації, попередньому досвіду роботи, при цьому було запропоновано спеціальне навчання для зайняття нової посади коштом працедавця, натомість будь-якої відповіді ОСОБА_1 не дав.

Судом також досліджені надані сторонами письмові докази.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 02.08.2023 року був прийнятий на роботу до КЕВ м. Запоріжжя на посаду водія автотранспортного засобу 2 розряду.

Згідно із витягу з наказу від 01.11.2023 року ОСОБА_1 з 01.11.2023 року переведено на посаду машиніста автопідіймача 5 розряду.

25.12.2024 року наказом № 148 дію трудового договору із ОСОБА_1 було призупинено на підставі заяви позивача.

Наказом начальника КЕВ м. Запоріжжя № 38 від 31.03.2026 року введено в дію новий штатним розпис, скорочено посади, зокрема машиніста крана, введені нові посади.

З витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 22 о/с від 10.04.2026 року вбачається, що солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за рішенням суду.

14.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до КЕВ м. Запоріжжя із заявою про поновлення на посаду машиніста автовишки та автогідропідіймача 5 розряду.

Листом від 15.04.2026 року КЕВ м. Запоріжжя повідомив ОСОБА_1 про необхідність стати на військовий облік, після чого звернутись до роботодавця із заявою про відновлення на роботі. Також КЕВ м. Запоріжжя було повідомлено ОСОБА_1 про те, що посада машиніста крану автомобільного 5 розряду було скорочено 31.03.2026 року.

Листом т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.04.2026 року на запит КЕВ м. Запоріжжя від 21.04.2026 року роз`яснено, що ОСОБА_1 при звільненні з військової служби за мобілізацією з будь-яких причин повинен в семиденний термін прибути до РТЦК та СП, який вказаний в приписі, який видає частина при звільненні, для постановки на військовий облік. ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 . Прийняття на роботу працівника який не перебуває на військовому обліку та у якого відсутній військово-обліковий документ з відмітками про взяття на військовий облік вважається порушенням ПКМУ № 1487.

Листом від 25.05.2026 року КЕВ м. Запоріжжя повідомлено ОСОБА_1 про те, що поновити його на раніше займаній посаді не є можливим у зв`язку з її скороченням.

Запропоновані інші вакантні посади, які відповідають його досвіду роботи, освіті та кваліфікації, а саме: водій автотранспортного засобу 4 розряду, вдій автотранспортного засобу 3 розряду, машиніст екскаватора 5 розряду.

Також ОСОБА_1 запропоновано визначитись із обраною посадою, після чого звернутись до КЕВ м. Запоріжжя із заявою про призначення та відповідну посаду.

17.06.2026 року КЕВ м. Запоріжжя повторно направило ОСОБА_1 пропозицію вакантних посад.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як вказує ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у п. 23 рішення у справі "Проніна проти України" (Заява N 63566/00) від 18 липня 2006 року нагадав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17 (провадження № 61-8393св20), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Таким чином, до повноважень суду не відноситься оцінка підставності прийняття працедавцем рішень щодо змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, адже ці питання вирішуються виключно керівництвом підприємства, установи чи організації.

Ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136 від 15.03.2022 року призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Під час та за період призупинення дії трудового договору роботодавець не зобов`язаний виплачувати працівнику заробітну плату, здійснювати гарантійні та компенсаційні виплати (крім сум, які належали такому працівнику на день призупинення дії трудового договору) і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і трудовим договором (у тому числі надавати, оплачувати та компенсувати будь-які відпустки, дні відпочинку, допомогу по тимчасовій непрацездатності, подавати відповідні заяви-розрахунки, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

Після закінчення строку призупинення дії трудового договору, визначеного абзацами третім і четвертим цієї частини, дія трудового договору відновлюється в повному обсязі. У разі неможливості виконання сторонами трудового договору, дію якого відновлено, передбачених ним обов`язків цей трудовий договір припиняється з підстав, визначених законом.

Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

Ст. 119 КЗпП визначено, що за працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

В даному випадку після звільнення з військової служби та звернення ОСОБА_1 до працедавця йому було повідомлено про скорочення його посади та запропоновані інші вакантні посади, які відповідали його освіті, кваліфікації та досвіду роботи, водночас ОСОБА_1 на зайняття цих посад не погодився.

Позивачем не вказувалось та не надавались докази того, що в КЕВ м. Запоріжжя були вакантними інші посади, які б підходили йому за фахом, освітою та досвідом роботи, але які не були запропоновані працедавцем.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про поновлення його на посаді машиніста крану автомобільного 5 розряду, а також не вбачає підстав і для стягнення середнього заробітку, враховуючи, що ОСОБА_1 фактично роботу не виконував.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, —

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

відповідач – Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Земського лікаря Лукашевича, 4, код ЄДРЮО 07809992.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.І. Дацюк

Повний текст рішення суду виготовлений 31 липня 2026 року

31.07.26